ћовознавство > “екстоутворююч≥ функц≥њ з≥ставлень у художньому мовленн≥

ѕор≥вн¤нн¤ ”.—амчука зближуютьс¤ ≥з народними також ≥ своњми структурними особливост¤ми. “ак само, ¤к ≥ в загальнонародному мовленн≥, широко вживаЇтьс¤ орудний в≥дм≥нок ≥мен≥ з компаративним значенн¤м: Есталевою масою застигли л≥си [6, 253]; Евелетенською с≥рою баштою зводитьс¤ ≥ в´¤жетьс¤ з небом дим [6, 253]; жито муром стоњть [6, 267]; «емл≥ угорщан [Е] луком вигнулись проти сонц¤Е [6, 256];  ур¤ва в≥д комонник≥в товстою ковдрою криЇ стерн≥ ≥ п≥вкопиЕ[6, 267]; Еградом сипалось кам≥нн¤Е[6, 257]. ” р¤д≥ випадк≥в близьк≥сть до сталих пор≥вн¤нь зумовлюЇ формуванн¤ в цих структурах адверб≥ального значенн¤. ¬они часто синон≥м≥зуютьс¤ ≥ з ген≥тивними метафорами. «алежне слово в метафор≥ позначаЇ об´Їкт пор≥вн¤нн¤, зас≥б ¤кого потрапл¤Ї в позиц≥ю стрижневого компонента: сталева маса л≥с≥в, мур жита, ковдра кур¤ви, град кам≥нн¤. ѕотенц≥альн≥ синон≥м≥чн≥ зв´¤зки, ¤к≥ почасти реал≥зуютьс¤ в текст≥ (Ебаштою зводитьс¤ дим [6, 253] ≥ зводитьс¤ димова башта [6, 254]), демонструють взаЇмообернен≥сть р≥зних тип≥в троп≥в Ц метафор, метон≥м≥й, синекдох, пор≥вн¤нь; широка продуктивн≥сть цього ¤вища в нов≥тн≥й проз≥, на в≥дм≥ну в≥д прози ’≤’ ст., була в≥дзначена ј.ЅЇлим [1, 138].

≤ндив≥дуал≥зац≥¤ сталих пор≥вн¤нь у роман≥ У¬олиньФ в≥дбуваЇтьс¤ внасл≥док зм≥щенн¤ у сфер≥ њхн≥х субТЇктно-обТЇктних звТ¤зк≥в, зм≥н типовоњ взаЇмозалежност≥ л≥воњ, предметноњ, ≥ правоњ, образноњ, частини з≥ставленн¤, що суттЇво зм≥нюЇ денотативну закр≥плен≥сть слова, розхитуЇ його усталену сполучуван≥сть. «м≥ни зд≥йснюютьс¤ в результат≥ введенн¤ в компаративний зворот або в основу пор≥вн¤нн¤ поширюючих компонент≥в. ѕор≥вн¤нн¤ „орна, весн¤на, ¤к оксамит, н≥ч [6, 199] формуЇ нове сполученн¤ весн¤на, ¤к оксамит: взаЇмод≥¤ в позиц≥њ однор≥дних член≥в ≥з колористичною ознакою чорний стаЇ п≥дірунт¤м дл¤ утворенн¤ складного оказ≥онального семантичного в≥дт≥нку Увесн¤на чорна мТ¤к≥сть ноч≥Ф.

