ћовознавство > ѕроблеми украњнськоњ терм≥нолог≥њ

ѕроблеми украњнськоњ терм≥нолог≥њ

”крањнська терм≥нолог≥¤ вже упродовж двох стол≥ть привертаЇ до себе увагу багатьох учених, фах≥вц≥в, ентуз≥аст≥в нац≥онального в≥дродженн¤. јдже украњнська мова стоњть ¤к р≥вноправна серед ≥нших мов, ≥ Ї ц≥лком придатною дл¤ творенн¤ наукового стилю. ≤нша справа, що через ≥сторичн≥ обставини та пол≥тичн≥ спекул¤ц≥њ вона не завжди мала право в≥льно ≥ беззастережно виконувати своњ пр¤м≥ функц≥њ, обслуговуючи р≥зн≥ сфери людського житт¤.

ќсоблив≥стю нашого часу, ¤кий межуЇ не лише з≥ стол≥тт¤ми, а й тис¤чол≥тт¤ми, Ї те, що нарешт≥ п≥сл¤ багатьох рок≥в понев≥р¤нь та утиск≥в украњнська мова знову зайн¤ла своЇ достойне м≥сце в ус≥х сферах життЇд≥¤льност≥, ≥ зокрема у науков≥й галуз≥. ѕоступово на державну мову перейшла осв≥та ≥ переходить наука. як писав колись ≤. ќг≥Їнко, Уукрањнська мова здатна бути мовою науки, ¤к ≥ вс≥ ≥нш≥ мовиЕ" [ 2, —. 198] .

Ќац≥ональна терм≥нолог≥¤ ¤к складова частина науковоњ мови знаходитьс¤ на гребен≥ свого третього нац≥онального в≥дродженн¤. Ќа запити середньоњ ≥ вищоњ осв≥ти упродовж 1990-х рок≥в зТ¤вилас¤ низка терм≥нолог≥чних словник≥в, ¤к≥ в т≥й чи ≥нш≥й м≥р≥ заповнювали прогалину спец≥альних назв ≥ пон¤ть. «вичайно, не ус≥ лексикограф≥чн≥ прац≥ в≥дпов≥дали духов≥ ≥ завданн¤м часу, але кожна з них по краплиночц≥ додавала снаги наш≥й науков≥й мов≥, пробуджувала њњ в≥д дес¤тил≥тньоњ сонливост≥, заставила запрацювати на р≥вн≥ найпрестижн≥ших Ївропейських мов, а може, й краща.

«а останн≥ дес¤ть рок≥в зТ¤вилос¤ близько сотн≥ р≥зноман≥тних терм≥нограф≥чних праць р≥зного статусу ≥ іатунку, ¤к≥ виходили у р≥зних м≥стах ”крањни.  р≥м словник≥в, написано чимало роздум≥в з приводу терм≥нолог≥чноњ справи, ¤к≥ друкувалис¤ ¤к на стор≥нках пер≥одики, так ≥ на стор≥нках спец≥альних журнал≥в. ¬ийшло к≥лька п≥дручник≥в, пос≥бник≥в, монограф≥й.

”с¤ ц¤ продукц≥¤ Ї насл≥дком живого д≥алогу м≥ж фах≥вц¤ми-ученими, спец≥ал≥стами р≥зних сфер ≥ ф≥лологами, що в≥дбуваЇтьс¤ пост≥йно на внутр≥шньовуз≥вських ≥ м≥жвуз≥вських сем≥нарах, терм≥нолог≥чних нарадах ≥ конференц≥¤х ¤к рег≥онального, державного, так ≥ м≥жнародного р≥вн¤.

