ћ≥кроеконом≥ка >  ласична теор≥¤

 ласична теор≥¤

3 розвитком кап≥тал≥зму, у зв'¤зку з тим, що кап≥тал ≥з сфери об≥гу проникаЇ в сферу виробництва (≥ фундаментально там закр≥плюЇтьс¤), основн≥ положенн¤ меркантил≥зму починають втрачати акту≠альн≥сть: на пор¤док денний виход¤ть нов≥ вимоги - свободи торг≥вл≥ та п≥дприЇмництва. ¬ пол≥тичн≥й економ≥њ це знайшло в≥дображенн¤ в тому, що концепц≥¤ меркантил≥зму поступаЇтьс¤ м≥сцем теоретич≠ним погл¤дам ф≥з≥ократ≥в у ‘ранц≥њ ≥ класичноњ школи в јнгл≥њ.

‘≥з≥ократи - представники одного з напр¤мк≥в класичноњ по≠л≥теконом≥њ, ¤кий виник у ‘ранц≥њ в середин≥ 19 ст. ¤к реакц≥¤ на меркантил≥зм. ¬они, на в≥дм≥ну в≥д меркантил≥ст≥в, джерело багатства вбачали не в сфер≥ об≥гу (торг≥вл≥), а у виробництв≥. ¬ цьому њх заслуга. ¬ той же час ф≥з≥ократи обмежували виробницт≠во лише землеробством. ѕромислов≥сть вони вважали непродукти≠вною галуззю господарства, й тому вс≥ зайн¤т≥ в ц≥й сфер≥ нале≠жали до "безпл≥дного класу". ¬изначними представниками ‘≥з≥ократизму у ‘ранц≥њ були: ‘рансуа  ене (1694-1774 pp.), јнн –обер ∆ак “юрго (1727-1781 pp.), ¬≥ктор ћ≥рабо (1715-1789 pp.). “еор≥њ ф≥з≥ократ≥в розробл¤лис¤ також в ≤тал≥њ, ¬еликобритан≥њ, Ќ≥меччин≥, Ўвец≥њ, ѕольщ≥ та ≥нших крањнах.

¬ершини свого розвитку на цьому етап≥ пол≥тична економ≥¤ дос¤гла в прац¤х представник≥в англ≥йськоњ класичноњ школи. ÷е: ”њль¤м ѕетт≥ (1623-1687 pp.), јдам —м≥т (1723-1790 pp.) i ƒавид –≥кардо (1772-1823 pp.). √оловн≥ науков≥ дос¤гненн¤ класик≥в - це прагненн¤ ви¤вити глибинн≥ законом≥рност≥ в сусп≥льному житт≥; постановка в центр теоретичноњ системи процесу виробництва, причому будь-¤кого виробництва, а не лише землеробського, ¤к у ф≥з≥ократ≥в; започаткуванн¤ трудовоњ теор≥њ вартост≥; ви¤вленн¤ нетрудового характеру прибутк≥в п≥дприЇмц≥в. «авд¤ки саме цим доробкам дана школа отримала назву класичноњ.

“ерм≥н "ф≥з≥ократи" походить в≥д двох грецьких сл≥в: "ф≥з≥с" - природа ≥ "кратос" - влада, сила; ф≥з≥ократи вперше розгл¤дають буржуазне сусп≥льство ¤к класове, вид≥л¤ючи в ньому три класи: фермери - Їдино продуктивний клас; власники (в основному власники земл≥); трет≥й клас - вс≥ ≥нш≥, тобто вс≥, хто зайн¤тий у ≥нших, окр≥м землеробства, галуз¤х господарства.

ƒ.–≥кардо в≥дкрив нав≥ть законом≥рн≥сть, ¤ка виражаЇ сп≥вв≥дношенн¤ м≥ж оплаченою працею (зароб≥тною платою роб≥тник≥в) та неоплаченою (прибуток п≥дприЇмц¤), ≥ дов≥в, що прибуток зростаЇ або зменшуЇтьс¤ у т≥й сам≥й пропорц≥њ, в ¤к≥й зменшуЇтьс¤ або зростаЇ зароб≥тна плата.