—емантичн≥ зм≥щенн¤, порушенн¤ звичного звТ¤зку слова й реал≥њ в процес≥ образноњ ном≥нац≥њ характеризують т≥ компаративн≥ звороти, що Ї фрагментами розгорнутоњ метафори, у простор≥ ¤коњ в≥дбуваютьс¤ зм≥стов≥ й емоц≥йн≥ словоперетворенн¤. “ак, пор≥вн¤нн¤ св≥тла м≥с¤ц¤ з розбещеним котом завершуЇ метафоричний м≥кротекст, виступаючи його розвТ¤зкою: —≥ре пасмо м≥с¤ц¤ прорвалось через д≥рку пов≥тки ≥ вс≥лось пл¤мою, мов розбещений к≥т, на тверд≥й його [ћатв≥Їв≥й] бород≥ [6, 264]. “екст ¤вл¤Ї собою посл≥довне поЇднанн¤ ≥нтегративних компонент≥в, що утворюють багатоступ≥нчасту структу≠ру: пасмо Ц представл¤Ї ≥дею прот¤жност≥, руху, к≥нцевий результат ¤кого вт≥лено в лексем≥ пл¤ма, з одн≥Їю з сем пр¤мого значенн¤ Ц статичн≥стю. ѕерсон≥ф≥кац≥йний ефект, що викликаЇтьс¤ ан≥мал≥стичним пор≥вн¤нн¤м, теж у простор≥ ц≥Їњ розгорнутоњ метафори готуЇтьс¤ поступово, спочатку реал≥зуючис¤ в узуальному переносному значенн≥ прорвалось (св≥тло), з уже потьм¤н≥лою внутр≥шньою формою, ≥ завершуючись виразно ≥ндив≥дуальним вс≥лось, ≥з т≥Їю ж денотативною сп≥вв≥днесен≥стю.

¬насл≥док розширенн¤ свого компонентного складу стале пор≥вн¤нн¤ ¤к дим перетворюЇтьс¤ на кадильний дим: Е все покриваЇ пахучий, мов кадильний дим, туман [6, 165]. ≤ндив≥дуальне означенн¤ Ї поштовхом дл¤ розгортанн¤ в розбурхан≥й у¤в≥ ¬олодька фантастичноњ картини, що утворюЇ самост≥йний, метафорично ускладнений текстовий фрагмент, своЇр≥дну сюжетну замальовку: “ам дал≥, де зупинивс¤ л≥с, що нагадуЇ лаву гр≥зного в≥йська, що вийшло з мечами до бою ≥ враз закам´¤н≥ло, там стоњть невидимий, бородатий жрець ≥ кадить. …ого дим повол≥, плавно, розгортаючи поли, волосс¤ й палькат≥, широк≥ долон≥, пливе по воздус≥, намагаючись, але не маючи сили, п≥дн¤ти ≥ понести у безл≥ч ц≥лу землю [6, 165].

‘ормальна перебудова компаративного звороту, ¤ка зд≥йснюЇтьс¤ за рахунок введенн¤ нового компонента, може суттЇво зм≥нити загальнохудожн≥й штамп, повернувши образу колишню рельЇфну, предметну виразн≥сть. –иба, мов ср≥бло, ср≥бл¤ста риба Ц це образи, що усталились у л≥тературному мовленн≥, але в ”.—амчука –иба, мов кусники живого ср≥бла [6, 256] актуал≥зуЇ потьм¤н≥лу внутр≥шню форму, оновлюЇ образ.

ќзначенн¤, що поширюють у роман≥ склад компаративних зворот≥в, комплексно сполучають у соб≥ ≥ зоров≥, й тактильн≥ враженн¤, присутн≥ ≥ в основному фрагмент≥, ≥ в засоб≥ пор≥вн¤нн¤. “аким синкре≠тичним Ї з≥ставленн¤ сосон ≥з восковими св≥чами: ќдразу за селом знов починаЇтьс¤ л≥с. Ќа цей раз лише сосновийЕ ¬исочезн≥, р≥вн≥, струнк≥, мов восков≥ св≥ч≥, дереваЕ[6, 204]. «оров≥ ознаки форми, кольору виступають в Їдност≥ з ознаками в≥дчутт≥в в≥д доторку, ¤к≥ м≥ст¤тьс¤ в п≥дтекст≥: кора сосни н≥би навощена, така вона гладенька й масл¤ниста.

