ћовознавство > —тан украњнськоњ мови в сучасн≥й ”крањн≥

—тан украњнськоњ мови в сучасн≥й ”крањн≥

ƒехто вважаЇ мову лише засобом порозум≥нн¤ м≥ж людьми. Ќасправд≥ ж цим не вичерпуЇтьс¤ њњ значенн¤. ” мов≥ закодовуЇ нац≥¤ всю свою ≥стор≥ю, багатов≥ковий досв≥д, здобутки культури, духовну самобутн≥сть.

ћова дл¤ кожного народу стаЇ н≥би другою природою, що оточуЇ його, живе з ним всюди ≥ завжди. Ѕез нењ, ¤к ≥ без сонц¤, пов≥тр¤, рослин, людина не може ≥снувати. як великим нещаст¤м обертаЇтьс¤ нищенн¤ природи, так ≥ бол¤че бТЇ по народов≥ зреченн¤ р≥дноњ мови чи нав≥ть неповага до нењ, що Ї р≥вноц≥нним неповаз≥ до батька й матер≥.

ўо ж таке р≥дна мова? яку мову вважати р≥дною? ¬изначенн¤ р≥дноњ мови Ї у ƒ.–озентал¤ ≥ ћ.“еленковоњ "язык, усваиваемый ребЄнком в раннем детстве путЄм подражани¤ окружающим его взрослым". јле воно не даЇ вичерпноњ в≥дпов≥д≥ на поставлене запитанн¤. ј ¤к же бути, коли дитина з раннього дитинства виховувалась у чужор≥дному мовному середовищ≥? Ќа жаль, багато мовознавц≥в забуваЇ про те, що р≥дна мова закладена в людин≥ генетично. —учасна електрон≥ка ф≥ксуЇ особливост≥ нац≥онального плачу новонародженоњ дитини. “о чи маЇмо ми право байдуже ставитись до свого нац≥онального генетичного коду? „ужа мова, насаджена в ранньому в≥ц≥, гальмуЇ розумовий розвиток дитини: "... вчен≥ п≥дтвердили ген≥альний здогад ¬≥льгельма √умбольдта, висловлений у XVIII ст., що мова у вигл¤д≥ коду ≥снуЇ в нейрокл≥тинах людського мозку ≥ генетично передаЇтьс¤ в≥д батьк≥в до д≥тей. Ќавчанн¤ мови дитиною йде ¤к розшифруванн¤ коду. ћало того, мозок людини маЇ д≥л¤нки, функц≥ональне призначенн¤ ¤ких запрограмоване на майбутнЇ".

як стверджував видатний мовознавець ќлександр ѕотебн¤, мисленн¤ дитини повинно формуватис¤ на ірунт≥ р≥дноњ мови, ≥ поки воно не дозр≥ло, поки не сформувавс¤ остаточно мовно-розумовий апарат, двомовн≥сть Ї шк≥дливою. ƒавно пом≥чено, що маленьк≥ д≥ти, коли вчатьс¤ розмовл¤ти, сам≥ створюють слова та њх форми ≥нод≥ несв≥домо за принципами давньоруськоњ мови. ÷е ще один доказ того, що мова передаЇтьс¤ генетично з роду в р≥д, в≥д д≥д≥в ≥ прад≥д≥в онукам. ѕавло ћовчан пише у своњй статт≥: "ћова Ц це пТ¤та еф≥рна стих≥¤, ¤ка обл¤гаЇ нац≥ональний прост≥р, ≥ зменшенн¤ њњ сфери призводить до утворень своЇр≥дних озонних отвор≥в, через ¤к≥ вриваЇтьс¤ чорна енерг≥¤, що деморал≥зуЇ народ... ћова Ц це певним чином ≥ антрополог≥¤. «м≥на мови не може не позначатись на зм≥н≥ антрополог≥чного типу. «меншуЇтьс¤ обТЇм памТ¤т≥, в≥дпов≥дно зазнають зм≥н ≥ п≥вкул≥ мозку. якщо зам≥сть 40 найменувань криги у балкарц≥в чи 30 назв сн≥гу у ненц≥в вживаЇтьс¤ лише одна Ц просто "сн≥г", ≥ просто "крига", то, зрозум≥ла р≥ч, це не може не позначитись на вс≥х параметрах того чи того генотипу".