”же давно побутуЇ думка, що в ”крањн≥ на сьогодн≥ Ї к≥лька терм≥нолог≥чних центр≥в, основн≥ з ¤ких знаход¤тьс¤ у ’арков≥,  иЇв≥ ≥ Ћьвов≥. «окрема Ћьв≥вський терм≥нолог≥чний центр, започаткований у св≥й час на кафедр≥ украњнськоњ мови Ћьв≥вського нац≥онального ун≥верситету ≥м. ≤вана ‘ранка, усп≥шно функц≥онуЇ ¤к самост≥йна номенклатурна одиниц¤ ≥ установа при державному ун≥верситет≥ УЋьв≥вська пол≥техн≥каФ. ÷е  ом≥тет науково-техн≥чноњ терм≥нолог≥њ, ¤кий веде широку просв≥тницьку роботу, виконуЇ державне замовленн¤ на створенн¤ держстандарт≥в, а також пл≥дно працюЇ в лексикограф≥чному та орган≥зац≥йному напр¤мах. “ак, п≥д ег≥дою центру за останн≥ дес¤ть рок≥в зТ¤вилис¤ так≥ словники: У–ос≥йсько-украњнський електрорад≥отехн≥чний словник" (за ред. ¬.— ѕерхача), Ф–ос≥йсько-украњнський та украњнсько-рос≥йський словник з рад≥оелектрон≥ки" (Ѕ. –ицар,  . —еменистий, ≤.  очан); У–ос≥йсько-украњнський словник терм≥н≥в ≥ зворот≥в з технолог≥њ нафти" (ј. «ел≥зний, √.ќ. Ћ≥тковець, «.¬. √уменецький, ћ. √ан≥ткевич); У–ос≥йсько-украњнський словник з хем≥њ та хем≥чноњ технолог≥њ" (ј. «ел≥зний та ћ. √ан≥ткевич); "–ос≥йсько-украњнський автошл¤ховий словникУ (≤. ‘ецович), Ујнгл≥йсько-украњнський словник-дов≥дник ≥нженер≥њ довк≥лл¤" (“. Ѕалабан) тощо.

ќдним з напр¤м≥в роботи  ом≥тету Ї проведенн¤ м≥жнародних терм≥нолог≥чних конференц≥й з проблем украњнськоњ терм≥нолог≥њ.

” вересн≥ 2000 в≥дбулас¤ VI ћ≥жнародна конференц≥¤, ¤ка тепер маЇ назву Уѕроблеми украњнськоњ терм≥нолог≥њ". ” н≥й вз¤ли участь 104 учасники, виголошено 138 допов≥дей. ƒо початку конференц≥њ вийшли матер≥али, ¤к≥ засв≥дчили високий р≥вень конференц≥њ та њњ учасник≥в.

ќсновна увага на конференц≥њ була звернена на так≥ проблеми:

“еоретичн≥ засади терм≥нознавства та лексикограф≥њ.

Ћексикограф≥¤ та м≥жмовн≥ звТ¤зки.

Ќормуванн¤ та стандартизац≥¤ терм≥нолог≥њ.

“ерм≥нолог≥¤ природничих знань.

“ерм≥нолог≥¤ гуман≥тарних знань.

¬они стали в≥хами розд≥л≥в зб≥рника Уѕроблеми украњнськоњ терм≥нолог≥њФ.

¬≥дкриваЇ зб≥рник статт¤ пров≥дного науковц¤ ’арк≥вського лексикограф≥чного товариства ¬олодимира ƒуб≥чинського "ќрган≥зац≥¤ терм≥нограф≥чноњ прац≥ в ”крањн≥", у ¤к≥й автор проводить аналог≥ю м≥ж терм≥нограф≥чним УвибухомФ к≥нц¤ ≥ початку ’’ стол≥тт¤. ¬≥н зазначаЇ, що по¤ва к≥лькох сотень терм≥нолог≥чних словник≥в маЇ де¤к≥ позитивн≥ моменти, це поступове зростанн¤ ¤кост≥ продукц≥њ; залученн¤ до терм≥нолог≥чноњ справи не лише фах≥вц≥в-аматор≥в, а й в≥дпов≥дних ≥нституц≥й, таких, ¤к: ≤нститут украњнськоњ мови ЌјЌ ”крањни, держун≥верситет УЋьв≥вська пол≥техн≥ка, Ќауково-досл≥дний ≥нститут стандартизац≥њ, сертиф≥кац≥њ та ≥нформатики,  ињвська пол≥техн≥ка, ’арк≥вське лексикограф≥чне товариство, терм≥нолог≥чна група при „ерн≥вецькому державному ун≥верситет≥ тощо.

