ћовознавство > —тарослов'¤нська мова та њњ вплив на становленн¤ украњнськоњ мови

—тарослов'¤нська мова та њњ вплив на становленн¤ украњнськоњ мови

«ародженн¤ украњнськоњ мови та писемност≥

√оворити про мову протоукрањнських племен можна лише г≥потетично. јдже писемних памТ¤ток, ¤к≥ д≥йшли до нас, ще не достатньо дл¤ повноц≥нного досл≥дженн¤ мови. “ому будь-¤к≥ хронолог≥чн≥ в≥хи виникненн¤ ≥ перв≥сного розвитку украњнськоњ, ¤к ≥ взагал≥ будь-¤коњ ≥ншоњ мови, встановити неможливо. Ѕезперечно лише, що украњнська мова Ї одн≥Їю з найдавн≥ших ≥ндоЇвропейських мов. ѕро це св≥дчить ≥ на¤вн≥сть архањчноњ лексики, ≥ де¤к≥ фонетичн≥ та морфолог≥чн≥ риси, ¤к≥ зберегла наша мова прот¤гом в≥к≥в. ƒавн≥сть украњнськоњ мови доводили р¤д в≥тчизн¤них та заруб≥жних учених: ѕавел Ўафарик, ћихайло  расуський, ќлекс≥й Ўахматов, јгатангел  римський та ≥н.

ѕро давн≥сть украњнськоњ мови св≥дчать ≥ рел≥ктов≥ фольклорн≥ твори, особливо календарно-обр¤дов≥ п≥сн≥.,Ќаприклад, украњнський мовознавець ќлександр ѕотебн¤ стверджував, що весн¤нка Уј ми просо с≥¤лиФ ≥снувала в ”крањн≥ вже у ≤ тис¤чол≥тт≥ до н.е. Ќевже вона сп≥валась ¤коюсь ≥ншою мовою? ј кол¤дки про сотворенн¤ св≥ту птахами (тобто ще з дохристи¤нських час≥в) навр¤д чи перекладалис¤ з ¤коњсь давн≥шоњ мови на украњнську, адже христи¤ни не мали в тому потреби.
Ѕагато наукових дискус≥й викликаЇ також питанн¤ про ≥снуванн¤ писемност≥ в украњнських земл¤х. јрхеолог≥чн≥ знах≥дки засв≥дчують на¤вн≥сть писемних знак≥в на глин¤ному посуд≥, пр¤слиц¤х, зброњ тощо, ще за трип≥льськоњ доби. „и це було фонетичне, чи ≥Їрогл≥ф≥чне письмо Ч певноњ в≥дпов≥д≥ досл≥дженн¤ поки що не дали.
—вою писемн≥сть мали племена трип≥льськоњ, катакомбноњ культури бронзовоњ доби, зарубинецькоњ та черн¤х≥вськоњ культур. —тародавн≥ автори св≥дчать, що це було грецьке або руське письмо. “ак ≥ранський письменник ћарваруд≥ констатуЇ, що у Ухозар Ї також письмо, що походить в≥д руськогоФ, ≥ що воно схоже на грецьке.
ƒосл≥дженн¤ми найдавн≥ших систем письма в ”крањн≥ займалис¤ ћикола —услопаров, ¬алентин ƒаниленко та ≥н. ѕроте ще не встановлений звТ¤зок м≥ж трип≥льськими ≥ ск≥фо-сарматськими та ранн≥ми словТ¤нськими знаковими системами.
¬исловлюютьс¤ припущенн¤, що писемн≥сть на територ≥њ ”крањни мала к≥лька вар≥ант≥в. Ќаприклад, ѕ≥вн≥чне ѕричорноморТ¤ користувалос¤ абеткою, ≥дентичною грецьк≥й або римськ≥й (латиниц≥), а сх≥дн≥ райони (особливо ск≥фо-сармати) мали свою ориг≥нальну писемн≥сть, в≥дому в науц≥ ¤к сарматськ≥ знаки, що були схож≥ на в≥рменськ≥ й грузинськ≥ письмена.
“е, що памТ¤ток стародавньоњ писемност≥ обмаль, можна по¤снити тогочасним способом писанн¤: повс¤кденн≥ записи в≥рог≥дно робилис¤ на навощених деревТ¤них дощечках або на берест≥ Ч матер≥ал≥, ¤кий погано збер≥гаЇтьс¤. ѕроте, знаход¤ть чимало писарських ≥нструмент≥в, так званих стил≥в. ƒобре збереглис¤ граф≥то, накреслен≥ на св≥ж≥й, ще не обпален≥й глин≥. √орщики з написами часто мають вигл¤д речей повс¤кденного вжитку, простих, л≥плених вручну, що св≥дчить про њхнЇ м≥сцеве походженн¤. ƒе¤к≥ з цих граф≥чних зображень вважають за тавра або тамги (знаки власност≥) майстр≥в.

