ћ≥кроеконом≥ка > Ќауково-техн≥чна революц≥¤ та науково-техн≥чний прогрес

Ќауково-техн≥чна революц≥¤ та науково-техн≥чний прогрес

ѕрот¤гом ус≥Їњ ≥стор≥њ людство перебуваЇ в стан≥ пост≥йного наукового ≥ техн≥чного пошуку. –озум, зусилл¤ ≥ майстерн≥сть рук людини дали змогу њй пройти, напри, вклад, в галуз≥ енергетики шл¤х в≥д набутт¤ вм≥нн¤ застосуванн¤ вогню до в≥дкритт¤ ¤дерноњ ≥ термо¤дерноњ енерг≥њ; в галуз≥ транспорту - в≥д винайденн¤ колеса до створенн¤ сучасних надшвидк≥сних поњзд≥в або л≥так≥в. ѕоступальний рух людського сусп≥льства у розвитку науки ≥ техн≥ки називають науково-техн≥чним прогресом, Ќа в≥дм≥ну в≥д науково-техн≥чного прогресу, що споконв≥ку супроводжуЇ розвиток цив≥л≥зац≥њ, науково-техн≥чна революц≥¤ (Ќ“–) - це ¤к≥сний стрибок у розвитку продуктивних сил, що в≥дбуваЇтьс¤ в результат≥ поЇднанн¤ процес≥в науковоњ та техн≥чноњ революц≥њ.

ќсновн≥ риси сучасноњ науково-техн≥чноњ революц≥њ так≥:

1. Ќебувало швидкий розвиток науки, њњ взаЇмод≥¤ ¤к з матер≥альним виробництвом, так ≥ ≥ншими видами д≥¤льност≥, перетворенн¤ науки в безпосередню продуктивну силу. Ќаука не т≥льки перетворилас¤ в одну з пров≥дних сфер людськоњ д≥¤ль≠ност≥, а й стала одним з ≥нтеграц≥йних чинник≥в виникненн¤ м≥жгалузевих систем господарства, ¤к нац≥ональних, так ≥ св≥тових. ѕод≥бний прорив став можливим зав≠д¤ки сучасним системам осв≥ти та великим затратам на науков≥ досл≥дженн¤. ќсоб≠ливо велик≥ дос¤гненн¤ в сфер≥ осв≥ти ≥ наукових досл≥джень мають —Ўј, япон≥¤, ‘–Ќ, ‘ранц≥¤, ¬еликобритан≥¤, мал≥ промислово розвинут≥ крањни ™вропи. —тало ц≥лком очевидним, що дл¤ передових крањн на¤вн≥сть наукового потенц≥алу ≥ високоосв≥чених кадр≥в Ї значно ц≥нн≥шим економ≥чним ресурсом, н≥ж будь-¤кий вид м≥не≠ральноњ сировини, а кап≥таловкладенн¤ в науку - це кап≥таловкладенн¤ в майбутнЇ.

2. ¬сеос¤жн≥сть Ќ“–, ¤ка охоплюЇ не т≥льки матер≥альне виробництво, а й об≠слуговуванн¤, побут, культуру впливаЇ на психолог≥ю ≥ ментальн≥сть жител≥в передо≠вих крањн. ћасштаби цього процесу вража≠юч≥. “ак, ¤кщо спец≥ал≥сти можуть пиша≠тис¤ масовим застосуванн¤м робот≥в, ¤к≥? використовуютьс¤ дл¤ виготовленн¤ ку≠зов≥в автомоб≥л≥в (мал. 17) або панелей те≠лев≥зор≥в найв≥дом≥ших марок, то звичай≠на людина може оц≥нити здобутки Ќ“–, маючи можлив≥сть негайно зателефонува≠ти з найближчого телефону-автомата в будь-¤кий к≥нець св≥ту, за хвилину розра≠хуватис¤ в магазин≥ за ц≥лий кошик то≠вар≥в за допомогою електронноњ кредитноњ картки або без звол≥кань перерахувати грош≥ партнеру в ≥нший к≥нець св≥ту.

