ћедицина > ѕроф≥лактика внутр≥шньо-л≥карн¤них ≥нфекц≥й, що передаютьс¤ через кров (—Ќ≤ƒ, в≥русний гепатит)

ѕроф≥лактика внутр≥шньо-л≥карн¤них ≥нфекц≥й, що передаютьс¤ через кров (—Ќ≤ƒ, в≥русний гепатит)

ѕЋјЌ

¬≥русний гепатит. ¬изначенн¤.

¬иди в≥русного гепатиту. ѓх характеристика.

ѕроф≥лактика в≥русного гепатиту.

—Ќ≤ƒ. ¬изначенн¤.

Ўл¤хи зараженн¤.  л≥н≥чн≥ ознаки.

ѕроф≥лактика —Ќ≤ƒу.

√острий в≥русний гепатит Ц ≥нфекц≥йне захворюванн¤. яке характеризуЇтьс¤ ураженн¤м печ≥нки, маЇ переб≥г з симптомами ≥нтоксикац≥њ, жовт¤ницею або без нењ в субкл≥н≥чн≥й форм≥.

√острий в≥русний гепатит Ц одне з найб≥льш розповсюджених захворювань.

«устр≥чаЇтьс¤ з частотою в≥д 40,5 до 2000 випадк≥в на 100000 населенн¤. в ”крањн≥ в середньому ≥ндекс загальноњ захворюваност≥ на в≥русний гепатит Ц 200.

¬≥домо 7 самост≥йних гепатит≥в:

ј, ¬, —, D, ≈, F, G. ≤снуЇ прогноз про можлив≥сть по¤ви нових самост≥йних форм в≥русного гепатиту. ѕерел≥чен≥ збудники, ¤к≥ позначаютьс¤ буквами латинського алфав≥ту, в≥днос¤тьс¤ до р≥зних родин в≥рус≥в ≥ кожен з них маЇ здатн≥сть до модиф≥кац≥њ патолог≥чного процесу ≥ тому можливо розр≥зн¤ти окрем≥ нозолог≥чн≥ форми.

√епатит ј (√ј) викликаЇтьс¤ в≥русом, ¤кий м≥стить –Ќ  д≥аметром 30 мм. ¬≥дкритий в≥рус S. Feinstone у 1970 роц≥ в≥дноситьс¤ до ентров≥рус≥в з локал≥зац≥Їю у цитоплазм≥ гепатоцит≥в. ≤н активуЇтьс¤ формал≥ном, хлорам≥ном, ≤‘ќ Ц промен¤ми, гине при кипТ¤т≥нн≥.

ƒжерелом ≥нфекц≥њ √ј Ї хвора людина з кл≥н≥чною, субкл≥н≥чною, безсимптомною формами хвороби. √ј Ц це типова кишкова ≥нфекц≥¤, ¤ка маЇ фекально-оральний механ≥зм передач≥ ≥нфекц≥њ. ƒодатков≥ механ≥зми передач≥:

контактно-побутовий,

водний,

харчовий.

¬≥рус потрапл¤Ї у шлунково-кишковий тракт, розмножуЇтьс¤ у кл≥тинах еп≥тел≥ю та л≥мфатичн≥й тканин≥ тонкого кишечнику, поступаЇ в кров (в≥русем≥¤). « кровТю потрапл¤Ї у печ≥нку ≥ уражаЇ гепатоцити. –озвиваЇтьс¤ синдром цитол≥зу.

ƒл¤ розвитку захворюванн¤ √ј Ї таких спри¤тлив≥ чинники:

1 Ц скупчен≥сть д≥тей;

2 Ц порушенн¤ особистоњ г≥г≥Їни;

3 Ц порушенн¤ сан≥тарно-протиеп≥дем≥чного режиму;

4 Ц спри¤тлива пора року;

5 Ц ≥мунодеф≥цитн≥ стани дитини.

ƒл¤ √ј характерна ос≥нньо-зимова сезонн≥сть. ≈п≥дем≥чн≥ спалахи спостер≥гаютьс¤ у школах та дит¤чих садках. —при¤тлив≥сть до √ј дуже висока. ” дорослих ви¤вл¤ютьс¤ антит≥ла до в≥русу √ј у 70-80%. „аст≥ше хвор≥ють д≥ти в≥д 3-7 рок≥в ≥ люди молодого в≥ку.

