ћовознавство > ”крањна ≥ перв≥сне виникненн¤ мов
[...] ѕосилаючись на "≤стор≥ю ”крањни-–уси" ћ.√рушевського, ≤.ќг≥Їнко вважаЇ, що вже з IV ст. по ’рист≥ вирисовуЇтьс¤ украњнський народ, а з VI ст. в≥н ви¤вл¤Їтьс¤ зовс≥м виразно. [...] —п≥льноњ "руськоњ" мови н≥коли не було. "”крањна, що тод≥ звалас¤ –усь, п≥д своЇю державою об'Їднала в IX-X в≥ках увесь слов'¤нський сх≥д, тобто народи украњнський, рос≥йський та б≥лоруський, - констатуЇ ≤.ќг≥Їнко, - але це було об'Їднанн¤ виключно державне, пол≥тичне й у жодному раз≥ не етн≥чне й не мовне. ƒо нашого державного об'Їднанн¤ належали й неслов'¤нськ≥ племена". ѕроте "ц¤ Їдн≥сть, - продовжуЇ автор, - не була довгою, ≥ в 1125 р., по смерт≥ великого кн¤з¤ ¬олодимира ћономаха, назавжди порвалас¤". ” 988 р. кн¤зь ¬олодимир охрестив ињв, а пот≥м почав хрестити всю свою велику державу, тод≥ ж розпочалас¤ в иЇв≥ й наша л≥тературна мова, ¤ку кн¤зь ¬олодимир разом ≥з христи¤нством став поширювати по вс≥й своњй держав≥. ј л≥тературною мовою тод≥ стала старо/церковнослов'¤нська. ќднак це не означаЇ, що народн≥ мови були однаков≥, зазначаЇ автор. “ак л≥тературне в¤ра [тут "¤" позначаЇ "¤ть" - прим.] на п≥вдн≥, тобто в ”крањн≥, вже в X-XI ст. вимовл¤ли ¤к "в≥ра", а на п≥вноч≥ - "вЇра". "ѕам'¤тки украњнськоњ мови д≥йшли до нас т≥льки з XI ст., ¤к≥ св≥дчать, що вже тод≥, - зауважуЇ ≤.ќг≥Їнко, - наша украњнська мова мала своњ основн≥ риси, в≥дм≥нн≥ в≥д рис мови рос≥йськоњ". [...] –озд≥л 2. ћова народна й л≥тературна a). Ќародна мова ¤к джерело л≥тературноњ. јвтор висловлюЇ погл¤д, що найм≥цн≥шою основою, джерелом л≥тературноњ мови Ї мова народна. ожна л≥тературна мова оріан≥чно виростаЇ з мови живоњ, народноњ. ѕочатковою основою л≥тературноњ мови стаЇ один гов≥р, ≥сторично сильн≥ший в≥д ус≥х ≥нших; звичайно, це гов≥р того племен≥, що об'Їднало навколо себе пол≥тично чи культурно вс≥ ≥нш≥. Ѕез мовноњ сп≥льност≥ не може бути нац≥њ. « культурним зростом ц≥Їњ нац≥њ безперервно росте ≥ њњ л≥тературна мова. б). –озвиток л≥тературноњ мови не можна ірунтувати т≥льки на мов≥ сел¤нськ≥й. ѕростий народ, - пише ≤.ќг≥Їнко, - завжди сильно в≥дстаЇ культурно в≥д своЇњ ≥нтел≥іенц≥њ; така ж р≥зниц¤ й пом≥ж мовою народу та його ≥нтел≥іенц≥њ. Ћ≥тературна мова завжди випереджаЇ в розвитку живу народну мову. [...] р≥м того, сам ≤.ќг≥Їнко дал≥ застер≥гаЇ нас, що л≥тературна мова росте не т≥льки з≥ сок≥в народноњ, - впливи ≥нших мов та творчост≥ письменник≥в ≥ всього ≥нтел≥іентського загону, зокрема науковц≥в, завжди велик≥ та глибок≥. јле ц≥ впливи в д≥л¤нц≥ творенн¤ нових сл≥в ≥ терм≥н≥в корисн≥ т≥льки тод≥, коли вони спираютьс¤ на дух народноњ мови, - п≥дсумовуЇ автор. в). ¬плив гов≥рок на мову л≥тературну. ќсновою л≥тературноњ украњнськоњ мови стали говори передус≥м центральн≥ (мова Ўевченкова) й п≥вденн≥ кињвськ≥, кр≥м того, полтавськ≥ та харк≥вськ≥.; ≥з цих говор≥в л≥тературна мова вз¤ла соб≥ й на њх основ≥ витворила все потр≥бне: словник, морфолоі≥ю, словотв≥р ≥ складню (синтаксис). [...] Ќаприк≥нц≥ цього розд≥лу автор розгл¤нув вплив л≥тературноњ мови на народну. ¬ ус≥х культурних народ≥в, в≥дзначаЇ ≤.