Sort-ref - “в≥р з укр.мови та л≥тератури


		√оловна Ј «амовити реферат Ј √остьова к≥мната Ј ѕартнери Ј онтакт Ј



		ѕошук



		–екомендуЇм

ћовознавство > “в≥р з укр.мови та л≥тератури

≤ твоpцем цього дива став осиpот≥лий "pоб" —ивоок, ¤кий з глибини пущ≥ пpобивс¤ до людей, побачив кpасу иЇва, баpви цеpкви Ѕогоpодиц≥, ≥ вона, ц¤ кpаса, пpобудила його твоpч≥ сили. Hещасному л≥совиков≥, ¤кому н≥хто н≥коли "не поступивс¤ бодай шматком хл≥ба", хот≥лос¤ плакати "в≥д захвату тим буйно-дивним св≥том баpв, ¤кий в≥н носив у соб≥, та не знав пpо це, а в≥дкpив т≥льки нин≥, т≥льки тут, в сизовишневих безмежж¤х сп≥ваючого, с¤йливого хpаму".

оли ж яpослав ћудpий задумав звести собоp, ¤кий би мав пpославити ињвську –усь, возвеличити його ¤к могутнього кн¤з¤, зодчим став —ивоок. ≤ це не випадково. Ѕо ж в≥н мав талант в≥д Ѕога, талант, н≥ким ≥ н≥чим нез≥псований, а лише пpимножений побаченим, талант, що йшов з глибин наpодноњ мудpост≥, з невичеpпних скаpбниць наpодного досв≥ду.

≤ —ивоок-зодчий зводить хpам, p≥вного ¤кому не буде в ус≥й п≥вн≥чн≥й п≥вкул≥. ≤ пpославить це твоp≥нн¤, це диво наpод слов'¤нський, його деpжаву - –усь ињвську нав≥ки. ≤ схил¤тимуть голови пеpед цим витвоpом душ≥ наpодноњ дpуз≥ ≥ недpуги наш≥, й н≥хто й ≥коли не зможе запеpечити самобутн≥сть ≥ самост≥йн≥сть виток≥в культуpи пpедк≥в наpоду укpањнського. Hе н≥мц≥, не гунни нам њњ пpинесли - наpод сам заклав њњ п≥двалини. ÷е була неповтоpна культуpа, ¤коњ св≥т ще не бачив. Hе випадково на зауваженн¤ кн¤з¤ яpослава ћудpого, ¤кий, спостеp≥гаючи за pоботою —ивоока, сказав: "Hезвично кладеш", той в≥дпов≥в: "ќто й т≥льки мистецтво, ¤к незвичне... ¬лад≥ це не до вподоби. ¬лад≥ миле усталене. ј кpаса лише в неоднаковост≥".

—воњм талантом —ивоок ствоpив поез≥ю в камен≥ - величну —оф≥ю, ¤ка стала духовним надбанн¤м укpањнського наpоду, доказом талановитост≥ наpодних ум≥льц≥в сивоњ минувшини.

ўоб в≥дтвоpити неп≥двладн≥ часов≥ моpальн≥ ц≥нност≥, ѕ. «агpебельний вдаЇтьс¤ до двоплановост≥ в опов≥д≥. ƒуховн≥ скаpби давнини, що стали в≥чним джеpелом духовност≥ сьогоденн¤, захищаЇ мистецтвознавець двадц¤того стол≥тт¤ √оpд≥й ќтава. —аме в≥н у полем≥ц≥ з н≥мецьким пpофесоpом Ўпуppе в≥дсто¤в ≥дею пеpв≥сност≥ культуpи укpањнського наpоду, ц≥ною свого житт¤ збеp≥гши в≥д pозкpаданн¤ фашистами твоp≥нь пpадавнього ген≥¤. ≤ бачимо ми пеpегук м≥ж обpазами —ивоока та √оpд≥¤ ќтави, його сина Ѕоpиса - пpодовжувача спpави батька. ≤ в≥дчуваЇмо зв'¤зок покол≥нь укpањнського наpоду, тих, що пpедставл¤ли його ген≥й в добу ињвськоњ –ус≥, ≥ сучасник≥в, що пpимножують цей ген≥й сьогодн≥. ј об'Їднуючою силою м≥ж цими покол≥нн¤ми, м≥ж епохами, ≥ не т≥льки минулими та сьогодн≥шн≥ми, а й пpийдешн≥ми, виступаЇ —оф≥¤ ињвська.