3.  ор≥нним чином зм≥нюЇтьс¤ техн≥чна ≥ технолог≥чна база господарства св≥ту. Ќ“– розвиваЇтьс¤ ≥ вглиб - освоюютьс¤ м≥кро-

св≥т атома, генна ≥нженер≥¤, нов≥ ф≥зико-х≥м≥чн≥ процеси; ≥ вшир - в нових техн≥чних конструкц≥¤х поЇднуютьс¤ традиц≥йн≥ механ≥чн≥ та електричн≥ системи з м≥кропроцесорною техн≥кою, системи управл≥нн¤ - з мережами ≈ќћ електронного в'¤зку та к≥бернетичними пристро¤ми.

ѕро сучасний стан техн≥чноњ ≥ технолог≥чноњ оснащеност≥ т≥Їњ чи ≥ншоњ крањни можна зробити висновок, виход¤чи з обс¤г≥в виробництва та застосуванн¤ ≈ќћ ≥ наукоЇмноњ продукц≥њ в ц≥лому. Ќа сьогодн≥ понад 50 % обс¤гу виробництва цих галузей припадаЇ на —Ўј та япон≥ю.

Ќауково-техн≥чна революц≥¤ впливаЇ ≥ на зм≥ни в розм≥щенн≥ господарства св≥ту. “ак, географ≥¤ промисловост≥, що склалас¤ п≥д впливом чинник≥в, ¤к≥ д≥¤ли на≠прик≥нц≥ XIX - перш≥й половин≥ XX ст. доповнюЇтьс¤ такими новими рисами.

1. ¬≥дбулас¤ переор≥Їнтац≥¤ базових матер≥алом≥стких галузей промисловост≥ в≥д ор≥Їнтац≥њ на м≥сцеву сировину до ор≥Їнтац≥њ на ринки збуту к≥нцевого продукту. Ѕ≥льш≥сть промислових район≥в, що нин≥ найб≥льш динам≥чно розвиваютьс¤, ¤краз не мають сировинних баз. “ак, япон≥¤, ‘ранц≥¤, ≤тал≥¤, –еспубл≥ка  оре¤ на 9/10 залежать в≥д довозу енергонос≥њв, м≥неральноњ сировини, але мають потужну енерге≠тику ≥ важку промислов≥сть. ƒобувна промислов≥сть збер≥гаЇ пров≥дне значенн¤ т≥льки в нових ресурсних районах окремих розвинутих крањн ( анада, јвстрал≥¤, ѕј– тощо), в крањнах, що розвиваютьс¤, та де¤ких постсоц≥ал≥стичних крањнах (–ос≥¤,  азахстан тощо).

2. ќсновними центрами ≥ рег≥онами, до ¤ких т¤ж≥Ї розм≥щенн¤ виробництва й ≥нших вид≥в економ≥чноњ активност≥, стали осередки ≥ територ≥њ з передовою наукою та осв≥тою. “еритор≥альне поЇднанн¤ осв≥ти, науки, наукоЇмних виробництв стало типовим дл¤ великих столичних агломерац≥й ≥ пров≥дних промислових ра≠йон≥в економ≥чно розвинутих крањн. ¬ —Ўј - це райони ѕромислового по¤су та “и≠хоокеанського узбережж¤; в ™вроп≥ - так зване ≥ндустр≥альне ¤дро ™вропи, що охоплюЇ територ≥њ в≥д п≥вдн¤ ¬еликобритан≥њ до п≥вн≥чноњ ≤тал≥њ; в япон≥њ - зона мегалопол≥су “окайдо; в –ос≥њ - рег≥они ћоскви, —анкт-ѕетербурга, в ”крањн≥ -ѕридн≥пров'¤, ƒонбас. ѕерспективною формою територ≥альноњ орган≥зац≥њ науково-виробничих комплекс≥в стали технопол≥си - ц≥леспр¤мовано сформован≥ зо≠ни д≥¤льност≥, в ¤ких поЇднуютьс¤ взаЇмод≥юч≥ науково-досл≥дн≥ ≥нститути, вузи та наукоЇмн≥ промислов≥ п≥дприЇмства. ¬они вже створюютьс¤ в япон≥њ, —Ўј, ‘ранц≥њ та ≥нших крањнах.

