ћовознавство > ”крањнська мова ’≤≤≤ Ч ’V≤ ст
”крањнська мова ’≤≤≤ Ч ’V≤ ст—тор≥нка: 1/4
ѕлан ¬ступ. ћова Ц ¤вище природне. «никненн¤ мови призводить до зникненн¤ нац≥й? ўо таке Їдн≥сть мови ≥ мовленн¤? ”крањнська мова Ц багата, самобутн¤, красива ≥ милозвучна. ≤стор≥¤ украњнськоњ мови впродовж ’V-XVIII ст. ¬ажка дол¤ украњнськоњ мови впродовж ’≤’ ст. ”крањн≥зац≥¤. ”крањнська мова в к≥нц≥ ’’ ст. Ћ≥тература.
1. ” сучасному украњнському сусп≥льств≥, що прагне до в≥дкритост≥ й толерантност≥, украњнськ≥й мов≥ повер≠таютьс¤ т≥ њњ елементи, що силом≥ць були вилучен≥ з норми, ≥ зокрема так≥, ¤к≥ в≥дтворюють ≥ поповнюють нац≥ональний образ нашоњ мови на вс≥х р≥вн¤х њњ структури завд¤ки приведенню у в≥дпов≥дн≥сть з етн≥чною природою украњнськоњ мови норм л≥тера≠турноњ вимови ≥ правопису, граматичних форм ≥ синтак≠сичних конструкц≥й, багатоман≥тт¤ лексико-семантичних вар≥ант≥в, синон≥м≥њ ≥ фразеолог≥њ, стильових ≥ жанрових особливостей функц≥ональних тип≥в мовленн¤ писем≠ноњ та усноњ форм мови. ¬≥ками народ витворював соб≥ мову. ¬≥д звука, слова - до п≥сн≥. “риста тис¤ч п≥сень склала ”крањна украњнською, своЇю мовою. —еред них - св≥тов≥ шедеври. ”крањнське слово зажило визнанн¤ ≥ шани серед близьких ≥ далеких народ≥в. ”крањна створила мистецтво, визнане в усьому св≥т≥. ”крањна дала людству ген≥альних мислител≥в, поет≥в. ”крањнська нац≥¤ - сформована, цив≥л≥зована, працьовита, талановита. ≤ ц¤ нац≥¤ перестаЇ бути нац≥Їю. ¬≥дхрещуЇтьс¤ в≥д себе, в≥д своЇњ мови, в≥д того, що Ї скарбом душ≥ ≥ думки. –озчин¤Ї свою сутн≥сть у чуж≥й, перем≥шуЇтьс¤ з нею, намагаЇтьс¤ стати однаковою з нею, приймаючи њњ мову, зр≥каючись своЇњ. ј можливо, це не так ≥ страшно? ћожливо, украњнець, вивчивши рос≥йську чи будь-¤ку ≥ншу мову, може стати повноц≥нним митцем, громад¤нином, виразити себе в чужому слов≥, створити шедеври св≥тового мистецтва, вселити в них душу? Ќу, що б, здавалос¤, слова... —лова та голос - б≥льш н≥чого. ј серце б'Їтьс¤, - ожива, як њх почуЇ! - писав “арас Ўевченко. „ому ж людське серце так в≥дчуваЇ р≥дне слово? «нать, од Ѕога ≤ голос той, ≥ т≥ слова ≤дуть меж люди!.. - сказав великий поет. Ѕога сприймаЇмо ¤к природу, ¤к ≥стину, њњ найвищу суть. ќтже, мова - ¤вище природне. ѕриродою вона даЇтьс¤ людин≥, ¤к характер, темперамент... "ћова - це психоф≥зична функц≥¤, що переживаЇ такий самий складний процес еволюц≥њ, ¤к ≥ орган≥зм людини, ≥, отже, найт≥сн≥ше пов'¤зана з розвитком мисленн¤, ≥н≥ц≥ативи... ћова - це не просто звуки, в≥дтворен≥ в≥дпов≥дними м'¤зами в≥дпов≥дних орган≥в. ÷е голос народу, неповторного тембру й ≥нтонац≥њ, це один з фактор≥в спадкового механ≥зму, ¤кий виокремлюЇ ту чи ≥ншу сп≥льн≥сть у всесв≥тньому многоголосс≥ ¤к самост≥йну ≥ндив≥дуальн≥сть. ¬трата слуху веде до втрати тембру, а отже, власного голосу, що к≥нець к≥нцем н≥велюЇ народ ¤к неповторне, ориг≥нальне ¤вище. ќск≥льки мова ¤к станова ознака самого пон¤тт¤ нац≥њ Ї т≥Їю своЇр≥дною перфокартою, в ¤к≥й закодована пам'¤ть ус≥х покол≥нь, ≥стор≥¤ народу, анкета його родоводу, неперех≥дн≥ моральн≥ ц≥нност≥, закони пращур≥в, б≥оритми нац≥онального ≥нстинкту, психоф≥зична структура етичного типу, то, зрозум≥ло, втрата мови в≥льно чи нев≥льно веде до щезанн¤ й самоњ нац≥њ. ўо протиприродно взагал≥... як примус згори зректис¤ своЇњ мови, так ≥ добров≥льна в≥дмова в≥д нењ - акт однаковою м≥рою протиприродний", - читаЇмо у статт≥ Ѕориса ќл≥йника (Ћ≥т. ”крањна. - 1989. - 21 груд.). Ћюдина у своЇму розвитку пост≥йно прагнула до ≥стини, до самовдосконаленн¤, проход¤чи через терни, помил¤ючись. ≤де¤ про новий ≥деальний сусп≥льний лад поЇднувалас¤ ≥з створенн¤м одн≥Їњ мови. ќдна мова на весь св≥т - чим не приваблива ≥де¤? јдже вс≥ люди поход¤ть в≥д одного корен¤, ¤к ≥ мови. јле ж мови поставали одночасно. ожна мова самозародкова у сп≥льному корен≥. ≤ вс≥ поЇднан≥. —лов'¤нськ≥ мови вход¤ть у велику с≥м'ю ≥ндоЇвропейських мов. јле в т≥й с≥м'њ Ї ≥ балт≥йськ≥ (литовська, латв≥йська, старопруська); ≥ германськ≥ (н≥мецька, англ≥йська, датська, шведська, норвезька); ≥ романськ≥ (≥тал≥йська, французька, румунська, молдавська, ≥спанська, португальська, утворен≥ на основ≥ латинськоњ) мови... 2. ” глибоку давнину сп≥льнослов'¤нська мова виробила риси, ¤к≥ вид≥л¤ли праслов'¤нську мову серед ≥нших ≥ндоЇвропейських мов. ” кожн≥й нац≥њ, народност≥, ¤к ≥ в њх мовах, виробл¤ла природа своЇр≥дне, лише њм притаманне. √оворити чужою мовою легше, н≥ж думати, думати легше, н≥ж переживати. ћоже, тому, що переживанн¤ завжди дуже глибинн≥, часто не керован≥ людиною. Ћюдина в переживанн¤х стаЇ ≥стинно природною, сама собою. ѕереживанн¤ ≥дуть в≥д сутност≥ людини, виражаючи њњ психоф≥зичний стан, њњ природу ≥ неповторн≥сть. ѕ≥дм≥нити мову мовою не можна. –ос≥йське слово "звезда" ≥ украњнське "з≥рка" - це не одне й те саме, оск≥льки пон¤тт¤ з≥рка пов'¤зане з такими пон¤тт¤ми,. ¤к з≥р, зрак, жар, зримо, зр≥л≥сть, зр≥ст... якщо русиф≥кований украњнець вжив слово "звезда", в≥н звузив смисловий спектр до одиничного значенн¤. ≤з слова вив≥трилас¤ його б≥ограф≥¤. ¬оно втратило свою глибину, повноту та багатовим≥рн≥сть. « рос≥йськоњ "звезды" в украњнськ≥й св≥домост≥ не вийде голограма. Ѕуде лише одна площина. "я певен, - говорить ѕавло ћовчан, - що слова в≥дбиваютьс¤, в≥дпечатуютьс¤ духом своњм, своЇю багатовим≥рн≥стю у всьому матер≥альному св≥т≥. ѕовнота сл≥в - це повнота св≥ту. ”щербн≥сть мови, ущербн≥сть зденац≥онал≥зованоњ св≥домост≥ - це ущербн≥сть ≥ людська ≥ всього св≥ту. јсим≥льована св≥дом≥сть оперуЇ лише оболонками сл≥в, себто морфемами та симемами за визначенн¤м ѕ.‘лоренського, але не сутн≥сними ¤драми сл≥в. ј це вже не природна мова, не њњ природне функц≥онуванн¤, а завчене, механ≥чне користуванн¤ нею. „ерез те й говоримо зараз про неймов≥рне пониженн¤ ¤к мовне, так ≥ моральне... ¬с¤ка ж механ≥чн≥сть призводить до мертвотност≥" (Ћ≥т.”крањна. - 1989. - 23 листоп.). «б≥дненн¤ мов, звуженн¤ значенн¤ сл≥в, зам≥на природноњ мови, приналежноњ лише дан≥й нац≥њ, ≥ншою зб≥днюЇ ≥ нац≥њ, ≥ людей. ќск≥льки мова - природне ¤вище, то зб≥дненн¤ њњ суперечить природ≥ людини, впливаЇ на св≥дом≥сть людини, народу, людства. "јдже мова, - пише дал≥ ѕ.