Ќародознавство > ”крањнська д≥аспора

”крањнська д≥аспора

ўќ “ј ≈ ƒ≤ј—ѕќ–ј?

„ерез те, що в ”крањн≥ ≥снуЇ чимало нереальних у¤влень щодо житт¤ украњнц≥в в ѕ≥вн≥чн≥й јмериц≥, варто розгл¤нути, що таке д≥аспора ≥ чим саме украњнц≥ в≥др≥зн¤ютьс¤ в≥д ≥нших ≥мм≥грант≥в у Уновому св≥т≥Ф. ”св≥домлюючи власну тенденц≥йн≥сть, пропоную терм≥н Уд≥аспораФ визначити наступним чином: д≥аспора - це етн≥чна сп≥льнота, ¤ка живе поза материком, представники ¤коњ Ї повноправними громад¤нами крањни поселенн¤ (це в≥дм≥нн≥сть в≥д У≥мм≥грац≥њФ), члени ¤коњ, незалежно в≥д впливу (втручанн¤ чи ≥зол¤ц≥њ) материка, утворили дл¤ себе орган≥зац≥йн≥ структури, ¤к≥ представл¤ють ≥нтереси ц≥Їњ сп≥льноти на св≥тов≥й арен≥. ќстанн¤ Удез≥дератаФ запропонованого визначенн¤ д≥аспори Ц формуванн¤ власних орган≥зац≥йних структур Ц може вважатис¤ дещо незвичною перес≥чному читачев≥. ƒ≥йсно, це формулюванн¤ нове, проте воно дуже точно в≥ддзеркалюЇ д≥йсн≥сть ≥ наголошуЇ на в≥дм≥нн≥сть украњнськоњ (≥, до реч≥, Їврейськоњ) д≥аспори в≥д ≥нших сп≥льнот нащадк≥в ≥мм≥грант≥в р≥зних етн≥чних походжень, ¤к≥ проживають у крањнах Унового св≥туФ, але ¤ким не притаманно створювати широк≥ орган≥зац≥йн≥ надбудови. ‘орма цих надбудов дуже неформальна, добров≥льна (волонтерсько-горизонтальна), ≥ р≥шенн¤ пров≥дник≥в не обовТ¤зково зобовТ¤зують поодиноких член≥в д≥аспори, що часто Ї незрозум≥лим дл¤ перес≥чного спостер≥гача з ”крањни. √ромадська орган≥зован≥сть д≥аспори дуже в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д будь-¤коњ ≥снуючоњ орган≥зац≥йноњ структури в ”крањн≥, ≥ це часто призводить до непорозум≥нь, проте, ¤к буде наведено нижче, ”крањн≥ Ї чого вчитис¤ в д≥аспори саме в цьому напр¤мку.

¬арто звернути увагу, що зг≥дно ≥з поданим визначенн¤м в≥дношенн¤ д≥аспори до УматерикаФ дуже посереднЇ. ƒ≥аспора живе своњм житт¤м, ¤ке обумовлене орган≥чним почутт¤м близькост≥ м≥ж њњ членами, ≥ може, але не мусить, мати будь-¤кого в≥дношенн¤ до кор≥нноњ територ≥њ Ц материка. ќсновною прикметою кожного д≥аспорного украњнц¤, зокрема, Ї те, що в≥н (вона) уважаЇ себе повноправним громад¤нином крањни свого поселенн¤. ћало того, в≥н часто Ї дуже сильним патр≥отом ц≥Їњ крањни, що не заперечуЇ його украњнському патр≥отизмов≥). ≤сторично украњнц≥ в крањнах Унового св≥туФ дуже багато спричинилис¤ до побудови держав њхнього поселенн¤. ” них Ї чим гордитис¤. —ьогодн≥ вони часто займають пров≥дн≥ посади в малому й середньому б≥знес≥, у великих транснац≥ональних корпорац≥¤х, у пол≥тиц≥, в престижних профес≥¤х (медицин≥, адвокатур≥, осв≥т≥, науц≥).