„имало дискус≥й у науковому св≥т≥ викликала д≥¤льн≥сть  ирила ≥ ћефод≥¤, з ≥менами ¤ких повТ¤зують створенн¤ словТ¤нськоњ абетки. •рунтовне досл≥дженн¤ абетки, ¤ку умовно названо кирилицею, зробив украњнський ф≥лолог, в≥домий також ¤к ћитрополит ≤лар≥он. …ого прац¤ У—ловТ¤нське письмо перед  ост¤нтиномФ1 переконливо доводить правдив≥сть опов≥д≥ ченц¤ ’рабра, ¤кий писав, що  ост¤нтин ( ирило) знайшов у ’ерсонес≥ “авр≥йському ™вангел≥Ї ≥ ѕсалтир Уруськими письменами писан≥Ф. ÷¤ под≥¤ датуЇтьс¤ зимою 860Ч861 pp. якщо це вже була сформована писемн≥сть, то що ж тод≥ створив  ирило? ÷е питанн¤ не даЇ спокою вченим ось уже прот¤гом к≥лькох стол≥ть.
 оротку ≥стор≥ю досл≥джень ц≥Їњ проблеми подаЇ ћихайло Ѕрайчевський у прац≥ Уѕоходженн¤ словТ¤нськоњ писемност≥Ф 2.
«береглос¤ У∆ит≥Ї  ирилаФ, написане, ¤к вважають, його братом ћефод≥Їм. « нього д≥знаЇмос¤, що просв≥тницька м≥с≥¤  ирила пол¤гала насамперед у пропов≥д≥ христи¤нства серед словТ¤н. ÷е були часи, коли христи¤нство вже в≥дчувало теолог≥чн≥ суперечност≥ м≥ж –имом ≥  онст¤нтинополем.
ƒ≥¤льн≥сть м≥с≥онер≥в, ¤к≥ пропов≥дували христи¤нство латинською мовою, усп≥ху не мала. “од≥ ћоравський кн¤зь –остислав звернувс¤ до  онст¤нтинопольського патр≥арха з проханн¤м над≥слати пропов≥дник≥в, котр≥ б знали словТ¤нськ≥ мови. ¬ цей час  ирило повернувс¤ з хозарськоњ м≥с≥њ, де намовив кагана охрестити вс≥х бажаючих. “акий усп≥х, а також знанн¤ словТ¤нських мов стали вир≥шальними при вибор≥ кандидатури  ирила дл¤ пропов≥д≥ христи¤нства серед словТ¤н, а також перекладу дл¤ них богослужебних книжок.
ѕ≥сл¤ к≥лькох поход≥в јскольда на грек≥в у  ињвськ≥й –ус≥ було вже чимало христи¤н. “ому й не дивно, що  ирило знайшов ≥ христи¤нськ≥ книги, написан≥ по-руськи. якою ж абеткою вони писалис¤?

