ћузика > ‘ранц Ўуберт. Ѕ≥ограф≥¤

Ќезабаром з'¤вилис¤ вокальний цикл Ђѕрекрасна м≥рошничкаї (20 п≥сень на слова ¬. ћюллера), зингшпиль Ђ«мовниц≥ї ≥ опера Ђ‘ьерабрасї. ” 1824 минулому написан≥ струнн≥ квартети A-moll ≥ D-moll (його друга частина Ч вар≥ац≥њ на тему б≥льш ранньоњ п≥сн≥ Ўуберта Ђ—мерть ≥ д≥вчинаї) ≥ шестичасний ќктет дл¤ духових ≥ струнних, створений за зразком дуже попул¤рного в той час —ептету соч. 20 Ћ. ван Ѕетховена, але переважаючий його по масштабах ≥ в≥ртуозному блиску. ќчевидно, ул≥тку 1825 у √мундене б≥л¤ ¬≥дн¤ Ўуберт чи накидав частково склав свою останню симфон≥ю (так називану Ђ¬еликуї, C-dur). ƒо цього часу Ўуберт уже користавс¤ у ¬≥дн≥ дуже високою репутац≥Їю. …ого концерти з ‘оглем збирали численну публ≥ку, а видавц≥ охоче публ≥кували його нов≥ п≥сн≥, а також п'Їси ≥ сонати дл¤ фортеп≥ано. —еред добутк≥в Ўуберта 1825-26 вид≥л¤ютьс¤ фортеп≥анн≥ сонати A-moll, D-dur, G-dur, останн≥й струнний квартет G-dur ≥ де¤к≥ п≥сн≥, у тому числ≥ Ђћолода черниц¤ї ≥ Ave Maria. ” 1827-28 творч≥сть Ўуберта активно висв≥тлювалос¤ в печатц≥, в≥н був обраний членом в≥денського —усп≥льства друз≥в музики ≥ 26 березн¤ 1828 дав у зал≥ —усп≥льства авторський концерт, що пройшов з великим усп≥хом. ƒо цього пер≥оду в≥днос¤тьс¤ вокальний цикл Ђ«имовий шл¤хї (24 п≥сн≥ на слова ћюллера), два зошити експромт≥в дл¤ фортеп≥ано, два фортеп≥анних тр≥о ≥ шедеври останн≥х м≥с¤ц≥в житт¤ Ўуберта Ч ћеса Es-dur, три останн≥ фортеп≥анн≥ сонати, —трунний кв≥нтет ≥ 14 п≥сень, опубл≥кованих п≥сл¤ смерт≥ Ўуберта у вид≥ зб≥рника за назвою ЂЋебедина п≥сн¤ї (найб≥льш попул¤рна Ђ—еренадаї на слова Ћ. –ельштаба ≥ Ђƒв≥йникї на слова √. √ейне). ѕрот¤гом дек≥лькох рок≥в Ўуберту приходитьс¤ жити у своњх друз≥в - серед них теж Ї композитори, Ї художник, поет, сп≥вак. ”творитьс¤ т≥сне коло близьких один одному людей - душею його стаЇ Ўуберт. Ѕув в≥н невеликого росту, щ≥льний, кремезний, короткозорий, соромливий ≥ в≥др≥зн¤вс¤ надзвичайною чар≥вн≥стю. ƒо цього часу в≥днос¤тьс¤ знаменит≥ "шубертиади" - вечора, що присв¤чуютьс¤ вин¤тково музиц≥ Ўуберта, коли в≥н не в≥дходив в≥д фортеп≥ано, в≥дразу, на ходу, складаючи музику... ƒ≥Ї в≥н щодн¤, щогодини, без утоми ≥ зупинки, начебто знаЇ, що залишилос¤ йому недовго... ћузика не залишала його нав≥ть у сн≥ - ≥ в≥н п≥дхоплювавс¤ посередин≥ ноч≥, щоб записати њњ на клаптиках папера. ўоб щораз не шукати окул¤ри, в≥н не розстававс¤ з ними.