”крањнська мова - одна з прадавн≥х словТ¤нських мов ≥ Ї р≥дною дл¤ дес¤тк≥в м≥льйон≥в людей. ¬ ”крањн≥ 72,7 в≥дсотка становл¤ть украњнц≥ - кор≥нн≥ њњ мешканц≥.  ожний народ - творець своЇњ р≥дноњ мови. ƒл¤ украњнц≥в р≥дна мова - мова нашоњ нац≥њ, мова предк≥в, ¤ка звТ¤зуЇ нас м≥ж собою ≥ з попередн≥ми покол≥нн¤ми, њхн≥м духовним надбанн¤м. «гадаймо слова ¬. —осюри: УЅез мови р≥дноњ, юначе, й народу нашого немаФ. –≥вень розвитку р≥дноњ мови Ї джерелом духовного розвитку народу. ј на думку ™.ћ.¬ерещаг≥на ≥ ¬.√. остомарова, Унац≥ональна мова входить у пон¤тт¤ нац≥ональноњ культури, бо природн≥ умови, географ≥чне положенн¤, р≥вень ≥ спец≥ал≥зац≥¤ народного господарства, тенденц≥¤ сусп≥льноњ думки, науки, мистецтва Ц вс≥ велик≥ й мал≥ особливост≥ житт¤ народу знаход¤ть в≥дбитт¤ у мов≥ цього народуФ. “ому знати, берегти ≥ примножувати р≥дну мову - це обовТ¤зок кожноњ людини. Ќарод, ¤кий не усв≥домлюЇ значенн¤ р≥дноњ мови, њњ рол≥ в розвитку особистост≥, не плекаЇ њњ, не може розраховувати на г≥дне м≥сце у суцв≥тт≥ народ≥в.

«анепад р≥дноњ мови Ї насл≥дком духовного зубож≥нн¤ народу. «вичайно, такий великий народ ¤к ми, украњнц≥, не може допустити цього, ¤кщо вважаЇ себе цив≥л≥зованою нац≥Їю. —тавленн¤ до р≥дноњ мови Ї св≥дченн¤м нац≥ональноњ св≥домост≥ ≥ р≥вн¤ культури народу, його цив≥л≥зованост≥. ¬о≥стину справедлив≥ слова ќ. √ончара: У“ой, хто зневажливо ставитьс¤ до р≥дноњ мови, не може й сам викликати поваги до себеФ. ќтже, одним з головних завдань кожного розвинутого сусп≥льства, показником його самосв≥домост≥ ≥ визначником розвитку культури Ї, пор¤д з турботою про збереженн¤ природних багатств ≥ примноженн¤ ц≥нностей духовноњ культури, пост≥йна турбота про еколог≥ю мовного середовища.

”крањнська мова своЇю красою ≥ багатством давно привертала увагу вчених. —учасна украњнська л≥тературна мова виконуЇ р≥зноман≥тн≥ сусп≥льн≥ функц≥њ - комун≥кативну, естетичну, мислетворчу, культуроносну та ≥нш≥.  омун≥кативна функц≥¤ пол¤гаЇ в тому, що мова використовуЇтьс¤ дл¤ сп≥лкуванн¤, ≥нформац≥йного звТ¤зку м≥ж членами сусп≥льства.