ќг≥Їнко, л≥тературна мова сильно впливаЇ на мову народну (перед ус≥м на мову њњ осв≥чених одиниць), п≥днос¤чи њњ культуру. ¬ ус≥х культурних народ≥в школа, церква, рад≥о, к≥но, театри, державн≥ установи, вс¤ преса, вс¤ ≥нтел≥іенц≥¤ - ус≥ послуговуютьс¤ т≥льки л≥тературною мовою. ”се це спри¤Ї тому, що сел¤нство поступово збагачуЇ культуру своЇњ мови й починаЇ говорити мовою культурн≥шою, в≥дм≥нност≥ м≥ж мовою гов≥рковою та л≥тературною пом≥тно стираютьс¤. ¬плив л≥тературноњ мови на народну завжди потр≥бний ≥ корисний, бо це веде до зросту нац≥њ. ћова л≥тературна й мова народна - це дв≥ близьк≥ мови, але р≥зницю м≥ж ними треба зменшувати, завжди пишучи ¤сно ≥ просто. Ћ≥тературну мову завжди треба вс≥ма засобами ширити пом≥ж широк≥ маси, бо з обоп≥льних вплив≥в мови л≥тературноњ та народноњ швидше зростатиме нац≥ональна культура украњнськоњ мови ¤к мови ц≥лоњ нашоњ нац≥њ. –озд≥л 3. ”крањнська мова в ≥стор≥њ. а). ¬ ≥стор≥њ ”крањни. „астина друга книжки ≤.ќг≥Їнка присв¤чена розвитков≥ украњнськоњ л≥тературноњ мови. [...] Ќа початку 1-го розд≥лу автор звертаЇ увагу на св≥дченн¤ "∆итт¤ ост¤нтина" ("ѕанонське"), що в≥н десь року 860 чи 861-го, будучи в ’ерсонес≥, "знайшов тут ™вангел≥Ї ≥ ѕсалтир, руськими письменами написаний, ≥ людину знайшов, що говорила т≥Їю мовою, ≥ сп≥лкувавс¤ з нею". ÷е св≥дченн¤ вказуЇ на те, що вже 800 року були в нас своњ переклади, а значить, було й своЇ письмо, руське, тобто украњнське, а не вар¤зьке, бо вар¤ги тод≥ не були христи¤нами, й переклади њм не були потр≥бн≥; не було воно іотське. ”се це св≥дчить, що ост¤нтин сп≥лкувавс¤ з русом зрозум≥лою дл¤ них мовою. "∆итт¤ ост¤нтина" переконливо твердить, що в IX ст. на украњнських земл¤х письмо вже було, але грек ост¤нтин не вм≥в його читати. ќтже, ≥стор≥¤ св≥дчить, що в иЇв≥ ще до оф≥ц≥йного охрещенн¤ були вже церкви, а церква не може ≥снувати без богословних книжок, а тому сама лоі≥ка вказуЇ на те, що постанн¤ украњнськоњ л≥тературноњ мови припадаЇ на IX ст. Ѕолгар≥¤ з 2-њ половини IX ст. була найкультурн≥шою серед ус≥х слов'¤нських народ≥в, ≥ ”крањна була з нею в т≥сних зносинах ≥з давнього часу. “ому ц≥лком зрозум≥ло, що в ”крањну занесен≥ були болгарськ≥ богослужбов≥ й небогослужбов≥ книжки, а з ними прийшла до нас ≥ болгарська л≥тературна мова, що ставала л≥тературною мовою й у –ус≥-”крањни. якщо тод≥ в ™вроп≥ л≥тературною мовою скр≥зь була мова латинська, то в слов'¤н нею стала мова церковнослов'¤нська, в основ≥ своњй староболгарська. ÷е не була зовс≥м чужа нам мова, зауважуЇ автор, посилаючись на ѕочатковий л≥топис, де зазначено, що "словенск ¤зик ≥ руський - один". р≥м того, в давнину була звичка, що кожен переписувач старавс¤ зробити њњ зрозум≥л≥шою, а тому самов≥льно зм≥нював ≥ чуж≥ форми, ≥ чуж≥ слова на своњ, тобто украњн≥зував њх, а це ще б≥льше робило "слов'¤нську" мову зрозум≥лою. –азом ≥з тим, ц≥ книжки читали по-своЇму, тобто живою вимовою, напр.: написане "исц¤ли", "тръгъ" читали: "≥сцили", "торг", що робило церковнословТ¤нську мову живою та зрозум≥лою. „ерез це, на думку ≤.