ћовчан, - це певним чином ≥ антрополог≥¤. «м≥на мови не може не позна≠читис¤ на зм≥н≥ антрополог≥чного типу. «меншуЇтьс¤ об'Їм пам'¤т≥... якщо зам≥сть сорока найменувань криги у балкарц≥в чи тридц¤ти назв сн≥гу в ненц≥в вживатиметьс¤ лише одна - просто сн≥г ≥ просто крига, то, зрозум≥ла р≥ч, це не може не позначитис¤ на вс≥х параметрах того чи того генотипу. ≤ зникненн¤ чотирьох з половиною тис¤ч сл≥в з активного словника балкарц≥в, ¤к св≥дчить л≥тературознавець ‘ат≥ма ”л≥Їб≥Їва, це ц≥л≥ геолог≥чн≥ зсуви в нац≥ональн≥й св≥домост≥, нац≥ональн≥й псих≥ц≥. ѕро так≥ "геозм≥щенн¤" можемо говорити ≥ ми, украњнц≥, чи¤ мова розвивалас¤ неприродно-одноб≥чно, розвивалась у б≥к надм≥рноњ художност≥. ” нас практично в≥дсутн¤ мова м≥ста, наукова мова, мова канцел¤рська, мова техн≥чна..." ƒе причини духовного зубож≥нн¤? ƒе причини морального пад≥нн¤ людей? «б≥дненн¤ мов, пам'¤т≥, св≥домост≥ призводить до зб≥дненн¤ св≥ту. ¬трата р≥дного спричин¤Ї моральне зубож≥нн¤. Ћюдина набула мову, коли випросталас¤. ѕот¤г людини до вищого в≥дбивс¤ ≥ в мов≥. ћова реагуЇ на вс≥ соц≥альн≥, нац≥ональн≥ деформац≥њ. Ќаруга над нею призводить до моральноњ ущербност≥. «вуженн¤ сфери вжитку мови - це звуженн¤ зони духовност≥, це деградац≥¤. ’то не поважаЇ р≥дноњ мови, не поважатиме й ≥нш≥. –ос≥йська мова не збагатилас¤ в≥д того, що нею заговорили р≥зн≥ народи, забувши своњ мови. «нец≥нили свою, то так ≥ до рос≥йськоњ поставилис¤. –ос≥йська мова спростилас¤, спотворилас¤. « мовами в≥дбуваЇтьс¤ те саме, що й з людьми: ≥сторичне зубож≥нн¤. “ой, хто обер≥гаЇ, шануЇ р≥дне, поц≥новуЇ ≥ чуже: мову, культуру, землю, традиц≥њ. ’вороба мови - це духовна хвороба людей, хвороба св≥ту. ¬акуум заповнюЇтьс¤. ≤ ось з'¤вл¤ютьс¤ в мов≥ слова-покруч≥, ¤к≥ спотворюють усю мову, а вона, у свою чергу, зб≥днюЇ св≥т, поглинаЇ душу людини. ƒенац≥онал≥≠зованою людиною легко керувати, бо вона байдужа, у нењ немаЇ р≥дного, вона н≥ до чого не прихилена душею, вона не здатна вбол≥вати за р≥дне, боронити його. ј ¤кщо денац≥онал≥зований народ? ѕриручений, легко керований, бо в≥н з деформованою душею. “акий народ сам здатен поглумитис¤ над ≥ншим ≥ не захистить свого, бо йому байдуже, де жити, ¤ку в≥ру спов≥дувати, ¤кою мовою говорити... 3. ”с≥м в≥домо, ¤ка милозвучна й чар≥вна французька мова. “им ц≥кав≥ше д≥знатис¤, ¤коњ думки француз про украњнську мову. «гадаймо ѕ'Їра ЎевальЇ, ¤кий тривалий час перебував у ѕольщ≥ й на ”крањн≥ п≥д час ’мельниччини ≥ нав≥ть командував загоном украњнських козак≥в. ¬≥н знав украњнську мову. ” своњй прац≥ "≤стор≥¤ в≥йни козак≥в проти ѕольщ≥", що вийшла в ѕариж≥ 1663 p., в≥н написав про украњнську мову так: "¬она дуже н≥жна й сповнена пестливих вираз≥в та надзвичайно витончених зворот≥в". "¬се можна ц≥Їю мовою вд≥¤ти, - пише ћикита Ўумило у статт≥ "ћогутн¤ й чар≥вна", - приголубити, нашепот≥ти чари, потр¤сти душу, примусити глибоко задуматис¤, затужити, а можна й обсипати ласкою радост≥, захопити нестримними веселощами... дати душ≥ силу та нечуван≥ подвиги. ¬сесильна, могутн¤ мова “араса Ўевченка" (”кр.мова ≥ л≥т. в шк. - 1963. - є 7). Ќедалек≥ люди стверджували, що украњнська мова годитьс¤ т≥льки дл¤ зображенн¤ простого сел¤нського житт¤. ј ¤ка глибоко ф≥лософська поез≥¤ Ћес≥ ”крањнки! як≥ вишукан≥ твори ћихайла оцюбинського! Ќайскладн≥ш≥ переживанн¤, найхимерн≥ш≥ настроњ, найнеспод≥ван≥ш≥ звиви думок передано гнучкою мовою, здатною проникнути в найпотаЇмн≥ш≥ куточки людськоњ псих≥ки. ”крањнське слово злилос¤ з музикою у ѕавла “ичини. ¬исокою простотою ≥ народн≥стю чарують твори √ригора “ютюнника ≥ ¬асил¤ —имоненка.
Ќазва: ”крањнська мова ’≤≤≤ Ч ’V≤ ст
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-07 (2337 прочитано) |
.gif){kind=spacer}