—п≥лкуванн¤ - найважлив≥ша функц≥¤ мови. ¬она Ї ун≥версальним засобом обм≥ну ≥нформац≥Їю в простор≥ ≥ час≥.  омун≥кативн≥й функц≥њ п≥дпор¤дкован≥ ≥нш≥ њњ функц≥њ, зокрема експресивна. ѕол¤гаЇ вона в тому, що саме завд¤ки мов≥ ми виражаЇмо св≥й внутр≥шн≥й св≥т, репрезентуЇмо себе з тим, з ким сп≥лкуЇмос¤. У√овори - ¤ тебе побачуФ, - стверджували античн≥ мудрец≥. Ћюдина, що досконало волод≥Ї мовою, найкраще може себе показати, розкрити св≥й духовний св≥т через сп≥лкуванн¤.

ћова Ї засобом п≥знанн¤ св≥ту. ѕ≥знаючи мову, ми п≥знаЇмо св≥т, навколишнЇ середовище, але в межах свого народу, його св≥домост≥, псих≥ки тощо. ”крањнська мова даЇ нам можлив≥сть п≥знати св≥т очима украњнц¤, украњнського народу, рос≥йська - рос≥йського, н≥мецька - н≥мецького ≥ так дал≥. ћова формуЇ наш розум ≥ духовн≥сть. ”крањнський фольклор, художн¤ л≥тература, театр, п≥сн¤, вт≥лен≥ у словесн≥й форм≥, розкривають перед людиною св≥т краси. ” живому мовленн≥ кожна мова виконуЇ, в основному, функц≥ю сп≥лкуванн¤, у художньому твор≥ вона служить засобом образного в≥дтворенн¤ д≥йсност≥. ÷е теж своЇр≥дний акт сп≥лкуванн¤ майстра слова з читачем або слухачем.

ћова виконуЇ мислетворчу функц≥ю. ”крањнська мова, ¤к ≥ вс¤ка ≥нша, Ї засобом формуванн¤ думки. јдже в≥льне волод≥нн¤ мовою вважаЇтьс¤ тод≥, коли людина мислить ≥ говорить ц≥Їю мовою одночасно. ƒодамо, що думанн¤ в≥дбуваЇтьс¤ у форм≥ т≥Їњ мови, ¤кою ми найкраще волод≥Їмо, тобто р≥дноњ. ќтже, сам процес мисленн¤ маЇ нац≥ональну специф≥ку, ¤ка обумовлена нац≥ональним характером. —праведлив≥ в цьому план≥ слова √. √егел¤: У оли вс≥ мисл¤ть однаково, значить н≥хто не мислитьФ. ќриг≥нальн≥сть нашого мисленн¤ залежить в≥д знанн¤ мови ≥ здатност≥ користуватис¤ нею п≥д час думанн¤.

