ћовознавство > ”крањнська мова

”крањнська мова

ўќ “ј ≈ ћќ¬ј?

ћова займаЇ одне з найвищих м≥сць на шкал≥ нац≥ональних вартостей.

”.¬айнрайх.

1. ћова належить до так званих вторинних си≠стем. ¬она ≥снуЇ не сама по соб≥, а в людському сусп≥льств≥, пох≥дним в≥д ¤кого вона Ї. ¬одночас мова Ч один ≥з фактор≥в самоорган≥зац≥њ сусп≥ль≠ства ≥ нев≥д'Їмна ознака таких сп≥льнот, ¤к р≥д, плем'¤, народн≥сть, нац≥¤.

2. ћова ≥снуЇ у св≥домост≥ член≥в сусп≥льства, реал≥зуЇтьс¤ в процесах мовленн¤ ≥ "консервуЇть≠с¤" в результатах цього мовленн¤ (у сказаному, написаному). “ому дол¤ мови залежить в≥д кож≠ного з мовц≥в.

3. « матер≥ального погл¤ду в мов≥, що реал≥зу≠Їтьс¤ в мовленн≥, немаЇ н≥чого, кр≥м звук≥в, ¤к≥ комб≥нуютьс¤ у слова, реченн¤ тощо. «а цими комб≥нац≥¤ми окриваЇтьс¤ величезний св≥т зна≠чень Ч фонетичних, лексичних, граматичних, сти≠л≥стичних. —аме в них в≥дображен≥ знанн¤ наро≠дуЧ нос≥¤ мови Ч про св≥т, його структуру, ставленн¤ людей до нього. "ћова народу Ч це його дух, ≥ дух народу Ч це його мова" (¬. фон √ум-больдт). ” н≥й акумулюЇтьс¤ духовна енерг≥¤ на≠роду. ¬она Ї головною ознакою ≥ символом нац≥њ.

4. „ерез мову ми п≥знаЇмо св≥т. Ќањвно вважати, що кожен з нас сприймаЇ св≥т безпосередньо, "та≠ким, ¤к в≥н Ї". Ќасправд≥ наше сприйн¤тт¤ св≥ту в≥дбуваЇтьс¤ кр≥зь призму нашоњ мови. "—в≥т про≠с≥Їтьс¤ кр≥зь сито сл≥в" ( . равс).

ѕ≥дкреслимо, що в кожного народу "мовна кар≠тина св≥ту" Ч сво¤, неповторна. Ќайпрост≥ший приклад: ми в природ≥ чуЇмо т≥льки т≥ звуки, ¤к≥ Ї в наш≥й мов≥ (р-р-р, ш-ш-ш, ку-ку, ку-ку-р≥-ку, гав-гав, н¤в, дзень, хрусь, хл¤п тощо). ¬ ≥нших на≠род≥в ц≥ звуконасл≥дуванн¤ звучать зовс≥м ≥накше.

¬есь св≥т ми "розчленовуЇмо" ≥ "сортуЇмо" так, ¤к це змушуЇ нас робити структура нашоњ мови, у ¤к≥й заф≥ксовано досв≥д ус≥х попередн≥х покол≥нь р≥зних епох. “ому зникненн¤ будь-¤коњ мови Ч це незам≥нима втрата, ¤ка зб≥днюЇ людство в ц≥лому.

ћова Ч зас≥б самоп≥знанн¤ народу, форма ≥с≠нуванн¤ надбудови в ус≥х њњ ви¤вах. "ћова Ч д≥м духу" (ћ.√айдеггер).

"ћова Ї р≥чище, ¤ким дух може котити своњ хви≠л≥ з твердою впевн≥стю, що джерела, до ¤ких вони його п≥двод¤ть, н≥коли не висохнуть" (¬. фон √умбольдт).

5. ћова Ч найважлив≥ший зас≥б сп≥лкуванн¤ людей, тобто зас≥б вираженн¤ ≥ передаванн¤ ду≠мок, почутт≥в, волеви¤влень. ” ц≥й рол≥ людська мова маЇ ун≥версальний характер: нею просто пе≠редати все те, що виражаЇтьс¤, наприклад, м≥м≥кою, жестами, морським зводом чи дорож≠н≥ми знаками, тод≥ ¤к жоден ≥з цих засоб≥в сп≥л≠куванн¤ не може конкурувати у вираженн≥ з мо≠вою.

