ћедицина > –озлади рухо-вольових процес≥в. ѕовед≥нка медичних прац≥вник≥в з хворими, що мають зм≥ни в рухо-вольов≥й сфер≥

–озлади рухо-вольових процес≥в. ѕовед≥нка медичних прац≥вник≥в з хворими, що мають зм≥ни в рухо-вольов≥й сфер≥

—еред патолог≥чних зм≥н вольовоњ сфери вид≥л¤ють г≥побул≥ю, г≥пербул≥ю та абул≥ю.

√≥побул≥¤ Ч стан псих≥ки, що ви¤вл¤Їтьс¤ в зниженн≥ бажань ≥ спонукань до д≥¤льност≥. “ак≥ хвор≥ завжди мл¤в≥, рухова активн≥сть у них ви¤вл¤Їтьс¤ мало, увага ослаблена. √≥побул≥¤ може бути одним з перших симптом≥в захворюванн¤. ¬она також виникаЇ внасл≥док виснаженн¤ нервовоњ системи ≥ при де¤ких соматичних розладах у людей, ¤к≥ довго ≥ т¤жко хвор≥ють.

√≥пербул≥¤ - стан псих≥ки, дл¤ ¤кого характерне значне п≥двищенн¤ активност≥ хворого, що ви¤вл¤Їтьс¤ в прожектерств≥, рухливост≥, незвичн≥й дл¤ т≥Їњ або ≥ншоњ конкретноњ людини. “ак, хвор≥ з ман≥акальним синдромом багато рухаютьс¤, ход¤ть в≥д одних знайомих до ≥нших без потреби, знайомл¤тьс¤ на вулиц¤х ≥ розпов≥дають, наприклад, про своњ проекти, винаходи тощо. якщо оточуюч≥ не знають про захворюванн¤ людини, њњ вважають дуже д≥¤льною ≥ зац≥кавленою проблемами. Ѕ≥льш детально знайомство з ц≥Їю категор≥Їю хворих св≥дчить, що п≥двищена активн≥сть у них поЇднуЇтьс¤ з дуже низькою продуктивн≥стю. ’вор≥, ¤к правило, не довод¤чи обрану справу до к≥нц¤, берутьс¤ за ≥ншу. –азом з тим хворим на параною властива ц≥леспр¤мована д≥¤льн≥сть. “ак, хвор≥ з ман≥Їю пересл≥дуванн¤ наперед обм≥рковують план, ¤к знищити своњх ворог≥в, ≥ прот¤гом тривалого часу намагаютьс¤ зд≥йснити його. √≥пербул≥¤ супроводжуЇтьс¤ також ≥нтенсивними емоц≥йними станами, жестикул¤ц≥Їю ≥ м≥м≥кою.

јбул≥¤ - патолог≥чне порушенн¤ псих≥чноњ регул¤ц≥њ д≥й. ¬и¤вл¤Їтьс¤ у в≥дсутност≥ спонукань до д≥¤льност≥, в нездатност≥ прийн¤ти р≥шенн¤ ≥ виконати потр≥бну д≥ю, хоч необх≥дн≥сть њњ усв≥домлюЇтьс¤. √либокий про¤в абул≥њ характеризуЇтьс¤ повною в≥дсутн≥стю у хворих зовн≥шн≥х рухових реакц≥й - вони нерухомо сид¤ть або лежать.

“ому без допомоги обслуговуючого медичного персоналу вони не в змоз≥ задовольн¤ти елементарн≥ життЇв≥ потреби. «агальмован≥ ≥ мовн≥ реакц≥њ. ” де¤ких випадках при глибоких станах загальмованост≥ д≥¤льност≥ немаЇ оборонних рефлекс≥в.

—тупор (в≥д лат. Stupor Ч зац≥пен≥нн¤). ѕри р≥зних псих≥чних захворюванн¤х виникають т¤жк≥ психопатолог≥чн≥ розлади, ¤к≥ супроводжуютьс¤ пригн≥ченн¤м псих≥чноњ активност≥, що ви¤вл¤Їтьс¤ у повн≥й нерухливост≥, зниженн≥ вс≥х вид≥в чутливост≥, в≥дсутност≥ мовленн¤.

–озр≥зн¤ють к≥лька форм ступору: депресивний, психогенний, кататон≥чний тощо.

ƒепресивний ступор здеб≥льшого спостер≥гаЇтьс¤ при ман≥акально-депресивному психоз≥. ’вор≥ не здатн≥ до будь-¤ких д≥й або рух≥в, на запитанн¤ в≥дпов≥дають неохоче, окремими словами, на обличч≥ застиглий вираз туги ≥ скорботи.

