ћ≥жнародн≥ в≥дносини > ”правл≥нн¤ зовн≥шньоеконом≥чною д≥¤льн≥стю

“иповим Ђгордим левомї виступаЇ ф≥рма Ђ—он≥ корпорейшнї, ¤ка довг≥ роки Ї л≥дером у виробництв≥ побутовоњ техн≥ки. ÷¤ ф≥рма першою почала виробництво транзисторних рад≥оприймач≥в, побуто≠вих в≥деомагн≥тофон≥в, лазерних компакт-диск≥в, телев≥зор≥в високоњ ч≥ткост≥.

“иповим Ђмогутн≥м слономї Ї ф≥рма Ђ—≥мменсї, виробнича про≠грама ¤коњ охоплюЇ практично всю електротехн≥ку.  ому б не нале≠жав винах≥д, вигоду в≥д нього завжди отримаЇ Ђ—≥мменсї, оск≥льки в≥н маЇ змогу застосовувати його у вс≥х електротехн≥чних приладах.

“иповим Ђнеповоротким бегемотомї Ї концерн Ђ‘≥л≥псї. Ќ≥≠мецький журнал Ђћенеджер магазинї так охарактеризував пробле≠ми цього електротехн≥чного концерну: Ђ онцерн маЇ близько 350 фабрик, розкиданих по всьому св≥ту. „асто страждаючи в≥д њх непов≠ноц≥нного завантаженн¤, Ђ‘≥л≥псї намагаЇтьс¤ все, аж до останнього цв¤шка, виробл¤ти сам... як у др≥бн≥й лавц≥, асортимент Ђ‘≥л≥псаї охоплюЇ в≥д бритви до приладу дл¤ л≥куванн¤ нерв≥в, в≥д плат≥вки до персонального комп'ютераї.

г) ќсобливост≥ стратег≥њ середн≥х ф≥рм. —ередн≥ ф≥рми н≥би стиснут≥ лещатами великих ≥ малих ф≥рм. ¬триматис¤ на ринку середн≥ ф≥рми можуть лише з допомогою н≥шовоњ спец≥ал≥зац≥њ.

Ќ≥ша дл¤ середн≥х ф≥рм потр≥бна насамперед ¤к зас≥б захисту в≥д пр¤моњ конкурентноњ боротьби з великими ф≥рмами, бо ≥ншого захисного засобу - переваг малого розм≥ру - у них нема.

—ередн≥ ф≥рми, що дотримуютьс¤ н≥шовоњ спец≥ал≥зац≥њ, можуть вибрати один ≥з чотирьох вид≥в стратег≥њ росту. ¬иб≥р залежить в≥д темп≥в росту середньоњ ф≥рми та темп≥в зростанн¤ н≥ш≥, в ¤к≥й ц¤ ф≥рма оперуЇ (табл. 4).

“аблиц¤ 4

¬иб≥р стратег≥њ росту середньоњ ф≥рми

—тратег≥¤ збереженн¤ спр¤мована на збереженн¤ ≥снуючого становища п≥дприЇмства, поза¤к немаЇ необх≥дност≥ роз≠ширювати його д≥¤льн≥сть (темпи росту н≥ш≥ стаб≥льн≥) та можливост≥ (темпи росту ф≥рми невелик≥). ” ц≥й стратег≥њ Ї небезпека втратити н≥шу через зм≥ну потреб.

—тратег≥¤ пошуку завойовника застосовуЇтьс¤ тод≥, коли ф≥рма в≥дчуваЇ гострий брак засоб≥в дл¤ збереженн¤ свого становища у межах н≥ш≥. ќпинившись у так≥й ситуац≥њ, середн¤ ф≥рма звичайно починаЇ шукати велику компан≥ю, ¤ка могла би поглинути њњ, збер≥гши при цьому њњ ¤к в≥дносно самост≥йний, автоном≠ний виробничий п≥дрозд≥л. ¬икористанн¤ ф≥нансових ресурс≥в великоњ компан≥њ дозволить середн≥й ф≥рм≥ не втратити свого м≥сц¤ у н≥ш≥. ‘≥рма при цьому може пост≥йно зм≥нювати власник≥в, але зате збер≥гати свою н≥шову спец≥ал≥зац≥ю.