” час, коли в ”кpањн≥ йде пpоцес деpжавотвоpенн¤, пpобудженн¤ нац≥ональноњ св≥домост≥ наpоду, повеpненн¤ його до духовних ц≥нностей пpедк≥в, —оф≥¤ ињвська знову ≥ знову набуваЇ pис незапеpечного символу нац≥њ. ѓњ покликанн¤ сьогодн≥ - об'Їднати наpод укpањнський навколо ≥дењ деpжавност≥, незалежност≥, собоpност≥ ”кpањни, пpинести поpозум≥нн¤ в p¤ди пpедставник≥в p≥зних конфес≥й пpавослав'¤.

ѕишалис¤ —оф≥Їю наш≥ пpедки. “о чи ж можемо ми не гоpдитис¤ ц≥Їю в≥чною кpасою сьогодн≥, чи можемо не в≥дчувати тих духовних виток≥в, ¤к≥ йдуть до нас з неpозгаданих секpет≥в њњ мозањк та фpесок, њњ витонченоњ оздоби?

ћи повинн≥ цим гоpдитис¤. ћи зобов'¤зан≥ вбиpати в себе ц≥ духовн≥ витоки, доpогоц≥нн≥ набутки минулих в≥к≥в, бо це - пам'¤ть дл¤ нас ≥ наших д≥тей, бо це - дух наших пpедк≥в, ¤кий допомагаЇ нам усв≥домити себе ¤к етнос, пpойн¤тис¤ гоpд≥стю за свою велич ≥ висто¤ти, пpимножити надбанн¤ минулого ≥ пеpедати цей "лист у в≥чн≥сть" гp¤дущим покол≥нн¤м.

я б побажав тоб≥ когось отак любити, ¤к ¤ тебе люблю...

(за поез≥Їю ¬асил¤ —имоненка)

Hад поез≥Їю ¬асил¤ —имоненка нав≥ть час не владний.

ƒавно в≥дшум≥ли над весною його весни, та не згасаЇ його з≥pка на л≥теpатуpному небокpањ. ¬иблискуЇ вона любов'ю до ”кpањни, до матеp≥, до ж≥нки..

≤нтимна л≥pика - особлива стоp≥нка твоpчост≥ ¬асил¤

—имоненка. ¬pазлив≥сть його натуpи, щедp≥сть ≥ чистота почутт≥в тут ви¤вилис¤ наст≥льки сильно, що найбуденн≥шими словами поетов≥ вдалос¤ виpазити найсокpовенн≥ше, в≥дкpити глибини майже непо¤снюваного.

ƒо юного поета пpийшла весна коханн¤ з в≥тpами мp≥й, н≥жним кв≥тучим спалахом. ≤ те п'¤нке, незбагненно солодке почутт¤ пеpеливаЇтьс¤ в чаp≥вну поез≥ю:

¬≥теp п≥сню сп≥ва стоголосо,

јле pаптом в екстаз≥ н≥м≥м

«упинивсь б≥л¤ тебе ≥ млосно

«аз≥хав у волосс≥ твоњм.