3. —учасн≥ процеси перебудови св≥тового господарства привели до високоњ тери≠тор≥альноњ концентрац≥њ виробничоњ д≥¤льност≥ ≥ населенн¤. ѕосилилис¤ процеси ур≠бан≥зац≥њ, що, з одного боку, спри¤Ї консол≥дац≥њ ринк≥в збуту, створенню перспек≠тивних маркетингових систем, використанню сп≥льноњ ≥нфраструктури, з другого - загострюЇ еколог≥чн≥ ≥ соц≥альн≥ проблеми. «вичайно, на розм≥щенн¤ господарства впливають й ≥нш≥ чинники: ор≥Їнтац≥¤ на використанн¤ висококвал≥ф≥кованоњ робо≠чоњ сили в економ≥чно розвинутих крањнах або на дешеву робочу силу в крањнах, що розвиваютьс¤; можливост≥ використанн¤ виг≥дного географ≥чного положенн¤ або транспортноњ доступност≥; ор≥Їнтац≥¤ на потенц≥йн≥ ринки збуту продукц≥њ. ƒо того ж доводитьс¤ враховувати ≥ еколог≥чний чинник - законодавством багатьох крањн передбачаютьс¤ жорстк≥ санкц≥њ за забрудненн¤ навколишнього середовища.

ќтже, до XXI ст. св≥т п≥дходить, демонструючи не т≥льки пол≥тичну взаЇмоза≠лежн≥сть, а й певну Їдн≥сть ≥ взаЇмозв'¤зан≥сть своњх техн≥чних ≥ господарських систем.

¬исновки

—в≥тове господарство - система нац≥ональних господарств, що пов'¤зан≥ ≥ взаЇмо. д≥ють в≥дпов≥дно до закон≥в м≥жнародного под≥лу прац≥. ћ≥жнародний под≥л прац≥ фор. маЇ ¤к≥сно нову ситуац≥ю в географ≥чному под≥л≥ прац≥ ≥ пол¤гаЇ у спец≥ал≥зац≥њ окрему крањн на виробництв≥ певних товар≥в та послуг ≥ товарному обм≥н≥ цими продуктами на св≥тових ринках.

—в≥тове господарство - складна система, ¤ка маЇ численн≥ структури. Ќайго≠ловн≥ш≥ з них - соц≥ально-економ≥чна, функц≥онально-галузева ≥ територ≥альна. . особливостей соц≥ально-економ≥чноњ структури залежить напр¤м сусп≥льно-пол≥тич≠ного та економ≥чного розвитку держав, а в≥д стану функц≥онально-господарськ≥ структур - розвиток сусп≥льного та м≥жнародного под≥лу прац≥. “еритор≥альна струк≠тура визначаЇ просторов≥ риси ≥ пропорц≥њ географ≥њ св≥тового господарства.

ќсобливо великий вплив на розвиток св≥тового господарства маЇ науково-техн≥чна революц≥¤, ¤ка ¤вл¤Ї собою ¤к≥сний стрибок у розвитку науки, техн≥ки ≥ про≠дуктивних сил сусп≥льства. ѕ≥д њњ впливом знаход¤тьс¤ не т≥льки сучасний стан та структура господарства, а й в≥дбуваютьс¤ ¤к≥сн≥ ≥ територ≥альн≥ зрушенн¤ в географ≥њ св≥тового господарства.

1

Ќазва: Ќауково-техн≥чна революц≥¤ та науково-техн≥чний прогрес
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-03 (1670 прочитано)