јле ¤к би н≥ намагалис¤ допомогти йому його друз≥, це були роки запеклоњ боротьби за ≥снуванн¤, житт¤ в нетоплених к≥мнатках, ненависн≥ уроки, що йому приходилос¤ давати заради м≥зерного зароб≥тку... ”бог≥сть не дозволила йому женитис¤ на кохан≥й д≥вчин≥, що звол≥ла йому багатого кондитера.

” 1822 роц≥ Ўуберт пише один ≥з кращих своњх добутк≥в - сьому "Ќезак≥нчену симфон≥ю", а в наступному - шедевр вокальноњ л≥рики, цикл ≥з 20 п≥сень "ѕрекрасна м≥рошничка". —аме в цих добутках з вичерпною повнотою виразивс¤ новий напр¤мок у музиц≥ - романтизм.

” цю пору завд¤ки зусилл¤м друз≥в Ўуберт помиривс¤ з батьком ≥ повернувс¤ в родину. јле с≥мейна ≥дил≥¤ була недовгою - уже через два роки Ўуберт знову ≥де, щоб жити окремо, незважаючи на повну свою непрактичн≥сть у побут≥. ƒов≥рливий ≥ нањвний, в≥н часто ставав жертвою своњх видавц≥в, що наживалис¤ на ньому. јвтор величезноњ к≥лькост≥ твор≥в, ≥ зокрема п≥сень, що ще при його житт≥ стали попул¤рн≥ в бюргерських колах, в≥н ледь зводив к≥нц≥ з к≥нц¤ми. якщо ћоцарт, Ѕетховен, Ћист, Ўопен ¤к прекрасн≥ музиканти-виконавц≥ чимало спри¤ли росту попул¤рност≥ своњх добутк≥в, то Ўуберт в≥ртуозом не був ≥ зважувавс¤ виступати х≥ба що в рол≥ акомпан≥атора своњх п≥сень. ј про симфон≥њ ≥ говорити чогось - жодна њхн≥й њх так ≥ не була виконана при житт≥ композитора. Ѕ≥льш того, ≥ сьома, ≥ восьма симфон≥¤ були загублен≥. ѕартитуру восьмоњ через дес¤ть рок≥в п≥сл¤ смерт≥ композитора знайшов –оберт Ўуман, а знаменита "Ќезак≥нчена" була уперше виконана лише в 1865 роц≥.

”се б≥льше ≥ б≥льше Ўуберт занурюЇтьс¤ в розпач ≥ сам≥тн≥сть: кружок розпалас¤, його друз≥ стали людьми с≥мейними, з положенн¤м у сусп≥льств≥, ≥ лише Ўуберт залишавс¤ нањвно в≥рний ≥деалам молодост≥, що вже пройшла. ¬≥н був бо¤зкий ≥ не вм≥в просити, але в той же час ≥ не бажав принижуватис¤ перед впливовими людьми - к≥лька м≥сць, на ¤к≥ в≥н був вправ≥ розраховувати ≥ ¤к≥ забезпечили б йому безб≥дне ≥снуванн¤, були в результат≥ в≥ддан≥ ≥ншим музикантам. "ўо буде з мною... - писав в≥н, - мен≥, мабуть, прийдетьс¤ на старост≥, ¤к гетевскому арф≥сту, ходити з дверей у двер≥ ≥ просити милостин≥ на хл≥б...". ¬≥н не знав, що старост≥ в нього не буде. ƒругий п≥сенний цикл Ўуберта "«имовий шл¤х" - це б≥ль над≥й, що невиправдалис¤, ≥ втрачених ≥люз≥й.

