ћедицина > ѕринцип колег≥альност≥ в медицин≥

ѕринцип колег≥альност≥ в медицин≥

—аме медицина в кращих своњх моральних зраз≠ках ≥ намаганн¤х концентруЇ й наочно уособлюЇ кон≠цептуальн≥ принципи та засади профес≥йноњ колег≥≠альност≥, тобто фаховоњ взаЇмоповаги, порозум≥нн¤ та водночас вимогливост≥ до практичноњ роботи л≥кар≥в заради ≥нтерес≥в хворого. Ќа важливост≥ шанобливого ставленн¤ л≥кар¤ до знань та навичок б≥льш досв≥дче≠ного колеги наголошуЇ √≥ппократ у своњй класичн≥й " л¤тв≥". ÷ей постулат л≥карюванн¤ красномовно за≠уважено й у "‘акультетськ≥й об≥тниц≥" молодих в≥тчиз≠н¤них л≥кар≥в перед початком самост≥йного шл¤ху. ¬арто зазначити, що принцип колег≥альност≥ загалом ірунтуЇтьс¤ й проголошуЇ повагу до будь-¤коњ думки в процес≥ наданн¤ медичноњ допомоги (скаж≥мо, п≥д час консил≥уму), незалежно в≥д оф≥ц≥йного статусу л≥кар¤. ¬ласне, консил≥ум Ч то не обов'¤зково з≥ткненн¤ про≠тилежних м≥ркувань трьох-чотирьох спец≥ал≥ст≥в або ¤кийсь формальний акт чи процедура.

¬ельми ц≥кавим нам здаЇтьс¤ уривок з≥ спогад≥в славнозв≥сного академ≥ка ћиколи ƒмитровича —тра-жеска. ¬≥н згадував ≥стор≥ю видатного кл≥н≥чного в≥д≠критт¤ Ч одного ≥з перших прижиттЇвих д≥агноз≥в тромбозу в≥нцевих судин, тобто перших щабл≥в учен≠н¤ про ≥нфаркт м≥окарда та ≥шем≥чну хворобу серц¤ ще в пер≥од, коли не застосовувалась ≈ √. ÷ей еп≥зод ћ. —тражеско наводить, розпов≥даючи про свого вчи≠тел¤, ген≥¤ св≥товоњ терап≥њ, професора ¬асил¤ ѕарме-новича ќбразцова.

"«вичка в ќбразцова була така. ѕрийшовши до терапевтичного в≥дд≥ленн¤ в ќлександр≥йськ≥й л≥кар≠н≥ (нин≥ ÷ентральна м≥ська кл≥н≥чна л≥карн¤ в  иЇв≥ у район≥ Ѕессарабського ринку Ч јвт.), в≥н в ≥нтерна насамперед запитував, ск≥льки Ї нових хворих, на що вони хвор≥ють, ≥ в≥дразу йшов до них. ќдного разу в≥н наблизивс¤ до пац≥Їнта, ¤кий потрапив до л≥карн≥ з приводу жорстокого болю в д≥л¤нц≥ груднини. —в≥≠дом≥сть його була потьмарена, пульс майже не про≠мацувавс¤. ќбразцов с≥в напроти, почав спостер≥га≠ти, пот≥м досл≥джувати, слухати. ¬≥н запитав ≥нтерна: "як ви гадаЇте, що у хворого?" “ой, ¤к кажуть, бовк≠нув: "–евматизм груднини". ќбразцов примружив л≥≠ве око (це була його манера) й продовжував сид≥ти б≥л¤ хворого, н≥чого не кажучи. —кепсис на його об≠личч≥ прогл¤давс¤ ч≥тко.

Ќачебто про себе ¤ зауважив: "ј може то заку≠порка в≥нцевих артер≥й серц¤?". ќбразцов крутнувс¤ здивовано, подививс¤ на мене й сказав: "¬и, мабуть, вгадали".