6. ћова Ч це зас≥б формуванн¤, оформленн¤ та ≥снуванн¤ думки: без називанн¤ нема думанн¤, ос≠мисленн¤ реальност≥. "ћи не лише говоримо ¤ко≠юсь мовою, ми думаЇмо, ковзаючи вже прокла≠деною кол≥Їю, на ¤ку ставить нас мовна дол¤" (’.ќртега-≥-√ассет).

7. ћова Ч система знак≥в, матер≥альних за сво≠Їю природою ≥ соц≥альних за зм≥стом та функц≥≠¤ми.  ожен елемент мови маЇ свою значим≥сть лише в Їдност≥ та взаЇмозв'¤зку з ≥ншими еле≠ментами. “ому будь-¤ке насильство над окремим елементом негативно позначаЇтьс¤ на мов≥ в ц≥≠лому.

8. ћова Ч ¤вище сусп≥льне. ¬она виникаЇ, роз≠виваЇтьс¤, живе ≥ функц≥онуЇ в сусп≥льств≥. ћ≥ж мовою ≥ сусп≥льством ≥снуЇ взаЇмний зв'¤зок: не лише загибель сусп≥льства призводить до загибел≥ мови, але й загибель мови веде до зникненн¤ сус≠п≥льства, що не вберегло свою мову.

ћова Ч не т≥льки витв≥р ≥стор≥њ сусп≥льства, але й активний чинник ц≥Їњ ≥стор≥њ: не т≥льки об'Їкт, а й суб'Їкт ≥стор≥њ.

9. ‘ормою ≥снуванн¤ мови, св≥дченн¤м њњ жит≠тЇздатност≥ Ї мовленн¤, тобто використанн¤ ц≥Їњ мови людьми в комун≥кативних актах у вс≥х сфе≠рах громадського та особистого житт¤.

ѕерестаючи бути засобом сп≥лкуванн¤, мова стаЇ мертвою.

10. √оловними компонентами мови Ї фонетика, лексика, граматика.

11. ‘онетика Ч це звуки та елементи, що њх супроводжують: наголос, ≥нтонац≥¤. ‘онетику мо≠ви людина повинна засвоњти на сто в≥дсотк≥в. «а≠своЇнн¤ це починаЇтьс¤ в ранньому в≥ц≥: мелодику мовленн¤ та де¤к≥ ≥нш≥ ≥нтонац≥йн≥ елементи лю≠дина засвоюЇ ще в стан≥ ембр≥она, звукотворенн¤ формуЇтьс¤ в основному до двох рок≥в. Ѕ≥льше то≠го: нав≥ть перший крик немовл¤ти маЇ нац≥ональ≠но-мовний характер. ‘онетичн≥ навички реал≥зу≠ютьс¤ автоматично, а тому опануванн¤ фонетикою ≥ншоњ мови чи поверненн¤ до р≥дноњ вимагаЇ пев≠них зусиль.

12. Ћексика Ч це сукупн≥сть сл≥в мови. ÷¤ су≠купн≥сть внутр≥шньо орган≥зована, упор¤дкована:

слова об'Їднуютьс¤ в класи (частини мови), сло≠вотв≥рн≥ гн≥зда, стилев≥ шари, синон≥м≥чн≥ р¤ди, ан≠тон≥м≥чн≥ пари ≥ т. ≥н.

—ловниковий склад р≥зних мов неоднаковий: найбагатшим в≥н вважаЇтьс¤ в англ≥йськ≥й мов≥. ” нещодавно перевиданому "¬еликому ќксфордсь≠кому словников≥" заф≥ксовано понад 600 тис¤ч сл≥в. ћови де¤ких племен у джунгл¤х јмазон≥њ не перевищують двох тис¤ч сл≥в.

—ловниковий склад Ч найб≥льш м≥нливий, не≠ст≥йкий компонент мови. ¬≥н безпосередньо в≥до≠бражаЇ житт¤ народу ≥ чутливо реагуЇ на будь-¤к≥ зм≥ни в ньому.