¬≥русний √ј д≥литьс¤:

≤ Ц за типом:

а) “ипов≥ форми з жовт¤ницею.

2. ј типов≥ форми без жовт¤ниц≥:

а) стерта; б) субкл≥н≥чна.

≤≤. «а ступенем важкост≥.

Ћегка.

—ередньоважка.

¬ажка.

≤≤≤. «а переб≥гом.

√острий.

«ат¤жний

« загостренн¤м.

« ураженн¤м жовчних шл¤х≥в.

« приЇднанн¤м ≥нтрекурентних захворювань.

ƒжерелом ≥нфекц≥њ дл¤ √¬ ¤вл¤Їтьс¤ хвора людина та в≥русонос≥й. ¬≥рус √¬ циркулюЇ у кров≥ значно ран≥ше, н≥ж зТ¤вл¤ютьс¤ перш≥ кл≥н≥чн≥ про¤ви. ≈п≥дем≥олог≥чне значенн¤ маЇ його довга тривал≥сть знаходженн¤ у кров≥, слин≥, сперм≥. √оловним механ≥змом передач≥ збудника Ї парантеральний та ¤к його вар≥ант гемотрансфуз≥йний механ≥зми.

ѕ≥д час близького контакту дитини з хворим можливий контактний механ≥зм передач≥ через слину.

¬≥рус √¬ проникаЇ в орган≥зм парентерально, з кровТю потрапл¤Ї у печ≥нку, у гепатоцитах розмножуЇтьс¤. ¬ив≥льнен≥ нов≥ в≥руси вт≥шаютьс¤ у нов≥ генситоуцити. «начна частина в≥рус≥в поступаЇ у кров ≥ вступаЇ у взаЇмод≥ю з ≥мунокомпетентними л≥мфоцитами. ”творюютьс¤ клани ≥мунокомпететних л≥мфоцит≥в ≥ вони викликають цитол≥з гепатоцит≥в. “аким чином ≥мунна в≥дпов≥дь Ї захисною реакц≥Їю орган≥зму, але ≥мунна реакц≥¤ викликаЇ головний синдром захворюванн¤ Ц цитол≥тичний. якщо ≥мунна в≥дпов≥дь адекватна, то цитол≥з гепатоцит≥в супроводжуЇтьс¤ ≥нактивац≥Їю в≥русу ¬ ≥ наступаЇ швидке одужанн¤.

якщо ≥мунна в≥дпов≥дь неадекватна, то створюютьс¤ умови дл¤ ≥мунного цитол≥зу гепатоцит≥в ≥ приЇнанн¤ ауто≥мунних механ≥зм≥в ураженн¤ печ≥нки.

ƒл¤ розвитку захворюванн¤ √¬ Ї так≥ спри¤тлив≥ чинники:

1 Ц порушенн¤ асептики на антисептики у медичних установах;

2 Ц порушенн¤ правил п≥д час виконанн¤ гемотрансфуз≥й, вимог до збер≥ганн¤ кров≥;

3 Ц часте проведенн¤ парентеральних втручань та гемотрансуз≥й;

4 Ц в≥к дитини Цдо 1 року.

—езонн≥сть еп≥дем≥чного процесу не спостер≥гаЇтьс¤. —при¤тлив≥сть до √¬ у вс≥х в≥кових групах дуже висока.

¬≥русний √¬ д≥литьс¤:

1 Ц типов≥ форми з жовт¤ницею.

2 Ц атипов≥ форми без жовт¤ниц≥.

≤≤. «а ступенем важкост≥:

1 Ц легка;

2 Ц середньоважка;

3 Ц важка;

4 Ц зло¤к≥сна.

≤≤≤. «а переб≥гом.

1 Ц гостри1

2 Ц зат¤жний

3 Ц хрон≥чний.

≤нкубац≥йний пер≥од дл¤ √ј до 6 тижн≥в, √ј Ц 6 м≥с¤ц≥в. ѕ≥д час ≥нкубац≥йного пер≥оду самопочутт¤ не порушено. ѕродромальний пер≥од дл¤ √ј в середньому в≥д 3 до 10 дн≥в, початок захворюванн¤ гострий, дл¤ √¬ Ц 1-4 тижн¤. ѕочаток захворюванн¤ част≥ше поступовий.

