ћовознавство > —емантична сп≥вв≥дносн≥сть тв≥рних ≥ пох≥дних у словотв≥рному гн≥зд≥ з вершиною УвисокийФ

ћотивац≥йними семемами дл¤ пох≥дного висота (окр≥м Ћ—¬6, Ћ—¬7 ) виступають Ћ—¬1 (висота хмарочос≥в), Ћ—¬2 (с≥¤Ї сонце з висоти), Ћ—¬4 (висота тиску), Ћ—¬6 (висоти культури) мотиватора. ¬ основ≥ Ћ—¬6, Ћ—¬7 деривата висота Ї сема Урозм≥рФ. ÷≥ Ћ—¬ могли зТ¤витис¤ ¤к на основ≥ розвитку Ћ—¬1 мотивувального слова, так ≥ на основ≥ Ћ—¬1 ≥менника висота.

—”ћ подаЇ так≥ значенн¤ ≥менника височ-ин-а У1. ¬iдстань вiд основи предмета до найдальшоњ точки його вгорi по вертикальнiй лiнiњ // ¬iддаль вiд земноњ поверхнi по вертикалi вгору // ¬iдстань ¤коњсь точки, частина земноњ поверхнi по вертикальнiй лiнiњ вiд рiвн¤ мор¤. 2. ѕростiр на великiй вiддалi вiд землi. 3. Ѕудь-¤ка частина земноњ поверхнi, вища вiд навколишнього простору. 4. перен. ¬исокий рiвень розвитку чого-небудь. 5. геогр. ѕiдвищена частина сушi, що маЇ подекуди рiвну, а частiше хвилеву поверхню, розчленовану долинами, балками, ¤рамиФ. ÷ей дериват (окр≥м Ћ—¬5) умотивований семантичними ознаками Урозм≥рФ (вид≥л¤тис¤ височиною) та Улокац≥¤Ф (жайворон заливаЇтьс¤ п≥снею у височин≥) слова-вершини високий. Ћ—¬5 ≥менника височина розвинувс¤ або на баз≥ Ћ—¬1 (сема Урозм≥рФ) тв≥рного прикметника, або ¤к результат розвитку Ћ—¬3 (сема Урозм≥рФ) ≥менника височина. —уф≥кс Цин(а) формуЇ словотв≥рне значенн¤ Унос≥й ознакиФ.

“аке ж деривац≥йне значенн¤ маЇ ≥ дериват виш-ин-а У1. ¬iдстань вiд основи предмета до найдальшоњ точки його в гор≥ по вертикальн≥й л≥н≥њ // ¬≥ддаль в≥д земноњ поверхн≥ по вертикал≥ вгору // ¬≥дстань ¤коњсь точки, частина земноњ поверхн≥ по вертикальн≥й л≥н≥њ в≥д р≥вн¤ мор¤. 2. ѕрост≥р на велик≥й або значнiй вiддалi вiд землi, вiд будь-¤коњ поверхнi; // який мiститьс¤ на великiй висотi. 3. Ѕудь-¤ка частина земноњ поверхн≥, вища в≥д навколишнього простору.Ф ÷ей пох≥дний реал≥зуЇ у своњй семантиц≥ Ћ—¬1 (рости в вишину) та Ћ—¬2 (громами ревло з вишини) мотиватора. ќсновою семантичноњ мотивац≥њ ≥менника виш-к-а Ї ознака розм≥ру (сема Урозм≥рФ тв≥рного слова). ѕроте цей пох≥дний сформував своњ специф≥чн≥ Ћ—¬, ¤к≥ в≥дсутн≥ у тв≥рному прикметнику: У1. Hадбудова зверху над спорудою. 2. ¬исока, вузька дерев'¤на або металева споруда на стовпах, призначена дл¤ спостережень, стрибкiв у воду тощо або дл¤ укрiпленн¤ чи розмiщенн¤ чого-небудь на певнiй висотi над землеюФ. ÷ьому деривату властиве словотв≥рне значенн¤ Унос≥й ознакиФ. Ўл¤хом морфонолог≥чних перетворень (ус≥ченн¤ основи тв≥рного слова ≥ зм≥на м≥сц¤ наголосу) та додаванн¤м нульового суф≥кса до основи прикметника високий утворивс¤ пох≥дний ≥менник вись Упоет. ѕрост≥р на велик≥й в≥ддал≥ в≥д земл≥Ф ≥з словотв≥рним значенн¤м Уабстрагована ознакаФ. ” дериват≥ актуал≥зуЇтьс¤ сема Улокац≥¤Ф (нести рад≥сть у вись) слова-вершини.

