Ѕ≥олог≥¤ > ∆ив≥ орган≥зми ¤к особливе середовище ≥снуванн¤. “ип взаЇмозвТ¤зк≥в м≥ж орган≥змами

∆ив≥ орган≥зми ¤к особливе середовище ≥снуванн¤. “ип взаЇмозвТ¤зк≥в м≥ж орган≥змами

∆ив≥ орган≥зми ¤к особливе середовище ≥снуванн¤. ”с≥ жив≥ орган≥зми значно в≥др≥зн¤ютьс¤ в≥д навколишньоњ неорган≥чноњ природи за к≥льк≥сним х≥м≥чним складом. Ќаприклад, вуглецю у рослинах м≥ститьс¤ близько 18 %, у ірунт≥ Ч менше 1 %, а сил≥ц≥ю, навпаки, у рослинах Ч 0,15 %, а у ірунт≥ Ч 33 %. ¬еликий вм≥ст вуглецю в склад≥ живих орган≥зм≥в пов'¤заний з на¤вн≥стю в них вуглецевм≥сних сполук, ¤к≥ називають орган≥чними.

” де¤ких живих орган≥змах нагромаджуютьс¤ певн≥ х≥м≥чн≥ елементи. “ак, у водорост¤х нагромаджуЇтьс¤ йод, у жовтц≥ Ч л≥т≥й, у болотн≥й р¤сц≥ Ч рад≥й тощо.

¬ода та ≥нш≥ неорган≥чн≥ речовини, њхн¤ роль у життЇд≥¤льност≥ кл≥тини. ≤з неорган≥чних сполук у кл≥тин≥ найб≥льше води. „им вища ≥нтенсивн≥сть обм≥ну речовин у т≥й чи ≥нш≥й тканин≥, тим б≥льше вона м≥стить води. ¬ ембр≥она людини у в≥ц≥ 1,5 м≥с¤ц¤ вода становить 97,5 %, у восьмим≥с¤чного Ч 83, у немовл¤ти Ч 74, у дорослоњ людини в середньому 66 %. ¬м≥ст води в р≥зних органах ≥ тканинах людського орган≥зму також р≥зний. “ак, мозок дорослоњ людини м≥стить 86 %, печ≥нка Ч 70, к≥стки Ч 20 % води. « в≥ком вм≥ст води у тканинах зменшуЇтьс¤. ¬ода виконуЇ в кл≥тинах багато функц≥й: збереженн¤ об'Їму, забезпеченн¤ пружност≥ кл≥тин, розчиненн¤ р≥зних х≥м≥чних речовин.  р≥м того, вода Ч це середовище, в ¤кому в≥дбуваютьс¤ вс≥ х≥м≥чн≥ процеси. ¬она безпосередньо бере участь в ус≥х х≥м≥чних реакц≥¤х. “ак, розщепленн¤ жир≥в, вуглевод≥в та ≥нших орган≥чних сполук в≥дбуваЇтьс¤ в результат≥ х≥м≥чноњ взаЇмод≥њ њх з водою. «авд¤ки висок≥й теплоЇмност≥ вода захищаЇ цитоплазму в≥д р≥зких коливань температури, спри¤Ї терморегул¤ц≥њ кл≥тин ≥ орган≥зму. „астина молекул води (~15 %) у кл≥тинах перебуваЇ у зв'¤заному з б≥лковими молекулами стан≥. ¬они ≥золюють б≥лков≥ молекули одну в≥д одноњ в колоњдних розчинах.

«агальноб≥олог≥чна суть обм≥ну речовин ¤к специф≥чноњ властивост≥ живоњ матер≥њ пол¤гаЇ в тому, що вс≥ жив≥ орган≥зми вилучають з навколишнього середовища р≥зн≥ орган≥чн≥ ≥ неорган≥чн≥ сполуки та х≥м≥чн≥ елементи, використовують њх у своњй життЇд≥¤льност≥ ≥ вид≥л¤ють у зовн≥шнЇ середовище к≥нцев≥ продукти обм≥ну у вигл¤д≥ прост≥ших орган≥чних ≥ неорган≥чних сполук. ќбм≥н речовин можна схарактеризувати ¤к комплекс б≥ох≥м≥чних ≥ ф≥з≥олог≥чних процес≥в, ¤к≥ забезпечують життЇд≥¤льн≥сть орган≥зм≥в у т≥сному взаЇмозв'¤зку з навколишн≥м середовищем.  омплекс ф≥з≥олог≥чних процес≥в, що вивчаЇтьс¤ на р≥вн≥ ц≥л≥сного вищого орган≥зму, охоплюЇ акти диханн¤, живленн¤, травленн¤, всмоктуванн¤, а також вид≥ленн¤ продукт≥в обм≥ну органами ≥ системами (шк≥ра, леген≥, вид≥льна система, травний апарат).