«м≥ни в семантичних звТ¤зках основного тексту й компаративного звороту в≥дбуваютьс¤ внасл≥док ел≥псиса, коли зТЇднувальна семантична ланка не вербал≥зуЇтьс¤, вона прихована на п≥дтекстовому р≥вн≥, через що формуютьс¤ неспод≥ван≥, непередбачуван≥ сполуки. “аким зовн≥ незвичайним Ї зв´¤зок розкош≥ й пожеж≥ (Е–озк≥шна, мов пожежа, ос≥ньЕ[6, 239]), ¤кий, проте, спираЇтьс¤ на традиц≥йн≥ в украњнськ≥й та рос≥йськ≥й поез≥њ упод≥бненн¤ червоного кольору та вогню. „исленними Ї так≥ образи у —.™сен≥на, ≥ не т≥льки в пер≥од його захопленн¤ ≥мажин≥змом: ќсень рощи подожгла (УћиколаФ); Ќа коне Ц черной тучице в санках Ц Ѕилось плам¤-шле¤Есинь и дрожь. / » кричали парнишки в еланках: Уƒождик, дождик, полей нашу рожь!Ф (У«аглушила засуха засевкиЕФ);  расный костер окровил таганыЕ(У„ерна¤, потом пропахша¤ выть!Ф); јлый мрак в небесной черни Ќачертил пожаром грань (Ујлый мрак в небесной черниЕФ); ¬ саду горит костер р¤бины красной, Ќо никого не может он согреть. /Ќе обгор¤т р¤биновые кистиЕ (Уќтговорила роща золота¤ЕФ). ” метафор≥ ”.—амчука з≥ставленн¤ розкош≥ й пожеж≥, що вражаЇ своЇю неспод≥ван≥стю, теж реал≥зуЇ невербал≥зован≥ асоц≥ативн≥ звТ¤зки, ¤к≥ поЇднують ц≥ об´Їктивно далек≥ реал≥њ, базуючис¤ на сп≥льних ознаках с¤Їва й блиску матер≥ального багатства й ¤скравост≥ ос≥ннього лист¤, в барвах ¤кого переважаЇ червоне, н≥би вогонь. ќснова образного з≥ставленн¤ розшифровуЇтьс¤ в наступному м≥кротекст≥, через тематично пов´¤зан≥ однокоренев≥ слова у вар≥ативному повтор≥: Ел≥си довкруги починали повол≥ розгор¤тис¤ ≥ гор≥ти незгор¤Їмо [6, 239].

ѕ≥дсилена мотивац≥¤ пор≥вн¤нь у текст≥ зд≥йснюЇтьс¤ завд¤ки множинност≥ л≥н≥й з≥ставленн¤. “ак, пор≥вн¤нн¤ голос≥в д≥тей ≥з дзв≥нками, введене п≥дкреслено тавтолог≥чно (Удзеленчать, мов дзв≥нкиФ), знаходить п≥дтримку в паралел≥ д≥ти Ц жайворонки (Уƒ≥ти [Е] розсипались по своњх м≥сц¤х ≥ скр≥зь [Е] на пасовиськах, разом ≥з жайворонками, дзеленчать, мов дзв≥нкиФ [6, 251]), завд¤ки чому формуЇтьс¤ подв≥йний семантичний зв´¤зок:

ƒ≥ти ------------------------------\

≤ дзеленчать, мов дзв≥нки

∆айворонки------ --------------------/

≤ндив≥дуально-художн≥ пор≥вн¤нн¤ найчаст≥ше вживаютьс¤ в пейзажних замальовках, в описах п≥днесених, св¤ткових, урочистих вражень, що њх д≥стаЇ маленький герой в≥д несказанно гарного св≥ту природи та в≥д св≥ту людини-трудар¤ в н≥й.  омпаративн≥ звороти в цих фрагментах тексту часто розгалужен≥, поширен≥; насичуючи текст, вони виступають чинниками його зв´¤зност≥: ѕочинаЇ бамкати дзв≥н. «даЇтьс¤, звуки його, н≥би т¤жезн≥ крапл≥ чогось теплого, повол≥ капають на землю, що жад≥бно њх вт¤гаЇЕ[6, 40]; ≤ так ≥дуть, ≥ минають, ≥ знов приход¤ть дн≥, несуть ≥з собою, н≥би птахи, завжди стеблинку нового, будують гн≥здо житт¤, щоб у ньому родилось ≥ виросло почутт¤ в≥чного [6, 250]; —онце нед≥льного ранку сходить не так, ¤к завжди, л≥с стоњть бадьор≥ше, поле майорить, мов прапор св¤точний, небо синЇ, таке синЇ, аж н≥¤ковоЕћов зал≥зн≥ гравюри, сто¤ть на тл≥ син¤ви велетенськ≥, непорушн≥ черешн≥Е[6, 165]. –озлог≥сть пор≥вн¤льних характеристик та ≥нтенсивн≥сть њх уживанн¤ в м≥кротекстах, де вони формують ланцюжковий або паралельний зв´¤зок, створюють упов≥льнений ритм опису, що гармон≥юЇ з його панорамн≥стю, з багатобарвними, розмањтими детал¤ми в ньому.

