Ќародознавство > ѕон¤тт¤ етносу. –≥д, племТ¤, народн≥сть, нац≥¤

ѕон¤тт¤ етносу. –≥д, племТ¤, народн≥сть, нац≥¤

ѕон¤тт¤ етносу. –≥д, плем'¤, народн≥сть, нац≥¤

–≥знопланове ≥ глибоке розкритт¤ сутност≥ сусп≥льного житт¤ людини неможливе ≥ поза розум≥нн¤м такого ¤вища, ¤ке окреслюЇтьс¤ пон¤тт¤м "етнос". ѕон¤тт¤ етносу достат≠ньо глибоко ≥ ірунтовно розробл¤лос¤ багатьма видатними д≥¤чами в≥тчизн¤ноњ та заруб≥жноњ культури.

¬они розгл¤дають етноси ¤к особлив≥ соц≥альн≥ сп≥льноти, ¤к≥ орган≥чно поЇднують б≥осферу та соц≥осферу, м≥ст¤ть у соб≥ значною м≥рою характеристики природноњ сп≥льноти. ≈т≠носи Ч це б≥оф≥зичн≥ реальност≥, здатн≥ бути оповитими соц≥≠альною оболонкою, вт≥леними в ту чи ≥ншу сусп≥льну форму.

≈тноси формуютьс¤ п≥д впливом природноњ належност≥ людського угрупованн¤ до певного географ≥чного середовища, кл≥матичних умов, ландшафту, рослинного ≥ тваринного св≥ту.

≈тн≥чне бутт¤ людини прив'¤зане до певноњ м≥сцевост≥ з њњ географ≥чними особливост¤ми, що позначаЇтьс¤ на особ≠ливост¤х побуту ≥ культур≥, на характер≥ людей, традиц≥¤х, звича¤х, сп≥льн≥й ≥сторичн≥й дол≥ та ≥нших об'Їднавчих фак≠торах, що далеко виход¤ть за меж≥ географ≥чного середови≠ща. ≈тнос характеризуЇтьс¤ ≥ певною сп≥льн≥стю псих≥чних рис ≥ндив≥д≥в, що вход¤ть до його складу, ¤к≥ формуютьс¤ п≥д впливом природнокл≥матичних умов. ѕроте етнос, бу≠дучи за своњм походженн¤м пов'¤заним ≥з природою та три≠валою генетичною еволюц≥Їю, своњ головн≥ характеристики отримуЇ в соц≥ально-культурному оформленн≥, ≥ вони передаютьс¤ в≥д покол≥нн¤ до покол≥нн¤ через ≥сторичну пам'¤ть, через засвоЇнн¤ культурних надбань, традиц≥й тощо. ≈тнос ¤к такий Ї не суто природним утворенн¤м, а його ≥сторичною асим≥л¤ц≥Їю в культур≥, що зд≥йснюЇтьс¤ багатьма по≠кол≥нн¤ми людей.

ќтже, етнос Ч це група людей, ¤ка ≥сторично склала≠с¤ на певн≥й територ≥њ ≥ характеризуЇтьс¤ сп≥льн≥стю мови, культури, побуту, звичањв, традиц≥й, способу жит≠т¤ та особливост¤ми псих≥чного складу.

≈тнос ¤к сусп≥льно-природне утворенн¤ сл≥д в≥др≥зн¤ти в≥д ≥сторичних сп≥льнот людей, таких ¤к р≥д, плем'¤, на≠родн≥сть, нац≥¤, ¤к≥ хоч ≥ формуютьс¤ на основ≥ певних етн≥ч≠них сп≥льнот, проте Ї продуктом ≥стор≥њ, соц≥окультурними утворенн¤ми.

