ћовознавство > ƒавн≥сть украњнськоњ мови

ƒавн≥сть украњнськоњ мови

«аймаючись довший час пор≥вн¤нн¤м ар≥йських мов, ¤ прийшов до висновку, що украњнська мова Ї старшою не лише за ус≥ слов'¤нськ≥, не виключаючи й так звану старослов'¤нську, але й за санскрит, давньо-грецьку, латину та ≥нш≥ ар≥йськ≥ (≥ндо-Ївропейськ≥) [ѕ≥дкресленн¤ у текст≥ та коментар≥ у квадратних дужках моњ - перекладач].

“а м≥ж тим украњнська мова до цього часу не маЇ нав≥ть впор¤дкованого словника! [Ќаприк≥нц≥ 19 стор≥чч¤ це д≥йсно було так через заборону у –ос≥йськ≥й ≥мпер≥њ осв≥ти та книгодрукуванн¤ украњнською мовою. —лавнозв≥сний словник √р≥нченка з'¤вивс¤ лише на початку 20 стор≥чч¤] ѕроте, ц¤ обставина не завадила нашим та ≥ноземним ф≥лолоіам в≥дкрити д≥йсне джерело давн≥х мов. ƒо того ж останн≥м часом закордонн≥ вчен≥ почали переконуватис¤, що колискою ар≥йських племен не була —ередн¤ јз≥¤, а так звана —арматська (або —лов'¤нська) долина. Ќа ц≥й р≥внин≥ й понин≥ живуть украњнц≥ та колон≥сти на п≥вноч≥, що поход¤ть в≥д них: новгородц≥ та взагал≥ рос≥¤ни. ¬≥домо, що новгородський д≥алект рос≥йськоњ найб≥льш под≥бний до украњнськоњ мови [« ус≥х колон≥й  ињвськоњ –ус≥ Ќовгородська республ≥ка (1137-1478) була заселена значно б≥льшою к≥льк≥стю вих≥дц≥в з метропол≥њ - ”крањни - н≥ж ћосковське кн¤з≥вство. ”крањнська культура, мова, демократична форма правл≥нн¤ - ¬≥че, нав≥ть грошова одиниц¤ - гривн¤, усе це прижилос¤ у Ќовгород≥ краще на в≥дм≥ну в≥д ћоскви, де панував ф≥но-угорський й татарський елемент. ѕ≥зн≥ше незалежн≥сть та самобутн≥сть Ќовгорода була знищена московським царем ≤ваном “рет≥м. ” результат≥ його поход≥в та масових убивств мирного населенн¤ у 15 стор≥чч≥ Ќовгород було приЇднано до ћосковськоњ держави].

¬загал≥ визнано, що цив≥л≥зац≥¤ сильно впливаЇ на псуванн¤ та зм≥ну початкових мовних форм, тому французи та ≥тал≥йц≥ вже не розум≥ють латини, а н≥мц≥ - іотськоњ мови. “аким чином, ≥ давн¤ ≥нд≥йська цив≥л≥зац≥¤ з перв≥сноњ мови виробила санскрит, котрий вже зовс≥м не вважаЇтьс¤ ¤к ран≥ше "батьком ус≥х ар≥йських мов". ј, поза¤к, культура мало вплинула на украњнську мову [суперечливе твердженн¤, проте автор вочевидь маЇ на уваз≥ сучасне йому невт≥шне становище украњнськоњ культури доведеноњ у 19 ст. до такого стану стол≥тт¤ми ц≥леспр¤мованого нищенн¤ з боку рос≥йського ≥мперського режиму] , то не дивно, що вона збер≥глас¤ краще за ≥нш≥. “ак в≥д украњнського слова ходити походить находити, знаходити, а по тому й знахар, або той, що знаЇ де що знайти, ¤к вз¤тис¤ за справу та ≥нше. «в≥дси нове слово знати, санскритською пишетьс¤ gnatum, вимовл¤Їтьс¤ - "джнатум" (знати). « цього бачимо, що перв≥сне украњнське з перероблене на g (дж); у латин≥ на g, у н≥мецьк≥й та аніл≥йськ≥й на k, у ≥тал≥йськ≥й та французьк≥й на c, наприклад: conoscere, connaitre (знати). ” тому ж, що й знахар та знати поход¤ть в≥д знаходити (по-польському - znachodzic), неможливо сумн≥ватис¤. “ак само точно в≥д латинського venire походить invenire, але ц≥ форми вже Ї пор≥вн¤но новими, а тому у слов'¤н њх вже немаЇ. ѕольське invenciya вже вз¤те з латин≥ по прийн¤тт≥ христи¤нства.