—ексуальне житт¤ великого австр≥йц¤ обкутане ще б≥льшою таЇмницею. як≥сь немислим≥ обривки зведень, що д≥йшли до нас, ще б≥льше згущають таЇмничий морок, ¤ким наповн¤лос¤ житт¤ композитора. √оворили, що його вокальний цикл "ѕрекрасна м≥рошничка", на текст поета ‘. ћюллера, написаний п≥д впливом реальних под≥й з житт¤ композитора. ќднак, зрозум≥лих зведень про цьому так ≥ не з'¤вилос¤ - ус≥ на р≥вн≥ догм. ≤нших момент≥в, що стосуютьс¤ його зв'¤зк≥в з ж≥нками, б≥ографи не мають. ¬оно ≥ зрозум≥ло - чи легко писати б≥ограф≥ю ген≥¤, розташовуючи лише жалюг≥дними обривками зведень, до того ж мало достов≥рних? ѕроте, "оф≥ц≥йн≥ джерела" представл¤ють нам житт¤ Ўуберта спираючи на те, що це була надзвичайно р≥зноб≥чна людина, але дуже в≥длюдний. "ћенш оф≥ц≥йн≥" джерела, що претендують на в≥рог≥дн≥сть, уже б≥льш ц≥кав≥. ¬и¤вл¤Їтьс¤, де¤к≥ зведенн¤ просто умалчивались (щодо його житт¤ 10-х м.м. XIX в.), тому що в законному шлюб≥ Ўуберт н≥коли в житт≥ не складавс¤. «веденн¤ з медичного арх≥ву вказують, що ‘ранц Ўуберт в останн≥ роки житт¤ був заражений сиф≥л≥сом. ÷ю хворобу в т≥ часи л≥кувати практично не вм≥ли, люди п≥ддавалис¤ ц≥лим еп≥дем≥¤м, джерелом ¤ких були полов≥ контакти в неоф≥ц≥йних публ≥чних будинках. —аме в ц≥ роки стих≥йне лихо у вид≥ спалаху сиф≥л≥су було ви¤влено оф≥ц≥йно, ≥ було нав≥ть установлене джерело виникненн¤ - де¤кий неоф≥ц≥йний публ≥чний будинок, де працювали хлопчики. “аким чином, це стало Їдиною верс≥Їю, що вказуЇ на то, в≥дк≥л¤ виникла ц¤ фатальна хвороба в Ўуберта. —умн≥вно? ћожливо, так. јле це Їдине з того де¤кого, що ми знаЇмо оф≥ц≥йно.

ќстанн≥ роки житт¤ в≥н багато хвор≥в, б≥дував, але творча активн≥сть його не слабшала. Ќав≥ть навпаки - музика його стаЇ усе глибше, масштабн≥ше ≥ виразн≥ше, чи йде мова про його фортеп≥анн≥ сонати, струнн≥ квартети, восьм≥й чи симфон≥њ п≥сн¤х.

≤ все-таки, нехай т≥льки один раз, в≥н дов≥давс¤, що таке справжн≥й усп≥х. ” 1828 роц≥ його друз≥ орган≥зували у ¬≥дн≥ концерт ≥з його добутк≥в, що перевершив ус≥ чеканн¤. Ўуберт знову повний см≥ливих план≥в, в≥н ≥нтенсивно працюЇ над новими добутками. јле до смерт≥ залишаЇтьс¤ к≥лька м≥с¤ц≥в - Ўуберт занедужуЇ тифом. ќслаблений роками нестатку орган≥зм не може пручатис¤, ≥ 19 листопада 1828 року ‘ранц Ўуберт умираЇ. ћайно його оц≥нюЇтьс¤ за грош≥.

ѕоховали Ўуберта на в≥денському цвинтар≥, виграв≥ювавши на скромному пам'¤тнику напис:

—мерть поховала тут багатий скарб,

јле ще б≥льш прекрасн≥ над≥њ.

