Музика > І шумить і гуде українська народна пісня в обробці Г.Г. Верьовки

І шумить і гуде українська народна пісня в обробці Г.Г. Верьовки

ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО ТВІР І ЙОГО АВТОРІВ.

Твір “І шумить і гуде” – українська народна пісня в обробці відомого українського композитора і диригента Григорія Гурійовича Верьовки.

Українська пісенна культура – одне з найцінніших духовних надбань народу за багатовікову його історію.

У народних піснях відображено най різноманітні прояви життя трудового народу – його велику, але героїчну історію, тривалу й запеклу боротьбу з чужоземними поневолювачами, побут та уподобання людей.

Народна пісня – незатьмарене джерело життя і повсякденних турбот трудівників. Вона правдиво відгукувалась на найрізноманітніші події в житті простих людей.

Веселкова мистецька краса випливає з поетичних слів і мелодій пісень про кохання. Правдиво й сердечно передано в них взаємну любов і щастя закоханих. А скільки смутку, горя, журби й печалі в піснях про невірність чи підступність!

Особливою музичною красою вирізняються пісні багатоголосі, розспівані на кілька рівнозначних мелодій, кожна з яких становить самостійну мистецьку вартість, а всі разом, у гуртовому звучанні, захоплюють самобутністю ладу, художністю, самостійністю горизонтального руху.

Творцями таких пісень, їхніми постійними носіями були переважно жінки.

Вони передавали власні почуття й переживання або щиро співчували горю своїх бідолашних сестер чи подруг.

Протяжні побутові пісні посідають важливе місце в репертуарі шанувальників співу, бо вони завжди хвилюють душу як виконавців, так і слухачів. Ясна річ, що не тільки краса природи, не лише історія та життєві турботи хвилюють творців та носіїв народних пісень.

Силу-силенну їх було створено в стилі й характері жартівливому, гумористичному, та навіть сатиричному.

Потяг народу до творчості такого типу не випадковий, він засвідчує любов українців до гострого слова й важливих мелодій, справжню оптимістичність їх світогляду.

Творці пісень проходять повз недоліки та прорахунки у житті й громадській діяльності, засуджують винуватців, розкривають причини тих чи інших життєвих вад.

Український фольклор багатий на зразки чисто інструментальної, здебільшого танцювальної музики.

Вони чіткі за ритмікою, “квадратні” за структурою і зумовлюють особливості української народної танцювальної стихії.

Природно, що образність, мелодика й ритміка таких зразків значно вплинули на виникнення жартівливих, гумористичних і сатиричних пісень, на визначення їх провідного мистецького характеру. Тому в цих піснях, рухливих і динамічних, відсутні, за окремими винятками, нестабільність метру, змінні розміри, асиметричність структури, що широко репрезентують плавність мелодичного розливу й ритмічну свободу загального руху в протяжних ліричних, а особливо, в родинно-побутових наспівах. Жартівливі пісні, як і пісні про кохання. про життя та побут у сім’ї, користуються широкою популярністю і звучать у сольному та гуртовому виконанні.

ВІДОМОСТІ ПРО ЖИТТЯ І ТВОРЧІСТЬ КОМПОЗИТОРА

Верьовка Григорій Гурійович народився 13 грудня 1895 року в м.Березна Чернігівської області.

Григорій Гурійович Верьовка – український композитор і хоровий диригент.

В 1918 –1921 р. вчився в Київському музично-драматичному інституті імені М.В. Лисенка по класу композиції у Л.Л. Яв орського, диригування – у А.І. Орлова, і в 1933 році закінчив інститут екстерном. З 1919 року працює як організатор і керівник самодіяльності, викладав хорове диригування у музично-навчальних закладах міста Києва.

В 1923-1927 роках працює в музично-драматичному інституті, з 1931 року - Київській консерваторії. З 1947 року Г.Г. Верьовка являється професором консерваторії.

В 1941-1945 роках Верьовка стає науковим співробітником Інституту фольклору АН УРСР.

З 1943 року Верьовка – організатор і керівник Українського державного народного хору.

В 1943-52 роках голова Спілки композиторів УРСР. Г.Г.Верьовка як композитор працював переважно в області хорової масової пісні, займався обробками народних пісень. Твори Верьовки широко популярні, багато які з них стали істинно народними. Ним написані пісні, присвячені своєму народу, рідній землі, зокрема: “Ой, як стало зелено”, “Ой чого ти земле, молодіти стала” і інші, а також жартівливі пісні, з них українська народна пісня “І шумить, і гуде”, патріотичні пісні, зокрема “Клятва”, пісня, о оспівують працю “Дівчата з Донбасу”, “Пісня про Волго-Дон”, “Шахтарочка”. Серед творів крупної форми кантата “Ми ковалі своєї долі” на слова П.Г.Тичини. Г.Г.Верьовка створив також обробки революційних пісень: “Вперед, народе, йди”, “Карманьйола” та інші, а також обробки українських народних пісень: “І шумить, і гуде”, “Ой чого ти, земле, молодіти стала”.

В 1948 році Г.Г. Верьовка за тривалу концертну діяльність одержав Державну премію СРСР.

Народний ход рік від року вдосконалював свою майстерність.

У кожній з країн, де проходили виступи, хор натхненно співав пісні її народу й обов’язково мовою оригіналу, що завжди особливо підкорювало слухачів.