ЌемаЇ сумн≥ву, що назви чисел, що њх вживають ус≥ ≥ндо-Ївропейськ≥ народи, належать глибо≥й давнин≥, тож ¤би ми могли по¤снити њхнЇ (тобто назв чисел) походженн¤, то таким чином знайшли б ключ до розв'¤занн¤ ар≥йського питанн¤. ќсь ¤к, на мою думку, на п≥дстав≥ форм украњнськоњ мови можна по¤снити походженн¤ назв перших чисел, а саме:

1

ќдин походить в≥д укр. од-в≥н (в≥д нього), розум≥ючи п≥д цим, що рахуванн¤ починаЇтьс¤ в≥д першого пальц¤ руки. ѕроте, це не новина, та й взагал≥ загальновизнано, що дл¤ назви одиниц≥ використовувавс¤ займенник. ”кр. в≥н, рос≥йською - он; чеською - on; польською - on, оny; у новгородц≥в зустр≥чаЇмо ен, ена (в≥н, вона), у санскрит≥ - ena (той), але й у тверських корел≥в вона означаЇ в≥н, а в≥н - вона, литовською - anas (в≥н), wenas (один). ”кр. одне, рос≥йське одно, польське jedno, ≥тал≥йське uno, в≥дкидаЇ g; так само й лат. unus, una (один, одна) зам≥сть udnus та udna, грецьке en, enos зам≥сть eden, edenos, аніл. one, н≥мецьке ein, французьке un. —анскр. una у значенн≥ одтин, одна в≥дшукуЇмо у форм≥ una vincanti, що вже зм≥нена з лат. unus-de-viginiti, undeviginiti (дев'¤тнадц¤ть). “ак запозиченн¤ (приклад≥в можна знайти багато) спростовуЇ думку, ¤ка стверджуЇ, що слов'¤ни в≥докремилис¤ в≥д ≥ндус≥в останн≥. Ќавпаки ≥ндуси в≥докремилис¤ в≥д них, ще ран≥ше, н≥ж в≥д грек≥в, римл¤н та литовц≥в.

2

ƒва, двоЇ походить в≥д тв≥й, твоЇ. “ут маЇтьс¤ на уваз≥ другий палець руки - вказ≥вний, що слугуЇ дл¤ позначенн¤ особи, що њй належить ¤к≥йсь предмет. ѕольською зам≥сть twoja часто вживаЇтьс¤ twa (тво¤). ” санскрит≥ tva, tvam означаЇ ти, dva означаЇ два, ≥тал≥йською tuo (тв≥й), duo (два), іотське - twa, аніл. - two, н≥мецьке - zwei. ”кр. дв≥, польською також - dwie, рос≥йською - две, але у санскр. dwi означаЇ теж саме, що й dwa та вживаЇтьс¤ лише на початку складних числ≥вник≥в. ÷е без сумн≥ву вже запозичене з украњнських зм≥нених форм. “ак, зам≥сть "двасто" украњнець завжди каже дв≥ст≥, що рос≥йською - двести, польською - dwiescie. ”крањнське ≥ перейшло також й у латину, наприклад: viginti ex dviginti, зам≥сть dwaginti (двадц¤ть). ј де¤к≥ стверджують, що украњнське ≥ вже в ≥сторичний час походить в≥д Џ (¤ть) (польське ie), тод≥ ¤к украњнське нов≥йший пишетьс¤ ≥ у латин≥ novissimus, а не ¤к рос≥йське та польське новейший.