¬ербальний блок представлений ш≥стьма пох≥дними. —уф≥ксальне пох≥дне височ-≥-ти, що маЇ значенн¤ У1. ¬ид≥л¤тис¤ висотою, п≥дноситис¤ над чим-небудь, м≥ститис¤ вище чогось. 2.перен. ¬ид≥л¤тис¤ серед ≥нших визначними дос¤гненн¤ми, видатними особливост¤миФ засвоюЇ семи Урозм≥рФ(височ≥Ї гора) та Уоц≥нкаФ (височ≥Ї драма у творчост≥) дериванта. «наченн¤ деривата височ-и-ти-с¤ "¬идiл¤тис¤ висотою, знаходитись вище чого-небудь", що утворивс¤ суф≥ксально-постф≥ксальним способом, сформувалось на основ≥ Ћ—¬1 тв≥рного слова (височитьс¤ памТ¤тник). ÷им пох≥дним властиве словотв≥рне значенн¤ Увид≥л¤тис¤ ознакоюФ, що сформувалос¤ у межах словотв≥рного значенн¤ Унабувати ознакиФ.

ѕрикметник високий реал≥зуЇ сему Урозм≥рФ у пох≥дному д≥Їслов≥ вищ-а-ти У—тавати, робитис¤ вищимФ (вищають ст≥жки), ¤кому властиве словотв≥рне значенн¤ Унабувати ознакиФ. ѕреф≥ксально-суф≥ксальний деадТЇктив п≥д-вищ-и-ти (п≥д-вис-и-ти) з конф≥ксом п≥дЕи(ти) функц≥онуЇ в украњнськ≥й мов≥ з такими Ћ—¬: "1. –обити вищим. 2. «бiльшувати кiлькiсть, розмiр. 3. ƒоводити до вищого ступен¤. 4.ѕереводити на вищу посаду. 5. –обити кращим, полiпшувати // –обити кого-небудь бiльш впливовимФ. “в≥рний прикметник реал≥зуЇ у цьому пох≥дному семантичн≥ ознаки Урозм≥рФ(п≥двищити дамбу), Ук≥льк≥стьФ (п≥двищити зарплату) , У¤к≥стьФ (п≥двищити голос), Усоц≥альне значенн¤Ф (п≥двищити у званн≥), Уоц≥нкаФ (п≥двищити св≥дом≥сть), У≥нтенсивн≥стьФ (п≥двищити темпи, напругу), Уп≥днесен≥стьФ (п≥двищити у власних очах). ƒеривату властиве деривац≥йне значенн¤ Унад≥л¤ти ознакоюФ. “аке ж словотв≥рне значенн¤ мають пох≥дн≥ за-вищ-и-ти та пере-вищ-и-ти. ƒ≥Їслово за-вищ-и-ти УЌеобгрунтовано п≥двищувати що-небудьФ реал≥зуЇ у своњй семантиц≥ сему Ук≥льк≥стьФ(завищити оплату) тв≥рного слова. Ћ—¬1, Ћ—¬3, Ћ—¬4, Ћ—¬7, Ћ—¬8 прикметника високий мотивують перше значенн¤ д≥Їслова перевищити У1.Ѕути, ви¤вл¤тис¤ бiльшим за певну кiлькiсть, число // Ѕути бiльшим за що-небудь розмiром, обс¤гом // ¬иходити за встановленi норми, межi.Ф (перевищити зростом, перевищити валовий зб≥р, перевищити в≥двагою, перевищити владу, перевищити температуру). Ћ—¬2, Ћ—¬3 пох≥дного перевищити У 2. перен. ¬и¤вл¤ти перевагу над ким-, чим-небудь у певному вiдношеннi i т. д. // рiдко. Ѕути вищим за кого-небудь на зрiст. 3.  ористуватис¤ правами, повноваженн¤ми бiльшою мiрою, нiж дозволено за посадою, становищем i т. iн.Ф могли розвинутись на основ≥ Ћ—¬1 цього ж д≥Їслова.

ƒругий ступ≥нь словотворенн¤ включаЇ дес¤ть словотв≥рних парадигм, члени ¤ких ≥з вершиною гн≥зда повТ¤зан≥ опосередковано.  ≥льк≥сть пох≥дних у кожн≥й парадигм≥ р≥зна. ¬ид≥л¤Їмо 5 одночленних парадигм, 2 двочленних, тричленну, 2 чотиричленних.

