ћедицина > ѕринципи ≥ проблеми профес≥йноњ етики та деонтолог≥њ

ѕринципи ≥ проблеми профес≥йноњ етики та деонтолог≥њ

ѕ≥д етикою розум≥ють науку про суть, закони виникнен≠н¤, розвиток ≥ функц≥њ морал≥, про в≥дносини м≥ж людьми ≥ обов'¤зки, ¤к≥ випливають з цих в≥дносин. ¬перше терм≥н Ђетикаї застосував јр≥стотель, ¤кий розум≥в њњ ¤к ф≥лософ≥ю моральноњ повед≥нки людей.

ћедична етика вийшла з надр загальноњ етики ≥ њњ сл≥д розгл¤дати ¤к специф≥чний про¤в загальноњ етики. ћедична етика Ч це вченн¤ про роль моральних засад у д≥¤льност≥ медичних прац≥вник≥в, про њх високогуманне ставленн¤ до людини ¤к необх≥дну умову усп≥шного л≥куванн¤ хворого.

ќсновн≥ етичн≥ норми, ¤к≥ формувалис¤ в процес≥ над≠анн¤ медичноњ допомоги хворим, були узагальнен≥ й сфор≠мован≥ вченими-л≥кар¤ми р≥зних епох, коли спец≥альност≥ медсестри ще не було.

“ак, у древньо≥нд≥йськ≥й книз≥ Ђјюрведаї (Ђ нига жит≠т¤ї Ч VЧVI ст. до н.е.) знаходимо досить ч≥ткий портрет л≥кар¤: Ђ¬≥н повинен мати чисте, сп≥вчутливе серце, правдивий характер, спок≥йний темперамент, вир≥зн¤тис¤ великою пом≥ркован≥стю ≥ пор¤дн≥стю, пост≥йним прагненн¤м робити доброї. ѕерш≥ науков≥ узагальненн¤ народного досв≥ду л≥куванн¤ ≥ правил повед≥нки л≥кар¤ б≥л¤ л≥жка хворого знаходимо в прац¤х √≥ппократа (VЧVI ст. до н. е.) та ≥нших вчених —тародавн≥х √рец≥њ ≥ –иму. ¬ Ђ л¤тв≥ √≥ппократаї ч≥тко сформульовано профес≥йний обов'¤зок л≥≠кар¤: Ђ„есно ≥ добросов≥сно служити хвор≥й людин≥, в своњх д≥¤х утримуватись в≥д нанесенн¤ будь-¤коњ шкоди ≥ неспра≠ведливост≥ї.

«а пропозиц≥Їю голландського л≥кар¤ Ќ≥коласа ван ѕуль≠па (XVII ст.), емблемою медик≥в стала палаюча св≥чка. ¬нутр≥шн≥й зм≥ст цього символу висловлений у дев≥з≥: Ђ«го≠раю, щоб св≥титиї.

як ≥ в —тародавн≥й √рец≥њ, л≥кар≥ —ередньов≥чч¤ приносили кл¤тву на в≥рн≥сть своњй профес≥њ. ¬изначний представник середньов≥чноњ медицини арабський ф≥лософ ≥ л≥кар јв≥ценна (IXЧX ст.) у своњй прац≥ Ђ анон л≥карськоњ наукиї пише про те, що л≥кар маЇ волод≥ти очима сокола, руками д≥вчини, мудр≥стю зм≥њ ≥ серцем лева.

ѕредставники медичноњ науки XVIIIЧXIX ст. теж внесли св≥й вклад у розвиток етичних ≥дей, ≥ серед них значне м≥сце належить ƒ. —. —амойловичу. «а його словами, Ђл≥кар≥ повинн≥ бути милосердними, сп≥вчутливими, послужливими, повинн≥ любити свого ближнього, ¤к самого себеї.

ћ. я. ћудров Ч основоположник кл≥н≥чноњ медицини в –ос≥њ Ч давав високу етичну оц≥нку прац≥ ж≥нок, ¤к≥ залу≠чалис¤ до догл¤ду за хворими, ≥ ласкаво називав њх Ђсид≥л≠камиї. ¬≥н в≥дводив њм важливу роль у виходжуванн≥ важ≠кохворих ≥ створенн≥ спри¤тливоњ обстановки в л≥карн¤х.

ќсновний принцип морал≥ медичного прац≥вника Ч це гуман≥зм. ћедичному прац≥вников≥ мають бути притаманн≥ чуйн≥сть, увага до хворого, намаганн¤ виправдати його до≠в≥р'¤. ћедичний прац≥вник повинен не лише сумл≥нно вико≠нувати своњ обов'¤зки щодо хворого, але й боротис¤ за ф≥зичну досконал≥сть ≥ псих≥чне здоров'¤ людей, проводити проф≥лактичну ≥ сан≥тарно-просв≥тню роботу, збер≥гати л≥≠карську таЇмницю, надавати медичну допомогу хворому не≠залежно в≥д його нац≥ональноњ та расовоњ належност≥, пол≥≠тичних ≥ рел≥г≥йних переконань тощо.