«апам'¤таЇмо цю дивовижну височ≥нь колег≥аль≠ност≥. ¬еликий л≥кар погодивс¤ з думкою молодшо≠го колеги. ¬≥дтак, у кл≥н≥ц≥ ¬. ќбразцова справд≥ па≠нували товариськ≥сть, пильна увага до припущень ≥ наукових ос¤¤нь. ќтже, маЇмо д≥агностичний усп≥х на тл≥ колег≥альноњ згуртованост≥!

“аким чином, колег≥альн≥сть у медичному колекти≠в≥ Ї одним ≥з нар≥жних принцип≥в, ¤к≥ регулюють вза≠Їмостосунки м≥ж сп≥вроб≥тниками.  олег≥альн≥сть Ч це сп≥вроб≥тництво ≥ Їдн≥сть, дов≥ра й взаЇмоповага у вир≥шенн≥ складних питань д≥агностики, патолог≥њ та л≥куванн¤ хворих.

Ќа жаль, у кл≥н≥чн≥й практиц≥ зустр≥чаютьс¤ непо≠одинок≥ випадки прикрого нехтуванн¤ даним профе≠с≥йним принципом з боку ¤к л≥кар≥в, так ≥ середнього медичного персоналу. „аст≥ше колег≥альн≥сть пору≠шують де¤к≥ молод≥ л≥кар≥-кар'Їристи, ¤к≥ в гонитв≥ за "авторитетом" чи зиском поступаютьс¤ принципами добропор¤дност≥ щодо товариш≥в по робот≥. Ќе може бути н≥¤кого виправданн¤ таким л≥карським вислов≠люванн¤м, ¤к, наприклад: "¬ам встановили помилко≠вий д≥агноз", "¬важайте за щаст¤, що потрапили на л≥куванн¤ до мене" тощо. —в≥доме чи нав≥ть легко≠важне, випадкове паплюженн¤ профес≥онал≥зму ко≠леги шкодить ≥ справ≥, й пац≥Їнтов≥. јдже чи буде в≥д≠в≥дувач такого л≥кар¤ й надал≥ в≥рити в медицину?

Ќапевно, н≥. ќтже, штучн≥ методи самореклами й ствердженн¤ свого "авторитету" згубн≥ хоча б тому, що будуютьс¤ на аморальн≥й основ≥.

Ќатом≥сть вслухаЇмос¤ у формулу в≥домого х≥рурга-гуман≥ста ѕод≥лл¤ Ћюдвига ≤вановича ћалиновсько-го, ¤ку навод¤ть у книз≥ "Ћ≥кар≥-в≥нничани" ќ. √ол¤-ченко й ¬. „орний. Ћ. ћалиновський, ¤кий збудував у ¬≥нниц≥ губернську земську л≥карню й оперував безл≥ч раз≥в, не брав ≥з хворих жодноњ коп≥йки. ’а≠рактеризуючи свою х≥рург≥чну д≥¤льн≥сть, в≥н ¤кось зауважив: "ќск≥льки ¤ неодноразово мав щаст¤ до≠магатис¤ одужанн¤, правда, ¤к вин¤ток, при захво≠рюванн¤х, ¤к≥ колеги оц≥нювали ¤к безнад≥йн≥, то й не в≥дступлю в≥д звички оперувати вс≥х у межах ана≠том≥чноњ дос¤жност≥ й не таких, що агон≥зують".

«верн≥ть увагу на те, що, незважаючи на вин¤т≠ков≥ х≥рург≥чн≥ перемоги, Ћ. ћалиновський не ганить колег ...

—тановленн¤ авторитету л≥кар¤ Ч це тривалий ≥ коп≥ткий процес, що потребуЇ витримки, самовдо≠сконаленн¤ й нав≥ть самопожертви. «гадаЇмо в≥домо≠го л≥кар¤-≥нтерн≥ста, засновника пров≥дноњ рос≥йськоњ терапевтичноњ школи, окрасу св≥товоњ науки —ерг≥¤ ѕетровича Ѕотк≥на. Ћюбов≥ й поваги колег та хворих в≥н дом≥гс¤ виснажливою працею. ¬решт≥-решт, вона призвела до т¤жкоњ "анг≥ни пектор≥с" у видатного л≥≠кар¤ й передчасноњ його смерт≥. “а жодного разу в≥н не поступивс¤ своњм обов'¤зком.