–озгл¤немо, насамперед, одночленн≥ парадигми. ƒериват пре-височенний Урозм. Ќадзвичайно високийФ, що мотивуЇтьс¤ прикметником височенний, утворено за допомогою преф≥кса пре-, ¤кий модиф≥куЇ семантику тв≥рного слова. ¬≥дносимо дериват до пох≥дних ≥з словотв≥рним значенн¤м Унадм≥рний ви¤в ознакиФ. ѕрикметник високий у деадТЇктив≥ реал≥зуЇ сему Урозм≥рФ (превисоченний дуб). —уф≥ксальн≥ присл≥вники височеньк-о, невисок-о, зависок-о мотивуютьс¤ в≥дпов≥дними прикметниками першого ступен¤ словотворенн¤. ÷≥ пох≥дн≥ засвоюють так≥ семи слова-вершини: Улокац≥¤Ф (м≥с¤ць височенько, зависоко в≥д земл≥, невисоко вимощене гн≥здо) та Уоц≥нкаФ (оц≥нити невисоко). ѓм властиве деривац≥йне значенн¤ Уадверб≥ал≥зац≥¤ ознакиФ. ≤нша семантична ≥нтерпритац≥¤ цих пох≥дних повТ¤зана з множинн≥стю њх мотивац≥њ:

високо → не-високо Ц словотв≥рне значенн¤ Узапереченн¤ ознакиФ;

високо → за-високо Ц словотв≥рне значенн¤ Унадм≥рний ви¤в ознакиФ.

ƒевербатив завищ-енн-¤ Фƒ≥¤ за знач. завищитиФ фактично дублюЇ Ћ—¬ тв≥рного завищити, актуал≥зуючи у своњй семантиц≥ сему Ук≥льк≥стьФ (завищенн¤ оплати ) слова-вершини. —уф≥кс Ценн(¤) надаЇ пох≥дному словотв≥рного значенн¤ Уопредметнена д≥¤Ф. ƒевербативи перевищ-енн-¤ ≥ перевищ-ува-ти мотивуютьс¤ д≥Їсловом перевищити, дублюючи його семантику. ѕох≥дне перевищенн¤ реал≥зуЇ семи Ук≥льк≥стьФ (перевищенн¤ норм), У≥нтенсивн≥стьФ (перевищенн¤ температури), Усоц≥альне значенн¤Ф (перевищенн¤ повноважень) слова-вершини, а дериват перевищувати - семи Урозм≥рФ (перевищувати зростом), Ук≥льк≥стьФ (перевищувати норму), У≥нтенсивн≥стьФ (перевищувати швидк≥сть), Уп≥днесен≥стьФ (перевищувати в≥двагою), Усоц≥альне значенн¤Ф (перевищувати владу). —уф≥кс Ценн(¤) надаЇ словотв≥рного значенн¤ Уопредметненоњ д≥њФ.

јналог≥чно твор¤тьс¤ девербативи п≥двищ-енн-¤ ≥ п≥двищ-ува-ти в≥д д≥Їслова п≥двищити, ¤ке Ї тв≥рним ≥ дл¤ пох≥дних п≥двищити-с¤ ≥ п≥двищ-ен-ий. ≤менник п≥двищенн¤ переймаЇ так≥ семи прикметника високий: Урозм≥рФ (п≥двищенн¤ з дощок), Ук≥льк≥стьФ (п≥двищенн¤ ц≥н), У¤к≥стьФ (п≥двищенн¤ механ≥чних характеристик), Усоц≥альне значенн¤Ф (мати п≥двищенн¤); д≥Їслово п≥двищувати - Урозм≥рФ(п≥двищувати дамбу), Ук≥льк≥стьФ (п≥двищувати зарплату) , У¤к≥стьФ (п≥двищувати голос), Усоц≥альне значенн¤Ф (п≥двищувати у званн≥), Уоц≥нкаФ (п≥двищувати св≥дом≥сть), У≥нтенсивн≥стьФ (п≥двищувати темпи, напругу), Уп≥днесен≥стьФ (п≥двищувати у власних очах). ƒериват п≥двищений розвинув прикметников≥ значенн¤ за рахунок вторинних Ћ—¬ У2. ¬ищий порiвн¤но з iн. (у зн. прикм. ) // Ѕiльший за кiлькiстю, розмiром... 3. який вiдзначаЇтьс¤ вищим ступенем// який посилено ви¤вл¤Їтьс¤. 4. у зн. прикм.  ращий вiд звичайногоФ. ¬их≥дний прикметник реал≥зуЇ у девербатив≥ семи Урозм≥рФ (п≥двищений рельЇф), Ук≥льк≥стьФ (п≥двищена стипенд≥¤), У≥нтенсивн≥стьФ (п≥двищене чутт¤), У¤к≥стьФ (п≥двищений голос), Уоц≥нкаФ(вино п≥двищеноњ ¤кост≥), Уп≥днесен≥стьФ (п≥двищений настр≥й). —уф≥кс Цен(ий) дозвол¤Ї зарахувати цей девербатив до пох≥дних ≥з словотв≥рним значенн¤м Уознака, одержана внасл≥док д≥њ ≥ншого предметаФ. ƒевербатив п≥двищитис¤ переймаЇ ус≥ Ћ—¬ слова-вершини (п≥двищилась дамба, обличч¤ п≥двищилис¤, ц≥ни п≥двищилис¤, п≥двищилась продуктивн≥сть прац≥, п≥двищилас¤ температура, п≥двищивс¤ настр≥й, п≥двищилас¤ культура, п≥двищитис¤ посадою). ѕостф≥кс Цс¤ лише модиф≥куЇ семантику тв≥рного, надаючи ознаки пасивност≥.

