ћедицина > ’олера

’олера

’олера аз≥атська (’олера Ч гостре кишкове захворюванн¤ з групи особливо небез≠печних ≥нфекц≥й, спричинюване в≥бр≥онами класичного типу або ≈ль-“ор. ≈п≥дем≥олог≥чно характеризуЇ≠тьс¤ розвитком окремих захворювань або еп≥дем≥чних спалах≥в. ” типових випадках характеризуЇтьс¤ своЇр≥дною ≥нтоксикац≥Їю, втратою орган≥змом великоњ к≥лькост≥ електрол≥т≥в ≥ води, час≠тими вод¤нистими випорожненн¤ми (Ђрисовий в≥дварї), зневод≠ненн¤м, м'¤зовими судорогами, розладами серцево-судинних функц≥й з можливим розвитком колапсу.

≈т≥олог≥¤. «будника хвороби (класичний холерний в≥бр≥он Ч в≥дкрив у 1883 р. –.  ох. “рохи п≥зн≥ше в≥д хворого на холеру було вид≥лено в≥бр≥он ≈ль-“ор (V. ≈l-“оr), ¤кий також Ї збудником холерних захворювань. ” чист≥й культур≥ ц≥ в≥бр≥они мають на забарвлених препаратах вигл¤д коротко з≥гнутоњ палички, ¤ка трохи нагадуЇ кому. Ќа одному к≥нц≥ в≥бр≥она джгутик, внасл≥док чого в≥бр≥он дуже рух≠ливий.

як класичн≥ холерн≥ в≥бр≥они (V. соmmа), так ≥ в≥бр≥они ≈ль-“ор, под≥л¤ютьс¤ на серотипи ќгава й ≤наба; кр≥м того, у де¤ких аз≥атських вогнищах холери було вид≥лено в≥д хворих в≥бр≥они, що належать до серотипу √≥кошима, ¤кий трапл¤Їтьс¤ досить р≥дко.

≈п≥дем≥олог≥¤. « найдавн≥ших час≥в холера була поширена на територ≥њ сучасноњ ≤нд≥њ ≥ ѕакистану, ¤к≥ й тепер Ї найб≥льшими вогнищами св≥тового поширенн¤ ц≥Їњ хвороби.

ƒжерелами ≥нфекц≥њ Ї хвор≥ в гостр≥й фаз≥ захворюванн¤, особи, що видужують, ≥ в≥бр≥ононос≥њ. « випорожненн¤ми ≥ блювотними масами хвор≥ на холеру вид≥л¤ють величезну к≥ль≠к≥сть холерних в≥бр≥он≥в.

Ќа ”крањн≥ тепер немаЇ захворювань на холеру, проте дл¤ того, щоб запоб≥гти небезпец≥ занесенн¤ ц≥Їњ ≥нфекц≥њ з ≥нших крањн, треба суворо дотримуватись карантинних заход≥в.

ѕатогенез. ’олерн≥ в≥бр≥они проникають в орган≥зм людини через рот Ч разом ≥з сирою водою, њжею, овочами ≥ фруктами, забрудненими випорожненн¤ми хворих або нос≥њв. ” шлунку зараженоњ в≥бр≥онами людини п≥д д≥Їю його кислого вм≥сту час≠тина холерних в≥бр≥он≥в гине. ѕот≥м в≥бр≥они потрапл¤ють у тон≠к≥ кишки, де збер≥гаютьс¤ прот¤гом усього пер≥оду хвороби. Ќасл≥дком цього Ї част≥ вод¤нист≥ випорожненн¤ ≥ повторне блюванн¤, з ¤кими з орган≥зму хворого виводитьс¤ велика к≥льк≥сть електрол≥т≥в (особливо натр≥ю) ≥ води. “канини зневоднюютьс¤, виникаЇ кис≠неве голодуванн¤ њх, метабол≥чний ацидоз, у р≥зних групах м'¤з≥в розвиваютьс¤ судороги, а шк≥ра втрачаЇ св≥й тургор. ¬на≠сл≥док втрати великоњ к≥лькост≥ солей ≥ води настаЇ загусанн¤ кров≥, про що св≥дчать п≥двищена в'¤зк≥сть њњ, зб≥льшений вм≥ст гемоглоб≥ну й еритроцит≥в.