√рупи кровних родич≥в, що ведуть своЇ походженн¤ за од≠н≥Їю л≥н≥Їю (материнською чи батьк≥вською), усв≥домлюють себе нащадками сп≥льного предка (реального чи м≥ф≥чного), мають сп≥льне родове ≥м'¤, утворюють таке об'Їднанн¤, ¤к р≥д. ¬≥н виникаЇ з перв≥сного людського стада найв≥рог≥дн≥ше на рубеж≥ нижнього ≥ верхнього палеол≥ту ¤к осередок сусп≥льно≠го сп≥вжитт¤ та регулюванн¤ шлюбних стосунк≥в. –≥д обираЇ стар≥йшину чи вожд¤ й може зм≥стити його з ц≥Їњ посади; ре≠гулюЇ шлюбн≥ стосунки; стежить за р≥вним под≥лом майна померлих член≥в роду; зд≥йснюЇ взаЇмодопомогу, захист ≥ кровну помсту; маЇ своЇ ≥м'¤, сп≥льне м≥сце похованн¤ й демокра≠тичн≥ збори, де вир≥шуютьс¤ основн≥ питанн¤ життЇд≥¤ль≠ност≥. ≈тнограф≥чн≥, ≥сторичн≥, археолог≥чн≥ факти св≥дчать, що визначальними рисами родових в≥дносин Ї: р≥вн≥сть ус≥х член≥в роду; в≥дсутн≥сть майнових в≥дносин м≥ж родичами; суворе дотриманн¤ екзогам≥њ.

ќтже, ц≥лком аргументованим Ї таке твердженн¤: р≥д Ч це заснована на кровних зв'¤зках ≥сторична форма сп≥ль≠ност≥ людей.

–одова сп≥льнота Ї одн≥Їю з необх≥дних умов виникнен≠н¤ племен≥. ’арактерними рисами раннього племен≥ Ї: на≠¤вн≥сть плем≥нноњ територ≥њ, в≥докремленоњ в≥д територ≥њ сус≥дн≥х племен умовними рубежами; певна економ≥чна сп≥льн≥сть ≥ взаЇмодопомога одноплем≥нник≥в, що виражаЇть≠с¤, наприклад, у колективних полюванн¤х; Їдин≥ плем≥нна мова, культура, самосв≥дом≥сть, традиц≥њ, самоназва.

ѕлем'¤ утворюЇтьс¤ на основ≥ род≥в, ¤к≥ мають сп≥льне походженн¤ ≥ базуЇтьс¤, на кровноспор≥днених зв'¤зках м≥ж його членами. —аме кровноспор≥днений зв'¤зок, ¤кий об'Їд≠нав два чи к≥лька род≥в, перетворюЇ њх на плем'¤. –озвинут≥ племена мали плем≥нне самовр¤дуванн¤, ¤ке складалос¤ з плем≥нноњ ради, в≥йськових та цив≥льних вожд≥в.

–озклад родоплем≥нних в≥дносин в≥дбуваЇтьс¤ у зв'¤зку з≥ становленн¤м обм≥ну ≥ приватноњ власност≥. –≥д, ¤к в≥домо, не мав майнових в≥дносин. ѕлем'¤ вже не могло без них об≥≠йтис¤. –адикальн≥ зм≥ни у стосунках м≥ж людьми були вне≠сен≥ сусп≥льним под≥лом прац≥, зм≥ною характеру д≥¤льност≥. ѕод≥л прац≥ дав значний поштовх розвитку виробництва, спри¤в п≥двищенню продуктивност≥ прац≥, зумовив форму≠ванн¤ надлишкового продукту та обм≥ну. ќбм≥н д≥¤льн≥стю, а згодом ≥ надлишковим продуктом зумовив нер≥вном≥рн≥сть його концентрац≥њ у р≥зних член≥в племен≥, вид≥ленн¤ бага≠тих ≥ б≥дних род≥в, по¤ву плем≥нноњ знат≥, плем≥нноњ верх≥вки, посиленн¤ рол≥ в≥йськових вожд≥в, в≥йськового кер≥вництва, ¤ке нер≥дко захоплювало ≥ цив≥льну владу в племенах.

“аке тлумаченн¤ родоплем≥нних в≥дносин приводить до висновку: плем'¤ Ч це ≥сторична форма сп≥льност≥ людей, що ірунтуЇтьс¤ на родових в≥дносинах та сусп≥льному под≥л≥ прац≥, ¤к≥ визначають розр≥знен≥сть племен за те≠ритор≥Їю, мовою, культурою, орган≥зац≥Їю життЇд≥¤ль≠ност≥.