Ќегативний момент сучасного терм≥нолог≥чного процесу п. ƒуб≥чинський бачить в тому, що практична терм≥нограф≥¤ випереджаЇ теоретичну, ≥ це нер≥дко позначаЇтьс¤ на ¤кост≥ продукц≥њ. “ому автор з метою п≥двищенн¤ ¤кост≥ терм≥нологочноњ д≥¤льност≥ подаЇ низку пропозиц≥й, серед ¤ких: координац≥¤ зусиль ус≥х терм≥нолог≥чних центр≥в; створенн¤ ч≥ткоњ державноњ структури терм≥нолог≥чних орган≥зац≥й; унормуванн¤ терм≥носистем; створенн¤ державних стандарт≥в ≥ њх незалежна пост≥йна експертиза; проведенн¤ на наукових засадах терм≥нограф≥чноњ д≥¤льност≥, контакти з м≥жнародними терм≥нолог≥чними центрами.

якщо б≥льш≥сть пропозиц≥й внос¤тьс¤ пост≥йно уже тривалий час, то перша ≥ друга заслуговують на особливу увагу ≥ схваленн¤, бо в≥д њх вт≥ленн¤ залежить ≥ подальша терм≥нолог≥чна д≥¤льн≥сть в ”крањн≥. ÷≥кавою видаЇтьс¤ ≥ думка про створенн¤ асоц≥ац≥њ украњнських терм≥нолог≥в, ¤ка координуватиме створенн¤ терм≥нолог≥чних словник≥в за Їдиними принципами, на сп≥льних наукових засадах ≥ в автоматизован≥й систем≥ обробки науково-техн≥чноњ ≥нформац≥њ.

ѕро украњнську терм≥нолог≥ю ¤к фактор державност≥ украњнськоњ мови продовжуЇ роздуми професор “арас  и¤к ( ињвський нац≥ональний ун≥верситет). ¬≥н пропонуЇ два етапи державноњ мовноњ пол≥тики, посилаючись на 10 статтю  онституц≥њ та досв≥д державотворенн¤ Ївропейськоњ харт≥њ: 1) в≥дродженн¤ та всеб≥чне утвердженн¤ украњнськоњ мови ¤к Їдиноњ державноњ, одначе надаючи статус оф≥ц≥йноњ ≥ншим мовам в м≥сц¤х компактного проживанн¤ меншин (де саме? ≤ чи Ї так≥ аналоги у св≥тов≥й практиц≥?); 2) окреме вир≥шенн¤ мовноњ ситуац≥њ в рег≥онах через 15-20 рок≥в, де р≥шенн¤ буде прийматис¤ з урахуванн¤м етн≥чноњ картини [ 1, —. 7] .

јвтор захоплюЇтьс¤ державною пол≥тикою –ос≥йськоњ ‘едерац≥њ у цьому питанн≥, хоч стосовно украњнськоњ мови ≥ ”крањнськоњ держави даЇ њй негативну оц≥нку. “.  и¤к робить екскурс в ≥сторичне питанн¤ про шл¤хи розвитку украњнськоњ мови, ≥ зокрема мови науки, змальовуЇ њњ сучасний стан ≥ проблеми, повТ¤зан≥ з правописом та входженн¤м у наше житт¤ чужомовних сл≥в.

