ћедицина > ќснови деонтолог≥чноњ повед≥нки медичноњ сестри

ќснови деонтолог≥чноњ повед≥нки медичноњ сестри

ƒеонтолог≥¤ Ч не лише наука про профес≥йний обов'¤зок медичних прац≥вник≥в щодо хворого, його родич≥в та колег по робот≥, це ще й комплекс д≥й, спр¤мованих на одужанн¤ хворого, а також повед≥нка медичноњ сестри в конкретн≥й ситуац≥њ.

Ѕезумовно, деонтолог≥¤ не може дати рецепт≥в дл¤ р≥зних ситуац≥й, що виникають у медичн≥й практиц≥, адже кожен пац≥Їнт Ч це особист≥сть з певним ставленн¤м до хвороби ≥ медичного персоналу.

 ожен медичний прац≥вник дит¤чого л≥кувального за≠кладу повинен знати особливост≥ псих≥ки, темпераменту хво≠роњ дитини ≥з врахуванн¤м њњ в≥ку, характеру ≥ важкост≥ захворюванн¤, а також фактори, ¤к≥ визначають повед≥нку дитини.

Ћ≥карн¤на обстановка справл¤Ї негативний вплив на пси≠х≥ку, емоц≥њ й повед≥нку дитини. ƒ≥ти шк≥льного в≥ку страж≠дають через в≥дсутн≥сть у л≥карн≥ умов дл¤ задоволенн¤ њхн≥х ≥нтерес≥в, духовних запит≥в, зан¤ть улюбленою справою. ¬ умовах стац≥онара д≥ти почуваютьс¤ одинокими серед не≠знайомих людей, страждають в≥д нестач≥ ласки, уваги, тепла материнських рук. ƒ≥ти не вм≥ють формувати скарги ≥ на окрем≥ симптоми Ч в≥дчутт¤ болю, вигл¤д кров≥ та ≥н. Ч ≥нод≥ про¤вл¤ють бурн≥ емоц≥йн≥ реакц≥њ, ¤к≥ не в≥дпов≥дають важкост≥ захворюванн¤. ” д≥тей дошк≥льного в≥ку в≥дсутнЇ усв≥домленн¤ хвороби в ц≥лому. Ќав≥ть при легкому переб≥гу пневмон≥њ у д≥тей раннього в≥ку з'¤вл¤ютьс¤ ознаки драт≠ливост≥, послабленн¤ ≥нтересу до ≥грашок, порушенн¤ сну, зниженн¤ апетиту.

ѕ≥д час хвороби ¤скраво ви¤вл¤ютьс¤ недол≥ки вихованн¤ дитини, њњ егоњзм, нестриман≥сть, вередлив≥сть, вимоглив≥сть щодо задоволенн¤ своњх бажань та примх. яка причина цього? ” хвороњ дитини в пер≥од гострого, а особливо хро≠н≥чного захворюванн¤ нер≥дко послаблюютьс¤ гальм≥вн≥ про≠цеси в кор≥ великого мозку, з'¤вл¤Їтьс¤ емоц≥йна нест≥йк≥сть, нестриман≥сть у вчинках, слабкий контроль розуму над почутт¤ми. “имчасово може обмежуватись здатн≥сть до са≠мообслуговуванн¤. «вичайно, д≥т¤м на допомогу приход¤ть медперсонал ≥ батьки, ¤к≥ готов≥ виконати будь-¤к≥ њхн≥ проханн¤, а часом ≥ примхи. ’вора дитина починаЇ жити в атмосфер≥ пост≥йноњ п≥двищеноњ турботи. јле надм≥рна увага, максимальна готовн≥сть дорослих виконати будь-¤ке бажанн¤ хворого поступово (а ≥нод≥ швидко) виробл¤ють у д≥тей егоњзм ≥ споживацьке ставленн¤ до людей, ¤к≥ оп≥куютьс¤ ними.

