ћовознавство > –оль мови в житт≥ людини

–оль мови в житт≥ людини

”крањна, украњнський народ, украњнська мова! як≥ величн≥, незр≥вн¤нн≥ н≥ з чим пон¤тт¤! ”крањна, ¤к ≥ украњнська мова, мають свою ≥стор≥ю. ”крањна... ¬ одному цьому слов≥ бринить жмуток смутку ≥ краси, велич≥ ≥ слави, крањна, де найб≥льше любл¤ть волю ≥ довго не мали њњ, крањна гар¤чоњ любов≥ до народу, в≥ковоњ боротьби за щаст¤, р≥вноправн≥сть, незалежн≥сть. “ака ж дол¤ сп≥ткала ≥ мову. ≤ хоча украњнський народ Ц один ≥з великих словТ¤нських народ≥в Ц був розтерзаний ≥ пошматований впродовж тривалого часу м≥ж р≥зними ≥мпер≥¤ми, позбавлений пол≥тичних прав, позбавлений права на творенн¤ р≥дноњ л≥тератури.

«араз ”крањна Ц незалежна держава. ≤ вона, зв≥сно повинна мати свою мову, повинна в≥дродити њњ з розумом, повагою, в≥дродити культуру, не посп≥хом та указами, а серцем ≥ бажанн¤м людей.

ћова живе, њњ житт¤. ѓњ власна ≥стор≥¤ м≥ститьс¤ в пост≥йн≥й њњ зм≥н≥: щезають стар≥ звуки, по¤вл¤ютьс¤ нов≥ й вони м≥н¤ютьс¤, ¤к ≥ форми сл≥в, синтактичн≥ звороти, значенн¤ сл≥в. ”весь духовний ≥ матер≥альний поступ людства будуЇтьс¤ на мов≥, ≥стор≥¤ ¤коњ т≥сно повТ¤зана з пол≥тичною долею того народу, котрий нею говорить.

ћова Ц це найкращий зас≥б взаЇмних зносин окремих ос≥б м≥ж собою, зас≥б њх духовного обТЇднанн¤ ≥ взаЇмного впливу. Ѕез мови нема народност≥, р≥дна мова найкраще в≥дбиваЇ в соб≥ думки й почутт¤ окремоњ людини, сусп≥льност≥ всього народу. ¬ мов≥, њњ ≥стор≥њ, розвитку й виробленн≥ в≥дбилис¤ перш≥ ознаки про¤в≥в самост≥йного духовного житт¤ в майбутньому окремого народу. Ќайголовн≥ш≥ ≥ндив≥дуальн≥ ознаки народу Ц це його мова, л≥тература, мистецтво, п≥сн≥, усна творч≥сть.

ћова Ц це характер народу. ¬ н≥й в≥дбито його нац≥ональн≥ звичањ, побут нахили. ћова Ц це ще й ≥стор≥¤ народу. ¬≥д найдавн≥ших час≥в наш≥ предки залишили в мов≥ своњ глибок≥ сл≥ди. ” мов≥ в≥дбиваЇтьс¤ ≥ памТ¤ть народу, бо майбутнЇ виростаЇ з минулого. Ќашому покол≥нню треба плекати кожне слово р≥дноњ мови, передане нам у спадок в≥д наших пращур≥в. Ќам треба вивчати, розвивати, берегти свою мову, бо без нењ народ перестаЇ бути самост≥йним, незалежним ≥ багатим. ћи не маЇмо права забувати, що за любов до украњнськоњ мови, до р≥дного народу багато письменник≥в часто платили власним житт¤м. ¬ своњх в≥ршах, творах вони описували обуренн¤ ≥ гнобленн¤ до р≥дного слова:

 оли забув ти р≥дну мову,

яка б та мова не була Ц

“и втратив кор≥нь ≥ основу,

“и обчухрав себе дотла.

(ƒмитро Ѕ≥лоус)

–озум≥нн¤ рол≥ мови в житт≥ народу визначаЇ естетичне кредо Ћес≥ ”крањнки, ћ. оцюбинського, ј. ћалишка. ј ще ѕ. “ичина та ћ.–ильський щедро вис≥вали добр≥ зерна свого поетичного слова на ниву украњнськоњ л≥тературноњ мови; зерна проросли, збагатили, сповили мову новими висловами. Ћюдина може волод≥ти к≥лькома мовами, залежно в≥д њњ зд≥бностей, нахил≥в ≥ прагнень, але найкраще, найдосконал≥ше вона маЇ волод≥ти, звичайно, р≥дною мовою. ≤ це не т≥льки й тому, що р≥дна мова, - це нев≥дТЇмна частка Ѕатьк≥вщини, голос народу й чар≥вний ≥нструмент, на звуки ¤кого в≥дгукуютьс¤ найтонш≥, найн≥жн≥ш≥ струни людськоњ душ≥.

ћова Ц це золотий запас душ≥ народу, з ¤кого виростаЇмо, ¤ким живемо, завд¤ки ¤кому маЇмо право милуватис¤ р≥дним краЇвидом. ћова Ц найкращий цв≥т, що н≥коли не вТ¤не, а в≥чно живе, розвиваЇтьс¤ ≥ процв≥таЇ.

1

Ќазва: –оль мови в житт≥ людини
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-07 (3998 прочитано)