Ќаукознавство > ¬ернадський ¬.≤. - перший президент јкадем≥њ наук

¬ернадський ¬.≤. - перший президент јкадем≥њ наук

Ќародивс¤ ¬олодимир ≤ванович ¬ернадський 12 березн¤ 1863 р. «ак≥нчив ф≥зико-математичний факультет ѕетербурзького ун≥верситету. ” 1917-1921 рр. працював в ”крањн≥, орган≥затор ≥ перший президент ”крањнськоњ јкадем≥њ наук, почесний академ≥к р¤ду заруб≥жних академ≥й. Ќауков≥ прац≥ присв¤чено досл≥дженн¤м х≥м≥чного складу земноњ кори, атмосфери, г≥дросфери, м≥грац≥њ х≥м≥чних елемент≥в у земн≥й кор≥, рол≥ ≥ значенн¤ рад≥оактивних елемент≥в в њњ еволюц≥њ. “ворець науки б≥огеох≥м≥њ, засновник в≥тчизн¤ноњ школи геох≥м≥к≥в, основоположник ученн¤ про б≥осферу та ноосферу, ≥сторик науки, ф≥лософ, натурал≥ст. „лен ÷  парт≥њ кадет≥в, член “имчасового ур¤ду –ос≥њ в ранз≥ товариша м≥н≥стра, голова ком≥с≥њ ћ≥н≥стерства осв≥ти та мистецтв ур¤ду ”крањнськоњ держави за час≥в гетьмана —коропадського.

ѕомер 6 с≥чн¤ 1945 року в≥д крововиливу в мозок.

–≥д ¬ернадських маЇ глибок≥ украњнськ≥ корен≥. …ого предок ¬ерна п≥д час визвольноњ в≥йни украњнського народу 1648-1654 рр. виступав на боц≥ козак≥в, д≥ти служили в козацтв≥ старшинами. ƒвор¤нство вислужив д≥д ¬асиль, ¤кий в≥дтод≥ став писатис¤ ¬ернадським. Ѕатько ¬олодимира, ≤ван ¬асильович, народивс¤ у  иЇв≥, очолював кафедру в  ињвському ун≥верситет≥, з перењздом до ћоскви очолював кафедру в ћосковському ун≥верситет≥.

„ерез чотири роки п≥сл¤ народженн¤ ¬олодимира батьки перењхали в ’арк≥в. —≥мТ¤ в≥дв≥дувала родич≥в на ѕолтавщин≥. ѕров≥в одне л≥то ¬олодимир ≥ в садиб≥ украњнського письменника  в≥тки-ќсновТ¤ненка. „итанн¤ твор≥в украњнських письменник≥в, знайомство з побутом украњнц≥в, мабуть, ≥ дали прив≥д в≥дгукнутис¤ про циркул¤р, ¤кий заборон¤в у –ос≥њ друкуванн¤ украњнською мовою, такими словами: Ђўо це значить? як це ≥ дл¤ чого?ї

« наукових джерел в≥домо, що молодий ¬ернадський був небайдужий до ≥стор≥њ ”крањни. «окрема, читав ≥ польськ≥ книги про ≥стор≥ю ”крањни, написав нав≥ть статтю Ђ”горська –усь з 1848 р.ї. ѕ≥д впливом батька ¬олодимир в≥ддав перевагу все ж природознавству (що й стало приводом дл¤ вступу на ф≥зико-математичний факультет). ” званн≥ кандидата наук в≥н зак≥нчуЇ ун≥верситет ≥ залишаЇтьс¤ в ньому дл¤ п≥дготовки професорського званн¤.
«аймаючись практикою природознавства, ¬ернадський в≥дв≥дував ”крањну, брав участь в одному з петербурзьких гуртк≥в, де вирували дискус≥њ, суперечки. Ђ”пр¤мый украинец, себе на умеї, Ч так висловилас¤ ¤кось про ¬ернадського одна з учасниць гуртка.

Ќа час першоњ рос≥йськоњ революц≥њ ¬ернадський Ч вже в≥домий професор, а також борець за в≥льнодумство, демократ≥ю. Ќе до душ≥ була, зрозум≥ло, громадська активн≥сть ¬ернадського ур¤довим органам, ¤к≥ збирали агентурн≥ пов≥домленн¤ про вчених. Ќа знак протесту проти ур¤довоњ пол≥тики ¬ернадський залишаЇ ћосковський ун≥верситет ≥ перењжджаЇ до ѕетербурга, продовжуючи пол≥тичну ≥ наукову д≥¤льн≥сть.