ќтже, необх≥дно п≥клуватис¤ не лише про ф≥з≥олог≥чн≥ потреби хвороњ дитини, а й про здорову морально-психо≠лог≥чну обстановку, ¤ка б виключала культивуванн¤ егоњзму, егоцентризму, розслабленост≥ та зн≥женост≥, черствост≥ й озлобленост≥.

” б≥льшост≥ д≥тей одн≥Їю з основних причин негативних емоц≥йних реакц≥й Ї почутт¤ страху перед можливим болем ≥ незрозум≥лими њм медичними ман≥пул¤ц≥¤ми. «в≥дси про¤ви р≥зкого негатив≥зму не т≥льки до л≥кувальних процедур, але й до сп≥лкуванн¤ з медичною сестрою, особливо ¤кщо в њњ руках шприц чи ≥нш≥" медичн≥ ≥нструменти й апарати. Ќеобх≥дно допомогти дитин≥ подолати почутт¤ страху, вмовити њњ на проведенн¤ процедури ≥ виконати останню по можли≠вост≥ без болю. “ут медсестра маЇ покладатис¤ на свою профес≥йну майстерн≥сть.

ќдне з важливих завдань медичноњ сестри Ч знаходити контакт з д≥тьми, особливо у в≥дд≥ленн¤х, де л≥куютьс¤ д≥ти раннього в≥ку. “урботливе, уважне ставленн¤ до дитини, вм≥нн¤ зрозум≥ти њњ Ч це свого роду мистецтво, в ¤кому профес≥йний р≥вень поЇднуЇтьс¤ з особистими ¤кост¤ми ме≠дичноњ сестри. ¬ так≥й робот≥ необх≥дн≥ певн≥ знанн¤ з дит¤чоњ психолог≥њ. ƒуже важливо в≥двол≥кати увагу дитини в≥д хво≠роби, захопити њњ грою Ч таким важливим елементом житт¤ дитини. ѕри робот≥ з≥ старшими д≥тьми необх≥дно, кр≥м ≥грового компоненту, знайти ц≥каве зан¤тт¤ дл¤ заповненн¤ њхнього дозв≥лл¤. ћожна зац≥кавити д≥тей малюванн¤м, л≥п≠ленн¤м з пластил≥ну, вишиванн¤м, колективним та ≥ндив≥дуальним читанн¤м тощо.

” сп≥лкуванн≥ з п≥дл≥тком контакт знайти легше, ¤кщо спиратис¤ на його самост≥йн≥сть. Ќеприпустимо обговорю≠вати стан його здоров'¤ при ≥нших хворих, оск≥льки це може травмувати псих≥ку дитини-п≥дл≥тка ≥ порушити контакт з нею.

—ерйозн≥ труднощ≥ виникають у медичних прац≥вник≥в дит¤чих в≥дд≥лень при сп≥лкуванн≥ з батьками. ѕриродними Ї переживанн¤, стурбован≥сть батьк≥в, страх за дитину. Ќе≠обх≥дно тактовно ≥ переконливо по¤снити батькам, що њхн¤ тривога при сп≥лкуванн≥ з дитиною може вплинути на нењ негативно. Ќелегко буваЇ дос¤гнути взаЇморозум≥нн¤ з бать≠ками, ¤к≥ нездатн≥ критично оц≥нити реальн≥ факти ≥ дуже емоц≥йно реагують на захворюванн¤ дитини. ¬ таких випад≠ках медична сестра повинна ви¤вити терп≥нн¤, витримку ≥ вм≥нн¤ переконувати.

Ќ≥коли не сл≥д позбавл¤ти батьк≥в над≥њ на одужанн¤ дитини, але й не можна давати невиправданих об≥ц¤нок щодо швидкого одужанн¤. ћедична сестра не повинна давати пр¤мих в≥дпов≥дей на запитанн¤ про д≥агноз, результати лабораторних обстежень, не сл≥д обговорювати при ≥нших хворих та батьках стан дитини, треба завжди контролювати своњ д≥њ в присутност≥ батьк≥в.

1

Ќазва: ќснови деонтолог≥чноњ повед≥нки медичноњ сестри
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-03 (348 прочитано)