ћовознавство > ”крањнська мова в д≥аспор≥, канадський ≥ рос≥йський вар≥анти

Ќарод Ц то особлива ц≥нн≥сть, ¤ку формують не т≥льки кордони, економ≥ка, матер≥ально Ц техн≥чн≥ здобутки, але й мова. ¬ початках сотвор≥нн¤ св≥ту було —Ћќ¬ќ. ¬ початках сотвор≥нн¤ нац≥њ теж повинне бути —Ћќ¬ќ.

”крањнц≥ Ц це нац≥¤, що њњ в≥ками вит≥сн¤ли з житт¤ шл¤хом ф≥зичного знищенн¤, духовного поневоленн¤, генетичних мутац≥й, ц≥леспр¤мованого перем≥щенн¤ народ≥в на њњ теретор≥њ, внасл≥док чого в≥дбулас¤ амнез≥¤ ≥сторичноњ памТ¤т≥ ≥ ¤к≥сн≥ втрати самого нац≥онального генотипу. ќбраз њњ спотворювавс¤ в≥ками, ≥ велике диво, що ц¤ нац≥¤ на сьогодн≥ ще Ї, вона давно вже могла б зн≥велюватис¤ й зникнути.

¬решт≥-решт ми дочекалис¤ завершенн¤ тривалоњ украњнськоњ невол≥.  оли ж з гуркотом упала зал≥зна зав≥са, ви¤вилос¤, що по той б≥к зав≥си нас нема. ”крањну мало хто знаЇ, њњ все ще плутають з –ос≥Їю, њњ проблеми дл¤ св≥ту неактуальн≥, за нею т¤гнетьс¤ шлейф ≥сторичних упереджень, не спростованих нами й дос≥. ¬и¤вилос¤, що майже н≥де в ун≥верситетах св≥ту немаЇ украњнських кафедр, все сприймаЇтьс¤ кр≥зь призму русистики, що в д≥аспор≥ молодь украњнського походженн¤ захищаЇ докторати з рос≥йськоњ л≥тератури, бо ≥накше матиме проблеми з працевлаштуванн¤м, що украњнськ≥ науков≥ й культурн≥ ≥нституц≥њ ≥зольован≥ ≥ не мають стаб≥льних контакт≥в з≥ значно престижн≥шими ≥нституц≥¤ми ≥нших д≥аспор. ўо ставленн¤ до украњнц≥в ¤к до нац≥њ дуже специф≥чне, њм нер≥дко й дос≥ ≥нкрим≥нуЇтьс¤ то нац≥онал≥зм, то сепаратизм.

ўо повинна була в≥дразу зробити ”крањна? Ќасамперед Ц обТЇктивно оц≥нити ситуац≥ю. –озробити свою гуман≥тарну пол≥тику, њњ стратег≥ю та пр≥оритети. «аф≥ксувати себе у св≥домост≥ людства парадоксом молодоњ держави з тис¤чол≥тньою культурою, що була дос≥ заблокована через ≥сторичн≥ причини. Ѕути в≥дкритт¤м дл¤ св≥ту.

«ам≥сть цього у нас п≥шли за ≥нерц≥Їю. ѕрийн¤ли добродушно дотепну формулу Ћ. равчука УћаЇмо те, що маЇмоФ, ≥ не зробили р≥шучоњ спроби зм≥нити ситуац≥ю. Ѕ≥льш того, ще й поглибили њњ за останн≥ роки.

Ќав≥ть п≥сл¤ к≥лькох л≥т незалежност≥ мовна ситуац≥¤ в ”крањн≥ викликаЇ тривогу. ”крањнська мова слабо захищена  онституц≥Їю ≥ вже давно (з 1989 року) ≥снуючим «аконом про мови, ¤кий демонстративно ≥гноруЇтьс¤. ƒержавн≥ чинники не спроможн≥ забезпечити виконанн¤ Уƒержавноњ програми розвитку украњнськоњ мови та ≥нших нац≥ональних мов на пер≥од до 2000 рокуФ, ¤к ви¤вл¤Їтьс¤, декларативноњ, або виробити г≥дну нашого народу мовну стратег≥ю. ј пост≥йне ман≥пулюванн¤ закликами про Унасильственную украинизациюФ, ¤коњ насправд≥ нема ан≥ сл≥ду, прагненн¤, особливо у виборчих компан≥¤х, домогтис¤ оф≥ц≥йного (державного) статусу рос≥йськоњ мови. ќтже, комусь виг≥дно за допомогою мовного питанн¤, ¤ке перебуваЇ на поверхн≥ розум≥нн¤ б≥льшост≥ населенн¤, поглибити розкол у нашому сусп≥льств≥, домогтис¤ загостренн¤ м≥жнац≥ональних стосунк≥в.