«г≥дно з класичною теор≥Їю здатн≥сть ринку до саморегулюванн¤ до дос¤гненн¤ так званого природного пор¤дку в економ≥ц≥ забезпечуЇтьс¤ за допомогою механ≥зму ц≥ноутворенн¤. ј. —м≥т розгл¤даЇ дв≥ ц≥ни:

1. ѕриродну, що покриваЇ витрати ≥ даЇ середню норму прибутку.

2. –инкову, тобто фактичну ц≥ну, за ¤кою товар продаЇтьс¤ на ринку.

–егулююча роль ц≥н при цьому ви¤вл¤Їтьс¤ так:

якщо попит вищий за пропозиц≥ю, а ринкова ц≥на в≥дхил¤Їтьс¤ в гору в≥д природноњ, то в галуз≥ де виробл¤Їтьс¤ даний товар, прибуток вищий в≥д середньоњ норми то кап≥тал перем≥щують у б≥льш прибуткову галузь в≥д природноњ, а ¤кщо попит нижчий н≥ж пропозиц≥¤, ринкова ц≥на менша в≥д природноњ, а прибуток нижчий в≥д середнього р≥вн¤, то кап≥тал вилучають ≥з малоприбутковоњ галуз≥.

÷е забезпечуЇ р≥вновагу в економ≥ц≥, тобто такий розпод≥л ресурс≥в м≥ж окремими галуз¤ми, ¤кий в≥дпов≥даЇ сусп≥льним потребам, тобто ринок через ц≥новий механ≥зм автоматично забезпечуЇ дос¤гненн¤ макроеконом≥чноњ р≥вноваги.

«асновником класичноњ теор≥њ в јнгл≥њ був ”≥ль¤м ѕетт≥ (1623 Ц 1687рр.) (також вважаЇтьс¤ засновником статистики).

ќсновн≥ прац≥:

У“рактат про податки та збориФ (1662)

У—лово мудримФ (1664)

Уѕол≥тична анатом≥¤ ≤рланд≥њФ (1672)

Уѕол≥тична арифметикаФ (1676)

Уƒещо про грош≥Ф (1682)

” своњх досл≥дженн¤х ”.ѕетт≥ намагавс¤ застосувати науковий метод Ц метод абстракц≥њ. ¬≥н прагнув проникнути у глибину економ≥чних ¤вищ, по¤снити њх причини. ¬≥н розмежовував зовн≥шню видим≥сть ¤вищ та њх сутн≥сть. ѕетт≥ зробив висновок про на¤вн≥сть певних законом≥рностей, ¤ким п≥дпор¤дковуютьс¤ економ≥чн≥ ¤вища та процеси. “им самим в≥н п≥д≥йшов до розум≥нн¤ економ≥чного закону, що виражаЇ сутн≥сть економ≥чних ¤вищ. петт≥ вважаЇтьс¤ засновником трудовоњ теор≥њ вартост≥.

«асновником ≥ основним представником школи ф≥з≥ократ≥в був ‘. ене (1694 Ц 1774рр.). ƒосл≥дженн¤м економ≥чних проблем  ене зайн¤вс¤ у 60-р≥чному в≥ц≥. ” 1756 Ц 1657рр. в≥н надрукував ≤-ш≥ статт≥ Ц У«ерноФ та У‘ермериФ.

ќсновним твором ‘. ене була У≈коном≥чна таблиц¤Ф, надрукована у 1758р. ÷ей тв≥р визначив м≥сце  ене ¤к засновника ≥ основного представника ф≥з≥ократизму.

Ѕувши л≥карем за своњм фахом  ене використовував метод природничих наук стосовно економ≥чних питань. ¬≥н розгл¤дав сусп≥льство ¤к живий орган≥зм, розр≥зн¤ючи в ньому 2-ва стани:

здоровий (досконалий, нормальний)

хворобливий (ненормальний)

Ќа думку  ене, коли сусп≥льство знаходитьс¤ в здоровому стан≥ воно маЇ р≥вновагу. —аме стан р≥вноваги  ене ≥ показав в У≈коном≥чн≥й таблиц≥Ф.

