Ќародн≥ промисли > —укнарство на √уцульщин≥

—укнарство на √уцульщин≥

«ћ≤—“

¬ступ

–озд≥л ≤

¬≥домост≥ про сукнарство на √уцульщин≥

–озд≥л ≤≤

Ќародн≥ технолог≥њ виготовленн¤ сукна

≤≤.1. —ировина

≤≤.2. ѕроцес пр¤д≥нн¤

≤≤.3. ѕроцес тканн¤

≤≤.4. ѕроцес вал¤нн¤

–озд≥л ≤≤≤

’удожн≥ особливост≥ гуцульського од¤гу ≥з сукна

–озд≥л ≤V

“иполог≥¤ од¤гу

¬исновок

—писок ≥люстрац≥й

—писок л≥тератури

јктуальн≥сть. √уцульщина Ц одна з найц≥кав≥ших етнограф≥чних областей в ”крањнських  арпатах. √уцульщина багата своњм народним мистецтвом, ¤ке в≥дзеркалюЇ душу, побут, пристраст≥, традиц≥њ та ц≥нност≥ народу.  ор≥нн¤ народного мистецтва с¤гають в глибоку давнину, а прот¤гом стол≥ть воно стало спонукою до розвитку нац≥ональноњ св≥домост≥ народу.[1] —аме √уцульщина Ї ун≥кальним ≥ невичерпаним джерелом дл¤ досл≥дженн¤ ≥ вивченн¤ давн≥х традиц≥й, звичањв, строњв та мистецтва.

¬≥домо, що тут у ’≤≤≤-’≤V ст., було розвинене в≥вчарство.[2]

Ќародне мистецтво √уцульського рег≥ону надзвичайно р≥знобарвне, розк≥шне та ун≥кальне, особливо в текстил¤х. ќд¤г, один з основних складник≥в народноњ творчост≥, збер≥г особливо на √уцульщин≥, багато прадавн≥х елемент≥в. ѕоЇднанн¤ р≥зноман≥тних техн≥к ≥ орнаментальних узор≥в у ткацтв≥ даЇ гуцульському народному од¤гов≥ його питомний характер ≥ вир≥зн¤Ї його серед ≥ншого народного од¤гу ”крањни.[3]

ћета. ¬ивченн¤ технолог≥й виготовленн¤ сукна, краю та оздобленн¤ верхнього од¤гу гуцул≥в Ц це завданн¤. яке ставитьс¤ в основу роботи.

’ронолог≥чн≥ меж≥. Ќа п≥дстав≥ етнограф≥чних в≥домостей, усних розпов≥дей та власних спостережень, зн≥мок та експонат≥в музењв фактичний матер≥ал походить з к≥нц¤ ’’≤≤≤-’V≤≤ ст. ≥ датуЇтьс¤ початком ’≤’-’’ ст.

¬≥домост≥ про сукнарство на √уцульщин≥

«бережена культурна спадщина великою м≥рою обер≥гаЇ народ в≥д загибел≥ й забутт¤. Ѕез культурноњ спадщини, без ≥сторичних памТ¤ток неможливе в≥дтворенн¤ минулого житт¤ народу. Ѕагато культурних надбань народу, звичањв, традиц≥й з тих чи ≥нших причин в наш час пропадаЇ ≥ забуваЇтьс¤, проте часто знаход¤тьс¤ так≥ люди, ¤к≥ ц≥лком присв¤чують своЇ житт¤ тому, щоб в≥дтворити, зберегти ≥ передати традиц≥њ минулого своњм нащадкам.

√уцульщина Ц найбагатша ≥сторично-етнограф≥чна область ”крањни, з ун≥кальною культурою, фольклором, декоративним ≥ прикладним мистецтвом, звича¤ми.  ажуть, що на √уцульщин≥ сама природа спонукаЇ людей до творчост≥. як би важко не жилос¤ гуцулам Ц њх н≥коли не полишало почутт¤ прекрасного. ¬≥д покол≥нн¤ до покол≥нн¤ передавали вони своњм нащадкам не лише любов до своЇњ р≥дноњ природи, але й пристрасть до мистецтва.

Ќадомна форма прац≥, найпоширен≥ша на √уцульщин≥, завжди пос≥дала основне м≥сце у виготовленн≥ тканин. ¬она визначалас¤ значно глибшим осмисленн¤м ≥ засвоЇнн¤м багатих традиц≥й, оск≥льки базуЇтьс¤ головним чином на спадковост≥ родинного досв≥ду, стереотипах кожного локального осередку ≥ т≥сно повТ¤зана з природним середовищем.