—ловниковий склад Ч найб≥льш в≥дкрита мовна п≥дсистема, сюди легко проникають слова з ≥нших мов. —аме тут найвиразн≥ше в≥дчуваЇтьс¤ чужо≠мовна експанс≥¤, ¤ка призводить до "розмиванн¤" мови. „уж≥ слова т¤гнуть за собою чуж≥ звуки, чуж≥ словотв≥рн≥ елементи, нав≥ть граматичн≥ фор≠ми.

ѕ≥клуванн¤ про мову, њњ захищен≥сть сл≥д почи≠нати саме ≥з захисту словника.

¬важаЇтьс¤ нормальним, коли мовець волод≥Ї одним в≥дсотком словника мови. ÷ього достатньо, щоб в≥льно розмовл¤ти ≥ноземною мовою. ўо стосуЇтьс¤ р≥дноњ мови, то, очевидно, на так≥й к≥лькост≥ сл≥в зупин¤тис¤ не сл≥д. јдже, щоб нор≠мально учитись нав≥ть у першому клас≥, дитин≥ не≠обх≥дно знати щонайменше 800 сл≥в.

13. ƒушею мови, њњ "алгеброю" Ї граматика. ¬о≠на найч≥тк≥ше ви¤вл¤Ї нац≥ональний характер мо≠ви, њњ своЇр≥дн≥сть. √раматика Ч це ситема правил поЇднанн¤ сл≥в у мовленн≥ (словосполученн¤, ре≠ченн¤, текст), њх зм≥нюваност≥, що обумовлена по≠требами цього поЇднанн¤.

Ќа в≥дм≥ну в≥д словника, граматика характери≠зуЇтьс¤ б≥льшою непрониклив≥стю дл¤ чужомов≠них вплив≥в. ќднак порушенн¤ граматичноњ будо≠ви б≥льш бол¤че в≥дбиваЇтьс¤ на мов≥, н≥ж проник≠ненн¤ в мову чужих сл≥в.

√раматичний стр≥й мови достатньо опанувати на п'¤тдес¤т-дев¤носто в≥дсотк≥в, щоб бути зрозум≥≠лим. √раматикою р≥дноњ мови, ¤сна р≥ч, треба ово≠лод≥вати досконало.

14. ћова Ч головне знар¤дд¤ соц≥ал≥зац≥њ, тобто перетворенн¤ б≥олог≥чноњ ≥стоти в соц≥альну, у чле≠на певного сусп≥льства. ћова бере участь у тво≠ренн≥ людини.

15. ћова Ч це генетичний код нац≥њ, ¤кий по≠ЇднуЇ минуле з сучасним, програмуЇ майбутнЇ ≥ забезпечуЇ бутт¤ нац≥њ у в≥чност≥.

ѕќ’ќƒ∆≈ЌЌя ЌјЎќѓ ћќ¬»

1. ≤з ≥ндоЇвропейськоњ прамови, ¤ка розпалась не п≥зн≥ше 2,5 -3 тис¤ч рок≥в до н.е., з њњ п≥вн≥чно-сх≥дноњ д≥алектноњ групи, до ¤коњ входили також д≥≠алекти майбутн≥х балт≥йських, германських, ≥нд≥й≠ських та ≥ранських мов, вид≥лилась слов'¤нська прамова. ¬она про≥снувала понад 2,5 тис¤ч≥ рок≥в ≥ почала розпадатись десь близько третього сто≠л≥тт¤ н.е. ÷ей процес завершивс¤ в основному в шостому стол≥тт≥.

2. Ѕ≥льш≥сть г≥потез щодо прабатьк≥вщини слов'≠¤н локал≥зуЇ њњ ц≥лком або частково на територ≥њ сучасноњ ”крањни, а за географ≥чн≥ ор≥Їнтири пере≠важно берутьс¤ ƒн≥про, ƒн≥стер ≥  арпати.

