Ќародознавство > —≥мТ¤ ≥ родинна обр¤дов≥сть

≤з посиланн¤м приватновласницьких в≥дносин ≥ в≥дпов≥дних норм морал≥ р≥вень розлученост≥ не м≥г виступати справжн≥м м≥рилом м≥цност≥ шлюбного союзу, показником його гармон≥йност≥. «аконом≥рн≥сть тут в основному дула такою: чим м≥цн≥ш≥ Уобруч≥Ф, що скр≥пл¤ють шлюб (економ≥чн≥, конфес≥йн≥, правов≥), тим менш гармон≥йн≥ подружн≥ взаЇмини. ѓх руйнуванн¤ викликало розпад тих шлюб≥в, ¤к фактично розпались вже давно.

—≥мейн≥ одр¤ди.

”се с≥мейне житт¤ в минулому супроводжувалась р≥зноман≥тними обр¤дами та ритуалами, котр≥ в образно-символ≥чн≥й форм≥ визначали певн≥ етапи житт¤ людини ≥ окрем≥ стад≥њ розвитку с≥мТњ. ” в≥дпов≥дност≥ до природного циклу ≥снуванн¤ людини склавс¤ ≥ комплекс с≥мейних обр¤д≥в. ќсновн≥ з них: родильн≥, ¤к≥ в≥дзначали народженн¤ людини; вес≥льн≥, що осв¤чували шлюб; поховальн≥ й поминальн≥, повТ¤зан≥ ≥з смертю людини та вивнуванн¤м њњ памТ¤т≥.

¬итоки формуванн¤ с≥мейних обр¤д≥в нер≥дко були повТ¤зан≥ з магн≥тними актами, що мали р≥зне функц≥ональне призначенн¤. ”мовно њх можна було под≥лити на спонукальн≥ та запоб≥жн≥. ѕерш≥ мали забезпечити щаст¤ с≥мТњ, багатство та плодюч≥сть; ≥нш≥ були спр¤мован≥ на захист людини в≥д злих сил.

–азом з по¤вою нових обр¤дових д≥й ≥ символ≥чних ритуал≥в стар≥ продовжували збер≥гатис¤, однак њх зм≥ст поступово зм≥нювавс¤. “ак склавс¤ багатошаровий ≥ багатофункц≥ональний обр¤довий комплекс.

÷¤ законом≥рн≥сть особливо рельЇфно простежуЇтьс¤ в родинн≥й обр¤довост≥, що по¤снюЇтьс¤ надзвичайною дел≥катн≥стю самого факту народженн¤ дитини, котре, до реч≥, було й основною умовою визнанн¤ законност≥ с≥мТњ. «г≥дно ≥з звичаЇвим правом с≥мТ¤ набувала чинност≥ т≥льки тод≥, коли в н≥й були д≥ти.

ќбр¤ди, повТ¤зан≥ з народженн¤м дитини, досл≥дники под≥л¤ють на чотири цикли: передродов≥, власне родильн≥, п≥сл¤родов≥ та соц≥ал≥зуюч≥ Ц прилученн¤ новонародженого до роду, с≥мТњ, колективу. ÷икл родильноњ обр¤довост≥ складаЇтьс¤ з р¤ду обр¤д≥в: народин, ≥мТ¤нареченн¤, очищенн¤, обранн¤ кум≥в, хрестин, пострижин тощо.

—творенн¤ с≥мТњ у народ≥ завжди надавалос¤ надзвичайно великого значенн¤. ¬≥дпов≥дно до цього формувалось ≥ вес≥льна обр¤дов≥сть Ц своЇр≥дна урочиста драма, що супроводжувалась ≥грами, музикою, танц¤ми, сп≥вами, набуваючи характеру народного св¤та. ÷е в≥дбилос¤ у сам≥й його назв≥: давньоруська Урад≥стьФ, украњнське Увес≥лл¤Ф, б≥лоруське УваселлеФ.

“ак, зб≥р молодим учасник≥в Увес≥льного поњздаФ, або Увес≥льного походуФ, ≥м≥тац≥¤ викраденн¤ нареченоњ, подоланн¤ перешкод на шл¤ху до молодоњ (перейма) Ц вс≥ ц≥ вес≥льн≥ д≥йства, що збер≥галис¤ до початку XX ст., а в окремих випадках зустр≥чаютьс¤ ≥ сьогодн≥, Ц св≥дченн¤ давньоњ форми шлюбу умиканн¤м; д≥алог старост≥в про куницю та мисливц¤, взаЇмний одм≥н подарунками сват≥в, викуп коси, виплата грошового штрафу Уза безчест¤Ф Ц своЇр≥дний в≥дгом≥н давнього звичаю укладати шлюб на основ≥ куп≥вл≥-продажу.