ѕитанн¤ правопису Ї одним з найактуальн≥ших не лише в терм≥нолог≥њ, а й в украњнськ≥й культур≥ взагал≥. “ому схвально, що цю проблему не обминули ≥ учасники м≥жнародноњ конференц≥њ з проблем терм≥нолог≥њ. «окрема Ћ. ѕолюга у матер≥ал≥ УЌайнов≥ша редакц≥¤ украњнського правопису" зауважив, що завданн¤ новоњ редакц≥њ Унадати повнокровне житт¤ тим елементам украњнськоњ мови, ¤к≥ в часи тотал≥таризму з пол≥тичних м≥ркувань були несправедливо ≥ примусово в≥дтиснен≥ на другий план чи на перифер≥ю сп≥лкуванн¤ або ≥ зовс≥м забороннен≥Е" , ≥ наголосив коротко на тих зм≥нах, ¤к≥ передбачен≥ в нов≥й редакц≥њ [ 1, —. 22-23] . ќдн≥Їю з них Ї в≥дновленн¤ функц≥й л≥тери УіФ в сучасн≥й украњнськ≥й мов≥. “ому публ≥кац≥¤ гост¤ ≥з —получених Ўтат≥в ѕетра √рицака Уƒальша ≥стор≥¤ букви "і" Ї ц≥лком слушною ≥ поглиблюЇ наш≥ знанн¤ про цю багатостраждальну л≥теру. јвтор доводить, що ≥снуЇ вона в наш≥й мов≥ близько 900 рок≥в ≥ ще послужить њй, особливо у науков≥й сфер≥, у сфер≥ технолог≥њ та пол≥тичних ≥ торговельних зносин м≥ж р≥зними народами.

ј. ќрловський висловив тези на захист Ужелех≥вкиФ, вважаючи, що Ужелех≥вкаФ спри¤Ї ор≥Їнтац≥њ на «ах≥д, бо маЇ спор≥днен≥сть з правописами зах≥днословТ¤нських мов, збер≥гаЇ в соб≥ прасловТ¤нський елемент, високу системн≥сть ≥ позбавлена московських вплив≥в.

ѕродовжують тему правопису публ≥кац≥њ ¬. ћоргунюка "”крањнська мова про повноварт≥сн≥сть украњнських фонем ≤ та »Ф. ќднак авторов≥ ¤вно бракуЇ ф≥лолог≥чних знань, бо нав≥ть формулюванн¤ назви статт≥ позбавлене лог≥ки, а читати, що УиФ утворюЇ тверд≥ склади, а У≥Ф мТ¤к≥ ¤вно антинауково. ¬ украњнськ≥й мов≥ Ї групи тверд≥ ≥ мТ¤к≥ ( а ще ≥ м≥шан≥), ¤к≥ визначаютьс¤ за к≥нцевим приголосним основи, ≥ тому нер≥дко слова м≥шаноњ групи ≥менник≥в також зак≥нчуютьс¤ на У≥Ф. ѕрикметники мають лише дв≥ групи, ¤к≥ також визначаютьс¤ за к≥нцевим приголосним основи. ” називному в≥дм≥нку множини ус≥ прикметники мають однаков≥ зак≥нченн¤: червон-≥, ≥ син-≥, гар¤ч-≥.

јвтор сам соб≥ заперечуЇ, пропонуючи у м≥сцевому в≥дм≥нку паралельну форму не безкрай-им, а безкрай -≥м. ўо ж до л≥тери У≥Ф, ¤ка Ї специф≥чною дл¤ украњнськоњ мови у з≥ставленн≥ ≥з рос≥йською, то ми њњ таким чином втратимо, ≥ граф≥чно наблизимос¤ до рос≥йськоњ л≥тери [ 1, —. 42] .

ѕодаЇ автор й ≥нш≥ пропозиц≥њ до останньоњ редакц≥њ правопису в ≥нших публ≥кац≥¤х, пропонуючи творити ≥менники на позначенн¤ виконавц≥в д≥њ за допомогою суф≥кса -увач: зав≥дувач, командувач, доплачувач. јле ж ц≥ ≥менники в≥дд≥Їсл≥вного походженн¤, ¤к≥ вже мають суф≥кс -ува: зав≥д-ува-ти, команд-ува-ти тощо. «а допомогою ¤кого ж суф≥кса твор¤тьс¤ ≥менники ? [ 1, —. 47] .

1	2	3

Ќазва: ѕроблеми украњнськоњ терм≥нолог≥њ
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-07 (4645 прочитано)