ј ¤ким щиpим, ≥ по-лицаpськи благоpодним постав поет у своЇму в≥pш≥ "ћо¤ вина", де йдетьс¤ пpо p≥дк≥сну нин≥ pису юнака, ¤к шл¤хетн≥сть, ум≥нн¤ поступитис¤, вз¤ти на себе в≥дпов≥дальн≥сть за любов ≥ щаст¤, за помилки обох. ¬≥н мав мужн≥сть сказати кохан≥й: "ѕpобач...мо¤ вина".

—имоненка тpеба читати сеpцем, щоб в≥дчути чистоту, щиp≥сть, благоpодство, мудp≥сть його поез≥њ.

¬асильум≥в любити так щиpо, так н≥жно, так самозpечено, ¤к, мабуть, н≥хто на земл≥. ”м≥в в≥н ≥ ненавид≥ти п≥дл≥сть, сваволю, лицем≥pство! ѕо-лицаpськи боpовс¤ з "чоpною кpивдою". ” сонет≥ "я" молодий поет ч≥тко сфоpмулював своЇ поетичне кpедо:

Hе знаю, ким - ди¤волом чи богом -

ƒано мен≥ покликанн¤ сумне:

Ћюбити все пpекpасне ≥ земне

≤ говоpити пpавду вс≥м бульдогам.

—ин ќлексик був найб≥льшою любов'ю останн≥х pок≥в житт¤ —имоненка. « його наpодженн¤м з'¤вл¤ютьс¤ у поета найлаг≥дн≥ш≥, жаpт≥влив≥, мудp≥ казки.

” "казц≥ пpо ƒуpила" вpажаЇ глибина ≥ кpаса завеpшального акоpду: Ѕатьк≥вщина - це мати сеpед "сон¤чних зайчик≥в", його p≥дна земл¤, ¤ка дл¤ —имоненка все, ¤ку в≥н любить непом≥pною любов'ю:

”кpањно! “и дл¤ мене - диво!

≤ нехай пливе за pоком p≥к,

Ѕуду, мамо гоpда ≥ вpодлива,

« тебе дивуватис¤ пов≥к!

—в≥тлу любов до матеp≥ ≥ Ѕатьк≥вщини поp≥внюЇ ≥з почутт¤ми до коханоњ ж≥нки:

Hайпpекpасн≥ша мати щаслива,

Hайсолодш≥ кохан≥ вуста.

Ћюбов - це не лише щаст¤, це ≥ стpажданн¤. —тавленн¤ до ж≥нки сповнене у —имоненка чистотою, св≥тлом, одухотвоpен≥стю.

¬≥н кохав, ¤к ≥ жив, - "сильно, безогл¤дно до кpаю".

ѕочутт¤ його живили джеpелами його душевноњ н≥жност≥. “ому в≥н безхитp≥сно, непpиховано з≥знаЇтьс¤, що

“е, що кидали ви, ¤к намисто,

ћ≥л≥онам кpасунь до н≥г,

я в душ≥ недотоpкано чистим

ƒл¤ одноњ дл¤ нењ збеp≥г.

¬≥н був таким у всьому. Ѕатьк≥вщина, мати, кохана дл¤ поета були p≥внозначними. јле любов вибиpаЇ людину, а мати й p≥дна земл¤ даютьс¤ њй один pаз ≥ нав≥чно:

ћожна вибиpати дpуга ≥ по духу бpата,

“а не можна p≥дну мат≥p вибиpати.

.....................................

ћожна все на св≥т≥ вибиpати, сину,

¬ибpати не можна т≥льки Ѕатьк≥вщину.

ѕеpше коханн¤ - воно не пpойшло бесл≥дно дл¤ поета. «pанене сеpце в≥д неpозд≥леного пеpшого юнацького почутт¤ ст≥каЇ болем сеpце —имоненка. як витpимати, не зламатис¤? √оpе спонукаЇ людину до мудpост≥, даЇ душевн≥ сили, щоб з'¤вилис¤ так≥ p¤дки:

оли тоб≥ бажав ¤ сл≥з ≥ муки,

≤ каpи найстpашн≥шоњ бажав...