¬еликою заслугою Ї те, що в≥н досл≥джував економ≥чн≥ процеси, ¤к природн≥, ¤к≥ мають своњ внутр≥шн≥ законом≥рност≥; тобто в≥н п≥д≥йшов до розум≥нн¤ економ≥чного закону.

ќсновою економ≥чного вченн¤  ене ¤к ≥ ф≥з≥ократ≥в в ц≥лому Ї вченн¤ (концепц≥¤) чистого продукту. ѕ≥д чистим продуктом розум≥вс¤ надлишок знову створених у землеробств≥ вартостей товар≥в над витратами виробництва. „истий продукт створюЇтьс¤ лише в землеробств≥.

≤сторична обмежен≥сть погл¤д≥в ф≥з≥ократ≥в про¤вилас¤ в тому, що вони вважали лише землеробство сферою, де створюЇтьс¤ чистий продукт, тобто де в≥дбуваЇтьс¤ розширенн¤ виробництва.

ѕромислов≥сть вони визначили, ¤к Убезпл≥днуФ сферу, що не створюЇ чистого продукту; вона лише зм≥нюЇ форму багатства, але не зб≥льшуЇ його. ÷¤ в≥дм≥нн≥сть обох галузей визначаЇтьс¤ тим, що на думку ф≥з≥ократ≥в у землеробств≥ на в≥дм≥ну в≥д промисловост≥ працюЇ земл¤, природа.

«начну увагу  ене прид≥л¤в речовому складу землеробського кап≥талу. ¬≥н вид≥л¤в в ньому перв≥сн≥ аванси, ¤к так≥, що мають тривалий пер≥од об≥гу, та щор≥чн≥ аванси з р≥чним пер≥одом об≥гу.

” витрати виробництва щор≥чн≥ аванси вход¤ть повн≥стю, а перв≥сн≥ частково. “аким чином  ене п≥д≥йшов до под≥лу кап≥талу з точки зору його в≥дтворенн¤, але узагальнюючих пон¤ть основного й оборотного кап≥тал≥в в≥н не дав.

¬ У≈коном≥чних таблиц¤хФ була створена спроба розгл¤нути виробництво ¤к процес в≥дтворенн¤.  ене встановив класову структуру сучасного под≥лу сусп≥льства, вид≥ливши Упродуктивний класФ (зайн¤тих в землеробств≥, що створюють Учистий продуктФ), Уклас власник≥вФ6 до ¤кого в≥н в≥дносив монарха, духовенство, власник≥в земл≥; Убезпл≥дний класФ Ц вс≥ громад¤ни, ¤к≥ не зайн¤т≥ в землеробств≥, вважаЇ що прац¤ представник≥в цього класу т≥льки повертаЇ витрати на виробництво ≥ н≥чого понад це не створюЇ.

 ене проанал≥зував можливост≥ простого в≥дтворенн¤ в нац≥ональному масштаб≥ економ≥чних звТ¤зк≥в м≥ж класами. ƒо нього в≥дтворенн¤ н≥ким не досл≥джувалос¤.

ѕосл≥довником та видатним представником ф≥з≥ократ≥в був јнн-–обер-∆ак “юрга (1727 Ц1781), у вченн≥ ¤кого ≥дењ ф≥з≥ократ≥в одержали подальший розвиток, а њхн¤ теоретична система набула найб≥льш розвиненого вигл¤ду. ќсновний тв≥р: У–оздуми про створенн¤ й розпод≥л багатствФ (1776р.).

як представник класичноњ теоро≥њ јдам —м≥т под≥л¤в у¤вленн¤ про економ≥ку ¤к систему, в ¤к≥й д≥ють обТЇктивн≥ закони, що можуть бути п≥знаними людиною. …ому була близька ≥де¤ Уприродноњ гармон≥њФ, тобто р≥вноваги, що встановлюЇтьс¤ в економ≥ц≥ стих≥йно, при в≥дсутност≥ зовн≥шнього (державного) втручанн¤ ≥ Ї оптимальним режимом функц≥онуванн¤ економ≥ки. “аким чином у своЇму вченн≥ ј.—м≥т ¤скраво виразив ≥дењ економ≥чного л≥берал≥зму. ¬≥н був палким прихильником пол≥тики Laisser-faire (фритредерство) Ц пол≥тики державного невтручанн¤ в економ≥ку ≥ свободи конкуренц≥њ.

—м≥т визначив двоњсту задачу пол≥теконом≥ки ¤к науки. Ќа його думку вона повинна була зд≥йснювати абстрактний анал≥з обТЇктивноњ економ≥чноњ реальност≥ ≥ на п≥дстав≥ одержаних висновк≥в розробл¤ти рекомендац≥њ дл¤ зд≥йсненн¤ економ≥чноњ пол≥тики.

ћетодолог≥њ —м≥та притаманна двоњст≥сть. як теоретик ≥ анал≥тик в≥н досл≥джуЇ внутр≥шн≥ звТ¤зки Уф≥з≥олог≥њ сусп≥льстваФ, з ≥ншого боку ¤к спостер≥гач в≥н просто ф≥ксуЇ зовн≥шн≥ форми та звТ¤зки у тому вигл¤д≥, ¤к вони про¤вл¤ютьс¤ на поверхн≥. така двоњст≥сть методолог≥њ позначилась на тлумаченн≥ —м≥том багатьох економ≥чних категор≥й: вартост≥, прибутку, ренти.

—воЇ досл≥дженн¤ —м≥т починаЇ анал≥зом под≥лу прац≥. ¬≥н вважаЇ, що джерелом багатства Ї прац¤, а його зб≥льшенн¤ дос¤гаЇтьс¤ розвитком под≥лу прац≥. јле —м≥т вважав, що под≥л прац≥ породжуЇтьс¤ обм≥ном, хоча насправд≥ обм≥н Ї породженн¤ под≥лу прац≥.

¬ченн¤ —м≥та про под≥л прац≥, визначен≥ ним фактори ≥ насл≥дки цього процесу здеб≥льшого не втратили свого значенн¤ ≥ сьогодн≥.

« потреб обм≥ну —м≥т виходив ≥ при зТ¤суванн≥ сутност≥ грошей. √рош≥ в≥н вважав товаром, що вид≥ливс¤ з ≥нших товар≥в, але в той же час в≥н розгл¤дав грош≥ лише ¤к зручний зас≥б об≥гу, тим самим звужуючи роль грошей.

¬ своњй теор≥њ ц≥нност≥ —м≥т говорить про два значенн¤ слова Уц≥нн≥стьФ. ÷им словом в≥н позначаЇ корисн≥сть будь-¤кого предмета з одного боку, з ≥ншого боку ц≥нн≥сть Ц це можлив≥сть придбанн¤ ≥нших предмет≥в, ¤ку даЇ волод≥нн¤ даним предметом. ¬≥дпов≥дно до цього —м≥т розр≥зн¤в споживну ц≥нн≥сть ≥ м≥нову Фд≥йсну ц≥ну товаруФ (в нашому розум≥нн≥ Ц це варт≥сть), в≥н визначаЇтьс¤ працею витраченою на його виробництво; ≥ в цьому його теоретична заслуга. Ќа в≥дм≥ну в≥д своњх попередник≥в, —м≥т стверджуЇ, що варт≥сть створюЇтьс¤ працею не залежно в≥д галузей виробництва (меркантел≥сти вважають, що багатство за рахунок зовн≥шньоњ торг≥вл≥; ф≥з≥окгати Ц с/г) Ц тобто в цьому —м≥т робить крок вперед.

1	2

Ќазва:  ласична теор≥¤
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-03 (2144 прочитано)