ћовознавство > —тереотипи мовноњ повед≥нки сучасноњ волинськоњ молод≥

—тереотипи мовноњ повед≥нки сучасноњ волинськоњ молод≥

—тереотипн≥сть ¤к одна з визначальних ознак мовноњ повед≥нки р≥зних етнос≥в Ї водночас п≥дірунт¤м, ¤ке уможливлюЇ стаб≥льн≥сть мовного етикету кожного народу ¤к системи, що обовТ¤зково збер≥гаЇ мовноповед≥нковий ≥нвар≥ант, реал≥зований через множинн≥сть конкретних ≥ндив≥дуальних ви¤в≥в. √арантом забезпеченн¤ цього ≥нвар≥анта Ї передус≥м на¤вн≥сть певноњ Умеж≥ вар≥ативност≥Ф [8, 12] на певному ≥сторичному зр≥з≥, ¤кай забезпечуЇ системний характер одиниць мовного вираженн¤ етикету. Ќа практиц≥ ≥снуванн¤ ц≥Їњ меж≥, з одного боку, встановлюЇтьс¤ своЇр≥дною Упопередньою цензурою колективуФ [3, 372]. ÷ей фактор, власне, УгарантуЇ прискоренн¤ в традиц≥њ лише тих форм ≥ зразк≥в, ¤к≥ функц≥онально придатн≥ дл¤ певного колективуФ [3, 12]. «авд¤ки цьому ≥ндив≥дуальн≥ мовноповед≥нков≥ ви¤ви не можуть порушити структуру цього ≥нвар≥антного ¤дра. “аким чином формуЇтьс¤ стереотипна ментальна модель мовного етикету, ¤кий залежить в≥д тр≥ади Уетнос Ц мова Ц культураФ.

«ауважмо, що УстереотипФ ¤к наукове пон¤тт¤ ≥ обТЇкт наукових студ≥й належить до активно вживаних ≥ досл≥джуваних у сучасних мовознавчих прац¤х, зокрема в оно- ≥ семас≥олог≥њ, л≥нгвостил≥стиц≥, ≥ передус≥м у тих, ¤к≥ межують з ≥ншими науками Ц етнограф≥Їю, етнолог≥Їю, етнопсихолог≥Їю, ≥ присв¤чен≥ вивченню етнол≥нгв≥стичноњ системи нац≥ональноњ мови, зТ¤суванн¤ етномовного баченн¤ св≥ту, опису обр¤д≥в ≥ ритуал≥в, анал≥зу психоповед≥нкових архетип≥в тощо [1, 2, 4, 5, 12]. « огл¤ду на це пон¤тт¤ УстереотипФ набуваЇ р≥зного зм≥сту ≥ функц≥й залежно в≥д сфери наукового використанн¤.

” л≥нгвостил≥стиц≥, наприклад, пон¤тт¤ УстереотипФ, Устереотипн≥стьФ часто використовуЇтьс¤ ¤к р≥внозначне принципов≥й стандартизованост≥ ≥ Ї Уодн≥Їю з визначальних властивостей жанру, повТ¤заних ≥з його нормативн≥стю. “ой чи ≥нший конкретний жанр (тв≥р ¤кого-небудь жанру в час його створенн¤) завжди ор≥ЇнтуЇтьс¤ на зразок, на визначену його модель, хоча це, звичайно, не УзакриваЇФ можливостей ≥ндив≥дуальних перетворень жанровоњ форми в конкретних творахФ [6, 15].

” контекст≥ досл≥джень мовноњ картини св≥ту У—тереотипи, або еталони, Ц на думку ¬.“ел≥њ, Ї т≥Їю звТ¤зною ланкою, ¤к поЇднуЇ сприйн¤тт¤, мисленн¤ ≥ мову. ¬они становл¤ть свого роду константи мовноњ картини св≥ту, оск≥льки через ц≥ ≥мена в концептуальну картину св≥ту впл≥таЇтьс¤ те побутове у¤вленн¤ про св≥т, ¤ке заф≥ксоване ц≥Їю мовоюФ [10, 46].