 л≥н≥чна картина. “ривал≥сть ≥нкубац≥йного пер≥оду холери становить в≥д 1 до 6 дн≥в, част≥ш Ч 2Ч3 дн≥. –озр≥зн¤ють так≥ кл≥н≥чн≥ форми холери: 1) гастроентеритичну, 2) ентеритичну, 3) алг≥дну.

√астроентеритична форма холери починаЇтьс¤, ¤к правило, гостро ≥ т≥льки в окремих хворих може спостер≥гатис¤ прот¤гом 4Ч6 годин продрому; характеризуЇтьс¤ значною сла≠б≥стю, втратою апетиту, запамороченн¤м. ќднак част≥ш ц¤ кл≥≠н≥чна форма хвороби починаЇтьс¤ гостро, раптово. Ќайб≥льш ранн≥ми симптомами Ї повторн≥ позиви до випорожнень з вид≥≠ленн¤м р≥дких калових мас. „ерез 2Ч3 години випорожненн¤ стають дедал≥ б≥льш вод¤нистими, а пот≥м набувають вигл¤ду Ђрисового в≥дваруї.

“емпература т≥ла нормальна, трохи знижена або, р≥дше, мо≠же п≥двищуватис¤ до субфебрильноњ.  ≥нц≥вки холодн≥ на дотик, можливий розвиток ц≥анозу губ≥в, щ≥к, к≥нчик≥в пальц≥в.

≈нтеритична форма холери характеризуЇтьс¤ пом≥р≠ною ≥нтоксикац≥Їю, блюванн¤ немаЇ. ѕереб≥г ц≥Їњ форми холери стертий, атиповий, а тому може й не розп≥знаватис¤. „аст≥сть ц≥Їњ форми становить близько 15% загальноњ к≥лькост≥ кл≥н≥чне виражених випадк≥в холери.

јлг≥дна форма хвороби характеризуЇть≠с¤ р≥зким зневодненн¤м орган≥зму, зниженн¤м температури до субфебрильного р≥вн¤, вираженими порушенн¤ми д≥¤льност≥ серцево-судинноњ системи ≥ нирок. ” цих випадках може розви≠нутись гостра серцево-судинна недостатн≥сть (колапс). ’ворий, у ¤кого розвинулась алг≥дна форма (стад≥¤) хвороби, перебуваЇ в стан≥ повноњ апат≥њ, нер≥дко приголомшений, погано ор≥ЇнтуЇтьс¤ в на≠вколишн≥й обстановц≥; внасл≥док цього нер≥дко важко з≥брати анамнез ≥ з'¤сувати скарги хворого. “емпература т≥ла р≥зко знижуЇтьс¤.

Ћ≥куванн¤. ¬с≥ хвор≥ з д≥агнозом холери, а також особи з п≥дозрою на цю хворобу обов'¤зково п≥дл¤гають госп≥тал≥зац≥њ. ƒл¤ цього в раз≥ спалаху хвороби створюють ≥нфекц≥йн≥ госп≥≠тал≥. ¬сю систему прийманн¤ й розм≥щенн¤ хворих на холеру сл≥д будувати так, щоб забезпечити по можливост≥ ≥ндив≥дуаль≠ну госп≥тал≥зац≥ю хворих, а ¤кщо доводитьс¤ розм≥щувати њх у загальних палатах, сл≥д добирати в кожну палату хворих, вра≠ховуючи т¤жк≥сть переб≥гу ≥ конкретну кл≥н≥чну форму захворю≠ванн¤. ѕередбачаЇтьс¤ створенн¤ в холерному госп≥тал≥ ≥зол¤тор≥в, куди кладуть хворих з ви¤вленими у них ≥ншими кишко≠вими ≥нфекц≥¤ми або в раз≥ поЇднанн¤ цих захворювань з хо≠лерою.

¬есь медичний ≥ допом≥жний персонал повинен залишати св≥й од¤г ≥ взутт¤ у спец≥альних прим≥щенн¤х (гардеробних к≥мна≠тах), над≥вати п≥жами, спец≥ально вид≥лен≥ дл¤ цього туфл≥ чи тапочки, халати, шапочки, косинки, а також добре продезинф≥ко≠ван≥ рукавички. ѕ≥сл¤ огл¤ду хворого, п≥сл¤ р≥зних л≥кувальних ман≥пул¤ц≥й тощо рукавички треба зн¤ти ≥ занурити њх у 1 % розчин хлорам≥ну.