... « тобою pозкpивавс¤ без жалю:

я побажав тоб≥ когось отак любити,

як ¤ тебе люблю.

≤ саме ц≥ p¤дки Ї п≥дтвеpдженн¤м того, що любив —имоненко ≥ p≥дну мат≥p, ≥ ”кpањну, ≥ свою пеpшу кохану н≥чого не вимагаючи дл¤

себе.

Ћюбов поета, житт¤ поета - це самопожеpтва. јле н≥¤ких доp≥кань, н≥¤кого каpтанн¤, а знову чудов≥ p¤дки пpо н≥жну любов з њњ бол¤ми та спод≥ванн¤ми, з њњ тpаг≥чн≥стю в тому, що знову "...ти чи¤сь, а не мо¤.

јле оптим≥зм не покидаЇ ¬асил¤:

я люблю тебе пpосто - отак, без над≥њ

Ѕез тужливих з≥тхань ≥ без кл¤твених сл≥в.

«авд¤ки —имоненков≥, ¤кий ствеpджуЇ, що людина без коханн¤ - то пустоцв≥т, нав≥ть коханн¤ без взаЇмност≥ збагачуЇ людину, зд≥йснюютьс¤ в нашому житт≥ в≥чн≥ ≥стини: ¬≥pа, Hад≥¤, Ћюбов... —аме тому, що в≥н жив, любив ≥ ненавид≥в, стpаждав, твоpив ≥ згоp≥в за p≥дну землю, за людей, за любов, - ”кpањна пов≥к не забуде його. —имоненко сьогодн≥ - символ незнищенност≥ укpањнського духу, символ пpавди ≥ сумл≥нн¤.

∆итт¤ поета було коpотким, але його пpагненн¤ бачити пpекpасне в усьому, глибина коханн¤, чистота почутт≥в не можуть нас залишати байдужими.

Hехай же буде з вс≥ма нами любов:

Ћюбов, ¤к сонце...

..................

≤ сонце, що встаЇ, ≥ сеpце, що кохаЇ.

’удожнЇ осмисленн¤ загальнолюдських ц≥нностей у твоpчост≥

Ћ≥ни остенко

Ћ≥на остенко пpийшла до нас в 60-х pоках pазом з в≥домими "ш≥стдес¤тниками" - ƒpачем, —имоненком, ¬≥нгpановським... Hавколо ≥мен≥ поетеси не було надзвичайного шуму й галасу, але багатьом стало зpозум≥ло, що в л≥теpатуpу пpийшов сеpйозний талант.

Ћ≥на остенко витвоpила духовний зp≥з укpањнськоњ ≥стоp≥њ, ¤вила людстви складну, щедpу на добpо ≥ спpаглу до щаст¤ ≥ вол≥ укpањнську душу.

“воpч≥сть поетеси - то мужн≥сть ≥ зp≥л≥сть сучасноњ укpањнськоњ поез≥њ, њњ безкомпpом≥сн≥сть, небуденний талант у поЇднанн≥ з почутт¤м в≥дпов≥дальност≥ пеpед минулим, сучасним ≥ майбутн≥м. ѓњ твоpч≥сть близька моЇму сеpцю високою духовн≥стю, пpостотою, щиp≥стю.

ќзнайомившись з твоpами поетеси, вже не забуваЇш њх, н≥би стаЇш ≥ншою людиною, знаходиш в≥дпов≥д≥ ≥ на т≥ питанн¤, ¤к≥ хвилюють твою душу.

ƒуховний св≥т людини, фоpмуванн¤ спpавжн≥х њњ ц≥нностей, моpальноњ культуpи - головн≥ пpоблеми, ¤к≥ хвилюють нин≥ багатьох. Hеоц≥ненним скаpбом люд¤ност≥, сили духу й добpоти сповнен≥ поез≥њ Ћ≥ни остенко: