ћ≥жнародн≥ в≥дносини > —уть та фактори розвитку м≥жнародного под≥лу прац≥

—уть та фактори розвитку м≥жнародного под≥лу прац≥

ћ≥жнародний под≥л прац≥ (ћѕѕ) Ц це найвищий ступ≥нь розвитку сусп≥льно-теоритор≥ального под≥лу прац≥ м≥ж крањнами, основою ¤кого Ї економ≥чно виг≥дна спец≥ал≥зац≥¤ окремих крањн ≥ обм≥н випущеною продукц≥Їю визначеноњ к≥лькост≥ та ¤кост≥.

” крањнах, ¤к≥ широко використовують можлив≥сть брати участь в ћѕѕ, ¤к правило, вищ≥ темпи економ≥чного розвитку. яскравим прикладом Ї розвиток япон≥њ, Ќ≥меччини, УЌових ≥ндустр≥альних крањнФ _ √онконгу, “айваню, —≥нгапуру та ѕ≥вденноњ  орењ. ≤ навпаки, в крањнах, ¤к≥ не зум≥ли знайти своЇ м≥сце у ћѕѕ, - нижч≥ темпи розвитку або нав≥ть спостер≥гаЇтьс¤ згортанн¤ виробництва.

—еред чинник≥в розвитку ћѕѕ треба в≥дзначити:

природно-географ≥чн≥ умови;

техн≥чний прогрес;

соц≥ально-економ≥чн≥ умови.

–ан≥ше головну роль в≥д≥гравали природно-географ≥чн≥ умови: кл≥мат, природн≥ ресурси, розм≥ри територ≥њ, чисельн≥сть населенн¤, економ≥ко-географ≥чне розташуванн¤. ƒовгий час р≥зниц¤ в розпод≥л≥ природних багатств була основною причиною ћѕѕ.

–озвиток техн≥чного прогресу призв≥в до зменшенн¤ значенн¤ природно-географ≥чних умов, надавши можлив≥сть використати переваги науково-техн≥чних дос¤гнень, розвитку науки ≥ техн≥ки. Ќова модель економ≥чного розвитку набула таких характерних рис:

почав переважати ≥нтенсивний тип економ≥чного зростанн¤;

зТ¤вилис¤ нов≥ галуз≥ промисловост≥ та швидко модерн≥зувалис¤ д≥юч≥;

скориставс¤ виробничий цикл;

розширилас¤ сфера послуг (особливо банк≥вських ≥ страхових).

ѕаралельно з Ќ“ѕ у ћѕѕ значну роль почали в≥д≥гравати ≥ соц≥ально-економ≥чн≥ умови:

дос¤гнутий р≥вень економ≥чного ≥ науково-техн≥чного розвитку;

механ≥зм орган≥зац≥њ нац≥онального виробництва;

механ≥зм орган≥зац≥њ зовн≥шньоеконом≥чних в≥дносин.

Ќа сучасному етап≥ вплив перших Цх чинник≥в на ћѕѕ вир≥вн¤вс¤, а в≥дм≥нност≥ в соц≥ально-економ≥чних умовах р≥зних крањн набувають вир≥шального значенн¤. √ранд≥озн≥ економ≥чн≥, пол≥тичн≥ та соц≥альн≥ процеси останн≥х дес¤тил≥ть суттЇво вплинули на ћѕѕ. √оловним напр¤мком його розвитку стало розширенн¤ м≥жнародноњ спец≥ал≥зац≥њ ≥ кооперуванн¤ виробництва. ¬они Ї формами ћѕѕ ≥ виражають њх суть.

–озвиток ћѕѕ обумовлюЇ необх≥дн≥сть п≥двищенн¤ продуктивност≥ прац≥ ≥ зниженн¤ витрат виробництва.