” психолог≥њ це пон¤тт¤ позначаЇ Уст≥йке, емоц≥йне за своЇю природою псих≥чне утворенн¤, ¤ке в спрощен≥й форм≥ в≥дображаЇ де¤кий достатньо складний факт д≥йсност≥Ф [2, 102].

ѕсихол≥нгв≥сти активно вивчають експериментальним шл¤хом нац≥ональн≥ концепти, стереотип Умовноњ та культурноњ етн≥чноњ св≥домост≥ (наприклад, концепти рос≥¤н Ц Удуша, тоска, судьба, заду≠шевность, удаль, вол¤, поле, даль, авосьФ) [9, 60].

¬ етнол≥нгв≥стиц≥ пон¤тт¤ УстереотипФ, зокрема, застосовуЇтьс¤ дл¤ опису традиц≥йних словесних вираз≥в ≥ образ≥в. ѕ≥д стереотипом узагальнено розум≥Їтьс¤ Уу¤вленн¤ про предмет, сформоване у певному сусп≥льному досв≥д≥, ¤ке визначаЇ, чим Ї предмет, ¤к в≥н вигл¤даЇ, ¤к функц≥онуЇ, ¤к трактуЇтьс¤ людиною ≥ т. д. Е а також у¤вленн¤, заф≥ксоване в мов≥, доступне через нењ, що належить до загальних знань про св≥т [11, 11].

÷≥лком виправдане й умотивоване, на наш погл¤д, Ї застосуванн¤ ц≥Їњ категор≥њ дл¤ зТ¤суванн¤ типолог≥њ нац≥ональноњ мовноњ повед≥нки ¤к у синхрон≥њ, так ≥ в д≥ахрон≥њ. ѕон¤тт¤ УстереотипФ у аспект≥ таких досл≥джень маЇ к≥лька основних значень: 1) устален≥сть одиниць мовного вираженн¤ р≥зних етикетних ситуац≥й, а отже, типолог≥чн≥сть њх уживанн¤ з можливим ≥ндив≥дуальним вар≥юванн¤м; 2) певний повед≥нковий конструкт, повед≥нкова система, властива ¤комусь соц≥альному, профес≥йному угрупованню, окремому мовцю чи нац≥њ загалом, ≥накше кажучи, сформоване у¤вленн¤ щодо нор≠мативност≥ повед≥нки ос≥б (в≥дпов≥дно до в≥кових, статевих характеристик ≥ т. ≥н.), а отже, певна ментальна повед≥нкова модель, ¤к вважаЇтьс¤ оптимальною з огл¤ду на нац≥ональн≥ традиц≥њ; 3) типова, узвичаЇна форма реальноњ мовноњ повед≥нки ≥ндив≥да, певного колективу, ¤ким властива повторюван≥сть ≥ законом≥рн≥сть уживанн¤ певних мовноетикетних одиниць.