якщо погл¤нути нав≥ть на сучасну украњнську абетку, то очевидно, що б≥льш≥сть њњ л≥тер схож≥ на грецьк≥, але Ї к≥лька ц≥лком словТ¤нських. ћоже, це њх додав  ирило до грецькоњ абетки? јле ж у У∆ит≥њФ пов≥домл¤Їтьс¤ про створенн¤ ним абсолютно нового алфав≥ту. —л≥д зауважити, що пор¤д з кирилицею ≥ одночасно з нею ≥снувала ≥нша абетка, ¤ка в≥дома п≥д назвою глаголиц≥ ≥ мала незвичайний характер завитк≥в. ѓй вчен≥ не знаход¤ть аналог≥в. ÷е дало п≥дставу дл¤ тверджень, що глаголиц¤ Ї штучним витвором одн≥Їњ людини, на в≥дм≥ну в≥д кирилиц≥, ¤ка маЇ природний орган≥чний характер ≥ давн≥ш≥ прототипи.
ќтже, досл≥дники (≤ван ќг≥Їнко, ћихайло Ѕрайчевський, ќлександр ћельничук та ≥нш≥) вважають, що  ирило створив саме глаголицю Ч штучний алфав≥т, ¤кий про≥снував недовго, бо не знайшов загального визнанн¤ через свою ускладнен≥сть. Ќазва ж Укирилиц¤Ф закр≥пилась за нашою та де¤кими ≥ншими словТ¤нськими абетками (напр. болгарською) ще з давн≥х час≥в через плутанину, або просто дл¤ уславленн¤ видатного м≥с≥онера.
≤снуванн¤ ж ц≥Їњ абетки ще до  ирила доведено знах≥дками граф≥то на ст≥нах —оф≥њ  ињвськоњ; л≥тери визнано протокирилицею. ƒосл≥дженн¤ми цих напис≥в займаЇтьс¤ —ерг≥й ¬исоцький, ¤кий, кр≥м текст≥в, в≥дкрив саму абетку, записану, мабуть, давн≥м книжником дл¤ памТ¤т≥. јдже йому, напевно, доводилось працювати з≥ стародавн≥ми книгами з ярославовоњ книгозб≥рн≥, ¤к≥ були написан≥ такою азбукою.
„им же в≥др≥зн¤лас¤ ц¤ абетка в≥д п≥зн≥шого вар≥анту кирилиц≥? ¬она прост≥ша Ч мас 27 л≥тер, серед ¤ких 23 грецьких ≥ 4 словТ¤нськ≥ (Ѕ, ∆, Ў, ў). ћоравська ж кирилиц¤ у своЇму ранньому вар≥ант≥ мала 38 л≥тер, а в п≥зн≥шому Ч 43. „астина цих букв просто дублювала вже на¤вн≥, тому в п≥зн≥ших руських книгах так≥ знаки ¤к (юси, глух≥ голосн≥, омега) та ≥нш≥ поступово зникали ¤к зайв≥.
«вичайно, багато незручностей дл¤ досл≥дник≥в староњ украњнськоњ мови створило саме запровадженн¤ церковнословТ¤нськоњ мови ¤к л≥тературноњ. ÷е не була природна мова, ¤кою розмовл¤в народ. ѕроте становище не таке вже безнад≥йне, ¤к це здаЇтьс¤ на перший погл¤д. ќрфограф≥¤, а часом ≥ лексика стародавн≥х книжок може ще подарувати сумл≥нним досл≥дникам ст≥льки ц≥кавих в≥дхилень в≥д норм церковно-словТ¤нськоњ мови! ≤ саме так≥ помилки л≥тописц≥в чи писар≥в можуть бути безц≥нними перлинами, вит¤гнутими на поверхню з украњнського мовного мор¤, з того середовища, в ¤кому жив, до ¤кого належав автор цих помилок.

”крањнська мова в  ињвськ≥й –ус≥

≤стор≥¤ кожноњ мови вивчаЇтьс¤ в нерозривному звТ¤зку з ≥стор≥Їю народу, ¤кий Ї нос≥Їм ц≥Їњ мови, њњ творцем. ќтже, ≥ пер≥одизац≥¤ украњнськоњ л≥тературноњ мови т≥сно повТ¤зана з ≥стор≥Їю украњнського народу.
ƒовгий час серед мовознавц≥в точилас¤ гостра полем≥ка щодо пер≥одизац≥њ ≥стор≥њ украњнськоњ мови. „имало запропонованих схем пер≥одизац≥њ ви¤вилис¤ сп≥рними, адже вони грунтувалис¤ на принцип≥ зм≥ни сусп≥льних формац≥й: мова феодал≥зму, мова кап≥тал≥зму, мова соц≥ал≥зму. “ака схема, звичайно, не могла в≥добразити вс≥х етап≥в розвитку украњнськоњ л≥тературноњ мови, оск≥льки сама по соб≥ зм≥на формац≥й не в≥дбилась н≥ на звуков≥й систем≥, н≥ на граматичн≥й будов≥ украњнськоњ мови. ”крањнська л≥тературна мова розвиваЇтьс¤ ≥ збагачуЇтьс¤ насамперед за допомогою новоњ лексики, виробленн¤ ч≥тких граматичних ≥ правописних правил, розширенн¤ л≥тературних стил≥в, засоб≥в вираженн¤ думки тощо.
Ќин≥ потребуЇ перегл¤ду ≥ така ортодоксальна формула, ¤к Їдина УдавньоруськаФ мова, сп≥льна дл¤ Утрьох братн≥х народ≥вФ.
÷¤ ≥деолог≥чна догма навТ¤зувалас¤ вс≥м, без вин¤тку, науковим ≥нститутам саме за рад¤нськоњ доби ≥ мала слугувати ≥мперським ≥нтересам —–—–. Ќауков≥ факти, досл≥джен≥ неупередженими вченими ще на початку ц≥Їњ доби, ≥гнорувалис¤ або проголошувалис¤ шк≥дливими. “ак, академ≥ки ќлекс≥й Ўахматов та јгатангел  римський писали:
У—п≥льноруська прамова розпалас¤ на окрем≥ нар≥чч¤ ще за доби перед≥сторичноњ, наприк≥нц≥ V≤≤≤ чи на початку ≤’ в≥куФ 3.
ќлекс≥й Ўахматов Ч один з небагатьох рос≥йських вчених, ¤кий в≥дстоював права украњнськоњ мови ще у 1905 р. ” 1916 p. в≥н присв¤тив досл≥дженню украњнськоњ мови працю У ороткий нарис ≥стор≥њ малоруськоњ (украњнськоњ) мовиФ. јгатангел  римський Ч украњнський енциклопедист, мовознавець, досл≥дник украњнськоњ та сх≥дних культур, поет, пересл≥дуваний ≥ в≥длучений в≥д науковоњ прац≥ в 30-х роках ≥ вивезений в ешелон≥ заарештованих у 1942 р. до  азахстану, де й помер. …ого прац≥ з украњнського мовознавства ц≥нн≥ дл¤ нас, сучасних украњнц≥в, котр≥ будують свою незалежну державу, насамперед своЇю правдив≥стю, науковою виважен≥стю та сумл≥нн≥стю.