ѕричини на¤вноњ мотивованост≥ до профес≥йного усп≥ху кожного д≥аспорного украњнц¤, зокрема, потр≥бно шукати в тому самому корен≥, ¤к ≥ причину орган≥зованост≥ д≥аспори в ц≥лому. ≤деолог≥чн≥ мотиви, очевидно, мали в≥дношенн¤ до ≥сторичних фактор≥в. Ќавр¤д чи украњнц≥ побудували б ≥снуючу широку мережу орган≥зац≥й д≥аспори та ≥нтегрувалис¤ би наст≥льки усп≥шно в загальне профес≥йно-економ≥чне житт¤ крањн поселенн¤, ¤кби не те, що причини њх ≥мм≥грац≥њ були в основному пол≥тичними. ѕ≥сл¤ другоњ св≥товоњ в≥йни вт≥кали переважно з «ах≥дноњ ”крањни саме т≥ представники ≥нтел≥іенц≥њ, ¤к≥ неодм≥нно були б розстр≥л¤н≥ або вивезен≥ на —иб≥р стал≥нським режимом, ¤кби вони залишилис¤ на р≥дних земл¤х. Ќемаловажним фактором усп≥ху ≥нтегруванн¤ ц≥Їњ УтретьоњФ хвил≥ ел≥тних ≥мм≥грант≥в у п≥вн≥чноамериканське сусп≥льство було те, що вони прињхали вже Уна готовий ірунтФ. Ќащадки першоњ (1896-1914) та другоњ (1919-1939) хвиль ≥мм≥грац≥њ, до прињзду третьоњ, вже побудували церкви, сформували орган≥зац≥њ, заклали матер≥альну базу, з ¤коњ могла скористати новоприбула галицька ел≥та. ƒо великоњ м≥ри ц¤ високоосв≥чена, патр≥отична ≥мм≥грац≥¤ захлинула в соб≥ старших своњх попередник≥в, надавши д≥аспор≥ специф≥чноњ ≥деолог≥чноњ (нац≥онально-патр≥отичноњ) ц≥леспр¤мованост≥. –уш≥йною ≥деолог≥Їю нових Уел≥тнихФ ≥мм≥грант≥в ≥ њх нащадк≥в була мр≥¤ про незалежну ”крањну. јле ц¤ ”крањна мала бути особливого типу Ц це мала бути в першу чергу нац≥ональна держава, економ≥чно багата, пол≥тично сильна. Ќа територ≥њ ”–—– таку ”крањну неможливо було побудувати, тому потр≥бно було громад≥ в ц≥лому ≥ кожному зокрема через усп≥х в профес≥йному житт≥ будувати таку ”крањну в д≥аспор≥.

≤ так воно було до 1991-го року. ј тод≥ все зм≥нилос¤. ”крањна перестала бути ¤кимсь вимр≥¤ним казковим ≥сторичним коренем, ¤кого не можна було в≥льно в≥дв≥дати. ”крањна неспод≥вано стала незалежною, ≥ д≥аспора масово кинулас¤ њй УдопомагатиФ Ц хто ф≥нансово, хто профес≥йно Ц кожен чим м≥г. Ќастав час реал≥зувати мр≥ю Усадочку вишневого коло хатиФ, ¤кою так довго жила д≥аспора. ≈коном≥чний ≥ пол≥тичний розкв≥т ”крањни неодм≥нно мав в≥дбутис¤ з моменту зн¤тт¤ комун≥стичного ¤рма, а по вс≥й ”крањн≥ мала раптом запанувати украњнська мова, культура, п≥сн¤. якби така мр≥¤ була сповнилас¤, то питанн¤ подальшого ≥снуванн¤ д≥аспори, мабуть, не д≥йшло б до сьогодн≥шнього кризового стану. јле сталос¤ ≥накше: ”крањна не захот≥ла тоњ допомоги, ¤ку д≥аспора спроможна була њй запропонувати.