21 жовтня 1964 року в місті Києві Григорій Гурійович Верьовка помер.

ЛІТЕРАТУРНИЙ ТЕКСТ

В українській народній пісні “І шумить, і гуде” оспівується доля молодої дівчини, яка мріє про своє майбутнє, прагне вийти заміж. Ця пісня жартівливого характеру;

Молода дівчина журиться:

“А хто мене, молодую,

Та й додому проведе?

І тут із земного садочку чути голос молодого козака:

“Гуляй, гуляй, дівчинонько,

Я додому проведу.”

Але дівчина перепливає, бо вона знає, що її мати буде бити за неслухняність. І тут уже дівчина докоряє матері:

Тоді було бити, вчити,

Як маленька була.

Потім донька як би оправдовується:

А тепер я велика

Треба мені чоловіка,

Ні старого, ні малого,

Козаченька молодого.

Дівчина мріє про молодого, дужого козака, який би не цурався ніякої роботи, поважав свою дружину.

Щоб у полі орав,

У домі він дбав,

Гей, а мене, молодую,

Та хазяйкою звав.

Тема: Оспівування долі молодої дівчини, яка мріє створити свою сім’ю.

Ідея: Віра юної дівчини в своє щастя, добру долю, вірне кохання.

МУЗИЧНО-ВИРАЖАЛЬНІ ЗАСОБИ.

Жанр твору: жартівлива пісня.

Форма твору: куплетно-варіаційна.

ХАРАКТЕРИСТИКА МЕЛОДІЇ

Можна сказати, що характер музики відповідає текстові, а, навіть більше того, музика йде за текстом і поступово розкриває його зміст. Твір “І шумить, і гуде” написаний для хору з супроводом.

Основна тема проходить в партії сопрано, але є також переходи з одного голосу в інший.

Починається твір, невеликим фортепіанним вступом. Сам вступ дає нам зрозуміти характер твору. Мелодія жартівливого характеру.

Далі вступають сопрано на першій долі такту, потім на другій половині другої долі вступають всі голоси разом.

Мелодія грайливого характеру. Це автор відображає за допомогою тексту.

Пізніше тема проходить в чоловічій групі, але недовго, тема знову повертається до сопрано.

Щоб найбільш точно відтворити думки героїв, їх роздуми, переживання композитор використовує мішане голосоведіння:

а) висхідне

б) нисхідне

Для мелодії твору найбільш характерним є такий ритмічний малюнок:

ЛАДОТОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ

Основна тональність твору “І шумить, і гуде” – до-мажор. Але в творі спостерігається перехід основної тональності в паралельну їй – ля-мінор. Це відхилення дає можливість краще зрозуміти слухачеві твір.

Але це відхилення звучить тимчасово – 8 тактів, потім знову звучить основна тональність твору-мажор.

ДЕТАЛЬНИЙ АНАЛІЗ ГАРМОНІЇ

Як і у всіх українських народних піснях, гармонічна структура базується на основних ступенях народного ладу. Гармонічна мова твору дуже багата.

ХАРАКТЕРИСТИКА ФАКТУРИ

Для твору “І шумить, і гуде” характерний гомофонно-гармонічний виклад з елементами поліфонії. Фактура твору тісно пов’язана з його змістом.

Тут композитор використовує різноманітні музично-виражальні засоби, які допомагають розкриттю основної теми твору. Це і темп, динаміка, гармонія, ритмічний малюнок – все це допомагає композитору передати точніше і повніше характер і зміст.

ВОКАЛЬНО-ХОРОВИЙ АНАЛІЗ

Твір написаний для чотириголосного мішаного хору:

С, А, Т, Б.

В хоровій партитурі є місце, де зустрічається дівізі.

Це в 14 такті твору:

І в самому кінці твору:

ДІАПАЗОН ХОРОВИХ ПАРТІЙ І ВСЬОГО ХОРУ

Кожна хорова партія має певний діапазон. Даний твір має нескладні тесетурні умови. І тому повинну виконуватись легко і вільно.

В усіх чотирьох партіях С.А.Т.Б. використана середня тесетура, але частково і висока тесетура.

Тесетурні мови вигідні.

Всі хорові партії навантажені відносно свого робочого діапазон. Динамічні і тесетурні співвідношення пропозицій.

Акомпанемент української пісні “І шумить, і гуде” відіграє в творі дуже важливу роль. Він допомагає краще пережати основний задум композитора. Музика допомагає більш детально розкрити характери головних героїв твору, їх душевний стан, переживання, почуття. В акомпанементі зустрічаються форшлаги, тріолі, акценти та ін., що надає музиці витонченого характеру.

ОСОБЛИВОСТІ ІНТОНУВАННЯ

В інтонуванні особливих труднощів немає.

Партії навантажені відносно свого робочого діапазону. Але є в творі такі місця, на які диригентові слід звернути увагу. Тому що велику увагу потрібно приділяти інтонації і строю під час роботи з найголовніших елементів, які тісно пов’язані між собою і супроводжують один одного. Певна складність виникає при інтонуванні звуків, які утворюють стрибки.

1	2

Назва: І шумить і гуде українська народна пісня в обробці Г.Г. Верьовки
Дата публікації: 2005-03-07 (941 прочитано)