Ќа зм≥ну племенам прийшла нова ≥сторична форма сп≥ль≠ност≥ людей Ч народн≥сть.

Ќародн≥сть виникаЇ з потреби збереженн¤ т≥Їњ внутр≥ш≠ньоњ сп≥льност≥ людей, що сформувалас¤ п≥д впливом њхньо≠го проживанн¤ на одн≥й територ≥њ, в Їдиному соц≥окультурному середовищ≥, сп≥лкуванн¤ одн≥Їю мовою, сп≥вжитт¤ в межах сп≥льних традиц≥й, звичањв, рис характеру.

ѕочаток формуванн¤ народностей належить до пер≥оду консол≥дац≥њ плем≥нних союз≥в ≥ ви¤вл¤Їтьс¤ у поступовому зм≥шуванн≥ племен, зм≥н≥ попередн≥х (кровноспор≥днених) зв'¤зк≥в територ≥альними. ѕершими склалис¤ народност≥ рабовласницькоњ епохи: давньоЇгипетська, давньоелл≥нська та ≥н. ” ™вроп≥ процес утворенн¤ народностей завершивс¤ пе≠реважно в пер≥од феодал≥зму: давньоруська, польська, фран≠цузька та ≥нш≥ народност≥. ¬ ≥нших частинах св≥ту цей процес тривав ≥ в наступн≥ епохи. Ќародност≥ звичайно складалис¤ з к≥лькох племен, близьких за своњм походженн¤м та мовою (наприклад, польська Ч з слов'¤нських племен: пол¤н, в≥сл¤н, мазовшан та ≥н.), або з р≥зномовних племен, що зм≥шува≠лись у результат≥ завоюванн¤ одних племен ≥ншими (напри≠клад, французька Ч ≥з галльських племен, римських колон≥ст≥в та германських племен: франк≥в, вестгот≥в, бургунд≥в та ≥н.).)” процес≥ формуванн¤ народностей, у м≥ру посиленн¤ зв'¤зк≥в м≥ж окремим њхн≥ми частинами, мова одного з етн≥ч≠них компонент≥в (б≥льш численного чи б≥льш розвинутого) стаЇ сп≥льною мовою народност≥, а ≥нш≥ плем≥нн≥ мови звод¤тьс¤ до д≥алект≥в, а ≥нод≥ й зовс≥м зникають. ”творюЇтьс¤ терито≠р≥альна, культурна ≥ господарська сп≥льн≥сть з≥ сп≥льною са≠моназвою. —тановленн¤ держави спри¤ло зм≥цненню народ≠ностей, але в процес≥ ≥сторичного розвитку народност≥ могли не зб≥гатис¤ з державами н≥ територ≥Їю, н≥ мовою.

ќтже, народн≥сть Ч це форма сп≥льноти людей, ¤ка ≥сторично виникаЇ за родоплем≥нною сп≥льн≥стю ≥ форму≠Їтьс¤ на певн≥й територ≥њ при натурально-господарч≥й д≥¤льност≥ у процес≥ злитт¤, консол≥дац≥њ р≥зних племен завд¤ки створенню Їдиноњ мови, культури, традиц≥й, обр¤д≥в.

ѕодальший розвиток сусп≥льного житт¤ прив≥в до виник≠ненн¤ новоњ, етносоц≥альноњ сп≥льноти людей Ч нац≥њ.

” св≥тов≥й сусп≥льн≥й думц≥ немаЇ одностайност≥ у визна≠ченн≥ пон¤тт¤ "нац≥¤". ќдн≥ вчен≥ визначальною ознакою нац≥њ вважають "нац≥ональний дух", "нац≥ональну само≠св≥дом≥сть", "нац≥ональний характер", що сформувалис¤ на ірунт≥ сп≥льноњ дол≥, друг≥ Ч трактують нац≥ю ¤к "несв≥до≠му псих≥чну сп≥льн≥сть", трет≥ Ч звод¤ть нац≥ю до сп≥льно≠ти людей, котр≥ однаково мисл¤ть. ≤снують географ≥чн≥, б≥о≠лог≥чн≥, психолог≥чн≥ тлумаченн¤ нац≥њ.