ѕроф≥лактики гепатиту ј спр¤мована по 3 напр¤мкам:

≥зол¤ц≥¤ хворого;

виключенн¤ можливост≥ фекально-орального розповсюдженн¤ ≥нфекц≥њ.

ѕасивна ≥мун≥зац≥¤ Ц створенн¤ ≥мун≥тету до гепатиту ј.

ѕерш≥ 2 пункти виконуютьс¤ завд¤ки наступним заходам:

“ерм≥н ≥зол¤ц≥њ хворого Ц 4 тижн≥ в≥д початку хвороби або 3 тижн≥ в≥д по¤ви жовт¤ниц≥.

ќбовТ¤зкове проведенн¤ заключноњ дез≥нфекц≥њ, та дез≥нфекц≥њ у осередку ≥нфекц≥њ.

ЌадаЇтьс¤ карантин на 35 дн≥в в≥д дн¤ ≥зол¤ц≥њ хворого.

”с≥м контактним, ¤к≥ не хвор≥ли на гепатит вводитьс¤ ≥муноглобул≥н (за 10 рок≥в Ц 1 мл, п≥сл¤ 10 рок≥в Ц 1,5 мл.).

«а контактними у вогнищ≥ ≥нфекц≥њ встановлюЇтьс¤ спостереженн¤ та 35 дн≥в, з визначенн¤м активност≥ јл ј“ та анти-ЌјV. 1 д. ћ.

ѕроф≥лактика гепатиту ¬ маЇ систему заход≥в, ¤к≥ спр¤мован≥ на:

–етельне обстеженн¤ донор≥в перед здачею кров≥ з визначенн¤м Ќ¬sЌg та активност≥.

ѕровод¤ть диспансерне спостереженн¤ за д≥¤ми-рецип≥Їнтами кров≥ та њњ препаратами прот¤гом 6 м≥с¤ц≥в.

ƒл¤ запоб≥ганн¤ ≥нф≥куванн¤ новонароджених ус≥м ваг≥тним провод¤ть дворазове обстеженн¤ на Ќ¬sјg та Ќ¬ејg методом ≤‘ј, –≤ћ на 6 та на 32 тижн≥ ваг≥тност≥. ѕри на¤вност≥ специф≥чно ≥мунолог≥чних маркер≥в в≥русу гепатиту ¬ питанн¤ акушерсько-г≥неколог≥чноњ тактики вир≥шуЇтьс¤ ≥ндив≥дуально.

ѕроф≥лактика парантерального ≥нф≥куванн¤ базуЇтьс¤ на виконанн¤ наказ≥в ћ30 ”крањни, ¤к≥ регламентують проф≥лактику в≥русних гепатит≥в та ¬≤Ћ-≥нфекц≥й.

ѕочинаючи з 1996 року в ”крањн≥ проводитьс¤ планова активна ≥мун≥зац≥¤ проти гепатиту ¬ за календарем щеплень.

—Ќ≤ƒ Ц ≥нфекц≥йне захворюванн¤, що викликаЇтьс¤ л≥мфатропними ретров≥русами, ¤к≥ уражають тимусзалежний ланцюжок ≥мунноњ системи, при цьому орган≥зм стаЇ спри¤тливим до вторинноњ ≥нфекц≥њ ≥ зло¤к≥сних пухлин.

«будником —Ќ≤ƒу Ї в≥рус (ретров≥рус), ¤кий маЇ здатн≥сть уражати ≥мунну систему орган≥зму. –озр≥зн¤ють два типи в≥русу ≥мунодеф≥циту людини, що викликають синдром набутого ≥мунодеф≥циту (скорочено —Ќ≤ƒ), - ¬≤Ћ-ј, ¬≤Ћ-2. ¬≤Ћ-1 розповсюджений у вс≥х крањнах св≥ту. ¬≤Ћ (в≥рус ≥мунодеф≥циту людини) дуже чутливий до нагр≥ванн¤, при кипТ¤т≥нн≥ в≥н гине в≥дразу, на нього згубно д≥ють 70: спирт, 0,2% розчин г≥похлориту натр≥ю та ≥нш≥ дез≥нфекц≥йн≥ розчини. ќднак цей в≥рус збер≥гаЇ життЇд≥¤льн≥сть у висуненому стан≥ впродовж 4-6 д≥б при t 22о—, а при нижн≥й t Ц ще довше. ƒжерелом зараженн¤ ¬≤Ћ-≥нфекц≥Їю Ї хвора людина на —Ќ≤ƒ або в≥русонос≥й. ’вор≥ на —Ќ≤ƒ заражен≥ прот¤гом усього житт¤,  ≥льк≥сть ≥нф≥кованих ¬≤Ћ у багато раз≥в перевищуЇ к≥льк≥сть хворих на —Ќ≤ƒ, ≥нф≥кована людина досить швидко стаЇ зараженою ≥нод≥ через 1-2 тижн≥ п≥сл¤ зараженн¤. ≤снують так≥ шл¤хи зараженн¤:

статевий, ¤кий забезпечуЇ природний перех≥д збудника в≥д одн≥Їњ людини до ≥ншоњ, в тому числ≥ при статевих збоченн¤х (гомосексуал≥зм≥);

парентеральний шл¤х зараженн¤ трапл¤Їтьс¤ при недотриманн≥ сан≥тарних умов проведенн¤ ≥нТЇкц≥й, особливо внутр≥шньовенних, коли ≥нТЇкц≥њ робл¤ть одним шприцом, зм≥нюючи т≥льки голку, чисто це трапл¤Їтьс¤ в ≥нТЇкц≥йних наркотик≥в;

профес≥йний шл¤х зараженн¤ медичних прац≥вник≥в, у тому числ≥ ≥ медсестер, трапл¤Їтьс¤ тод≥, коли кров хворого на —Ќ≤ƒ попадаЇ на ушкоджену шк≥ру (м≥кротравми, тр≥щини, тощо) чи слизов≥ оболонки при внутр≥шньовенних ман≥пул¤ц≥¤х;

трансфуз≥йний шл¤х передач≥ при переливанн≥ здоров≥й людин≥ кров≥ хворого на —Ќ≤ƒ∆. ÷е трапл¤Їтьс¤ р≥дко;

трансплацентраний Ц в≥д хвороњ на —Ќ≤ƒ ваг≥тноњ њњ дитин≥.

ќтже, ¬≤Ћ може передаватис¤ вв≥д людини до людини при пр¤мому контакт≥: Укров-кровФ або Усперма-кровФ. ѕередача в≥русу ≥з слиною п≥д час поц≥лунку малоймов≥рна. „ерез укуси комах в≥рус не передаЇтьс¤.

«ахворюванн¤ може розпочатись гостро у вигл¤д≥ ≥нфекц≥йноњ хвороби з п≥двищенн¤м температури т≥ла, анг≥ни, зб≥льшенн¤ л≥мфатичних вузл≥в, печ≥нки, селез≥нки, висипц≥ на шк≥р≥.

¬ цей час в≥рус ¬≤Ћ уже циркулюЇ в кров≥ в н≥й можна ви¤вити антит≥ла до ¬≤Ћ-≥нфекц≥й. ѕот≥м настаЇ асимптомний пер≥од, що триваЇ в≥д дек≥лькох м≥с¤ц≥в до 3-5 рок≥в. ” подальшому виникаЇ УбезпричиннеФ п≥двищенн¤ температури т≥ла, слаб≥сть, п≥тлив≥сть, лихоманка, схудненн¤. ¬ насл≥док зниженн¤ резистентност≥ орган≥зму хвор≥ досить чутлив≥ до будь-¤коњ супров≥дноњ ≥нфекц≥њ, переб≥г ¤коњ досить т¤жкий. ѕор¤д ≥з цим, у хворих виникають специф≥чн≥ пухлини. ѕоступово вс≥ по¤ви хвороби стають ст≥йкими ≥ вона переходить в останню стад≥ю Ц —Ќ≤ƒ. —Ќ≤ƒ триваЇ в≥д дек≥лькох м≥с¤ц≥в до 5 рок≥в ≥ б≥льше зак≥нчуЇтьс¤ смертю.

—ьогодн≥ немаЇ препарат≥в, ¤к≥ вил≥кували б ≥нф≥кованих хворих на —Ќ≤ƒ. ѕроте застосовують медикаменти, ¤к≥ гальмують розвиток хвороби ≥ продовжують тривал≥сть житт¤.

1	2

Ќазва: ѕроф≥лактика внутр≥шньо-л≥карн¤них ≥нфекц≥й, що передаютьс¤ через кров (—Ќ≤ƒ, в≥русний гепатит)
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-03 (1498 прочитано)