”крањнська вес≥льна обр¤дов≥сть под≥л¤лась на три цикли: передвес≥льний, власне вес≥лл¤ ≥ п≥сл¤вес≥льний. ” свою чергу кожен ≥з цикл≥в складавс¤ з окремих обр¤д≥в.

Ќа зак≥нченн¤ зупинимось на похоронн≥й та поминальн≥й обр¤довост≥. —мерть людини завжди сприймалась ¤к велике горе ≥ разом з тим звичайна необх≥дн≥сть: У¤кби не вмерли, то би п≥д небо п≥дпиралиФ. Ќеоднозначне ставленн¤ до смерт≥ зумовило формуванн¤ складноњ системи похоронних обр¤д≥в, головною ≥деЇю ¤ких було шануванн¤ померлих та культу предк≥в.

”с≥ д≥њ, що виконувались при похованн≥ померлого, були спр¤мован≥ ¤к на забезпеченн¤ усп≥шного переходу Удуш≥Ф пок≥йного в св≥т предк≥в, так ≥ на охорону живих в≥д шк≥дливого впливу УдухуФ мерц¤. јдже смерть за народним у¤вленн¤м означала в≥дторгненн¤ в≥д т≥ла не т≥льки Удуш≥Ф, а й УдухуФ, розлученн¤ ¤кого з т≥лом н≥бито не було законом: за певних умов УдухФ померлого м≥г Уповернутис¤Ф. ўоб протид≥¤ти цьому, звичай заборон¤в залишати мерц¤ одного, бо Улихий дух ув≥йде в нього ≥ буде турбувати людейФ. ≤накше кажучи, такий неб≥жчик може стати вамп≥ром.

«а звичаЇм померлих обмивали й обр¤джали у нове вбранн¤: л≥тн≥х Ц у од¤г переважно темних кольор≥в (гуцули, навпаки, завивали у б≥ле полотно, бойки Ц у Уб≥ле шматт¤Ф); молодих д≥вчат Ц у сп≥дниц≥ синього, зеленого ≥ жовтого кольор≥в, ¤к≥ в народ≥ вважалис¤ УжалобнимиФ. ” багатьох районах ”крањни померлому од¤гали т≥льки панчохи, не взуваючи. « цього приводу нав≥ть побутувало присл≥вТ¤: У ≥лько не роби, то все р≥вно босого поховаютьФ. ѕереважно в зах≥дних районах ”крањни пок≥йника обовТзково взували в жовт≥ або чорн≥ чоботи, що було повТ¤зано ≥з в≥руванн¤: на тому св≥т≥ невзутий попече ноги, ¤к перел≥татиме через вогонь або через Уогненну р≥чкуФ.

ѕевною своЇр≥дн≥стю в≥дзначавс¤ похорон неодружених д≥вчат та хлопц≥в, у ¤кому використовувалас¤ де¤ка вес≥льна обр¤дов≥сть. ƒ≥вчат, наприклад, од¤гали у вес≥льний од¤г, на руку л≥пили перстень ≥з воску, до правоњ руки привТ¤зували вес≥льний рушник, розпл≥тали волосс¤.

” день похорону родич≥ та знайом≥ неб≥жчика прощалис¤ з ним, н≥би прос¤чи у нього пробаченн¤. Ќа «акарпатт≥ цей ритуал так ≥ називавс¤ Ц прощ≥, його виконував св¤щеник, трич≥ проголошуючи прощенн¤ в≥д ≥мен≥ померлого. ѕ≥сл¤ кожноњ прощ≥ с≥мТ¤ пок≥йного роздавала поману Ц памТ¤тку про померлого (сердак, сорочку, рем≥нь, хустини, перем≥тки). —еред карпатських украњнц≥в (гуцул≥в, бойк≥в) було прийн¤то влаштовувати ≥гри (грушки на √уцульщин≥, лопатки на Ѕойк≥вщин≥, лубки на ѕод≥лл≥) при померлих, оск≥льки люди вважали, що смерть Ц це не к≥нець ≥снуванн¤ людини, а лише перех≥д до ≥ншого стану; тому факт смерт≥ людини не сприймають траг≥чно. ƒосл≥дники вважають цей елемент похоронноњ обр¤довост≥ давн≥м шаром духовноњ культури, рел≥ктом ¤зичницьких в≥рувань.

1	2

Ќазва: —≥мТ¤ ≥ родинна обр¤дов≥сть
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-07 (2469 прочитано)