≤менник вись Ї тв≥рним дл¤ преф≥ксального пох≥дного в-вись та преф≥ксально-суф≥ксальних дериват≥в зав-виш-ки, у(в)-виш-ки, уз-вишш-¤. ƒесубстантиви заввишки У” висоту, знизу догори // на зр≥ст, зростомФ, у(в)вишки Уд≥ал. «аввишкиФ успадковують сему Урозм≥рФ (заввишки у р≥ст), пох≥дне ввись Упоет. ¬гору, у височ≥ньФ Ц сему Улокац≥¤Ф (п≥дн¤лась ввись) слова-вершини. ѕреф≥кс в-, синон≥м≥чн≥ конф≥кси зав....ки та в(у)....ки Увказують на напр¤мок в≥дпов≥дно до значенн¤ мотивувального словаФ, що ≥ Ї словотв≥рним значенн¤м цих десубстантив≥в. ѕох≥дний уз-вишш-¤ "1. √ора, височина, будь-¤ке пiдвищенн¤ мiсцевостi // —пецiально зроблене пiдвищенн¤ (помiст, постамент). 2. рiдко. ѕростiр високо над землею" засвоюЇ семи Урозм≥рФ (невелике узвишш¤) та Улокац≥¤Ф (синЇ узвишш¤) дериванта високий. ÷ей пох≥дний ≥менник УозначаЇ м≥сце, ¤ке Ї крайньою частиною того, що названо тв≥рною основоюФ.

≤менник висота Ї тв≥рним дл¤ суф≥ксальних пох≥дних висот-к-а, висот-ник, висот-н-ий. ƒесубстантив висотка Узменш. до висотаФ засвоюЇ сему Урозм≥рФ адТЇктива високий. ƒем≥нутивний суф≥кс -к(а) виражаЇ семантику зменшеност≥ розм≥ру (висотка спостережного пункту). ≤меннику висотник властиве словотв≥рне значенн¤ Унос≥й предметноњ ознакиФ. ѕредметну ознаку можна розум≥ти широко. ¬ цьому випадку такою ознакою Ї Уназва живоњ ≥стоти ¤к субТЇкта д≥¤льност≥Ф. ѕереймаючи сему Урозм≥рФ слова-вершини, десубстантив висотник розвиваЇ новi значенн¤, ¤кi вiдсутнi у твiрному словi: "1. “ой , хто працюЇ на великiй висотi, будуЇ висотнi споруди. 2. Ћьотчик, ¤кий здiйснюЇ висотнi польотиФ. ” прикметнику висотний вид≥л¤Їмо так≥ Ћ—¬: У1. —тос. до висоти (1-3 зн.). 2. ƒуже високий, багатоповерховий. 3. спец. ѕризначений, пристосований до польотiв на великiй висотi // який вiдбуваЇтьс¤ на великiй висотiФ. —уф≥кс Цн(ий) надаЇ цьому пох≥дному словотв≥рного значенн¤ Утакий, що вказуЇ на в≥дношенн¤ до властивост≥, названоњ мотивуючим словомФ. ÷ей дериват вмотивований семантичною ознакою Урозм≥рФ (висотн≥ будинки, висотн≥ польоти).