” своњй прац≥ У”крањнська мова, зв≥дк≥л¤ вона вз¤лас¤ ≥ ¤к розвивалас¤Ф (1922) 4 јгатангел  римський досл≥див украњнськ≥ мовн≥ риси ’ Ч ’≤ ст. (≤зборник —в¤тослава, 1073 p.), простежив розвиток п≥вденноруськоњ мови XIV ст., ¤ка вже була близькою до сучасноњ украњнськоњ мови, а також мову л≥тературних твор≥в ’V Ч ’≤’ ст. в њњ розвитку. ¬чений також вказав на необх≥дн≥сть обТЇднанн¤ обох л≥тературних мов (наддн≥пр¤нськоњ та наддн≥стр¤нськоњ) на основ≥ украњнськоњ мови центральноњ ”крањни.
–иси украњнськоњ мови ч≥тко пом≥тн≥ у давньоруських памТ¤тках. ÷е насамперед украњнська лексика: гребл¤, стр≥ха, лагодити, л≥нощ≥, дивуЇмос¤, л≥пший, ¤руга, туга, гримл¤ть, полон¤ник, пов≥нь, бан¤ (рос. УкуполФ церкви) та ≥н.
ƒл¤ уважного читача давньоруських памТ¤ток в≥дкриваЇтьс¤ р¤д фонетичних рис украњнськоњ мови: н≥ма¤, с≥мТ¤, ст≥ни (пор. з рос. нема¤, семь¤, стены); перех≥д ≈ в ќ п≥сл¤ шипл¤чих: жона, чолов≥к, н≥чого, зам≥сть жена, человек, ничего; к≥нцева л≥тера ¬ у д≥Їсловах там, де в рос≥йськ≥й мов≥ Ћ; ходив, косив, брав. ÷≥ ¤вища академ≥к ј.  римський знайшов у зб≥рнику —в¤тослава 1073 p. ƒосить часто в памТ¤тках староруського письменства зустр≥чаютьс¤ так≥ суто украњнськ≥ мовн≥ ¤вища ¤к чергуванн¤ приголосних √-3,  -÷, ’-— в давальному в≥дм≥нку: дороз≥, д≥вц≥, кожус≥ (пор. рос. дороге, девке, кожухе). јбо споконв≥чн≥ украњнськ≥ форми займенник≥в: тоб≥, соб≥ (рос. тебе, себе) тощо.
Ѕагатий матер≥ал дл¤ досл≥дник≥в даЇ така граматична категор≥¤ ¤к д≥Їслово. “ут знаходимо ст≥льки украњнських форм, що самий лише перел≥к њх переконливо засв≥дчуЇ: п≥вденноруськ≥ памТ¤тки писалис¤ л≥тописц¤ми украњнського походженн¤. ÷е мТ¤ке зак≥нченн¤ 3-оњ особи: носить, косить (пор. рос. носит, косит) або зникненн¤ флекс≥њ -ть: Ї (зам≥сть есть), бере (зам≥сть береть), буде (зам≥сть будеть). ÷≥каво, шо в украњнськ≥й мов≥ збереглась б≥льш архањчна форма майбутнього часу пор≥вн¤но з рос≥йською: знатиму, читатиму, робитиму (пор. буду знать).

1	2

Ќазва: —тарослов'¤нська мова та њњ вплив на становленн¤ украњнськоњ мови
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-07 (1466 прочитано)