3

”крањнське три походить в≥д тере, тре (3-т¤ особа однини в≥д терти), бо середн≥й палець тре боков≥. ≤тал≥йське tre (три) найб≥льше збер≥гло початкову украњнську форму. Ћат. tres, аніл. three, грецьке treis, н≥мецьке drei, французьке trois. јле украњнець мав зм≥нити тре на три, аби в≥др≥зн¤ти числ≥вник в≥д д≥Їслова [кр≥м того, на «ах≥дн≥й ”крањн≥ чергуванн¤ и та е у вимов≥ та д≥алектах зустр≥чаЇтьс¤ досить часто]. “е ж саме й литовське trys, польське trzy, рос≥йське три (читаЇтьс¤ - "тр≥" ) та санскр. tri, ¤к ≥ рос≥йське. ѕроте украњнець не каже "трит≥й", але трет≥й, ≥ тут м≥ж ≥ншим в≥дшукалос¤ зак≥нченн¤ -т, ¤ке у рос≥¤н збер≥глос¤ у форм≥ трет (що украњнською означаЇ - тре).

4

”крањнське чотири, штири, польське estery, кельтське cetir, поход¤ть в≥д украњнського ще-тере, бо четвертий палець "все ще те" ≥нш≥, ¤к ≥ трет≥й. ѕо-санскритському (у латинськ≥й транскрипц≥њ) - thshatur, вимовл¤Їтьс¤ - "чатур" (чотири), литовською - keturi, латинське quatuor та грецьке, зм≥нюючи thsh на t - tettares, tessares. „етвертий кельтською cethvirtas, литовською - ketvirtas [ѕор≥вн¤й украњнське - четв≥рка], санср. thshaturtha, грецьк. tettartos. Ћатинське quartos в≥дкидаЇ всередин≥ t зам≥сть литовського ketvirtus, так само польське czworo загубило t в≥д четверо, санскритською - thshawar, чеською - ctvar. ¬же в≥д польського czworo походить аніл≥йське four (чотири), н≥мецьк≥ vier, vierte; а що н≥мц≥ робл¤ть з vox! Ќатом≥сть іотське fivor (чотири) зам≥сть "fitvor" зм≥нюЇ украњнське ч, або санскритське thsh та грецьке t на f. —анскритська форма thshatur зам≥сть чотири, а також лат. quatuor зам≥сть литовськ. keturi, зовс≥м не мають нас дивувати, ¤к згадаЇмо, що у де¤ких м≥сцевост¤х –ос≥њ зам≥сть рос≥йського четыре, кажуть "чатыри" тощо, наприклад: жана (зам≥сть рос. жена); табе, сабе, ¤го (зам≥сть тебе, себе, его). ” санскрит≥ част≥ше украњнське о зм≥нюЇтьс¤ на а так само, ¤к в одному з рос≥йських д≥алект≥в, що його звуть "акаючим", що на переконанн¤ рос≥йських вчених п≥шло в≥д зм≥шанн¤ з чужинц¤ми. ’оча рос≥¤ни вимовл¤ють а, та все ж ще по-старому пишуть о, так само, ¤к пишуть та вимовл¤ють о у новгородському д≥алект≥ та украњнськ≥й мов≥ [” сучасн≥й рос≥йськ≥й, нав≥ть л≥тературн≥й, мов≥ "аканн¤" стало нормою. ” н≥й, попри написанн¤, н≥хто не вимовл¤Ї молоко, собака - сл≥д казати малако, сабака тощо. ѕричина цього пол¤гаЇ в особливост¤х мовного апарату ф≥но-угорських племен - кор≥нного населенн¤ ћосков≥њ, що п≥дкорилос¤ украњнським колон≥стам з –уси та стало етн≥чною основою дл¤ формуванн¤ п≥зн≥шоњ рос≥йськоњ нац≥њ]. “ож думка де¤ких вчених, що украњнське о походить в≥д санскритського а (а не навпаки), не маЇ наукового п≥дірунт¤. ≤накше довелос¤ б стверджувати, що в≥д ≥ндо-Ївропейц≥в також поход¤ть чуди, чуваши, мордва [народи, ¤к≥ живуть на п≥вн≥ч та сх≥д в≥д м≥ста ћоскви] та ≥нш≥, що ¤к в≥домо належать до угро-ф≥нськоњ ірупи. Ќ≥, ¤ вважаю, що не лише справжн¤ рос≥йська мова Ї пор≥вн¤но новою так само, ¤к б≥лоруська, але й стара литовська мова, що наближаЇтьс¤ до санскриту та латини, також великою м≥рою з≥псута зм≥шанн¤м. Ћитва з трьох бок≥в була оточена чужинц¤ми.