 олон≥альна мова пануЇ в ст≥нах високих ≥ нижчих ур¤дових установ. ј вже ганьбою Ї те, що ѕрезидент ”крањни в зустр≥чах на найвищому р≥вн≥ користаЇ не з мови державноњ. “ому не дивно, що представники посольств в ”крањн≥ теж необовТ¤зковим мають знанн¤ украњнськоњ мови, ≥ в засобах масовоњ ≥нформац≥њ послуговуютьс¤ мовою неукрањнською.

Ќе додаЇ ”крањн≥ престижу й мова њњ громад¤н. як в≥домо, давн≥ греки тих, хто погано говорив по-грецьки, вважали варварами. ” цьому сенс≥ в нас сусп≥льство майже всуц≥ль варварське. Ќ≥ справжньоњ украњнськоњ мови, н≥ рос≥йськоњ. “о ¤коњ ж другоњ державноњ прагнуть так зван≥ Урос≥йськомовн≥Ф? „и в≥домо њм, що њхню Удругу державнуФ в зах≥дних наукових виданн¤х вже оф≥ц≥йно називають суржиком?

явище вимагаЇ терм≥на, ≥ воно його одержало.

—лово УсуржикФ давно в≥доме в ”крањн≥, насамперед у млинарств≥. —уржиком називали м≥шанину зерна, а також муку з такого зерна, ≥ це було не першосортне зерно та низькоњ ¤кост≥ мука.

—ьогодн≥ слово УсуржикФ почали вживати ≥ в широкому розум≥нн≥ Ц ¤к назву здеградованого, убогого духовного св≥ту людини, њњ в≥д≥рваност≥ в≥д р≥дного, ¤к назву дл¤ м≥шанини залишк≥в давнього, батьк≥вського з тим чужим, що н≥велюЇ особист≥сть.

«агальновизнано, що користуватис¤ сум≥шшю з двох мов Ц це одне з найтривожн≥ших ¤вищ загальнопедагог≥чного характеру. —кал≥чена мова отупл¤Ї людину, зводить њњ мисленн¤ до прим≥тива. јдже мова виражаЇ не т≥льки думку. —лово стимулюЇ св≥дом≥сть, п≥дпор¤дковуЇ њњ соб≥, формуЇ. —уржик в ”крањн≥ Ї небезпечним, бо загрожуЇ зм≥нити мову, що формувалась упродовж в≥к≥в. ћову, велечезне багатство ≥ мелод≥йн≥сть ¤коњ д≥стали загальне визнанн¤ 1943 року в ѕариж≥ на всесв≥тньому конкурс≥ краси мов, де украњнська зайн¤ла третЇ м≥сце (на першому Ц французька, на другому Ц перська).

“о ¤к маЇмо трактувати наш суржик? Ќе ¤к нашу вину, а ¤к нашу орган≥чну слаб≥сть, хворобу, ¤ку треба л≥кувати. ћова Ц це також обличч¤ народу, воно т¤жко спотворене.

” так≥й ситуац≥њ держава повинна мати глибоко продуману гуман≥тарну пол≥тику, створювати механ≥зми ефективного впливу, координувати зусилл¤ своњх учених ≥ митц≥в.

” нас Ї прекрасн≥ вчен≥, фах≥вц≥ з р≥зних галузей знань, але чомусь прислухаютьс¤ не до них. «ате безперестанку мигт¤ть фальшив≥ з≥рки шоу-б≥знесу або пол≥тики вс≥х мастей ≥ кал≥бр≥в, ¤к≥ вистр≥люють у маси сумн≥вн≥ гасла й сентенц≥њ типу : Утак ≥сторично склалос¤Ф, Удруга державна моваФ ≥ т.≥н.

„ого варт≥, наприклад, пост≥йн≥ заклинанн¤ культури економ≥кою Ц мовл¤в, в≥дродимо економ≥ку, тод≥ й почнетьс¤ духовне в≥дродженн¤. ≤ розкв≥т культури, ≥ л≥тератури, ≥ мистецтва. “ак н≥коли не було, бо економ≥ку розвалюють одн≥, а культуру створюють ≥нш≥.

Ѕлюзн≥рство говорити про те, що духовне житт¤ залежить в≥д економ≥ки й добробуту, коли перед очима дол≥ замучених, пересл≥дуваних, репресованих украњнських письменник≥в. „омусь в ≥сторичне безсмерт¤ ув≥йшли саме вони, а не т≥, що процв≥тали за вс≥х режим≥в.