ћовноетикетн≥ стереотипи, ¤к≥ здеб≥льшого асоц≥юютьс¤ лише з набором узвичаЇних дл¤ певного народу вар≥ант≥в етикетних одиниць, що реал≥зуютьс¤ в≥дпов≥дно до комун≥кативних умов, визначаютьс¤ ¤к Уст≥йк≥ форми повед≥нки, ¤к≥ регул¤рно повторюютьс¤ у вигл¤д≥ певних зразк≥в. ѕовед≥нка людини визначаЇтьс¤ тими нормами, ¤к≥ вироблен≥ та прийн¤т≥ в сусп≥льств≥, тобто в багатьох в≥дношенн¤х вона стандартнаФ [7, 79]. ј отже, повед≥нка людини, мовноетикетна зокрема, тип≥зована, що ви¤вл¤Їтьс¤ в певних схемах, стандартах, ≥ це уможливлюЇ њњ ун≥ф≥кац≥ю. ¬се це породжуЇ систему соц≥альних код≥в (програм) повед≥нки, ¤ка внасл≥док повторюваност≥ переростаЇ в традиц≥ю. ћовноетикетн≥ стереотипи здатн≥, однак, частково модиф≥куватис¤ в ход≥ ≥сторичного розвитку. ј отже, система мовноетикетних стереотип≥в завжди представл¤Ї обТЇднанн¤ ¤дерноњ, ≥нвар≥антноњ частини й динам≥чноњ, завд¤ки ¤к≥й зм≥нюЇтьс¤ (доповнюЇтьс¤ й оновлюЇтьс¤) традиц≥йна частина. —п≥вв≥дношенн¤ стаб≥льних ≥ зм≥нних вар≥ант≥в на певному ≥сторичному в≥дтинков≥ украњнськоњ мови, зрозум≥ло, Ї р≥зним. ¬арто враховувати й те, що по¤ва нових вар≥ант≥в не завжди Ї позитивною дл¤ системи традиц≥йного мовного етикету. ≤нод≥, навпаки, вона може мати руйн≥вну силу ≥ спричинити њњ деформуванн¤, поза¤к не узгоджуЇтьс¤ з усталеними нац≥ональними стереотипами ≥ не в≥дпов≥даЇ моральним засадам.

ƒинам≥ка зм≥н найвиразн≥ше спостер≥гаЇтьс¤, ¤к стверджують спостереженн¤, в мовленн≥ молод≥, ¤ка Ї найгнучк≥шим Ув≥ковим угрупованн¤м ≥з-пом≥ж ≥нших за ймов≥рн≥стю ≥ здатн≥стю створенн¤ нових мовноповед≥нкових стереотип≥в. У√отовн≥стьФ до можливих зм≥н у мовн≥й повед≥нц≥ значною м≥рою по¤снюЇтьс¤ в≥ковими особливост¤ми псих≥ки (це, зокрема, Умаксимал≥зм, емоц≥йна нест≥йк≥сть ≥ п≥двищена збудлив≥сть, нер≥дко незавершен≥сть формуванн¤ системи психолог≥чного самоконтролю, субл≥мован≥сть сексуальноњ енерг≥њ в енерг≥ю агрес≥њ, п≥двищена нав≥юван≥сть ≥ схильн≥сть до емоц≥йного п≥дпор¤дкуванн¤Ф [2, 126]). ѕочасти в≥дм≥нн≥сть мовноетикетноњ повед≥нки молод≥ обумовлена: 1) усв≥домленим ≥гноруванн¤м традиц≥й (своЇр≥дний протест-запереченн¤ усталеного); 2) необ≥знан≥стю з нац≥ональними традиц≥¤ми. ј отже, формуванн¤ нових стереотипних одиниць Ї законом≥рним результатом д≥њ згаданих чинник≥в. «а певних умов це може спричинити формуванн¤ своЇр≥дноњ мовноповед≥нковоњ системи (йдетьс¤ насамперед про мовн≥ стереотипи певних соц≥альних молод≥жних угруповань).

ќсобливо актуальним ≥з огл¤ду на це Ї вивченн¤ в≥дображенн¤ в мовленн≥ молод≥ колективно сформованих ментальних стереотип≥в та реал≥зац≥њ ≥ндив≥дуальних концептосистем. « ≥ншого боку, не менш важливе досл≥дженн¤ Уконцептуальноњ системи певних угруповань людей Ц нос≥њв одн≥Їњ мови, обТЇднаних територ≥ально, за р≥зними ознаками та псих≥чними властивост¤ми (осв≥тою, профес≥Їю, статтю, ерудован≥стю, темпераментом тощо)Ф, ¤ка утворюЇ узуальну картину [9, 83].