5

ѕ'¤ть, п'¤тий походить в≥д украњнського п≥в-ут¤тий, чи п≥дт¤тий (нап≥в ур≥заний, п≥др≥заний, вт¤тий), вказуЇ на розм≥ри п'¤того пальц¤ у пор≥вн¤нн≥ з ≥ншими. ѕ'¤ть чеською - pet, старосло'¤нське носове пентъ, старопольське також носове pent, penc, грецьке pente, санскритське pantshan, або "панчан". ѕ'¤тий чеською - paty, польською - pionty, piaty, вед≥йське pantshata, грецьке pemptos, зв≥дси, зм≥нюючи p на t, аніл≥йське fifth (п'¤тий), н≥мецьке fuenf (п'¤ть). јле й рос≥йське это (це) простий люд переробл¤Ї на енто, ефто, евта. “ак само утворилис¤ й н≥мецьке fuenf, та аніл≥йське five (п'¤ть). Ћитовською penktas (п'¤тий), латиною quintus, але й санскритське ap (вода), латиною - aqua (p зм≥нюЇтьс¤ на qu). “ут доречно буде згадати, що носов≥ звуки, що ув≥йшли до старослов'¤нського та польського пентъ й pent, pienc, грецького pente, санскр. pantshashan, зовс≥м не можна вважати, ¤к це де¤к≥ робл¤ть, р≥дними та природн≥ми дл¤ ≥ндо-Ївропейських народ≥в, бо вони набуваютьс¤ через вплив вологого кл≥мату та запалень носовоњ оболонки, нежит≥ тощо. Ћюдина, що маЇ нежить завжди гундосить та говорить "у н≥с". “ому й не дивно, що пол¤ки, чи то колишн≥ зах≥дн≥ пол¤ни, набули носов≥ звуки, бо в≥домо, що колшн¤ –ечьпоспол≥та була майже повн≥стю вкрита ставами та болотами. √реки також жили майже на вод≥, а щодо ≥ндус≥в, в ¤ких санскрит був одним ≥з багатьох д≥алект≥в, то вони й зараз попри сильну спеку та посуху, впродовж к≥лькох м≥с¤ц≥в на р≥к живуть у багнюц≥, а ц≥л≥ област≥ у зв'¤зку ≥з пер≥одичним сезоном дощ≥в стають непрох≥дними. Ќатом≥сть руси-украњнц≥ жили й живуть у сухому кл≥мат≥ вл≥тку ≥ взимку, тож ≥ не терпл¤ть носових звук≥в ще б≥льше, н≥ж рос≥¤ни, що мешкають зараз на п≥вноч≥, у кл≥мат≥ волог≥шому. ¬ище вже зазначалос¤, що простолюд у них вже зм≥нюЇ это на енто та ≥нше. “аких звук≥в у –ос≥њ вже багацько, тож рос≥¤ни в≥др≥зн¤ютьс¤ непоганою французькою вимовою.

1	2	3	4	5	6

Ќазва: ƒавн≥сть украњнськоњ мови
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-07 (2424 прочитано)