«акон Уѕро мовиФ 1989 року, ¤кий проголосив украњнську мову державною, та  онституц≥¤ ”крањни 1996 року, що юридично закр≥пила цей статус, поширили коло тих, хто користуЇтьс¤ украњнською мовою. ≤детьс¤ про державних д≥¤ч≥в, спец≥ал≥ст≥в р≥зних сфер ≥ галузей. ѕроте часто виникаЇ нев≥дпов≥дн≥сть м≥ж високим профес≥йним р≥внем ≥ низьким р≥внем культури мовленн¤. ¬иход¤чи з ≥сторичних ≥ мовнокультурних особливостей формуванн¤ етн≥чного складу населенн¤ ”крањни, де к≥льк≥сну перевагу, кр≥м  риму, мають украњнц≥, роль державноњ (оф≥ц≥йноњ) мови ц≥лком законом≥рно виконуЇ украњнська мова, що закр≥плено  онституц≥Їю. «акон про мови в ”крањн≥, визнаючи державний статус украњнськоњ мови, в≥дзначаЇ, що у м≥сц¤х компактного проживанн¤ громад¤н ≥нших нац≥ональностей дл¤ оф≥ц≥йного сп≥лкуванн¤ на дан≥й територ≥њ можуть використовуватис¤ њхн≥ мови. ÷им положенн¤м гарантуютьс¤ мовн≥ права вс≥х ≥нших нац≥ональностей ”крањни. ” такому розум≥нн≥ за цими мовами можна закр≥пити статус оф≥ц≥йноњ - на в≥дм≥ну в≥д загальнодержавноњ. √азета "ƒзенник кийовски" пов≥домила, що в ѕоль≠щ≥ прийн¤то проект закону про польську мову, ¤кий розгл¤даЇ ≥ охорон¤Ї польську мову ¤к державну й культурну ц≥нн≥сть та економ≥чну категор≥ю. ¬≥н за≠проваджуЇ нов≥ правила, що мають припинити процес вит≥сненн¤ польськоњ мови з вив≥сок, реклами й ме≠мор≥альних дощок, а також висуваЇ обов'¤зкову вимогу до кожного державного чиновника Ч вм≥ти зрозум≥ло ≥ грамотно розмовл¤ти польською. ќкрем≥ положенн¤ регулюють користуванн¤ польською мовою в господарч≥й та громадськ≥й д≥¤льност≥. ѕередбачено, зокрема, що вс≥ угоди з заруб≥жними партнерами, що виконуватимутьс¤ на теренах ѕольщ≥, повинн≥ укладатис¤ т≥льки ц≥Їю мовою. –азючий контраст з ”крањною! ” ѕольщ≥, де насе≠ленн¤ розмовл¤Ї польською мовою, приймають закон про њњ охорону. ј в ”крањн≥, де р≥дна мова занедбана, ≥з законопроекту про середню осв≥ту вилучають стат≠тю про обов'¤зкове вивченн¤ державноњ украњнськоњ мови в школах...

 ожний народ, держава дбають про престиж своЇњ мови - њњ авторитет у м≥жнац≥ональному та м≥жнародному сп≥лкуванн≥. ѕрестиж, або авторитет мови, ¤к ≥ народу, держави, залежить в≥д багатьох чинник≥в. Ќасамперед це ви¤вл¤Їтьс¤ в тому, ¤к≥ сусп≥льн≥ функц≥њ виконуЇ мова, ¤ку ≥нформац≥ю вона ф≥ксуЇ ≥ передаЇ, ск≥льки людей нею користуютьс¤ та ≥нше. ѕрестижу мови спри¤Ї њњ державн≥сть ≥ патр≥отичне ставленн¤ до нењ њњ нос≥њв. "ћова Ч зал≥зний обруч, мова злютовуЇ народ во≠Їдино", Ч так сказав ще 1820 року ф≥нський письмен≠ник яакко ётейн≥. …ого заклик дав добр≥ сходи. як в≥домо, ще 1917-го ф≥нський народ таки вирвавс¤ з об≥йм≥в ≥мперського орла ≥ зажив своњм житт¤м, без озирку на ¤кихось там "старших брат≥в". ≤ ¤к насл≥док Ч нин≥ у ‘≥нл¤нд≥њ вельми високий життЇвий р≥вень. ÷ьому, безумовно, спри¤ла висока нац≥ональна св≥дом≥сть, ¤ку виколисувала й виколисуЇ р≥дна мова.

ћаЇмо р¤д ≥сторичних факт≥в, що св≥дчать про престижн≥сть украњнськоњ мови.

” великому Ћитовському кн¤з≥вств≥ вона була державною мовою; ¤к актова мова використовувалас¤ в ћолдавському кн¤з≥вств≥; бахчисарайськ≥ хани листувалис¤ нею з турецькими султанами. ”крањнську мову вивчають у багатьох ун≥верситетах св≥ту, а з розвитком ≥ утвердженн¤м незалежност≥ ”крањни зростаЇ м≥жнародний авторитет украњнськоњ мови ¤к державноњ.

1	2	3

Ќазва: —тан украњнськоњ мови в сучасн≥й ”крањн≥
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-07 (3175 прочитано)