¬изначаючи об'Їм розчину дл¤ введенн¤ хворому, враховують втрати р≥дини з випорожненн¤ми, контролюють молекул¤рну масу плазми в лаборатор≥њ.  р≥м того, внасл≥док небезпеки пе≠редозуванн¤ солей кал≥ю, що призводить до ознобу, п≥двищенн¤ температури, сл≥д контролювати вм≥ст кал≥ю у кров≥ (на плазменому фотометр≥), повторно записувати електрокард≥ограму, на ¤к≥й у таких випадках ви¤вл¤ють подовженн¤ ≥нтервалу –ЧQ ≥ дуже високий зубець “. ¬ раз≥ по¤ви ознак г≥перкал≥Їм≥њ р≥ди≠ну ввод¤ть у вену пов≥льн≥ше або переход¤ть на краплинне вли≠ванн¤ розчину Ђ6Ч4ї, у ¤кому немаЇ солей кал≥ю (в≥н складаЇ≠тьс¤ з 6 г хлориду натр≥ю й 4 г г≥дрокарбонату натр≥ю на 1 л розчину).

¬веденн¤ у вену зазначених вище сольових розчин≥в спри¤Ї досить швидкому в≥дновленню водно-сольовоњ р≥вноваги, усуваЇ ≥нтоксикац≥ю, в≥дновлюЇ нормальну д≥¤льн≥сть серцево-судинноњ системи ≥ нирок, спри¤Ї припиненню поносу й блюванн¤. ѕроте ц≥ розчини сл≥д вливати тривало, щоб за весь курс л≥куванн¤ було введено до «ќЧ35 л ≥нфуз≥йного розчину, а в

ѕроф≥лактика. ўоб запоб≥гти занесенню холерноњ ≥нфекц≥њ з ≤нших крањн, сл≥д зд≥йснювати систему спец≥альних карантин≠них заход≥в на кордон≥, у морських ≥ пов≥тр¤них портах. ѕро ви¤влених на холеру хворих медичн≥ прац≥вники повинн≥ в уста≠новленому пор¤дку негайно пов≥домл¤ти вищесто¤щ≥ органи охо≠рони здоровТ¤.

¬ раз≥ по¤ви у т≥й чи ≥нш≥й м≥сцевост≥ випадк≥в захворюван≠н¤ на холеру вс≥х хворих, а окремо в≥д них ≥ ос≥б, що були з ними у т≥сному контакт≥, негайно ≥золюють у холерний госп≥таль й ≥зол¤тор, у вогнищ≥ робл¤ть дезинфекц≥ю, провод¤ть подв≥рн≥ обходи дл¤ ви¤вленн¤ хворих, посилюють сан≥тарний контроль за водопостачанн¤м ≥ харчовими продуктами, обов'¤зково хло≠рують воду дл¤ питт¤. ќс≥б, ¤к≥ мали контакт з хворими на холеру, ≥зо≠люють на 6 дн≥в ≥ за цей час у них три рази беруть випорож≠ненн¤ дл¤ бактер≥олог≥чного досл≥дженн¤ на холерн≥ в≥бр≥они. якщо серед них ви¤вл¤ють хвороби на холеру, то строк карантину продовжують ще на 6 дн≥в, робл¤ть дезинфекц≥ю, хворого госп≥тал≥зують в ≥нфекц≥йний госп≥таль, а у решти два-три рази досл≥джують випорожненн¤ на холерн≥ в≥бр≥они.

ƒл¤ ос≥б, що видужують п≥сл¤ хвороби, умовою виписуванн¤ Ї повне кл≥н≥чне видужанн¤, а також три негативн≥ результати досл≥джень випорожнень на холерн≥ в≥бр≥они, ¤к≥ робл¤ть на 6 7 ≥ 8-й дн≥ п≥сл¤ припиненн¤ поносу. якщо немаЇ змоги провести бактер≥олог≥чн≥ досл≥дженн¤, виписувати з стац≥онару можна лише через 14 дн≥в п≥сл¤ зникненн¤ кл≥н≥чних симптом≥в.

1

Ќазва: ’олера
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-03 (421 прочитано)