–ќЋ№ ” –јѓЌ» ” «ЅЋ»∆≈ЌЌ≤ « ƒ≤ј—ѕќ–ќё

”крањна обрала власний шл¤х розвитку. —в≥домо чи несв≥домо, п≥сл¤ проголошенн¤ незалежност≥ ”крањна почала ставити перед д≥аспорою вимоги: ви нам допомагайте ф≥нансово, але в детал≥ побудови нашоњ держави не втручайтес¤9. ќчевидно, за таких умов двом≥льйонн≥й д≥аспор≥ неможливо стати реальним важелем впливу на 50-м≥льйонну державу. ј нав≥ть ¤кби це було реально, навр¤д чи молодша генерац≥¤ д≥аспорних украњнц≥в погодилас¤ б на таке викиданн¤ т¤жко зароблених грошей у пр≥рву корумпованих чиновник≥в, неринковоњ економ≥ки, ≥нертного населенн¤ без реальноњ можливост≥ ≥ права впливати на ситуац≥ю. ќдна р≥ч - допомагати УсвоЇмуФ, а ц≥лком ≥нша - допомагати люд¤м (сусп≥льству, держав≥), ¤к≥ при кожн≥й нагод≥ нагадують тоб≥, що ти У≥ншийФ.

ќсновним нар≥жним каменем м≥ж д≥аспорою й ”крањною стала в≥дмова украњнською стороною прийн¤ти колег з д≥аспори за своњх. ¬ даному питанн≥ винна не т≥льки ”крањна. ¬инн≥ також т≥ д≥аспорн≥ украњнц≥, ¤к≥ в ранн≥ роки п≥сл¤ незалежност≥ прињжджали в ”крањну з нам≥ром повчати тутешн≥х людей, ¤к жити, не розум≥ючи культурноњ специф≥ки пострад¤нського простору, не маючи бажанн¤ застосувати методи ≥ напр¤мки допомоги до ц≥нн≥сних в≥дм≥нностей, ¤к≥ породилис¤ в результат≥ 50-р≥чного в≥докремленого розвитку двох в≥дламк≥в украњнськоњ нац≥њ. ¬инн≥ т≥, ¤к≥ безкомпром≥сно намагалис¤ будувати нову украњнську державу на зразок д≥аспори.

јле вина також ≥ по сторон≥ ”крањни, адже ж, ¤кби вона була прийн¤ла своњх д≥аспорних син≥в д≥йсно за своњх, т≥ могли були б њй дати неаби¤кий цив≥л≥зац≥йний стимул (вже не говор¤чи про матер≥альний). ƒосв≥д д≥аспори у побудов≥ справжнього громад¤нського сусп≥льства велетенський. —уть цього сусп≥льства пол¤гаЇ в ≥снуванн≥ широкоњ мереж≥ незалежних громадських орган≥зац≥й11 Ц на основ≥ поваги до ≥ндив≥дуума ¤к особистост≥, на засадах волонтерства, з горизонтальною орган≥зац≥йною структурою, з активно зац≥кавленими членами, ¤к≥ незалежно в≥д зовн≥шн≥х стимул≥в (в тому числ≥ державних) працюють на добро орган≥зац≥њ (≥ разом з тим на добро загального сусп≥льства) з ≥дейною наснагою, задл¤ власного самозадоволенн¤ ≥ самореал≥зац≥њ. ¬ ”крањн≥ часто декларуЇтьс¤ бажанн¤ саме таке громад¤нське сусп≥льство побудувати, але, незважаючи на велетенське ф≥нансуванн¤ недержавних орган≥зац≥й з боку зах≥дних донор≥в, в≥дчуваЇтьс¤ брак досв≥ду на м≥сц¤х, брак ц≥нн≥сних мотивац≥й поодиноких людей, брак прикладу, ¤кий можна було б насл≥дувати. “акий прикладний ресурс ≥снуЇ в д≥аспор≥, але в≥н залишаЇтьс¤ м≥н≥мально використаним.