“рет≥й ступ≥нь деривац≥њ представлений ш≥стьма пох≥дними, що обТЇднан≥ у три словотв≥рн≥ парадигми. ƒеривантами дл¤ них Ї пох≥дн≥ другого ступен¤ словотворенн¤, а саме д≥Їслова п≥двищувати ≥ перевищувати, прикметник висотний. ƒевербатив перевищува-нн-¤ Уƒ≥¤ за знач. перевищуватиФ фактично переймаЇ значенн¤ тв≥рного д≥Їслова, реал≥зуючи у своњй семантиц≥ Ћ—¬1, Ћ—¬3, Ћ—¬5 пркметника високий. як зазначаЇ  .√ороденська, "утворюючись у межах дiЇслiвних значень, синтаксичнi деривати iменникiв на -нн(¤) здебiльшого ви¤вл¤ють повну лексико-семантичну вiдповiднiсть iз спiввiдносними дiЇсловами." [5,с.103]. ѕох≥дному притаманне деривац≥йне значенн¤ Уопредметнена д≥¤Ф. ƒериват перевищувати-с¤ засвоюЇ сему Урозм≥рФ (перевищуватис¤ зростом) вершини —√. ѕостф≥кс Цс¤ передаЇ ознаку пасивност≥. ƒевербатив п≥двищува-льн-ий Успец. ѕризначений дл¤ п≥двищенн¤ чого-небутьФ, реал≥зуючи сему Урозм≥рФ (п≥двищувальний апарат) слова-вершини, формуЇ нове значенн¤, в≥дм≥нне в≥д семантики тв≥рного. —уф≥кс Цльн- надаЇ деривату словотв≥рне значенн¤ Утакий, що характеризуЇтьс¤ в≥дношенн¤м до д≥йсност≥, названоњ мотивуючим словомФ. ≤менник п≥двищуванн¤ реал≥зуЇ у своњй семантиц≥ так≥ семи прикметника високий: Урозм≥рФ (п≥двищуванн¤ дамби), Ук≥льк≥стьФ (п≥двищуванн¤ ц≥н), У¤к≥стьФ (п≥двищуванн¤ механ≥чних характеристик), У≥нтенсивн≥стьФ (п≥двищуванн¤ напруги), Уп≥днесен≥стьФ (п≥двищуванн¤ настрою), Уоц≥нкаФ (п≥двищуванн¤ самооц≥нки). ƒевербатив п≥двищитис¤ переймаЇ ус≥ Ћ—¬ слова-вершини (п≥двищувалась дамба, обличч¤ п≥двищувалис¤, ц≥на п≥двищувалас¤, п≥двищувалась продуктивн≥сть прац≥, п≥двищувалас¤ температура, п≥двищувавс¤ настр≥й, п≥двищувалас¤ культура, п≥двищуватис¤ посадою). ѕох≥дний над-висотний Уав. який в≥дбуваЇтьс¤ на висот≥, що перевищуЇ звичайнуФ мотивуЇтьс¤ Ћ—¬1 прикметника висотний ≥ засвоюЇ сему Урозм≥рФ слова-вершини. ѕреф≥кс над- надаЇ пох≥дному словотв≥рного значенн¤ Унадм≥рний ви¤в ознакиФ.

ќтже, глибина гн≥зда становить три ступен≥ пох≥дност≥, що нараховують 51 одиницю. Ќайб≥льша к≥льк≥сть дериват≥в на першому ступен≥, поступово зменшуючись на другому, р≥зко спадаЇ на третьому ступен≥ деривац≥њ. «а частиномовною належн≥стю слова-вершини це —√ квал≥ф≥куЇтьс¤ ¤к адТЇктивне. Ќайпродуктивн≥шим способом творенн¤ пох≥дних Ї суф≥ксальний (30 одиниць), ≥нш≥ поступаютьс¤ продуктивн≥стю: преф≥ксальний (9), преф≥ксально-суф≥ксальний (3), постф≥ксальний (3), суф≥ксально-постф≥ксальний (1). —емантичний обс¤г багатозначного слова-вершини високий пох≥дн≥ засвоюють по-р≥зному. ƒеривати мотивуютьс¤ або одним Ћ—¬ прикметника високий (26 одиниць), або к≥лькома Ћ—¬ (23), або вс≥ма Ћ—¬ (2). Ћ—¬ слова-вершини репрезентовано в семантиц≥ пох≥дних на ус≥х ступен¤х словотворенн¤ (табл. 1). Ќайб≥льшу мотивац≥йну активн≥сть ви¤вл¤Ї сема Урозм≥рФ (30 одиниць), що й визначаЇ њњ м≥сце в структур≥ пох≥дних.

“аблиц¤ 1.

–еал≥зац≥¤ Ћ—¬ прикметника високий у пох≥дних у межах ступен≥в словотворенн¤

1	2	3

Ќазва: —емантична сп≥вв≥дносн≥сть тв≥рних ≥ пох≥дних у словотв≥рному гн≥зд≥ з вершиною УвисокийФ
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-07 (1065 прочитано)