—тратег≥¤ л≥дерства у н≥ш≥ придатна т≥льки у двох випадках:

1. ‘≥рма росте так само швидко, ¤к ≥ н≥ша, що дозвол¤Ї њй перетворитис¤ на ведучу монопольну компан≥ю ≥ не допустити в н≥шу конкурент≥в.

2. ‘≥рма маЇ в≥дпов≥дн≥ ф≥нансов≥ ресурси дл¤ п≥дтриманн¤ свого прискореного росту.

—тратег≥¤ виходу за меж≥ н≥ш≥ ефективна лише тод≥, коли меж≥ н≥ш≥ надто вузьк≥ дл¤ ф≥рми. ‘≥рма може спробувати перетворитис¤ на велику монопол≥ю, втративши при цьому своЇ Ђн≥шове обличч¤ї. ƒ≥йшовши до меж≥ н≥ш≥, ф≥рма вступить у пр¤му конкуренц≥ю з≥ сильн≥шими та б≥льшими ф≥рмами. ƒл¤ цього Ђбоюї ф≥рма мусить нагромадити ще у межах н≥ш≥ достатню к≥льк≥сть ≤ ф≥нансових та ≥нших ресурс≥в.

¬иробленн¤ ринковоњ стратег≥њ ф≥рми - це процес скануванн¤ св≥тового ринку, визначенн¤ глобальноњ та локальноњ ц≥лей зовн≥шньо≠економ≥чноњ д≥¤льност≥, виб≥р оптимальних сегмент≥в (н≥ш). ÷¤ д≥¤ль≠н≥сть значною м≥рою спри¤тиме дос¤гненню поставлених ц≥лей, зокрема приведенню експортного потенц≥алу ф≥рми у в≥дпов≥дн≥сть ≥з цими ц≥л¤ми, вибору партнер≥в дл¤ експортно-≥мпортних операц≥й ≥з метою запоб≥ганн¤ неефективним м≥жнародним ринковим транс≠акц≥¤м.

2. ќбТЇкти валютного регулюванн¤

а) ѕон¤тт¤ валютного курсу. ¬ умовах функц≥онуванн¤ рин≠ковоњ економ≥ки головним об'Їктом валютного регулюванн¤ Ї валют≠ний курс нац≥ональноњ грошовоњ одиниц≥. …ого зм≥ни суттЇво вплива≠ють на розвиток ¤к внутр≥шньогосподарських процес≥в, так ≥ зовн≥ш≠ньоеконом≥чних позиц≥й т≥Їњ чи ≥ншоњ крањни. ћаЇтьс¤ на уваз≥ вплив валютного курсу на зовн≥шню торг≥влю, рух коротко- та довгостро≠кових кап≥тал≥в, розм≥ри заборгованост≥, плат≥жного балансу крањни ≥ т.д.

¬алютним курсом називаЇтьс¤ сп≥вв≥дношенн¤ обм≥ну двох гро≠шових одиниць, або ц≥на одн≥Їњ валюти, виражена в ≥нш≥й валют≥.

б) ¬становленн¤ валютного курсу. ” б≥льшост≥ крањн при встановленн≥ валютного курсу застосовуЇтьс¤ пр¤ме котируванн¤. ¬оно означаЇ, що певна пост≥йна сума ≥ноземноњ валюти (наприклад, 1, 10, 100 одиниць) використовуЇтьс¤ дл¤ вираженн¤ зм≥нноњ величини в≥дпов≥дноњ суми нац≥ональноњ валюти (наприклад, 1 дол. р≥вний 0,6305 ф.ст.).

–≥дше застосовуЇтьс¤ непр¤ме котируванн¤. ќсновою у цьому раз≥ служить одиниц¤ нац≥ональноњ валюти, пор≥внювана, скаж≥мо, з доларом. ÷е котируванн¤ використовувалос¤ б у ¬еликобритан≥њ, наприклад, 1 ф.ст. р≥вний 1,586 дол.