Ќауку про профес≥йний обов'¤зок медичних прац≥вник≥в щодо хворих ≥ здорових людей називають деонтолог≥Їю.

ƒеонтолог≥¤ Ч це вченн¤ про принципи повед≥нки мед≠прац≥вник≥в з метою забезпеченн¤ максимальноњ корист≥ дл¤ хворого. ќсновою деонтолог≥њ Ї адм≥н≥стративно-регламенту≠юч≥ форми (накази, ≥нструкц≥њ) норм повед≥нки медпрац≥в≠ник≥в, њх профес≥йних обов'¤зк≥в ≥ орган≥зац≥њ л≥кувально-д≥агностичного процесу. —уть деонтолог≥њ можна викласти такими словами: Ђƒо хворого треба ставитись так, ¤к ти хот≥в би, щоб ставились до .тебеї.

ѕ≥сл¤ зак≥нченн¤ вищих медичних навчальних заклад≥в молод≥ л≥кар≥ дають кл¤тву √≥ппократа.  л¤тва вимагаЇ в≥д л≥кар¤ бути завжди готовим надати медичну допомогу хво≠рому. ¬ медичних училищах випускники дають ”рочисту об≥ц¤нку, ¤ка певною м≥рою в≥дображаЇ зм≥ст прис¤ги л≥кар¤.

ћедична сестра маЇ усв≥домлювати свою в≥дпов≥дальн≥сть за житт¤ хворого, однак це почутт¤ не повинне переходити в сентиментальн≥сть, ¤ка стане на завад≥ з≥браност≥, актив≠ност≥ у боротьб≥ за здоров'¤, а нер≥дко й житт¤ хворого.

ќдн≥Їю з основних рис характеру медичноњ сестри маЇ бути чесн≥сть. Ќ≥ в ¤кому раз≥ не можна приховувати до≠пущен≥ помилки. ћ.≤. ѕирогов говорив з цього приводу: ЂЌеобх≥дно мати мужн≥сть обнародувати своњ помилки, щоб застерегти в≥д них ≥нших прац≥вник≥вї.

ћедична сестра повинна сумл≥нно виконувати своњ обо≠в'¤зки щодо роздач≥ л≥карських препарат≥в ≥ зд≥йсненн¤ ман≥≠пул¤ц≥й. ¬она зобов'¤зана бути завжди з≥браною, спок≥йною ≥ вр≥вноваженою, не допускати нервозност≥ ≥ метушн≥ в робот≥. ѕри пог≥ршенн≥ стану хворого не можна допускати пан≥ки ≥ розгубленост≥. ¬ таких випадках д≥њ медсестри повинн≥ бути ч≥ткими та впевненими. —л≥д пам'¤тати, що неуважн≥сть у робот≥, сторонн≥ розмови п≥д час обслугову≠ванн¤ хворих, а також в≥длюдн≥сть, зарозум≥л≥сть п≥дривають авторитет медичноњ сестри.  вал≥ф≥коване, ч≥тке, своЇчасне ≥ старанне виконанн¤ призначень ≥ процедур зм≥цнюють в≥ру хворого в усп≥х л≥куванн¤. ≤стотне значенн¤ дл¤ створенн¤ спри¤тливоњ атмосфери в л≥кувальному заклад≥ маЇ зовн≥шн≥й вигл¤д медичного персоналу. јкуратна, в б≥лосн≥жному ха≠лат≥, з прибраним п≥д шапочку волосс¤м, медична сестра викликаЇ дов≥р'¤ хворого. ≤ навпаки, з≥м'¤тий чи забруднений халат, недогл¤нут≥ руки, надлишок прикрас ≥ косметики, подразлив≥ запахи неспри¤тливо впливають на хворого.

¬ажливим обов'¤зком медичноњ сестри Ї збереженн¤ про≠фес≥йноњ таЇмниц≥, ¤кщо вона не зач≥паЇ ≥нтерес≥в сусп≥льства або хворого. ўе √≥ппократ говорив: Ђќтjчи хворого любов'ю ≥ розумною ут≥хою, а головне Ч залиши його в незнанн≥ того, що на нього чекаЇ ≥ особливо Ч що йому загрожуЇї. ћедичн≥ сестри не мають права розголошувати ≥ обговорю≠вати в≥домост≥ про хворобу та ≥нтимне житт¤ хворого, ¤к≥ вони отримали п≥д час виконанн¤ профес≥йних обов'¤зк≥в. ћедичним сестрам не треба брати на себе функц≥њ, ¤к≥ в≥днесен≥ до л≥карськоњ компетенц≥њ, роз'¤снювати хворим або њхн≥м родичам характер захворюванн¤, ≥нтерпретувати результати лабораторних, ≥нструментальних та рентгеноло≠г≥чних досл≥джень. ¬они можуть говорити лише про за≠гальний стан хворого. ”вага ≥ дел≥катн≥сть з боку медичноњ сестри до хворих не повинн≥ виходити за меж≥ розумного. «вертатис¤ до хворих треба з≥ строгою н≥жн≥стю, не допускати кокетства та нав'¤зливост≥.