ќг≥Їнка, нашу стародавню церковну й л≥тературну мову не можна звати мовою чужою болгарською, а староукрањнською, п≥д впливом ¤коњ розвивалас¤ й наша нова л≥тературна мова. ƒо нашого часу д≥йшло немало писаних пам'¤ток з XI ст., напр.: —в¤тославов≥ зб≥рники 1073 ≥ 1076 рр., —лово √ригор≥¤ Ѕогослова та ≥н., у ¤ких на¤вн≥ власн≥ питом≥ ознаки, що вказують на окрем≥шн≥сть нашоњ украњнськоњ мови серед ≥нших слов'¤нських мов. ѓх, звичайно, небагато було. ≤ в XI ст. в нас були вже видатн≥ письменники, що плекали свою л≥тературну мову, напр.: митрополит ≤ллар≥он, Ћука ∆ид¤та, ‘еодос≥й ѕечерський Ќестор Ћ≥тописець, що написав т.зв. ѕочатковий л≥топис (до 1111 р.) та ≥н. “ут же автор зауважуЇ, що вже з того найдавн≥шого часу була й окрема розвинена народна украњнська мова. ÷ерква наша вже в XI ст. боролас¤ з народними п≥сн¤ми, а це вказ≥вка, що вони були не церковною мовою, а народною. ѕ≥сл¤ смерт≥ кн¤з¤ ¬олодимира пол≥тично-культурна та рел≥і≥йна сп≥льнота розпалас¤: ≥ п≥вн≥ч, ≥ п≥вдень на сход≥ п≥шли своњми шл¤хами не т≥льки пол≥тично, а й культурно. [...] ≤ вже тод≥ ≥снували украњнц≥, москвини й б≥лоруси ¤к окрем≥ народи. ≤з X ст. разом з болгарськими книжками прийшов до нас ≥ болгарський правопис. ¬≥н панував у нас до к≥нц¤ XVIII ст. ” XII ст. украњнська л≥тературна мова вже сильно зросла й пом≥тно вид≥л¤Їтьс¤ серед ≥нших слов'¤нських мов. ѕо¤вл¤ютьс¤ ц≥кав≥ пам'¤тки, писан≥ доброю л≥тературною мовою, часто трохи в≥дм≥нною в≥д мови церковноњ, напр.: "ѕоученн¤ д≥т¤м" ¬олодимира ћономаха, або "’ожение ≤гумена ƒанињла", обидва переповнен≥ живою мовою. ѕишуть видатн≥ наш≥ письменники, так≥ ¤к лим —мол¤тич, ирило “уровський та ≥н.; написаний був " ињвський л≥топис". ƒо нашого часу збереглос¤ т≥льки "—лово о полку ≤горев≥м" нев≥домого автора, написане 1187 р. ÷е чисто св≥тський тв≥р, написаний тод≥шньою украњнською л≥тературною мовою, в ¤к≥й повно живих народних ознак. ” XIII ст. украњнська л≥тературна мова ще б≥льше зм≥цн≥ла, про що св≥дчить така пам'¤тка, ¤к "ћолЇн≥Ї ƒанињла «аточника" з половини XIII ст., в ¤кому багато живого в≥д народноњ мови. Ќайц≥нн≥ша пам'¤тка того часу - "√алицько-¬олинський л≥топис" (в ≤пат≥Ївському списку 1201-1292 рр.), переповнений ≥ живими словами, ≥ живими формами. јле спок≥йний розвиток украњнськоњ л≥тературноњ мови був незабаром припинений т≥Їю страшною руњною, ¤ку принесли в ”крањну татари, що в 1223 р. побили наших кн¤з≥в на р. алц≥, а в 1240 р. зруйнували ињв. [...] Ќаш≥ стосунки з греками, в≥дом≥ з найдавн≥ших час≥в, а особливо п≥сл¤ прийн¤тт¤ христи¤нства в 988 р., спричинили входженн¤ до нашоњ мови грецькоњ христи¤нськоњ терм≥нолоі≥њ, грецьких ≥мен ≥ багатьох сл≥в ≥з д≥л¤нки культури, напр.: ¤нгол, л≥турі≥¤, амвон та ≥н. [...] —ильн≥ були впливи на нашу мову сх≥дних кочових народ≥в (печен≥г≥в, половц≥в, татар) у д≥л¤нц≥ лексики. “атарський вплив на нашу мову тривав до к≥нц¤ XVIII ст. ѕро чуж≥ впливи на украњнську л≥тературну мову вже в XII ст. св≥дчить нам "—лово о полку ≤горев≥м" 1187 р. ќсь тюрксько-монгольськ≥ слова: бовван, кощей, хоралужний, хоругов; арабське - чага; хозарське - каган; грецьк≥ - кметь, кровать, оксамит, терем; латинське - коромола; н≥мецьке - стрикус; скандинавське - ст¤г; угорська - шабл¤.
Ќазва: ”крањна ≥ перв≥сне виникненн¤ мов
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-07 (2431 прочитано) |
.gif){kind=spacer}