¬з≥рцевим було ставленн¤ професора —. ѕ. Ѕот≠к≥на до молодих колег. ÷е доводить його промова на урочистому акт≥ у ¬≥йськово-медичн≥й академ≥њ 7 грудн¤ 1887 р. "ƒень, коли держава й сусп≥льство приймають у своЇ середовище нових сп≥вроб≥тник≥в на загальну користь, Ч зазначив —. ѕ. Ѕотк≥н, Ч ув≥н≠чуЇтьс¤ публ≥чними урочистими зборами вс≥х член≥в академ≥њ, њњ учн≥в, њњ почесних член≥в й почесних гос≠тей, з участю близьких ≥ р≥дних вихованц≥в. «а дав≠ньою академ≥чною традиц≥Їю, конференц≥¤ академ≥њ доручаЇ одному ≥з професор≥в виголосити промову з цього приводу. ” цьому роц≥ таку честь надано мен≥.

ћаЇмо перед собою молодих товариш≥в, ¤к≥ роз≠починають практичну д≥¤льн≥сть, сто¤чи перед сус≠п≥льством, де будуть працювати нов≥ сили, ¤ набравс¤ см≥ливост≥ викласти перед високоповажним з≥бран≠н¤м загальн≥ основи кл≥н≥чноњ медицини, що склалис¤ в мене ...".

"ћолод≥ товариш≥... Ќов≥ сили ... ¬исокоповажне з≥бранн¤ ..." Ч “ак звертаЇтьс¤ —. ѕ. Ѕотк≥н до юних колег ...

¬ельми ц≥кавими в сенс≥ унормувань моральност≥ л≥кар¤ в колектив≥ нам здаютьс¤ роздуми в≥домого льв≥вського вченого-онколога професора јнатол¤ ≤ва≠новича √натищака. ” статт≥ "ѕсихолог≥¤ основ хрис≠ти¤нського св≥тогл¤ду, зокрема етики" (ћедична га≠зета ”крањни. Ч є7 Ч 8. Ч 1997) в≥н пише: "—творенн¤ позитивного св≥тогл¤ду в≥дбуваЇтьс¤ через страждан≠н¤, життЇв≥ невдач≥, вимагаЇ широкоњ самокритики, на ¤к≥ повинна опиратис¤ в≥ра. ’ристос вимагаЇ без≠межноњ любов≥ до Ѕога й обмеженоњ до самого себе...". “акий альтруњзм, почутт¤ самопошани, дотриманн¤ свого слова, об≥ц¤нки, в≥дпов≥дальн≥сть за сказане ≥ зроблене Ч все це обмежуЇ ≥ нав≥ть виключаЇ саму думку чинити зло. јнатоль √натищак зазначаЇ: "ѕрав≠дива, щира ≥ висока повага до людей, намаганн¤ жи≠ти за принципом правди, добра, краси ≥ любов≥ до ≥н≠ших вимагаЇ жертовност≥ й сильноњ вол≥, до чого не вс≥ здатн≥. ѕров≥дною псих≥чною настановою дл¤ вт≥≠ленн¤ етичних норм у повс¤кденне житт¤ Ї вм≥нн¤ бачити себе збоку, сократ≥вське "п≥знай_самого_себе", ≥ самопожертва —ократа маЇ щось сп≥льне ≥з самопо≠жертвою ’риста, хоча —ократ дуже любив житт¤, але не б≥льше, н≥ж честь та правду".

Ќам здаЇтьс¤, що це ≥стотн≥ штрихи до портрета самого јнатол¤ √натищака. ≤ тут вбачаЇтьс¤ христи≠¤нський погл¤д на особист≥сть л≥кар¤ в сусп≥льств≥, на повагу до ≥нших, дом≥нанти чест≥ й правди, ¤к≥ Ї неодм≥нним п≥дірунт¤м самоповаги.

