ћузика > ћузика, ¤к один ≥з засоб≥в розвитку валеолог≥чноњ культури особистост≥

ћузикознавець ’ристофор –югер рахуЇ придатною дл¤ психотерап≥њ т≥льки класичну музику ≥ категорично в≥дхил¤Ї сучасну поп- ≥ рок - музику. ѕричому найкращий ефект ви¤влено т≥льки при д≥њ програм, створених на основ≥ милозвучних класичних ≥ народних мелод≥й.

“ак, ™лена ѕ≥мк≥на в своњй статт≥ "ћоцарт делает умнее" стверджуЇ, що найнезвичайн≥ша музика - це музика ћоцарта: не швидка, але ≥ не пов≥льна, плавна. јле не занудна надзвичайно чар≥вна у своњй простот≥.

Ќа думку вчених, музика цього композитора спри¤Ї розвитку розумових зд≥бностей у д≥тей.

ј мистецтвознавц≥ дедал≥ част≥ше закликають дбайливо ставитис¤ до актуального середовища особистост≥, викор≥нювати музичн≥ "шуми", фальш нечистих ≥нтонац≥й, надлишкове гостр≥, шоков≥ звуков≥ враженн¤. јдже звук ¤вл¤Їтьс¤ б≥льш сильним сенсорним подразником дл¤ людини, н≥ж св≥тло чи кол≥р. Ћюдський слух здатний сприймати р≥зницю у висот≥ в≥д 16 до 20 тис¤ч коливань в секунду. ѕорушенн¤ верхнього порогу, здатне викликати серйозн≥ зрушенн¤ в людському орган≥зм≥.

¬ музиц≥ використовуютьс¤ головним чином звуки в межах в≥д 16 до 4000 коливань в секунду. “акий д≥апазон пов'¤заний з ≥сторично складеною практикою людськоњ мови ≥ сп≥ву. ѕрикрим Ї те, що сучасн≥ техн≥чн≥ засоби репродуктуванн¤ музики, ¤к≥ волод≥ють великою звуковою потужн≥стю, не передбачають контрольних меж дл¤ р≥вн¤ гучност≥. якщо в побут≥ гучна розмова людини сприймаЇтьс¤ ¤к ознака недостатньоњ культури, то в молод≥жному середовищ≥ сьогодн≥ загальноприйн¤та абсолютна безкультурна позиц≥¤ сприйн¤тт¤ музики, ¤ка звучить, перевищуючи ус¤ку художню м≥ру гучност≥ звуку. ќсобливо таке становище характерне дл¤ танцювальних дискотек, де коливаюч≥ рухи мембран апаратури здатн≥ викликати хворобу орган≥в, слуху. "... на дискотец≥ сила звуку доведена до т≥Їњ степен≥, коли вона ще не вбиваЇ, але починаЇ д≥¤ти на нижн≥ шари мозку, на його п≥двали, на п≥дк≥рну основу, на п≥дсв≥дом≥сть, на глибинн≥ шари псих≥ки, що можна пор≥вн¤ти з д≥ю наркотичних речовин". ѕричому це не мелодична музика, не „айковський ≥ не Ўопен, але музика ритм≥чна, поп-музика, рок-музика, ≥ коли удари музичного ритму починають сп≥впадати з ударами вашого серц¤, створюЇтьс¤ враженн¤, що в середин≥ вас розхитуЇтьс¤ т¤жке ¤дро в≥д великого дзвону, ¤ке гупаЇ по вс≥х ребрах, по вс≥х кл≥тинах орган≥зму ...[ ].

Ѕеззаперечно, м≥ра гучност≥ музичного звуку - величина ≥сторична. ¬≥д початку вона була здатна характеристиками найдавн≥шого музичного ≥нструменту - людського голосу. ѕ≥зн≥ше з'¤вл¤ютьс¤ музичн≥ ≥нструменти супроводжуюч≥ сп≥в. “ак, улюбленими ≥нструментами древн≥х грек≥в була л≥ра, к≥фара, багаторубчата флейта с≥р≥н≥ке ≥ авлос. ¬ пер≥од середньов≥чч¤ в ™вроп≥ ≥нструментом домашнього музикуванн¤ стала лют≥ч, а в концертному рел≥г≥йному та обр¤довому жит≥ панував орган. VII називають золотим стол≥тт¤м скрипки. ”досконаленн¤ механ≥ки клавесину веде до по¤ви фортеп≥ано. …ого ун≥версальна природа спри¤ла зб≥льшенню попул¤рност≥ цього "най≥нтелектуальн≥шого ≥нструменту" (√. Ќейгауз).  ожен ≥нструмент виховував музичний слух покол≥нн¤ у в≥дпов≥дному д≥апазон≥ гучност≥. ¬ умовах розвитку засоб≥в масовоњ ≥нформац≥њ пом≥тно зб≥льшилась щ≥льн≥сть звучанн¤.

ѕрикро, що м≥крофони "з'њдають" природну красу п≥ан≥ста чи сп≥вака класичного репертуару. ўе г≥ршим Ї спостер≥гати за тим, ¤к багаточисленн≥ оркестрики сп≥шать озброњтис¤ техн≥кою: електрог≥тарами, м≥крофонами, динам≥ками, синтезаторами. Ќаш слух здатен оц≥нити переваги "техн≥чноњ" музики у вс≥х випадках, де техн≥ка не стаЇ виокремленою ≥з музики, а навпаки, збагачуЇ њњ новими виразовими можливост¤ми. ∆иве ≥нструментальне ≥ вокальне музикуванн¤, культура ≥ багатство музичного звуку в умовах безпосередньо створюваного виконанн¤ повинно стати шкалою музичного сприйн¤тт¤ дл¤ молод≥. јдже музика Ї своЇр≥дним емоц≥йним камертоном, вона допомагаЇ люд¤м у р≥зних життЇвих ситуац≥¤х [ ].

≈моц≥йне переживанн¤ - це джерело духовного св≥ту особистост≥. ќск≥льки людина - ≥стота емоц≥йна, то емоц≥йн≥ переживанн¤ та почутт¤ нев≥д'Їмн≥ в≥д духовного св≥ту особистост≥. ≤ саме твори мистецтва формують нашу емоц≥йну культуру, культуру естетичних почутт≥в ≥ смак≥в, духовну культуру нашого житт¤.

ќсобливе значенн¤ мають естетичн≥ почутт¤ дл¤ п≥дростаючого покол≥нн¤ молод≥. ¬они (почутт¤) Ї орган≥чною умовою дл¤ формуванн¤ валеолог≥чноњ культури гармон≥йно розвиненоњ особистост≥.

1	2

Ќазва: ћузика, ¤к один ≥з засоб≥в розвитку валеолог≥чноњ культури особистост≥
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-07 (1003 прочитано)