ѕереб≥г революц≥йних под≥й спонукаЇ його до прац≥ в “имчасовому ур¤д≥. ѕ≥сл¤ жовтневого перевороту ¬ернадський не здаЇ позиц≥й, п≥дписуЇ зверненн¤, в ¤кому були ≥ так≥ слова: ЂЕзусилл¤ми народу буде покладено к≥нець пануванню насильник≥вї.

«а наказом Ћен≥на ≥ —тал≥на почалос¤ пересл≥дуванн¤ тих, хто п≥дписав зверненн¤. ¬ернадський перењжджаЇ в ѕолтаву. ” кв≥тн≥ 1918 року приходить до влади гетьман —коропадський, проголошуЇтьс¤ ”крањнська держава. ¬ернадського запрошують до  иЇва. “ут в≥н очолив  ом≥с≥ю з орган≥зац≥њ јкадем≥њ наук ≥ ”крањнськоњ нац≥ональноњ б≥бл≥отеки, а також ком≥с≥ю з питань вищоњ школи. « ћоскви до  иЇва перењжджаЇ понад 20 в≥домих вчених. Ђƒек≥лька дн≥в не писав, Ч читаЇмо в щоденнику, Ч а м≥ж тим у ц≥ дн≥ йшла ≥нтенсивна робота ≥ думки, ≥ д≥¤льност≥, особливо у звТ¤зку з вищою школою ≥ академ≥Їю наук. я ¤кось в≥дчуваю, ¤к глибше ≥ сильн≥ше ¤ охоплюю всю цю область житт¤ ≥ одержую можлив≥сть про¤ву в н≥й своЇњ вол≥, своЇњ думкиї.

÷≥каве листуванн¤ з приводу створенн¤ јкадем≥њ м≥ж √рушевським ≥ ¬ернадським. ¬ернадський був прихильником створенн¤ јкадем≥њ на зразок ѕетербурзькоњ јкадем≥њ наук. √рушевський писав з цього приводу: Ђ¬и знаЇте, що у нас тепер немаЇ достатньоњ к≥лькост≥ вчених-украњнц≥в за межами украњнознавства. ќтже, ми повинн≥ звернутис¤ до рос≥¤н. ћине ще чимало часу, доки сили ц≥ у нас зТ¤вл¤тьс¤ї. ѕозиц≥¤ ¬ернадського була такою: Ђ¬ажливо створити сильний центр наукових досл≥джень украњнського народу, його ≥стор≥њ, його мови, природи ”крањни. «вичайно, треба вести ц≥ досл≥дженн¤ в найширшому загальнолюдському масштаб≥. “реба ¤кнайшвидше створювати кафедри ≥ лаборатор≥њ, ≥нститути, ¤к≥ спочатку, можливо, й будуть зайн¤т≥ рос≥¤нами. јле становище скоро зм≥нитьс¤, бо посади в академ≥њ виборн≥.

ƒуже скоро за¤вл¤ть про себе м≥сцев≥ силиї.
13 вересн¤ 1918 року на зас≥данн≥ ком≥с≥њ за допов≥ддю ¬ернадського було ухвалено заснувати щор≥чн≥ асигнуванн¤ на науков≥ роботи, експедиц≥њ та ≥н.  ом≥с≥¤ подбала про Ѕотан≥чний сад  иЇва, про створенн¤ √еодезичного ≥нституту, розробила —татут академ≥њ.

” жовтн≥ ¬ернадського обирають першим президентом ”јЌ. ‘≥зико-математичне в≥дд≥ленн¤ академ≥њ прийн¤ло тематику ¬ернадського Ч почалос¤ створенн¤ б≥огеох≥м≥чноњ лаборатор≥њ. ѕершим в≥дкритт¤м було пов≥домленн¤ про на¤вн≥сть в орган≥зм≥ мишей н≥келю. √еох≥м≥чне досл≥дженн¤ рослин стало основою г≥потези, що в земл≥ Ї вже в≥дом≥ тод≥ 87 х≥м≥чних елемент≥в.

« приходом б≥льшовик≥в становище ”јЌ пог≥ршилос¤. ¬ернадський захвор≥в на висипний тиф ≥ всю зиму 1919-1920 року л≥кувавс¤. ѕодальший життЇвий шл¤х ¬ернадського складаЇтьс¤ так: 1920 р≥к Ч обираЇтьс¤ ректором “авр≥йського ун≥верситету, 1921 Ч поверненн¤ в ѕетроград, призначений директором –ад≥Ївого ≥нституту, 1922-

1926 Ч в≥др¤дженн¤ до ‘ранц≥њ на запрошенн¤ —орбонни дл¤ читанн¤ лекц≥й з геох≥м≥њ. « поверненн¤м у Ћен≥нград видаЇ монограф≥њ ЂЅ≥о-сфераї, ЂЌариси з геох≥м≥њї, орган≥зовуЇ в≥дд≥л живоњ речовини в јЌ —–—–, орган≥зовуЇ  ом≥с≥ю з вивченн¤ важкоњ води ≥ головуЇ в н≥й. ” 1935 р. перењжджаЇ в ћоскву, бере участь в орган≥зац≥њ р¤ду наукових ком≥с≥й, працюЇ над проблемою Ђжитт¤ в космос≥ї. ” роки в≥йни був евакуйований у Ѕорове  окчетавськоњ област≥. ” 1944 р. видав останню працю Ђƒек≥лька сл≥в про ноосферуї.