ƒосв≥д розвитку ≥нститут≥в громад¤нського сусп≥льства в д≥аспор≥ показав, що така форма спонтанноњ самоорган≥зованост≥ може реально ≥снувати т≥льки в умовах, коли на загальнодержавному р≥вн≥ кожен член сусп≥льства почуваЇ себе повноправним. ” тих державах «ах≥дноњ ™вропи (наприклад, у Ќ≥меччин≥ чи ≤тал≥њ), де украњнц≥ живуть вже понад 50 рок≥в, але в переважн≥й б≥льшост≥ не прийн¤ли громад¤нства держав поселенн¤, вони Ї дос≥ швидше У≥мм≥грантамиФ, н≥ж д≥аспорою. ћожна аріументувати, що у цих державах д≥¤ла сво¤ специф≥ка, ¤ка не дозволила украњнц¤м розвинути своњ орган≥зац≥йн≥ структури наст≥льки, ¤к це в≥дбулос¤ в ѕ≥вн≥чн≥й јмериц≥, але ≥снуванн¤ в ™вроп≥ Їврейськоњ д≥аспори саме ¤к д≥аспори ≥ в≥дм≥нн≥сть украњнц≥в в≥д Їврењв у цих крањнах вражаЇ.

якщо ”крањна д≥йсно бажаЇ використати ресурс досв≥ду д≥аспори (в тому числ≥ ф≥нансовий, орган≥зац≥йний, патр≥отичний), вона маЇ зробити крок њй назустр≥ч. ѕотр≥бно надати можлив≥сть вих≥дц¤м з украњнськоњ д≥аспори стати повноправними громад¤нами ”крањни. ¬ умовах сусп≥льно-економ≥чного стану ”крањни це означаЇ дозволити подв≥йне громад¤нство, адже ж ”крањна не см≥Ї вимагати (¤к це Ї зараз), щоб д≥аспорний украњнець зр≥кавс¤ громад¤нства т≥Їњ держави, в ¤к≥й в≥н народивс¤, виховувавс¤, сформувавс¤ профес≥йно, ¤к особист≥сть. “ака вимога ставить особу з д≥аспори перед неможливим вибором: в≥дмови в≥д одн≥Їњ, вже сформованоњ, позитивноњ сут≥ своЇњ ≥дентичност≥ на користь другоњ, несформованоњ, також своЇњ (по ≥дењ), але багато в чому на повс¤кденному р≥вн≥ чужоњ. Ќав≥ть при найб≥льшому бажанн≥ перебороти так≥ емоц≥йн≥ барТЇри прийн¤тт¤ украњнського громад¤нства Ї просто непрактичним, адже зг≥дно з д≥ючим законодавством набутт¤ громад¤нства ”крањни вимагаЇ здачу паспорта ≥ноземноњ держави. Ќавр¤д чи найб≥льш гучн≥ украњнськ≥ патр≥оти, маючи канадський чи американський паспорт на руках (паспорт, ¤кий дозвол¤Ї безв≥зовий проњзд у переважну б≥льш≥сть держав св≥ту), погодилис¤ б його здати на користь украњнського.

—л≥д зауважити, що громад¤ни ”крањни вже сьогодн≥ можуть нап≥влегально мати подв≥йне громад¤нство. јле т≥льки де¤к≥. ≈м≥гранти з ”крањни, ¤к≥ проживають в  анад≥ чи —Ўј ≥ приймають громад¤нство тих держав, р≥дко коли за¤вл¤ють про це державним органам ”крањни ≥ тому продовжують вважатис¤ громад¤нами ”крањни. ѕод≥бно може зробити будь-¤кий громад¤нин ”крањни, ¤кий бажаЇ прийн¤ти громад¤нство –ос≥њ Ц дл¤ цього нав≥ть не потр≥бно вињжджати з ”крањни, адже ж будь-¤ке консульське представництво –ос≥йськоњ ‘едерац≥њ, п≥сл¤ проходженн¤ певноњ бюрократичноњ процедури, з приЇмн≥стю надасть рос≥йське громад¤нство бажаючому громад¤нину ”крањни без вимоги здач≥ украњнського паспорта. ќтже, аріумент, ¤кий поширений пом≥ж представниками украњнськоњ патр≥отичноњ ел≥ти, Ц що ”крањна не може законодавчо дозволити подв≥йне громад¤нство, бо це призвело б до формуванн¤ УпТ¤тоњ колониФ на њњ територ≥њ, Ц не в≥дображаЇ д≥йсност≥.

1	2

Ќазва: ”крањнська д≥аспора
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-07 (3136 прочитано)