÷ентральний у цих описах Ц образ прекрасноњ й величноњ земл≥, земл≥-матер≥, земл≥-годувальниц≥, ¤ка дл¤ сел¤нина Ц предмет поклон≥нн¤ й обожнюванн¤. ” парадигм≥ пор≥вн¤нь, що конструюютьс¤ в семантичному пол≥ навколо цього центру, представлено концепти ≥нтелектуальноњ д≥¤льност≥ людини та њњ емоц≥йних переживань, з високими оц≥нними сп≥взначенн¤ми: (√ригорчук:)Енаш ћирон мав таку саме мочар, а тепер п≥д≥ть Ц поле, ¤к щаст¤ [6, 33]. ” письменника поетизуютьс¤ т≥ пор≥вн¤нн¤, що утворюють низку словесних образ≥в поле Ц хл≥б Ц книга: —тупаЇ дал≥ ћатв≥й. ѕоле перегортаЇ перед ним стор≥нку за стор≥нкою, мов ¤кась велетенська книга [6, 274]. ¬они мають типолог≥чне значенн¤, формуючи фонд традиц≥йного образного слововживанн¤ в контекст≥ украњнськоњ й рос≥йськоњ л≥тератури, ≥ндив≥дуал≥≠зуючис¤ в авторських стил¤х [5, 26-28].

¬ ототожненн≥ земл≥ з плодами, ¤кими вона щедро обдаровуЇ людину, ≥ насамперед ≥з найсв¤т≥шим Ц з хл≥бом, з паскою, теж поетизуЇтьс¤ хл≥боробська прац¤: (Ќаст¤:) ј див≥тьс¤, людоньки, ¤ка тут земл¤ Ц ¤к масло, ¤к хл≥б, а пахучаЕ[Е] ј див≥тьс¤, ¤кий город! ’≥ба то город? “о скатертина, що на н≥й кладуть паску [6, 196]; шорстка пТ¤т≥рн¤ загортаЇ нас≥нн¤ ≥ пружно розбризкуЇ його по готов≥й, мов св≥жоспечений хл≥б, скиб≥ [6, 251]. ѕод≥бн≥ пор≥вн¤нн¤ Ї одн≥Їю з важливих складових частин м≥фологеми земл¤, що постаЇ на стор≥нках роману У¬олиньФ [2, 10].

ќбраз земл≥ входить до складу пор≥вн¤нь, за допомогою ¤ких створюЇтьс¤ портрет сел¤нина Ц так≥ словесн≥ структури ви¤вл¤ють художню настанову, що реал≥зуЇ ≥дейний задум роману: јле щось знов напало на того ћатв≥¤. ѕрийде ввечер≥, с¤де за ст≥л, затисне своњми долон¤ми, що под≥бн≥ на брили земл≥, своЇ обшльогане в≥трами червоне лице ≥ щось думаЇ [6, 133]. ” цьому семантичному пол≥ в≥дбу≠ваЇтьс¤ взаЇмообм≥н ознак земл≥ й людини: предмет пор≥вн¤нн¤ та його образ м≥н¤ютьс¤ м≥сц¤ми, сп≥вв≥днесен≥ компаративн≥ структури характеризуютьс¤ ¤к взаЇмозворотн≥: «емл¤ набр¤каЇ, мов жила, що наливаЇтьс¤ св≥жою кровТю [6, 199]; …ого (ћатв≥¤ ) н≥чого не болить. ÷е лиш проходить хребтом ц≥на земл≥ Ц своЇњ, луд¤ноњ сонцем, литоњ потом ≥ болючоњ, ¤к ≥ той хребет [6, 251].

1	2	3

Ќазва: “екстоутворююч≥ функц≥њ з≥ставлень у художньому мовленн≥
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-07 (959 прочитано)