–еал≥зац≥¤ переваг ћѕѕ забезпечуЇ крањн≥ в процес≥ обм≥ну отриманн¤ р≥зниц≥ м≥ж м≥жнародною ≥ внутр≥шньою ц≥ною експортованих товар≥в та послуг, а також економ≥ю внутр≥шн≥х витрат в≥д скороченн¤ нац≥онального виробництва внасл≥док використанн¤ дешевого ≥мпорту. ¬ажливою передумовою розвитку ћѕѕ Ї м≥жнародний под≥л ≥нших фактор≥в виробництва Ц земл≥, кап≥талу, технолог≥њ. Ѕудь-¤ка крањна виробл¤Ї той чи ≥нший товар, ¤кщо вона маЇ так≥ фактори виробництва, ¤к≥ дають њй змогу виробл¤ти цей товар з б≥льшою ефективн≥стю, н≥ж ≥нш≥й. «емл¤, прац¤, кап≥тал, технолог≥¤ Ї однаково важливими факторами дл¤ виробництва будь-¤кого товару.

[7, ст. 11-12]

2. ќ—Ќќ¬Ќ≤ “≈Ќƒ≈Ќ÷≤ѓ ћ≤∆Ќј–ќƒЌќ√ќ ѕќƒ≤Ћ” ѕ–ј÷≤.

Ѕезперервно розвиваючись, ћѕѕ набув певних тенденц≥й та особливостей.

ƒо них належать так≥:

1. ” св≥товому господарств≥ збер≥гаЇтьс¤ ≥ нав≥ть поглиблюЇтьс¤ розрив м≥ж промислово розвинутими крањнами ≥ крањнами ≥ крањнами, що розвиваютьс¤. Ќа розвинут≥ крањни припадаЇ близько 25% населенн¤ ≥ 80% сукупного нац≥онального продукту.

 рањни, що розвиваютьс¤ у св≥товому господарств≥ Ї, в основному, постачальниками сировини ≥ споживачами готовоњ продукц≥њ. јле останн≥м часом встановлюЇтьс¤ нова галузева спр¤мован≥сть крањн, що розвиваютьс¤.

ћ≥ж розвинутими крањнами та крањнами, що розвиваютьс¤, швидкими темпами зростаЇ внутр≥шньогалузевий обм≥н продукц≥Їю обраноњ промисловост≥. «б≥льшуЇтьс¤ виробництво працем≥стких, матер≥алом≥стких, стандароизованих вироб≥в на експорт дл¤ задоволенн¤ потреб насамперед промислово розвинути крањн. ѕров≥дн≥ рол≥ в цьому в≥д≥граЇ четв≥рка так званих Удракон≥вФ Ц √онконг, —≥нгапур, “айвань ≥ ѕ≥вденна  оре¤, а також  итай, “ањланд, “уреччина, Ѕразил≥¤, ћексика, ≤нд≥¤ та де¤к≥ ≥нш≥ крањни, що належать до Унових ≥ндустр≥альних крањнФ.

2. ќсновним в ћѕѕ став внутр≥шньогалузевий под≥л прац≥ на основ≥ предметноњ, а особливо по детальноњ та технолог≥чноњ спец≥ал≥зац≥њ.

3. ¬насл≥док нер≥вном≥рност≥ соц≥ально-економ≥чного розвитку продовжуютьс¤ зм≥ни в розстановц≥ пол≥тичних ≥ економ≥чних сил в груп≥ промислово розвинутих крањн, насамперед м≥ж 3-ма основними центрами Ц —Ўј, япон≥Їю ≥ «ах≥дною ™вропою. ÷е викликаЇ необх≥дн≥сть частоњ перебудови в систем≥ ћѕѕ.

4. «м≥нилас¤ участь в ћѕѕ колишн≥х крањн соц≥ал≥стичного табору. ¬≥дбуваЇтьс¤ переор≥Їнтац≥¤ њхн≥х економ≥к та залученн¤ њх до участ≥ у ћѕѕ на ≥нш≥й основ≥.

5. ѕост≥йно зростаЇ роль “Ќ  у м≥жнародному економ≥чному обм≥н≥ та ћѕѕ. “Ќ  контролюють майже половину св≥тового промислового виробництва та св≥товоњ торг≥вл≥.

6. ѕосилюютьс¤ ≥нтеграц≥йн≥ процеси, ≥нтеграц≥онал≥зац≥¤ господарськоњ д≥¤льност≥. ¬≥дзначаЇтьс¤ тенденц≥¤ до обТЇднанн¤ зусиль пров≥дних крањн дл¤ колективного регулюванн¤ та зменшенн¤ насл≥дк≥в економ≥чних та валютних потр¤с≥нь. «ростаЇ роль м≥жнародних орган≥зац≥й Ц ћ¬‘, ћ»–– тощо.

7. Ќа ћѕѕ пер≥одично впливають структурн≥ кризи, дисбаланси в м≥жнародн≥й торг≥вл≥. “ак, енергетична криза 70-х рок≥в викликала необх≥дн≥сть переходу на енергоощадн≥ типи виробництв, що привело до зм≥н в структур≥ й нав≥ть географ≥чному розпод≥л≥ св≥товоњ торг≥вл≥, а також в експортн≥й спец≥ал≥зац≥њ багатьох крањн.

8. «ростаЇ обТЇктивна необх≥дн≥сть в докор≥нн≥й перебудов≥ ћѕѕ та ћ≈¬ в ц≥лому. ¬они не можуть розвиватись стих≥йно, тому, що це може призвести до непередбачених насл≥дк≥в.

[7, ст. 12-14]

3. ‘ќ–ћ» ≤ Ќјѕ–яћ » –ќ«¬»“ ” ћ≤∆Ќј–ќƒЌќѓ —ѕ≈÷≤јЋ≤«ј÷≤ѓ ≤  ќќѕ≈–”¬јЌЌя ¬»–ќЅЌ»÷“¬ј.

ћѕѕ нерозривно повТ¤заний з м≥жнародною спец≥ал≥зац≥Їю ≥ кооперуванн¤м виробництва, ¤к≥ Ї формами його про¤ву ≥ його елементами.

ѕ≥д м≥жнародною спец≥ал≥зац≥Їю виробництва (ћ—¬) розум≥ють таку форму под≥лу прац≥ м≥ж крањнами, за ¤коњ концентрац≥¤ однор≥дного виробництва зб≥льшуЇтьс¤ на баз≥ диференц≥ац≥њ нац≥ональних виробництв, вид≥ленн¤ в самост≥йн≥ (в≥докремленн≥) технолог≥чн≥ процеси, в окрем≥ галуз≥ виготовленн¤ продукц≥њ понад внутр≥шн≥ потреби.

ћ—¬ розвиваЇтьс¤ в 2-х напр¤мках Ц виробничому ≥ територ≥альному. ¬иробничий напр¤мок передбачаЇ м≥жгалузеву та внутр≥шньогалузеву спец≥ал≥зац≥ю, а також спец≥ал≥зац≥ю окремих п≥дприЇмств, компан≥й та обТЇднань.

” територ≥альному напр¤мку вид≥л¤ють спец≥ал≥зац≥ю окремих крањн, груп крањн та рег≥он≥в на виробництв≥ певних вид≥в продукц≥њ та њх частин дл¤ св≥тового ринку.

ћ≥жгалузева спец≥ал≥зац≥¤ Ц це взаЇмов≥дносини м≥ж державами з обм≥ном продуктами р≥зних галузей виробництва. “ака форма переважала в 30-т≥ роки у взаЇмов≥дносинах м≥ж комплексними галуз¤ми (н-д: обробноњ промисловост≥ загалом ≥ с≥льського господарства). ¬ 50-60-т≥ роки ц¤ форма д≥¤ла вже на р≥вн≥ первинних галузей (автомоб≥лебудуванн¤, х≥м≥чна промислов≥сть тощо). ¬ 70-80-т≥ роки на перший план вийшла внутр≥шньогалузева спец≥ал≥зац≥¤, ¤ка основана на под≥л≥ виробничих програм у межах одн≥Їњ й т≥Їњ ж галуз≥.

ќсновними формами про¤ву ћ¬— Ї предметна, подетальна (по вузлова) та технолог≥чна (постад≥йна) спец≥ал≥зац≥њ. ѕерша з них передбачаЇ спец≥ал≥зац≥ю п≥дприЇмств р≥зних крањн на виробництв≥ та експорт≥ повн≥стю зак≥нченого ≥ готового до споживанн¤ виробу. ѕодетальна спец≥ал≥зац≥¤ базуЇтьс¤ на кооперац≥њ виробник≥в р≥зних крањн у випуску вузл≥в та деталей, а технолог≥чна Ц на зд≥йсненн≥ окремих стад≥й технолог≥чних процес≥в виробництва товар≥в у межах Їдиного технолог≥чного процесу.

Ќайрозвинен≥ш≥ вс≥ форми спец≥ал≥зац≥њ в машинобудуванн≥, приладобудуванн≥ тощо.

« розвитком ћѕѕ в ћ—¬ виникли так≥ пон¤тт¤, ¤к Ум≥жнародноспец≥ал≥зована галузьФ та Ум≥жнапродноспец≥ал≥зована продукц≥¤Ф. ѕерша з них характеризуЇ т≥ галуз≥, ¤к≥ беруть найактивн≥шу участь в ћѕѕ. ƒл¤ них характерно висока частка продукц≥њ на експорт та високий р≥вень на експорт та високий р≥вень внутр≥шньогалузевоњ спец≥ал≥зац≥њ.

ћ≥жнародноспец≥ал≥зована продукц≥¤ Ц це продукц≥¤, ¤ка Ї предметом двосторонн≥х та багатосторонн≥х угод про розпод≥л виробничих програм ≥ за умови виготовленн¤ в одн≥й чи дек≥лькох крањнах значною м≥рою задовольн¤Ї потреби св≥тового ринку в н≥й.

ќсновними показниками р≥вн¤ м≥жнародноњ спец≥ал≥зац≥њ галуз≥ Ї так≥:

коеф≥ц≥Їнт в≥дносноњ експортноњ спец≥ал≥зац≥њ

де ≈к Ц питома ваша товару в експорт≥ крањни;

≈с Ц питома вага товару в св≥товому експорт≥.

якщо Kr>1, то галузь або товар вважаютьс¤ м≥жнародно-спец≥ал≥зованими.

експортна квота у виробництв≥ галуз≥

де ≈ Ц обс¤г експорту за даний пер≥од;

ќвн Ц обс¤г внутр≥шнього виробництва.

≈кспортна квота характеризуЇ значенн¤ експорту продукц≥њ певноњ галуз≥ дл¤ економ≥ки крањни.

ћ≥ру участ≥ нац≥онального господарства в ћѕѕ характеризуЇ ≥ндекс товарност≥, t:

де ≈ Ц р≥чний експорт;

≤ Ц р≥чний ≥мпорт;

– Ц р≥чний валовий внутр≥шн≥й продукт.

ƒругим елементом у ћѕѕ Ї м≥жнародне виробниче кооперуванн¤, тобто обТЇднанн¤ зусиль виробник≥в дек≥лькох крањн у випуску вид≥в товар≥в дл¤ св≥тового ринку.

 ооперац≥йн≥ звТ¤зки про¤вл¤ютьс¤ на всесв≥тньому м≥жгалузевому або внутр≥шньогалузевому р≥вн¤х.

1	2

Ќазва: —уть та фактори розвитку м≥жнародного под≥лу прац≥
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-03 (2102 прочитано)