–≥знопланова творча спадщина ¬ернадського привертаЇ увагу багатьох вчених св≥ту. ¬ажливе м≥сце в його д≥¤льност≥ займали, зокрема, м≥нералог≥¤ ≥ кристалограф≥¤. —еред основних завдань м≥нералог≥њ ¬ернадський ставить питанн¤ генезису м≥нерал≥в: Ђћ≥нералог≥¤ ¤вл¤Ї собою х≥м≥ю земноњ кори. ¬она ставить завданн¤ вивченн¤ ¤к продукт≥в природних х≥м≥чних процес≥в, так званих м≥нерал≥в, так ≥ самих процес≥в. ¬она вивчаЇ зм≥ни продукт≥в ≥ процес≥в у час≥ в р≥зних природних умовах земноњ кори. ¬она досл≥джуЇ взаЇмн≥ природн≥ асоц≥ац≥њ м≥нерал≥в (њх парагенезис) ≥ законом≥рност≥ в њх утворенн≥ї. ¬ернадський розгл¤нув ≥стор≥ю виникненн¤ в земн≥й кор≥ важливих м≥нерал≥в, визначив х≥м≥чний склад ≥ ф≥зико-х≥м≥чн≥ умови утворенн¤ багатьох м≥неральних вид≥в.

Ђ√еох≥м≥¤ Ч наука двадц¤того стол≥тт¤, Ч писав ¬.≤.¬ернадський. Ч ¬она могла виникнути лише п≥сл¤ по¤ви сучасного наукового у¤вленн¤ про атоми ≥ х≥м≥чн≥ елементи, але корен≥ њњ с¤гають глибоко в минуле наукиЕ √еох≥м≥¤ науково вивчаЇ х≥м≥чн≥ елементи, тобто атоми земноњ кори ≥ наск≥льки можливо Ч вс≥Їњ планети. ¬она вивчаЇ њх ≥стор≥ю, њх розпод≥л ≥ рух у простор≥ Ч час≥, њх генетичне на наш≥й планет≥ сп≥вв≥дношенн¤ї.

¬се житт¤ працював ¬.¬ернадський над проблемами рад≥огеолог≥њ. Ђ«араз можна ≥ потр≥бно говорити про новостворену науку Ч рад≥олог≥ю, науку про рад≥оактивн≥ властивост≥ нашоњ планети, про те, що в≥дбуваЇтьс¤ в н≥й, про њй властив≥, особливо рад≥оактивн≥ ¤вища. ÷¤ нова галузь знань перебуваЇ у швидкому становленн≥ ≥ повинна зараз бути освоЇна ≥ продумана ≥ теоретично ≥ практично. Ѕо вона не т≥льки маЇ дл¤ нас глибоке значенн¤, оск≥льки звТ¤зуЇ з новою ф≥зикою ≥ новою х≥м≥Їю Ч в конкретн≥й земн≥й ситуац≥њ Ч науц≥ про житт¤ ≥ про нас самих, але й тому, що вона даЇ в руки людини нов≥ шл¤хи ≥ нов≥ форми оволод≥нн¤ природою, нову силуї.

¬ернадський Ч також творець нового наукового напр¤мку, ¤кий п≥зн≥ше перер≥с у самост≥йну науку Ч б≥ох≥м≥ю: Ђя впевнений в тому, що в основ≥ геолог≥њ лежить х≥м≥чний елемент Ч атом ≥ що в навколишн≥й природ≥ Ч в б≥осфер≥ Ч жив≥ орган≥зми в≥д≥грають першочергову, можливо головну роль. ¬иход¤чи з цих ≥дей виникли в нас ≥ геох≥м≥¤ ≥ б≥огеох≥м≥¤ї.

ѕеру ¬.¬ернадського, кр≥м наукових, належать ≥ ф≥лософськ≥ твори. « часом джерело њх думки могутн≥шаЇ, в≥дд¤чуЇ людству добром.

1

Ќазва: ¬ернадський ¬.≤. - перший президент јкадем≥њ наук
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-07 (1045 прочитано)