“ому безсумн≥вним буде твердженн¤ про те, що, визна≠чаючи пон¤тт¤ "нац≥¤", сл≥д орган≥чно поЇднувати та вра≠ховувати ≥ соц≥ально-економ≥чн≥, й етн≥чн≥, ≥ соц≥окультурн≥, ≥ духовн≥ фактори.

Ќац≥ю можна трактувати ¤к сп≥льн≥сть людей, що фор≠муЇтьс¤ завд¤ки Їдност≥ таких засад."

- ѕо-перше, територ≥альних: кожна нац≥¤ маЇ свою те≠ритор≥ю, "життЇвий прост≥р".

- ѕо-друге, етн≥чних: нац≥¤ формуЇтьс¤, ¤к правило, з людей одного етн≥чного складу. ≈тн≥чн≥ ознаки Ч це само≠св≥дом≥сть, мова, усв≥домленн¤ сп≥льност≥ походженн¤, Їди≠ноњ ≥стор≥њ, традиц≥й.

- ѕо-третЇ, економ≥чних: сп≥льн≥сть господарських зв'¤зк≥в ун≥версального р≥вн¤ консол≥дуЇ людей, пов'¤зуЇ Їдиною справою, спод≥ванн¤м на позитивн≥ результати.

- ѕо-четверте, загальнокультурних: мови, традиц≥й, зви≠чањв, обр¤д≥в, що передаютьс¤ в≥д покол≥нн¤ до покол≥нн¤, з уст в уста. ЌемаЇ мови Ч немаЇ ≥ нац≥њ. Ќац≥¤ також згасаЇ, ¤кщо втрачаЇтьс¤ њњ культура, порушуютьс¤ традиц≥њ, нехтуютьс¤ звичањ, забуваЇтьс¤ ≥стор≥¤.

- ѕо-п'¤те, психолог≥чних: нац≥¤ маЇ сп≥льн≥ риси пси≠х≥чного складу, ¤к≥ формуютьс¤ в процес≥ сп≥льного житт¤, д≥¤льност≥, сп≥лкуванн¤.

”с≥ згадан≥ засади потр≥бно розгл¤дати лише в њхньому орган≥чному взаЇмозв'¤зку та взаЇмозумовленост≥. јбсолю≠тизац≥¤ будь-¤коњ з них призведе до викривленого розум≥нн¤ нац≥њ. —аме виход¤чи з ≥дењ взаЇмозумовленост≥ та орган≥ч≠ного взаЇмозв'¤зку окреслених засад, можна ≥ сл≥д визнача≠ти, що нац≥¤ Ч це духовна спор≥днен≥сть природно-соц≥ально визначеного(их) етносу(≥в).

“аке визначенн¤ Ї достатньо ефективним, ¤кщо зверну≠ти увагу на те, ¤к визначалос¤ пон¤тт¤ "природа" у поперед≠ньому розд≥л≥ та ¤к визначаютьс¤ пон¤тт¤ "соц≥альне", "со≠ц≥ум" на початку цього розд≥лу п≥дручника. ќкр≥м цього, пра≠цездатн≥сть такого визначенн¤ п≥дкреслить поданн¤ розум≥н≠н¤ пон¤тт¤ "нац≥ональн≥ в≥дносини".

Ќац≥ональн≥ в≥дносини Ї важливою складовою соц≥аль≠них в≥дносин, ¤к≥ орган≥чно вход¤ть до њхньоњ системи ≥ ма≠ють пор≥вн¤но самост≥йний статус. «азнаючи впливу, напри≠клад, економ≥чних, пол≥тичних, побутових в≥дносин, нац≥о≠нальн≥ в≥дносини з≥ свого боку чин¤ть зворотну д≥ю, внос¤ть колорит в ус≥ сфери сусп≥льного житт¤.

1	2

Ќазва: ѕон¤тт¤ етносу. –≥д, племТ¤, народн≥сть, нац≥¤
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-07 (2429 прочитано)