ѕри психогенному ступор≥ хвор≥ нерухом≥, в≥дсутнЇ мовне сп≥лкуванн¤ з оточенн¤м, але п≥д час розмови про травмуючу ситуац≥ю, ¤ка зумовила цей стан, хвор≥ ви¤вл¤ють ту або ≥ншу емоц≥йну ≥ вегетативну реакц≥ю (плачуть, червон≥ють, бл≥днуть).

ѕри кататон≥чному ступор≥ хвор≥ нерухом≥, вони годинами можуть сид≥ти, лежати або сто¤ти, не м≥н¤ючи пози. ¬насл≥док п≥двищенн¤ тонусу м'¤з≥в спроба зм≥нити положенн¤ т≥ла не вдаЇтьс¤. Ќайб≥льш ч≥тко стан руховоњ загальмованост≥ ви¤вл¤Їтьс¤ в тому, що хвор≥ спонтанно прибирають так звану внутр≥утробну позу з притиснутими до тулуба к≥нц≥вками. –ухова пасивн≥сть, при ¤к≥й тонус м'¤з≥в знижений ≥ хворому легко можна надати будь-¤кого положенн¤, в ¤кому в≥н застигаЇ, називаЇтьс¤ каталепс≥Їю, або восковою гнучк≥стю.

 ататон≥чний ступор може супроводитис¤ симптомом негатив≥зму. ’ворий чинить немотивовану протид≥ю за будь-¤коњ спроби вплинули на нього, наприклад, при проведенн≥ медичних процедур, годуванн≥, од¤ганн≥. Ќа проханн¤ показати ¤зик, розплющити оч≥ хворий судорожне стискаЇ щелепи, замружуЇ пов≥ки.

ƒо порушень вол≥ ≥ пот¤г≥в належать ≥ порушенн¤ у сфер≥ ≥нстинкт≥в - харчового й статевого.  л≥н≥чн≥ розлади пот¤г≥в можуть ви¤вл¤тис¤ в ослабленн≥ њх, п≥двищенн≥ ≥ збоченн≥ намагань до задоволенн¤ ≥нстинктивних потреб.

–озладами пот¤г≥в вважають так зван≥ ≥мпульсивн≥ пот¤ги, що ви¤вл¤ютьс¤ в непереборних намаганн¤х реал≥зувати њх. ƒо них належать пот¤ги до брод¤жництва (дромоман≥¤), крад≥жок без корисливих ц≥лей (клептоман≥¤), п≥дпалюванн¤ (п≥роман≥¤). «деб≥льшого вони спостер≥гаютьс¤ в ос≥б психопатичного складу характеру.

ƒо розлад≥в рухового акту належить апракс≥¤ (в≥д грецьк. аргах≥а - безд≥¤льн≥сть) - порушенн¤ ц≥леспр¤мованоњ д≥њ при збереженн≥ елементарних рух≥в, що складають њњ. ’ворий втрачаЇ здатн≥сть користуватис¤ предметами за призначенн¤м, наприклад, не може од¤гтис¤, запалити с≥рника тощо.

” практиц≥ до розлад≥в вольовоњ сфери належать ≥ сексуальн≥ збоченн¤, серед ¤ких: мазох≥зм (бажанн¤ в≥дчувати ф≥зичний б≥ль або моральне приниженн¤, ¤ких завдаЇ сексуальний партнер), садизм (статевого задоволенн¤ дос¤гають у процес≥ завданн¤ партнеров≥ ф≥зичного болю), гомосексуал≥зм (сексуальний пот¤г до ос≥б своЇњ стат≥), зооф≥л≥¤ (зд≥йсненн¤ статевого акту з тваринами) тощо.

ƒл¤ вивченн¤ порушенн¤ вольовоњ сфери особистост≥ застосовують спец≥альн≥ прийоми, за допомогою ¤ких можна ви¤вити т≥ чи ≥нш≥ патолог≥чн≥ зм≥ни.

” кл≥н≥ц≥ передус≥м звертають увагу на здатн≥сть людини виконувати певн≥ д≥њ з предметами (запалити с≥рника, показати, ¤к користуватис¤ ключем, розкрити ≥ закрити портфель, пил¤ти дрова, забивати молотком цв¤ха. ” процес≥ бес≥ди з хворими вивчають його здатн≥сть впливати на ≥ншу людину. ¬изначаючи патопсихолог≥чний д≥агноз, л≥кар прагне також знати, чи здатний хворий виконувати безоб'Їктивн≥ д≥њ (свист≥ти, стрибати) ≥ ауток≥нетичн≥ рухи (стиснути кулак, висунути ¤зик), чи може в≥н в≥дтворити запропонован≥ йому рухи. «вертають увагу також ≥ на залежн≥сть усп≥шност≥ виконанн¤ д≥њ в≥д складност≥ запропонованого завданн¤.

–¤д порушень вол≥, ≥ насамперед окрем≥ сексуальн≥ збоченн¤, через ц≥лком зрозум≥л≥ причини, розп≥знати ≤ вивчити непросто, що ускладнюЇ ≤ в≥дпов≥дну оц≥нку вольовоњ сфери.

