ћедицина > ’рон≥чний гломерулонейрит. —учасн≥ методи досл≥дженн¤. ƒогл¤д за хворими

’рон≥чний гломерулонейрит. —учасн≥ методи досл≥дженн¤. ƒогл¤д за хворими

’рон≥чний гломерулонефрит

’рон≥чний гломерулонефрит Ц хрон≥чне дифузне захворюванн¤м нирок дл¤ ¤кого характерна на¤вн≥сть ≥мунолог≥чних ≥ кл≥н≥ко-морфолог≥чних зм≥н, передус≥м у клубочках.

 л≥н≥чно Ц ’ѓЌ под≥л¤Їтьс¤ на латентну гематуричну г≥пертон≥чну, нефротичну ≥ зм≥шану форму Їдиного морфолог≥чного екв≥валента захворюванн¤ немаЇ. Ќа основ≥ комплексного морфолог≥чного досл≥дженн¤ нирковоњ тканини вид≥лили дек≥лька тип≥в, кожен ≥з них в≥дносно самост≥йний за вин¤тком ф≥броплатичного √Ќ ≥ вторинного зморщеноњ нирки.

ћембанозний гламерулонефрит, захворюванн¤ характеризуЇтьс¤ скритим початком хрон≥чних переб≥гам, кл≥н≥чно про¤вл¤Їтьс¤ протењнур≥Їю, ≥нод≥ з гематур≥Їю. ÷е ≥мунокомплексний √Ќ, причому в 2/3 випадк≥в антиген залишаЇтьс¤ нев≥домим.

“аким антигеном може бути пухлинний карциноембр≥ональний антиген, антиген щ≥тковоњ камки еп≥тел≥¤ проксимальних канальц≥в.

ѕри г≥столог≥чних досл≥дженн¤х нирковоњ тканини у вс≥х клубочках ви¤вл¤Їтьс¤ дифузне потовщенн¤ ст≥нок.

ќсновним д≥агностичним критер≥Їм на св≥т оптичному Ур≥вн≥ служатьФ, пунктирн≥сть У≥ шипиФ базальних мембран кап≥л¤р≥в, ¤к≥ ви¤вл¤ютьс¤ при досл≥дженн≥ тонких зр≥з≥в.

латентний Ц ви¤вл¤Їтьс¤. ≤зольованим сечовим синдром, ≥нод≥ з пом≥рною артер≥альною г≥пертенз≥Їю;

гематуричний Ц пост≥йна гематур≥¤;

г≥пертон≥чний Ц артер≥альна г≥пертон≥¤ з незначними зм≥нами в сеч≥;

нефротичний Ц набр¤ки виражен≥ протењнур≥¤;

п≥дгострий Ц швидко прогресуючий гломерулонефрит, ¤кий характеризуютьс¤ нефротичним синдромом, артер≥альною г≥пертон≥Їю ≥ швидко. ¬иникають нирковою недостатн≥стю. ѕри цьому вар≥ант≥ захворюванн¤ розпочинаЇтьс¤ гострий гломерулонефрит, однак симптоми не мають зворотнього розвитку, стаб≥л≥зуютьс¤, розвиваЇтьс¤ ниркова недостатн≥сть.

” сич≥ ви¤вл¤Їтьс¤ протењнур≥¤, гематур≥¤, цил≥ндр≥¤, ≥нод≥ пом≥рна лейкоцитур≥¤. ” кров≥ в пер≥од загостренн¤ може в≥дзначатис¤ пом≥рним лейкоцитозом, прискоренн¤ Ўќ≈, г≥пер L2 Ц глобул≥ном≥¤.

–≥вень креатин≥ ну, сечовини, а також величина клубочком ф≥льтрац≥њ залежить в≥д функц≥онального стану нирок.

Ћ≥куванн¤ призначають залежно в≥д кл≥н≥чноњ форми захворюванн¤. ѕри л≥куванн≥ сл≥д дотримуватис¤ певного режиму, уникати переохолоджень, ф≥зичних навантажень психоемоц≥йних стрес≥в.  атегорично заборонено працювати у н≥чний час. ўор≥чно, а при необх≥дност≥ част≥ше, хворого госп≥тал≥зують дл¤ стац≥онарного л≥куванн¤.

ƒ≥Їта також залежить в≥д форми захворюванн¤. Ќаприклад при латентн≥й форм≥ призначають загальний ст≥л ≥з обмеженн¤м сол≥ до 10 г на добу. ѕри нефротичн≥й ≥ г≥пертон≥чн≥й формах к≥льк≥сть сол≥ обмежують до 8-6 г на добу.

ћедикаментозна терап≥¤ передбачаЇ призначенн¤:

а) патогенетичних засоб≥в( кортикостероњд≥в, цитостатики ам≥но х≥нол≥нов≥ препарати);

б) г≥потензивних препарат≥в (клофел≥н, еналапр≥л, каптопрес);

в) д≥уретик≥в (лаз≥кс, фурасем≥д);

г) антиб≥отик≥в (ципронат, амоксиклав)

’вор≥ хрон≥чним гломерулонефритом повинн≥ перебувати на диспансерному обл≥ку ≥ один раз на м≥с¤ць здавати на досл≥дженн¤ сечу. “аким хворим рекомендоване сан≥тарно-курортне л≥куванн¤ в зон≥ сухого та жаркого кл≥мату. ќск≥льки в цих умовах виникаЇ розширенн¤ периферичних судин, пол≥пшуЇтьс¤ ниркова геодинам≥ка.

ƒогл¤д за хворими. Ќеобх≥дно стежити за добовим д≥урезом. —ечу треба збирати прот¤гом доби в одну посудину, а зранку записувати ск≥льки р≥дини випито за цей час. ÷≥ дан≥ м/с щоденно заносить в ≥стор≥ю хвороби. ¬ ос≥б хворих на хрон≥чний гломерулонефрит, шк≥ра суха, нер≥дко потр≥скана. ÷е спри¤Ї њњ ≥нф≥куванню. Ќа шк≥р≥ можуть зТ¤вл¤тис¤ виразки ≥ нав≥ть пролежн≥. “ому м/с повинна щоденно зд≥йснювати проф≥лактичн≥ д≥њ: перестилати пост≥ль, протирати шк≥ру дез. розчинами.

—л≥д знати, що хрон≥чний гломерулонефрит може призвести до виникненн¤ ’ЌЌ та хрон≥чноњ урем≥њ.

ѕ≥д час урем≥њ у кров≥ накопичуЇтьс¤ надлишок продукт≥в б≥лкового обм≥ну (сечовини, креатин≥ну, ≥ндикану) ѕорушуЇтьс¤ р≥вновага електрол≥т≥в, розвиваЇтьс¤ ацидоз. ’вор≥ скаржатьс¤ на в≥дсутн≥сть апетиту, нудоту блюванн¤, т¤жк≥сть п≥д грудьми, пронос. язик обкладений брудно-коричневим нальотом, з рота в≥дгонить сечею.

” раз≥ урем≥њ хворому необх≥дно забезпечити повний пок≥й, призначити д≥Їту ≥з значним обмеженн¤м тваринних б≥лк≥в, насамперед за рахунок мТ¤са ¤Їць.

якщо набр¤ки не значн≥, а у хворого часте блюванн¤, њжу потр≥бно обовТ¤зково п≥дсолювати, тому що з блювотними масами людина втрачаЇ NaCl.

якщо вид≥льна функц≥¤ нирок збережена, хворому необх≥дно давати пити багато р≥дини 2-4 л.  раще солодкоњ, настоњ трав, соки, м≥неральну воду.

« прогресуванн¤ урем≥њ спостер≥гаЇтьс¤ схильн≥сть до ≥нфекц≥њ. Ќер≥дко розвиваЇтьс¤ пневмон≥¤, що призводить до р≥зкого пог≥ршенн¤ функц≥њ нирок. ќкр≥м того зТ¤вл¤Їтьс¤ ≥ прогресуЇ невролог≥чна симптоматика ≥ зТ¤вл¤Їтьс¤ судоми, енцефалопат≥¤, може виникнути урем≥чна кома.

¬икористана л≥тература:

Ућедсестринство в терап≥њФ ќ. . ƒемченко 2001 р.

У¬нутр≥шн≥ хворобиФ Ћевченко, 1995 р.

1

Ќазва: ’рон≥чний гломерулонейрит. —учасн≥ методи досл≥дженн¤. ƒогл¤д за хворими
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-03 (538 прочитано)