3. «а в≥домост¤ми, заф≥ксованими в пам'¤тках писемност≥, ≥стор≥¤ сх≥дних слов'¤н "почалась у VI стол≥тт≥ на самому краю, в самому кутку нашоњ р≥внини, на п≥вн≥чно-сх≥дних схилах ≥ передг≥р'¤х  арпат" (¬. лючевський), де утворивс¤ в≥йсько≠вий союз слов'¤н, очолюваний дул≥бським кн¤зем. ѕод≥бн≥ форми пол≥тичноњ орган≥зац≥њ сусп≥льства були властив≥ й ≥ншим племенам. Ќа думку ж ћ. √рушевського: "«а пор≥г ≥сто≠ричних час≥в дл¤ украњнського народу можна прийн¤ти IV стол≥тт¤ нашоњ ери, коли ми маЇмо вже в≥домост≥, котр≥ можна прикласти спец≥ально до нього. ƒо цього часу ми можемо говорити про нього, ¤к про частину слов'¤нськоњ групи племен...".

«розум≥ло, що початок формуванн¤ мови зб≥га≠Їтьс¤ з початком формуванн¤ народу.

”насл≥док м≥грац≥йноњ взаЇмод≥њ людност≥ дул≥бського та ≥нших плем≥нних об'Їднань, а можливо, за певноњ участ≥ й неслов'¤нських племен, сфор≠мувавс¤ етнос, котрий на початку IX стол≥тт¤ ство≠рив державу, в≥дому п≥д назвою  ињвська –усь.

4. „и ≥снувала Їдина давньоруська мова, чи на≠селенн¤ –ус≥ користувалось д≥алектами, а за мову писемност≥ правила запозичена разом ≥з христи¤н≠ськими книгами церковнослов'¤нська (давньоболгарська) мова? Ќа ц≥ питанн¤ немаЇ Їдиноњ в≥д≠пов≥д≥, ¤к ≥ на питанн¤, коли почали формуватись украњнська, б≥лоруська та рос≥йська мови.

5. "Ќайважлив≥ш≥ фонетичн≥, граматичн≥ та лек≠сичн≥ особливост≥ украњнськоњ мови почали зарод≠жуватис¤ й розвиватис¤ ще з XII ст.; у ’≤”-’”≤ ст. у своњй фонетичн≥й систем≥, граматичн≥й будов≥ ≥ словниковому склад≥ вона вже сформувалас¤ ¤к окрема сх≥днослов'¤нська мова Ч мова украњнсь≠коњ нац≥њ, украњнська нац≥ональна мова". Ќаведе≠ний пасаж ≥з академ≥чноњ "—учасноњ украњнськоњ л≥≠тературноњ мови" (¬ступ. ‘онетика.  ., 1969, с. 10-11) в≥дображаЇ оф≥ц≥йно-науковий погл¤д на походженн¤ украњнськоњ мови.

б. ќф≥ц≥йн≥сть ≥ "Їдиноправильн≥сть" цього твер≠дженн¤ не випадкова. "ѕочаток утворенн¤ рос≥й≠ськоњ мови в≥дноситьс¤ до к≥нц¤ XII ст., коли на п≥вн≥чному сход≥ створюЇтьс¤ сильне ¬олодимиро-—уздальське кн¤з≥вство. (...). ѕочаток украњнськоњ мови також пов'¤зуЇтьс¤ з к≥нцем XII ст., коли в≥д≠буваЇтьс¤ в≥докремленн¤ п≥вн≥чно-сх≥дноњ –ус≥ в≥д п≥вденноњ" (‘.ѕ. ‘илин. ѕроисхождение русского, украинского й белорусского ¤зыков. Ћ. 1972, с- 61). ¬иходить, ¤кби не в≥докремилась п≥вн≥чно-сх≥дна частина –ус≥, то не почала б формуватись украњнська мова, а точн≥ше, мова, ¤кою розмовл¤≠ли на територ≥њ  ињвськоњ –ус≥, не трансформува≠лась би в напр¤мку майбутньоњ украњнськоњ мови. ўе р≥внозначно абсурдному твердженню, що ко≠ли б не утворилас¤ румунська мова, то на територ≥њ колишньоњ метропол≥њ –имськоњ ≥мпер≥њ не виникла б ≥тал≥йська мова, або, що коли б у ѕ≥вденн≥й јф≠риц≥ не сформувалась мова африкаанс (бурська мова), то н≥дерландська мова, котра дала початок мов≥ африкаанс у XVII стол≥тт≥, так ≥ застигла би на м≥сц≥...

1	2	3	4	5

Ќазва: ”крањнська мова
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-07 (4167 прочитано)