ƒоведено, що тренуванню п≥ддаЇтьс¤ не лише система м'¤з≥в, а й нервова. ќптим≥зац≥њ псих≥чноњ д≥¤льност≥ дос¤гають вольовим тренуванн¤м нервових процес≥в.

–≥зн≥ психорегулююч≥ методики, њхн≥ позитивн≥ сторони об'ЇднуЇ аутогенне тренуванн¤, ¤ке Ї комплексним методом, спр¤мованим на нормал≥зац≥ю функц≥й орган≥зму, перебудову особистост≥, актив≥зац≥ю хворого в процес≥ л≥куванн¤. «а допомогою аутогенного тренуванн¤ в≥дновлюЇтьс¤ нервова регул¤ц≥¤ процес≥в людського орган≥зму. Ћ≥кувальний ≥ проф≥лактичний ефект аутогенного тренуванн¤ ірунтуЇтьс¤ на самонав≥юванн≥.

Ќапруженн¤ м'¤з≥в завжди Ї зовн≥шн≥м ви¤вом негативних емоц≥й, а розслабленн¤ м'¤з≥в Ч показник позитивних емоц≥й. ќтже, м≥ж станом нервовоњ ≥ м'¤зовоњ систем ≥снуЇ пр¤мий зв'¤зок. –озслабленн¤ м'¤з≥в неначе готуЇ нервову систему до в≥дпочинку. јле ≥снуЇ й зворотний зв'¤зок: м'¤зи - нервова система. ÷ей зв'¤зок використовують оракули ≥ сектанти, ¤к≥ застосовують к своњй практиц≥ вс≥л¤к≥ рухи (сильн≥ ≥ част≥) ≥ дос¤гають цим перезбудженн¤ нервовоњ системи.

“аким чином, систематичне чергуванн¤ розслабленн¤ ≥ напруженн¤ тренуЇ рухлив≥сть нервових процес≥в (гальмуванн¤ ≥ збудженн¤). Ќа фон≥ розслабленн¤ м'¤з≥в формуютьс¤ ≥ закр≥плюютьс¤ нов≥ умовн≥ рефлекси, бажан≥ дл¤ людини, ¤ка займаЇтьс¤ аутогенним тренуванн¤м. Ќов≥ умовн≥ рефлекси, що утворилис¤ внасл≥док аутогенного тренуванн¤, можуть перебудовувати д≥¤льн≥сть внутр≥шн≥х орган≥в. ” процес≥ тренуванн¤ словесн≥ сигнали багаторазово повторюютьс¤ ≥ виробл¤Їтьс¤ можлив≥сть св≥домо регулювати вегетативн≥ функц≥њ. ÷е можна по¤снити зокрема тим, що при аутогенному тренуванн≥ виникаЇ фазовий г≥пнотичний стан ≤ самог≥пноз ≥з самоуправл≥нн¤м. ≤.ѕ.ѕавлов зазначав, що г≥пнотичний стан - це розлите гальмуванн¤ кори великого мозку при збереженн≥ вогнища збудженн¤. ѕри цьому в заг≥пнотизованого з пам'¤т≥ вит≥сн¤Їтьс¤ все, що в≥дбувалос¤ п≥д час сеансу г≥пнозу, кр≥м нав≥¤них у¤влень.

ѕ≥дірунт¤м ф≥з≥олог≥чних механ≥зм≥в аутогенного тренуванн¤ Ї не пасивне гальмуванн¤ функц≥й мозку, а, навпаки, активац≥¤ структур нейрон≥в.

ќтже, механ≥зм методу аутогенного тренуванн¤ не можна зводити лише до впливу самонав≥юванн¤ ≥ самог≥пнозу. ѕ≥д час зан¤ть аутогенним тренуванн¤м людина стежить за своњми в≥дчутт¤ми, оц≥нюЇ зовн≥шню ≥ внутр≥шню ситуац≥ю, керуЇ своњм станом, тримаЇ його п≥д контролем св≥домост≥.

¬ основ≥ аутогенного тренуванн¤ лежить не самог≥пноз, а вправи, спр¤мован≥ на тривале вольове розслабленн¤ м'¤з≥в, а також система створенн¤ потр≥бних дл¤ того, хто тренуЇтьс¤, умовних рефлекс≥в. ¬ажливе м≥сце в аутогенному тренуванн≥ пос≥дають самовихованн¤ ≥ самопереконанн¤. ÷е означаЇ, що аутотрен≥нг Ч ≥нтелектуальний ≥ вольовий процес.

1

Ќазва: –озлади рухо-вольових процес≥в. ѕовед≥нка медичних прац≥вник≥в з хворими, що мають зм≥ни в рухо-вольов≥й сфер≥
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-03 (577 прочитано)