ѕ≤—Ќ≤ Ўуберта

ƒовгий час Ўуберт був в≥домий головним чином своњми п≥сн¤ми дл¤ голосу з фортеп≥ано. ¬ласне кажучи, ≥з Ўуберта почалас¤ нова епоха в ≥стор≥њ н≥мецькоњ вокальноњ м≥н≥атюри, п≥дготовлена розкв≥том н≥мецькоњ л≥ричноњ поез≥њ к≥нц¤ 18 Ч початку 19 вв. Ўуберт писав музику на в≥рш≥ поет≥в самого р≥зного р≥вн¤, в≥д великих ». ¬. •ете (близько 70 п≥сень), ‘. Ўиллера (понад 40 п≥сень) ≥ √. √ейне (6 п≥сень з ЂЋебединоњ п≥сн≥ї) до пор≥вн¤но малов≥домих л≥тератор≥в ≥ аматор≥в (так, на в≥рш≥ свого друга ». ћайрхофера Ўуберт склав близько 50 п≥сень).  р≥м величезного стих≥йного мелод≥йного дарунка, композитор мав ун≥кальну здатн≥сть передавати музикою ¤к загальну атмосферу в≥рша, так ≥ його значеннЇв≥ в≥дт≥нки. ѕочинаючи ≥з самих ранн≥х п≥сень, в≥н винах≥дливо використовував можливост≥ фортеп≥ано в звукозображувальних ≥ експресивних ц≥л¤х; так, у Ђћаргарит≥ за пр¤дкоюї безупинна ф≥гурац≥¤ ш≥стнадц¤тими уособлюЇ обертанн¤ пр¤дки й одночасно чуйно реагуЇ на вс≥ зм≥ни емоц≥йноњ напруги. ѕ≥сн≥ Ўуберта вин¤тково р≥зноман≥тн≥ за формою: в≥д простих строф≥чних м≥н≥атюр до в≥льно побудованих вокальних сцен, що часто складаютьс¤ з контрастних розд≥л≥в. ¬≥дкривши дл¤ себе л≥рику ћюллера, що опов≥даЇ про мандр≥вки, стражданн¤, над≥њ ≥ розчаруванн¤х самотньоњ романтичноњ душ≥, Ўуберт створив вокальн≥ цикли Ђѕрекрасна м≥рошничкаї ≥ Ђ«имовий шл¤хї Ч власне кажучи, перш≥ в ≥стор≥њ велик≥ сер≥њ п≥сень-монолог≥в, зв'¤заних Їдиним сюжетом.

¬ ≤ЌЎ»’ ∆јЌ–ј’

Ўуберт все житт¤ прагнув до усп≥ху в театральних жанрах, однак його опери при ус≥х своњх музичних достоњнствах недостатньо виграшн≥ в драматург≥чному в≥дношенн≥. « ус≥Їњ музики Ўуберта, безпосередньо зв'¤заноњ з театром, попул¤рн≥сть здобули лише окрем≥ номери до п'Їси ¬. фон „ез≥ Ђ–озамундаї (1823).

÷ерковн≥ композиц≥њ Ўуберта, за вин¤тком мес As-dur (1822) ≥ Es-dur (1828), малов≥дом≥. “им часом Ўуберт писав дл¤ церкви все житт¤; у його духовн≥й музиц≥ всупереч давн≥й традиц≥њ переважаЇ гомофонна фактура (пол≥фон≥чний лист не належало до сильних стор≥н композиторськоњ техн≥ки Ўуберта, ≥ в 1828 в≥н нав≥ть мав нам≥р пройти курс контрапункту в авторитетного в≥денського педагога —. «ехтера). ™дина ≥ до того ж незак≥нчена оратор≥¤ Ўуберта ЂЋазарї стил≥стично родинний його операм. —еред св≥тських хорових ≥ вокально-ансамблевих добутк≥в Ўуберта переважають п'Їси дл¤ аматорського виконанн¤. —ерйозним, п≥днесеним характером вид≥л¤Їтьс¤ Ђѕеснь парфум≥в над водамиї дл¤ восьми чолов≥чих голос≥в ≥ низьких струнних на слова •ете (1820).

1	2	3

Ќазва: ‘ранц Ўуберт. Ѕ≥ограф≥¤
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-07 (2124 прочитано)