¬алютн≥ котируванн¤ звичайно встановлюютьс¤ банками. ѕри, цьому залежно в≥д того, чи зд≥йснюЇ банк куп≥влю чи продаж валюти, розр≥зн¤ютьс¤ курси продавц¤ та покупц¤.

«а курсом покупц¤ банк купуЇ ≥ноземну валюту, а за курсом продавц¤ - продаЇ њњ. “ак, скаж≥мо, котируванн¤ 1,9430/50 марок ‘–Ќ за 1 дол. означаЇ, що банк готовий купити у кл≥Їнта 1 дол. за 1,943 марки, а продати йому 1 дол. за 1,945 марки. –≥зниц¤ м≥ж курсами продавц¤ та покупц¤ використовуЇтьс¤ дл¤ покритт¤ витрат банку ≥ звичайно м≥стить банк≥вський прибуток. ÷¤ р≥зниц¤, що називаЇтьс¤ маржею чи спредом (в≥д. англ. зргеас≥), ¤к правило, становить дес¤т≥ або й нав≥ть сот≥ частки процента ≥ може колива≠тис¤ залежно в≥д конкретноњ ситуац≥њ на валютному ринку.

в) ¬иди валютних курс≥в. –озр≥зн¤ють валютн≥ курси за ви≠дами плат≥жних документ≥в: курс телеграфного переказу, курс пош≠тового переказу, курс чек≥в, курс вексел≥в тощо.

 рос-курси становл¤ть собою котируванн¤ двох ≥ноземних валют, н≥ одна з ¤ких не Ї нац≥ональною валютою учасника угоди, ¤кий встановлюЇ курс. Ќаприклад, крос-курсом вважатиметьс¤ курс ¤понськоњ ≥Їни до марки ‘–Ќ, встановлений украњнським банком.

«вичайно п≥д крос-курсом розум≥ють також будь-¤кий курс, виведений розрахунковим шл¤хом ≥з курс≥в двох в≥дпов≥дних валют до третьоњ валюти. Ќаприклад, ¤кщо в≥дом≥ курси ¤понськоњ ≥Їни та марки ‘–Ќ, то под≥ливши ц≥ курси, можна вивести крос-курс ≥Їни до марки.

«алежно в≥д вид≥в валютних угод розр≥зн¤ють курси поточн≥ та терм≥нов≥ (спот ≥ форвард). ѕри укладенн≥ поточних валютних угод обм≥н валюти зд≥йснюЇтьс¤ п≥сл¤ заздалег≥дь обумовленого терм≥ну за попередньо встановленим форвардним курсом.

‘орвардний курс отримуЇтьс¤ вирахуванн¤м прем≥њ в≥д поточного курсу чи додаванн¤м дисконту до нього. ¬алюта котируЇтьс¤ з прем≥Їю чи дисконтом на валютному ринку залежно в≥д оч≥куваних перспектив динам≥ки њњ курсу ≥ в≥д р≥вн¤ м≥жнародних процентних ставок у н≥й та ≥нших валютах. якщо валюта котируЇтьс¤ на терм≥н з≥ знижкою, то њњ форвардний курс нижчий в≥д поточного, ≥ навпаки.

≤з 1973 р. високорозвинут≥ ринков≥ держави в≥дмовились в≥д встановленн¤ пост≥йних сп≥вв≥дношень взаЇмного обм≥ну валют (ф≥ксованих курс≥в) ≥ перейшли до Ђплаваючихї курс≥в, ¤к≥ в≥льно складаютьс¤ на основ≥ попиту та пропозиц≥њ в≥дпов≥дних валют на валютних ринках. « огл¤ду на нестаб≥льн≥сть чинник≥в, що д≥ють на валютних ринках, курси ведучих зах≥дних валют, особливо долара —Ўј суттЇво коливаютьс¤ (5-10% прот¤гом м≥с¤ц¤).

1	2	3	4

Ќазва: ”правл≥нн¤ зовн≥шньоеконом≥чною д≥¤льн≥стю
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-03 (2660 прочитано)