Ќижч≥ форми, на думку ∆. Ѕ. Ћамарка, виникли шл¤хом самозародженн¤ з неорган≥чноњ матер≥њ, причому таке самозародженн¤ неодноразово в≥дбувалос¤ в далекому минулому, в≥дбуваЇтьс¤ нин≥ ≥ в≥дбуватиметьс¤ в майбутньому. ƒл¤ доказу цього в≥н звертавс¤ до факту одночасного ≥снуванн¤ нижчих ≥ вищих груп живих ≥стот. Ќижч≥ тварини, тобто найпрост≥ш≥, поступово перетворюютьс¤ на високоорган≥зован≥ ≥стоти шл¤хом вдосконаленн¤ орган≥зац≥њ. ¬ результат≥ таких зм≥н жив≥ орган≥зми з часом у довгому р¤ду посл≥довних покол≥нь поступово вдосконалюютьс¤, стають усе складн≥шими ≥ б≥льш високоорган≥зованими. „им б≥льше часу минаЇ з моменту самозародженн¤ певноњ форми, тим б≥льш досконалими ≥ складно орган≥зованими ви¤вл¤ютьс¤ њњ сучасн≥ потомки. Ќайприм≥тивн≥ш≥ виникли нещодавно ≥ ще не встигли стати досконалими.

¬изнаючи можлив≥сть перетворенн¤ одних вид≥в на ≥нш≥, ∆. Ѕ. Ћамарк стверджував, що вс≥ жив≥ т≥ла в своЇму ≥сторичному розвитку проход¤ть шл¤х поступового ускладненн¤ орган≥зац≥њ. ÷ю поступову прогрес≥ю в ускладненн≥ орган≥зац≥њ в≥н назвав градац≥Їю (табл. 3).

Ќа думку ∆. Ѕ. Ћамарка, ≥снуванн¤ градац≥њ п≥дтверджуЇтьс¤ у раз≥ розташуванн¤ вид≥в у межах рослинного ≥ тваринного св≥ту в≥д найпрост≥ших (≥нфузор≥њ, пол≥пи) до високоорган≥зованих (птахи, ссавц≥; "пор¤док самоњ природи"). “од≥ отримаЇмо безперервний р¤д, сх≥дц≥ орган≥чних форм в≥д найнижчих до найб≥льш орган≥зованих. ¬≥н п≥дкреслював, що сх≥дц≥ пом≥тн≥ лише у раз≥ з≥ставленн¤ головних груп, ¤к≥ належать до клас≥в ≥ великих родин, оск≥льки види тварин ≥ рослин пов'¤зан≥ м≥ж собою багатьма др≥бними переходами, тому буваЇ важко њх розмежувати. ¬иход¤чи з цього, ∆. Ѕ. Ћамарк спочатку вважав, що в реальному св≥т≥ види не ≥снують ≥ що вони просто вигадан≥ систематиками дл¤ зручност≥ класиф≥кац≥њ. «годом ∆. Ѕ. Ћамарк д≥йшов правильного розум≥нн¤ вид≥в: вони реально ≥снують у певний пром≥жок часу, тобто в≥дносно стал≥.

‘актори еволюц≥њ за вченн¤м ∆. Ѕ. Ћамарка. ¬ розум≥нн≥ причин ≥сторичного розвитку орган≥чноњ природи ∆. Ѕ. Ћамарк в≥дстоював матер≥ал≥стичн≥ позиц≥њ. ѕроцес еволюц≥њ тварин ≥ рослин, прогресивне ускладненн¤ њхньоњ орган≥зац≥њ (градац≥ю; див. табл. 3) ≥ пристосуванн¤ до умов ≥снуванн¤ ∆. Ѕ. Ћамарк розгл¤дав ¤к результат впливу двох основних фактор≥в: внутр≥шнього прагненн¤ орган≥зму до вдосконаленн¤ та активного впливу середовища, що зумовлюЇ по¤ву р≥зноман≥тних форм одного р≥вн¤. ѕри цьому ∆. Ѕ. Ћамарк вважав, що п≥д впливом фактор≥в зовн≥шнього середовища завжди виникають лише корисн≥ дл¤ орган≥зму пристосувальн≥ ознаки.

¬заЇмозв'¤зки м≥ж орган≥змами в еколог≥чних системах. ”групованн¤ орган≥зм≥в, що вход¤ть до складу б≥огеоценоз≥в, складаютьс¤ з трьох груп компонент≥в: утворювач≥в орган≥чноњ речовини (автотрофних орган≥зм≥в) Ч продуцент≥в; споживач≥в живоњ орган≥чноњ речовиниЧ консумент≥в; руйн≥вник≥в орган≥чних решток Ч переважно м≥кроорган≥зм≥в, ¤к≥ розщеплюють орган≥чн≥ речовини до простих м≥неральних сполук, Ч редуцент≥в. ¬с≥ вони пов'¤зан≥ ланцюгами живленн¤.

Ћанцюги живленн¤ Ч це посл≥довност≥ особин одного виду, њхн≥х решток або продукт≥в життЇд≥¤льност≥, ¤к≥ Ї об'Їктом живленн¤ орган≥зм≥в ≥ншого виду, тобто р¤д вид≥в орган≥зм≥в, пов'¤заних м≥ж собою троф≥чними зв'¤зками, що складають певну посл≥довн≥сть у передаванн≥ речовин ≥ енерг≥њ. –озр≥зн¤ють два типи ланцюг≥в живленн¤.

ѕерший ланцюг живленн¤ (ланцюг вињданн¤, або пасовищний) розпочинаЇтьс¤ з рослин. ƒжерело енерг≥њ, за рахунок ¤коњ ≥снують ус≥ орган≥зми, Ч —онце. ¬ процес≥ фотосинтезу св≥тлова енерг≥¤ перетворюЇтьс¤ ними (перша ланка таких ланцюг≥в живленн¤) на х≥м≥чну з утворенн¤м орган≥чних сполук. ѕри цьому лише близько 1 % св≥тловоњ енерг≥њ, що потрапл¤Ї на рослину, переходить у потенц≥альну енерг≥ю орган≥чних речовин; решта розс≥юЇтьс¤ у вигл¤д≥ теплоти та в≥дбиваЇтьс¤.  оли тварини поњдають рослини, то ≥нша частина енерг≥њ, що м≥ститьс¤ в кормах, витрачаЇтьс¤ на р≥зн≥ процеси життЇд≥¤льност≥. ” середньому в р≥зних ланцюгах живленн¤ лише 10 % енерг≥њ корм≥в переходить у новозбудовану речовину т≥ла тварин. “равоњдних тварин поњдають хижаки (на цьому ≥ завершуЇтьс¤ ланцюг вињданн¤). ѕриклад такого типу ланцюга живленн¤: планктонн≥ водорост≥ Ч планктонн≥ тварини Ч риби Ч рибоњдн≥ птахи ≥ м'¤соњдн≥ ссавц≥. ≤нший приклад: рослини Ч комахи Ч комахоњдн≥ птахи Ч хиж≥ птахи.

ƒругий тип ланцюг≥в живленн¤ розпочинаЇтьс¤ в≥д рослинних ≥ тваринних решток, екскремент≥в тварин ≥ йде до др≥бних тварин ≥ м≥кроорган≥зм≥в, ¤к≥ ними живл¤тьс¤. ¬ результат≥ д≥¤льност≥ м≥кроорган≥зм≥в утворюЇтьс¤ нап≥врозщеплена маса Ч детрит. “акий ланцюг живленн¤ називають ланцюгом розщепленн¤ (детритним).