“кацтво споконв≥чний ж≥ночий вид зан¤ть у м≥ру переростанн¤ його в промисел ставало чолов≥чим ремеслом.[4] «ародившись у сфер≥ натурального виробництва (допом≥жними видами зан¤ть Ц у м≥ру переростанн¤ його в промисел) допом≥жн≥ промисли поступово ставили, допом≥жними видами зан¤ть, ¤к≥ давали населенню додатков≥ засоби дл¤ ≥снуванн¤.

[5]як≥в √оловальний писав ще у 80-х ’≤’ ст., що гуцули з с≥л яворова, Ўешор,  осмача купують велику к≥льк≥сть вовни у мешканц≥в ≥нших с≥л, пр¤дуть њњ й виготовл¤ють на продаж сукно та ≥нш≥ вироби. ¬ наступн≥ роки найб≥льш активно займались ткацтвом численн≥ родини ткач≥в з с≥л ∆абТЇ, явор≥в, Ѕрус тори, ¤к≥ славились сукном.

[6]ѕро ≥снуванн¤ сукнарства на територ≥њ √уцульщини засв≥дчують арх≥вн≥ матер≥али ’’ ст. в ¤ких заф≥ксовано, о в 1482 р. в с. Ѕерезов≥ був млин ≥ сукновальна Ц УступаФ (фолюша).

” ’V≤≤≤ ст. зростаЇ к≥льк≥сть рем≥сник≥в зайн¤тих ткацтвом на територ≥њ √уцульщини. Ќайб≥льша к≥льк≥сть ткач≥в-рем≥сник≥в була в передм≥ст¤х  осова, де в 1753 р. проживало 33 тис¤ч. ¬елика к≥льк≥сть ткач≥в  ос≥вщини виробл¤ла полотна ≥ вовн¤н≥ тканини дл¤ верхнього од¤гу. ¬ кожному сел≥ вид≥л¤лись окрем≥ ткач≥ й ц≥л≥ родини, ¤к≥ найкраще виробл¤ли запаски, крайки, л≥жники, верети, сукно та ≥нш≥ тканини.

ѕров≥дне м≥сце в народному ткацтв≥ √уцульщини займало виготовленн¤ вовн¤них тканин, зокрема сукна. …ого ткали з вовн¤ноњ пр¤ж≥ натуральних кольор≥в Ц б≥лого, чорного. —ивого, коричневого. «алежно в≥д призначенн¤ сукно робили тонке ≥ грубе. ƒл¤ кожного виду сукн¤ноњ тканини п≥дбирали вовну належноњ ¤кост≥, ¤ку добре розч≥сували ≥ пр¤ли. ўоб сукно було мТ¤ке, при тканн≥ тинки п≥дтканн¤ легко ≥ р≥вном≥рно прибивали бердом. ѕ≥зн≥ше його парили гар¤чою водою ≥ прали пранником дл¤ ущ≥льненн¤ й триманн¤ ворсу на його поверхн≥, „асом таке сукно били ще де¤кий час у ступах.

Ќародн≥ технолог≥њ виготовленн¤ сукна

—укно Ц основний вид продукц≥њ домашнього ткацтва, в≥домого по вс≥й територ≥њ ”крањни, зокрема на √уцульщин≥ види, що знайшли найширше застосуванн¤ в виготовлен≥ од¤гу.

як≥сть сукна, його естетичний вигл¤д, технолог≥чн≥ властивост≥, залежали в≥д первинноњ обробки волокна способ≥в його скручуванн¤ в процес≥ пр¤д≥нн¤ та в≥д процедур, повТ¤заних з к≥нцевою обробкою тканини.

—укно виготовл¤ли з вовни домашнього пр¤д≥нн¤. «бер≥гаючи при цьому натуральному барву вовни - - б≥лий, сивковий (≥з с≥ро вовни) ≥ чорнобурий. Ќайб≥льше ц≥нилос¤ сукно з вовни однор≥дних овець Ц мТ¤ке, лискуче, глибокого чорного кольору.

—укно в побут≥ використовувалось дл¤ виготовленн¤ верхнього од¤гу. « сукна шили р≥зн≥ види плечового од¤гу, що в≥дом≥ п≥д такими м≥сцевими назвами ¤к: сердаки, кептани, куцони, чугон≥, чул≥, манти.

“овщина сукна, його ширина (до 70-80 см.) його пружн≥сть зумовили форми давнього народного од¤гу Ц просто л≥н≥йний кр≥й складений з пр¤мокутних деталей, що зр≥дка доповнювавс¤ вставними гострокутними клинами або так званими вусами.

ќкрем≥ елементи сукн¤ного од¤гу зшивали њх художн≥м ст≥бком, а бере ж≥нки закр≥плювали обм≥ткою. Ѕ≥льше видн≥ м≥сц¤ прикрашали нашивками з б≥лого, чорного або барвистого вовн¤ного шнура або, ¤к це видно на гуцульських сердаках плетеними з барвистоњ вол≥чки косичками, китиц¤ми дарновистами ≥ апл≥кац≥¤ми кольорового сукна.