ƒл¤ зТ¤суванн¤ типолог≥чного й ≥ндив≥дуального, традиц≥йного й неусталеного у вживанн≥ мовноетикетних стереотип≥в мовц¤ми в≥ком в≥д 17 до 25 рок≥в було використано р≥зн≥ методи: спостереженн¤, ≥нтервТюванн¤ та анкетуванн¤. ќсновний склад респондент≥в Ц студенти й школ¤р≥ Ћуцька. «-пом≥ж названих оптимально обТЇктивним методом збору матер≥алу Ї перший. Ќезначна похибка можлива в анкетуванн≥. ƒостов≥рн≥сть ≥нформац≥њ, одержаноњ шл¤хом ≥нтервТюванн¤, значно нижча. ¬ласне, це й зумовило застосуванн¤ р≥зних метод≥в збору матер≥алу.

¬раховуючи частотн≥сть ≥ вагом≥сть звертань ¤к засобу встановленн¤ комун≥кативного контакту, приверненн¤ уваги й п≥дтриманн¤ д≥алогу, передус≥м досл≥джувалис¤ вар≥анти звертальних одиниць: у родинному сп≥лкуванн≥, в кол≥ однол≥тк≥в, ровесник≥в, а також у розмов≥ з≥ старшими комун≥кантами (знайомими й незнайомими).

” результат≥ досл≥дженн¤ встановлено, що пор¤д ≥з традиц≥йними нейтральними звертанн¤ми тату /тато, батьку /батько, мамо /мама, д≥ду /д≥до, бабо /баба, т≥тко /т≥тка, д¤дьку /д¤дько молодь часто послуговуЇтьс¤ дем≥нутивами (зауважмо, що майже р≥вном≥рно в рол≥ вокатива ф≥ксуЇтьс¤ ≥ кличний, ≥ називний в≥дм≥нок).

Ќайуживан≥шими в мовленн≥ юнак≥в ≥ юнок Ї узвичаЇн≥ украњнськ≥ вар≥анти: татку /татко, татусю /татусь, татуню, татусику /татусик, мамочка /мамочко, мамусенько /мамусенька, мамцю /мамц¤, мамусю, матусю /матус¤, мамул¤, д≥дусю /д≥дусь, д≥дику, бабусю /бабус¤, бабуню, бабцю, бабусенько /бабусенька.

≤ндив≥дуально-авторськими у мовленн≥ молод≥ можна вважати вар≥анти мамусику /мамусик, мамуньчик, мамульчик, бабуньо, бабунчик, ¤к≥ ф≥ксуютьс¤ спорадично. ¬изначальними Ї також нетипов≥ дл¤ традиц≥йного етикету форми бабунь, татунь, татусь, мамунь. Ќе менш частотними Ї й ус≥чен≥ звертанн¤, пох≥дн≥ в≥д в≥дпов≥дних тв≥рних основ, пор.: та, тат, бат¤, пап, па, мам, ма, баб, ба, д¤дь тощо. ¬живанн¤ цих форм позначене в≥дт≥нком фам≥ль¤рност≥. ќднак таку мовну економ≥ю навр¤д чи можна вважати типолог≥чною дл¤ етикету украњнц≥в.

—постер≥гаЇтьс¤, до того ж, актив≥зац≥¤ звертальних одиниць, властивих мовному етикету ≥нших народ≥в, ¤к-от: папа, пап≥к, папка, папан¤, папанька, бат¤н¤, бат¤нька, маман¤, маман, мамка, мать, мамул≥чка, бабул¤ /бабуль, бабул≥к, дЇда, дЇдушка, д≥дул¤ /д≥дуль, хоча р≥дна мова таких респондент≥в, за њх твердженн¤м, Ц украњнська.  р≥м того, в мовленн≥ молод≥ посилюЇтьс¤ творенн¤ пестливих звертань за допомогою продуктивних суф≥кс≥в на основ≥ типових словотв≥рних моделей, напр.: мас¤, маська, мас≥нька, мамунька, малюн¤ (в≥д мама), бабус≥чка, бабус≥нька, бабуська, бабун≥чка, бабулька (в≥д баба).

1	2	3

Ќазва: —тереотипи мовноњ повед≥нки сучасноњ волинськоњ молод≥
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-07 (1112 прочитано)