јле чому ж люди не завдають соб≥ клопоту подумати про причини культурного занепаду, чому ж знову й знову дають ошукати себе. ÷е можна було б назвати адаптованим розумом Ц тобто таким, що вже збл¤к, призвичањвс¤, втратив свою енергетику. —правд≥, даЇтьс¤ взнаки розтрачена духовна спадщина ≥ зн≥вечене пон¤тт¤ людини в поневолен≥й нац≥њ. ≤ визволенн¤ з рабства не може бути зам≥нене зовн≥шн≥м визволенн¤м.

ƒержава Ц це система, ¤ка збер≥гаЇ себе. ≤ ¤кщо ми держава, а отже, система, то чому ж ми дозвол¤Їмо њњ розвалювати?  ≥нець двадц¤того стол≥тт¤, початок тис¤чол≥тт¤ Ц нац≥њ, що й дос≥ не збулис¤, нац≥њ слабк≥ й нестаб≥льн≥, перспективи не мають. Ќин≥ в д≥ю вход¤ть зовс≥м ≥нш≥ механ≥зми. ¬они жорсток≥. —лабк≥ народи будуть перемелен≥ в цьому млин≥. Ќаш≥ проблеми н≥кого не ц≥кавл¤ть, ≥ не треба думати, що вони у нас так≥ ун≥кальн≥. ћи найкращ≥, а нам найг≥рше Ц в ≥стор≥њ цей принцип не годитьс¤. ѕеруанський письменник ћар≥о ¬ергас Ћьйоса писав ще багато рок≥в тому, що може статис¤ так, що Унайт¤жчу боротьбу ми, латиноамериканц≥, будемо вести сам≥ з собою. Ќас обт¤жують стол≥тт¤ пануванн¤ нетерпимост≥, абсолютних ≥стин ≥ деспотичних ур¤д≥в, ≥ скинути цей т¤гар буде нелегкоФ. Ќаче про нас.

ћи вже доросл≥ люди, молод≥ та енерг≥йн≥, ≥ зовс≥м небагато часу залишилось до того моменту, коли п≥демо в самост≥йне житт¤. ≤ неодм≥нно задумаЇмось над тим, ¤к зробити це житт¤ г≥дним та забезпеченим. « цього приводу ƒ. арнег≥ писав, що про людину суд¤ть з 4 речей :

¤к вона вигл¤даЇ;

що вона робить;

¤к вона говорить;

що вона говорить.

ќтже, на 50% ставленн¤ до людини у св≥т≥ залежить в≥д њњ мови.

„ерговий раз, п≥сл¤ незл≥ченних жертв ≥ втрат, п≥дн≥маЇтьс¤ з кол≥н народ –ус≥-”крањни. ‘≥зично почетвертований, на третину ¤ничаризований, на≠половину манкуртизований, поголовне зневаже≠ний Ч в≥н зд≥ймаЇтьс¤ на повен зр≥ст, щоб "у на≠род≥в вольн≥м кол≥" знову оголосити на весь св≥т:

"ўе не вмерла ”крањна!"

"ўе не вмерла ≥ не вмре!"

Ѕо живе наша мова. ќтже, живий наш дух, жи≠ва наша п≥сн¤, наша ≥стор≥¤, наша Їдн≥сть ≥ одн≥сть.

∆иве наша мова Ч ≥ з нами наш≥ кн¤з≥ ≥ геть≠мани, наш≥ письменники ≥ вчен≥, наш≥ державники ≥ збройн≥ оборонц≥.

∆иве наша мова Ч ≥ з нами 15-м≥льйонна д≥ас≠пора.

∆иве наша мова Ч ≥ наш голос звучить у все≠ленському хор≥ народ≥в.

Ѕо наша мова Ч це наша рел≥г≥¤, наша держава, наша минувшина, наша над≥¤, наше майбутнЇ.

Ѕо наша мова Ч це ми, украњнц≥, Ч добрий, чес≠ний, працьовитий народ, що тис¤чол≥тт¤ми живе на берегах ƒн≥пра ≥ ƒн≥стра, там, де була колиска ≥ндоЇвропейських народ≥в, де сформувавс¤ тип б≥≠лоњ людини.

Ѕо наша мова Ч це наша п≥сн¤, а народ, котрий маЇ таку п≥сню, не здатний чинити неспровоковане зло ≥ншим народам.

ќтож, не лише кл¤н≥мос¤ в любов≥ до р≥дноњ мо≠ви, не лише плачмо над њњ долею, а працюймо дл¤ нењ, вивчаймо, заглиблюймось у њњ походженн¤ й ≥стор≥ю, поширюймо, пропагуймо њњ.

1	2

Ќазва: ”крањнська мова в д≥аспор≥, канадський ≥ рос≥йський вар≥анти
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-07 (1268 прочитано)