 ожний ланцюг маЇ розгалуженн¤ й ускладнюЇтьс¤ на¤вн≥стю в природ≥ паразит≥в ≥ надпаразит≥в. Ќаприклад, ховрах живитьс¤ рослинами, на ньому паразитують блохи, в кишках ¤ких Ї бактер≥њ, в бактер≥¤х Ч в≥руси.

¬ угрупованн≥ орган≥зм≥в (б≥оценоз≥) зазвичай буваЇ низка паралельних ланцюг≥в живленн¤, м≥ж ¤кими можуть ≥снувати зв'¤зки, оск≥льки майже завжди р≥зн≥ компоненти живл¤тьс¤ р≥зними об'Їктами ≥ сам≥ Ї поживою дл¤ р≥зних член≥в екосистеми. —кладна структура ланцюг≥в живленн¤ забезпечуЇ ц≥л≥сн≥сть ≥ динам≥чн≥сть б≥оценозу.

 ожний ланцюг живленн¤ включаЇ, ¤к правило, не б≥льше 4Ч5 ланок, оск≥льки внасл≥док втрати енерг≥њ загальна маса кожноњ наступноњ ланки приблизно в 10 раз≥в менша в≥д попередньоњ. ÷ю законом≥рн≥сть називають правилом еколог≥чноњ п≥рам≥ди. –озр≥зн¤ють к≥лька категор≥й "еколог≥чних п≥рам≥д". ѕ≥рам≥да чисел в≥дображаЇ число особин у кожному р≥вн≥ ланцюга живленн¤ (у кожному наступному р≥вн≥ число особин зменшуЇтьс¤); п≥рам≥да б≥омаси Ч к≥льк≥сть орган≥чноњ речовини (б≥омаса), п≥рам≥да енерг≥њ Ч к≥льк≥сть енерг≥њ в њж≥ у кожному р≥вн≥ ланцюга живленн¤. ”с≥ вони, хоч ≥ в≥др≥зн¤ютьс¤ за абсолютними значенн¤ми, мають однакову спр¤мован≥сть, що в≥дображаЇ чисельн≥сть окремих орган≥зм≥в в угрупованн¤х, ≥ разом з нею ви¤вл¤ють характерн≥ особливост≥ б≥оценоз≥в.

ѕ≥рам≥ди чисел ≥ б≥омаси можуть бути оберненими (або частково оберненими), тобто основа може бути меншою, н≥ж один чи к≥лька верхн≥х р≥вн≥в. “ак буваЇ, ¤кщо середн¤ маса продуцент≥в менша в≥д маси консумент≥в або ¤кщо швидк≥сть метабол≥зму продуцент≥в б≥льша, н≥ж кон”мент≥в. Ќавпаки, енергетична п≥рам≥да завжди звужуватиметьс¤ догори за умови, що враховуютьс¤ вс≥ джерела троф≥чноњ енерг≥њ в систем≥. ≈колог≥чна п≥рам≥да енерг≥њ даЇ найповн≥ше у¤вленн¤ про функц≥ональну орган≥зац≥ю угрупованн¤. ¬она в≥дображаЇ картину швидкостей перем≥щенн¤ маси њж≥ через ланцюг живленн¤.

 онцепц≥¤ потоку енерг≥њ даЇ змогу не лише пор≥внювати екосистеми м≥ж собою, а й оц≥нювати в≥дносну роль попул¤ц≥й у њхн≥х б≥олог≥чних угрупованн¤х.

ѕоњданн¤ одних орган≥зм≥в ≥ншими зазвичай не руйнуЇ ≥сторично утворених взаЇмозв'¤зк≥в, оск≥льки загибель член≥в угрупованн¤ компенсуЇтьс¤ њх розмноженн¤м. ћ≥ж хижаками та њхн≥ми жертвами встановлюЇтьс¤ певна р≥вновага. якби було по-≥ншому, то хижаки, знищивши своњ жертви, загинули б сам≥ в≥д в≥дсутност≥ њж≥.

1	2

Ќазва: ∆ив≥ орган≥зми ¤к особливе середовище ≥снуванн¤. “ип взаЇмозвТ¤зк≥в м≥ж орган≥змами
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-01-07 (1946 прочитано)