–озд≥л ≤≤.1. ќск≥льки важливе м≥сце в господарств≥ гуцул≥в займало в≥вчарство, то основною сировиною дл¤ ткацтва (особливо у високог≥рних селах) була овеча вовна. як≥сть вовни залежала в≥д породи овець, в≥дгод≥вл≥ та њх догл¤ду.

ќбробка вовни заключалас¤ в тому, що спочатку зн≥мали овече руно раз або дв≥ч≥ на р≥к Ц весною ≥ восени. ѕрали вовну в р≥чков≥й вод≥, сушили, розскубували њњ пальц¤ми ≥ чесали на гребен¤х. ¬зимку њх пр¤ми на веретен≥ з кужел¤ми.

[7]«н≥мали УруноФ (стригли овець) металевими ножиц¤ми дв≥ч≥ на р≥к: на весн≥ стригли старих овець, вл≥тку ¤гн¤т. ¬овна з≥ стрижена з одного ¤гн¤ти називалас¤ Ум≥цноФ, а з р≥чно в≥вц≥ У¤ркиФ Ц УнатенинаФ. «≥стрижену вовну сортували по кольору ≥ по ¤кост≥, парили окропом в деревТ¤ному цебр≥ 2-5 годин, пот≥м перекладали в плетений з л≥щини кошик в ¤кому промивали њњ холодною водою ≥ просушували на горожах, на жердинах ≥ драбинах.

—початку вовну розскубували (УскублиФ) руками, п≥сл¤ чого розч≥сували (УчухралиФ) на вертикальному гребен≥ в≥дд≥л¤ючи при цьому довгу вовну (Учистий волосФ) в≥д короткого (УштимуФ).  оротку вовну розч≥сували (Угра блювалиФ) на металевих щ≥тках (Уграбл¤хФ). ў≥тки Ц це деревТ¤н≥ дошки (20-30 х 24-28 см) до ¤ких кр≥пилис¤ на ремен≥ дрот¤н≥ гачки на в≥дстан≥ 1 см один в≥д одного (мал.. ). ¬≥д густоти розм≥щенн≥ гачк≥в залежала ¤к≥сть розч≥суванн¤ вовни. ѕри чесанн≥ практикувалос¤ зм≥шуванн¤ вовни ¤гн¤т та р≥чних овець у певних пропорц≥¤х.

≤снували р≥зноман≥тн≥ способи обробки вовни з метою дос¤гненн¤ певноњ ф≥зичноњ властивост≥ структури тканини.

“ак ≥з довгого УволосуФ пр¤ли тонк≥, цупк≥, й туг≥ нитки на п≥дтканн¤, т≥льки грубш≥ н≥ж на основу.

Ќа основу дл¤ сукна брали преважно УволосФ, але на п≥дтканн¤ часто зм≥шували Ум≥целФ ≥ УнатенинуФ ≥ вовну старих овець. —≥кна виготовл¤лис¤ р≥зн≥. «аможн≥ш≥ люди б≥льше виготовл¤ли з тоншого сукна переважно з вовни однор≥дних овець ≥ ¤гн¤т. Ѕ≥дн≥ сел¤ни зм≥шували р≥зн≥ сорти вовни, часто р≥зноњ ¤кост≥ ≥ робили з нењ грубе сукно.

«агалом обробка вовни на √уцульщин≥ прот¤гом довгого часу проводилас¤ вручну, ≥з застосуванн¤ знар¤дь ≥ засоб≥в обробки характерних дл¤ ≥нших етнограф≥чних груп.

–озд≥л ≤≤.2. ’арактерним дл¤ √уцульщини було те, що в г≥рських селах обробка вовни була на вищому р≥вн≥.

«аключним етапом обробки сировини, була п≥дготовка частого пр¤дива до пр¤д≥нн¤. ƒл¤ цього з пов≥сма вит¤гували УмиканкиФ розкладали њх на мокр≥й лавц≥ ≥ зволожен≥ туго конусопод≥бноњ форми. ѕТ¤ли нитки веретеном з кудел≥ ((кож≥вкиФ, Укуж≥вкиФ) (мал.).

ƒавн≥шого виду кудел≥ робили з стовбура з короткими сучками або з потовщенн¤м посередин≥. ѕри пр¤д≥нн≥ нижн≥й к≥нець кудел≥ Ц Уƒержавно вставл¤ли в д≥ру лавиц≥ або в Уприс≥дкуФ чи (≥дучи дорогою) Ус≥децьФ. ¬≥домо, що гуцули пр¤ли ≥дучи дорогою чи њдучи на кон≥ в цьому випадку куделю закладали за по¤с.

1	2	3

Ќазва: —укнарство на √уцульщин≥
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-07 (1558 прочитано)