Ќедопустимо у присутност≥ хворих обговорювати або кри≠тикувати профес≥йний р≥вень ≥ призначенн¤ л≥кар≥в. ÷е п≥дриваЇ не лише авторитет л≥кар¤, але й в≥ру хворого в усп≥х л≥куванн¤.

ƒл¤ формуванн¤ особистост≥ медика важливе значенн¤ маЇ р≥вень загального культурного розвитку, знайомство з л≥тературою, мистецтвом, ум≥нн¤ орган≥зувати своЇ самови≠хованн¤. —оц≥ально-психолог≥чною основою ефективного етико-деонтолог≥чного вихованн¤ Ї так≥ моральн≥ риси, ¤к сп≥впереживанн¤ та милосерд¤. ¬они мають стати внутр≥ш≠ньою духовною потребою, моральним кредо людини, ¤ка њх виражаЇ повс¤кденними вчинками та д≥¤ми.

ƒо питань етики належать також ≥ медичн≥ помилки, ¤к≥ сл≥д в≥др≥зн¤ти в≥д злочинних д≥й, що караютьс¤ законом. ѕрофес≥йн≥ помилки можуть бути пов'¤зан≥ з недостатн≥м р≥внем знань, в≥дсутн≥стю досв≥ду, недосконалими методами досл≥дженн¤, њх сл≥д розгл¤дати й анал≥зувати в колектив≥, щоб не повторювати б≥льше.

—лужбов≥ взаЇмини палатноњ медичноњ сестри складаютьс¤ з≥ взаЇмин ≥з сп≥вроб≥тниками, хворими та родичами. ѕере≠дус≥м культура службових взаЇмин у колектив≥ базуЇтьс¤ на висок≥й трудов≥й дисципл≥н≥, товариськ≥й взаЇмодопомоз≥, вв≥чливост≥ та доброзичливому ставленн≥ до людей. ѕро¤вами добрих взаЇмин м≥ж медсестрами Ї пост≥йна готовн≥сть до≠помогти колез≥ в скрутних ситуац≥¤х, що можуть виникнути при виконанн≥ р≥зних процедур.

ѕсихолог≥чний кл≥мат у медичному колектив≥ Ч це не просто сума особистих ¤костей його сп≥вроб≥тник≥в. ¬≥н ут≠ворюЇтьс¤ внасл≥док взаЇмин м≥ж членами колективу. ƒже≠релом складних взаЇмин у де¤ких медичних колективах часто Ї в≥дсутн≥сть у колектив≥ творчоњ роботи по спр¤му≠ванню зусиль його член≥в на виконанн¤ основного завдан≠н¤ Ч боротьби за здоров'¤ хворого. ¬исока культура взаЇмин палатних сестер Ч це вимоглив≥сть кожноњ сестри до себе, вм≥нн¤ тактовно та у доброзичлив≥й форм≥ звернути увагу своњх колег на њхн≥ недол≥ки в робот≥, а також без образ сприйн¤ти справедлив≥ зауваженн¤ щодо своЇњ особи. —амо≠впевнен≥сть ≥ зарозум≥л≥сть у робот≥ медичних прац≥вник≥в неприпустим≥, в ≥нтересах хворого треба ви¤вл¤ти максимум такту ≥ самодисципл≥ни.

Ќа особливу увагу заслуговують взаЇмини палатноњ сестри з молодшим медичним персоналом. ѕалатна сестра по в≥дно≠шенню до сан≥тарки Ї не лише товаришем по робот≥, але й кер≥вником, учителем ≥ наставником. —воњ розпор¤дженн¤ сестра повинна робити у вв≥члив≥й форм≥, без про¤в≥в роздратуванн¤ чи зарозум≥лост≥. ќднак при виконанн≥ служ≠бових обов'¤зк≥в не сл≥д встановлювати й фам≥ль¤рних сто≠сунк≥в. ѕалатна сестра зобов'¤зана систематично контролю≠вати виконанн¤ молодшим персоналом њњ розпор¤джень. ” присутност≥ хворих чи њхн≥х родич≥в не сл≥д робити сан≥таркам зауваженн¤. «вертатис¤ до сан≥тарки, особливо старшоњ за в≥ком, треба по ≥мен≥ та по-батьков≥. ” розмовах про сан≥тарку з хворими або њхн≥ми родичами краще називати њњ н¤нею. ћолод≥ медичн≥ сестри, ¤к≥ недавно зак≥нчили училище, волод≥ють певним обс¤гом знань, але не мають досв≥ду роботи, можуть багато чого повчитис¤ у досв≥дчених сан≥тарок, ¤к≥ добре вм≥ють виконувати р≥зн≥ процедури по догл¤ду за хворими. ≤ все-таки, навчаючись у сан≥тарок, палатна сестра повинна завжди бути старшою на посту, коректно вимагати в≥д молодшого медперсоналу виконанн¤ њхн≥х службових обов'¤зк≥в.

1	2

Ќазва: ѕринципи ≥ проблеми профес≥йноњ етики та деонтолог≥њ
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-03 (1250 прочитано)