¬се на користь хворого Ч ось пров≥дний тезис кл≥н≥ки. ≤з цього випливаЇ положенн¤, що ретроспек≠тивне не завжди можна оц≥нити: правильн≥сть при≠значень, ¤к≥ були зроблен≥ хворому ≥ншим л≥карем.  ожний л≥кар у встановленн≥ д≥агнозу або у вибор≥ призначень виходить ≥з конкретних обставин, оц≥нки ним особливостей ≥ндив≥дуальност≥ хворого ≥ багатьох ≥нших чинник≥в. ” випадках ≥з ≥стор≥њ хвороби, ¤к≥ ви≠даютьс¤ на руки пац≥Їнтов≥, л≥кар переважно буваЇ змушений писати (з метою запоб≥ганн¤ псих≥чн≥й травм≥, а також збереженн¤ л≥карськоњ таЇмниц≥) по≠м'¤кшений д≥агноз або нав≥ть св≥домо неправильний (коли мова йде про пухлини або де¤к≥ ≥нш≥ захво≠рюванн¤). „ерез це читати медичн≥ документи, ¤к≥ написан≥ ≥ншими л≥кар¤ми, треба з розум≥нн¤м, не порушуючи при цьому принцип≥в колег≥альност≥ ≥ ме≠дичноњ етики. Ќаведемо повчальний приклад таких д≥й л≥кар≥в. ÷≥ дан≥ вивчен≥ одним ≥з автор≥в пос≥бни≠ка ≥ навод¤тьс¤ вперше. ¬осени 1939 р. письменник ћ. ќ. Ѕулгаков, л≥кар за фахом, захвор≥в на важкий нефросклероз. ’вороба мала неспри¤тливий переб≥г. …ого консультували професори ќ. √ерке, ћ. –апопорт, доктори ћ. «ахаров й ј. јрендт. ќсь њхнЇ резюме: "√ромад¤нин Ѕулгаков ћ. ќ. страждаЇ на початкову стад≥ю атеросклерозу нирок з ¤вищами артер≥альноњ г≥пертенз≥њ й потребуЇ 3-м≥с¤чного л≥куванн¤ в п≥д≠московному санатор≥њ ≥з застосуванн¤м ф≥з≥олог≥чних метод≥в л≥куванн¤, д≥Їтичного харчуванн¤ й в≥дпов≥д≠ного п≥клуванн¤."

÷е обережне висловлюванн¤ Ч "початкова ста≠д≥¤" Ч було вжито, гадаЇмо, не випадково. ”часники консил≥уму розум≥ли: ћ. Ѕулгакова вочевидь зац≥ка≠вить њхн≥й запис, ≥ вони, аби зберегти над≥ю на оду≠жанн¤, знайшли менш бентежний вар≥ант висновку. “о була "св¤та неправда" й водночас про¤в колег≥≠альност≥.

–егель називав спроби скинути з рахунка все, що зроблено ≥ншими, "недорозвинутим напруженн¤м принципу" ≥ вважав, що таке ¤вище властиве недозр≥лим особистост¤м. —аме у вм≥нн≥ оц≥нити зроблене попередниками в≥н вбачав моральну зр≥л≥сть кожноњ людини.

ћалодосв≥дчених л≥кар≥в необх≥дно вчити, л≥кар≠ськ≥ помилки потр≥бно обговорювати ≥ виправл¤ти, але все це повинно в≥дпов≥дати вимогам л≥карськоњ етики. Ќав≥ть досить авторитетний л≥кар маЇ терпи≠мо ставитис¤ до думки ≥ншого л≥кар¤, а у раз≥ по≠треби вв≥чливо по¤снити хворому причину в≥дм≥ни ран≥ше призначеного медикаментозного препарату ≥ зам≥ни його ≥ншим, доц≥льн≥сть дообстеженн¤, приз≠наченн¤ нових д≥агностичних процедур. јпломб, са≠молюбство, зарозум≥л≥сть, небажанн¤ зрозум≥ти ко≠легу шкод¤ть ¤к самому л≥карю, так ≥ медицин≥.

1	2

Ќазва: ѕринцип колег≥альност≥ в медицин≥
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-03 (630 прочитано)