Ќаукознавство > ƒокументальн≥ джерела ≥нформац≥њ та використанн¤ њх у наукових досл≥дженн¤х

ƒрукован≥ джерела ≥нформац≥њ, ¤к≥ використовуютьс¤ у наукових досл≥дженн¤х, представлен≥ пол≥граф≥чним виробництвом у форм≥ книг, брошур, рекламних буклет≥в та ≥н.

 ниги Ц непер≥одичн≥ багатостор≥нков≥ твори друку обс¤гом понад 48 с. друкарського друку. “вори друку обс¤гом в≥д 5 до 48 с. вважають брошурою.  омп'ютеризац≥¤ ≥нформац≥йноњ д≥¤льност≥ спри¤ла створенню електронних книг, ¤к≥ широко застосовуютьс¤ у наукових досл≥дженн¤х та педагог≥чному процес≥ вищих ≥ середн≥х навчальних заклад≥в.

–екламн≥ буклети Ц художньо оформлен≥ ≥ видан≥ засобами пол≥граф≥њ вироби, ¤к≥ пропагують кращ≥ зразки продукц≥њ, товар≥в дл¤ ринку.

” формат≥ альбом≥в видаЇтьс¤ нормативно-виробнича документац≥¤ (технолог≥чна, проектна та ≥н.), рекламна, каталоги.

ћашинописн≥ документи Ц нос≥њ ≥нформац≥њ, ¤к≥ не пройшли редакц≥йно-видавничу обробку ≥ не видан≥ засобами пол≥граф≥њ (науково-техн≥чн≥ зв≥ти, документи обл≥ку господарськоњ д≥¤льност≥, дисертац≥њ та ≥н.).

ќсобливим машинописним документом Ї депонован≥ твори, ¤к≥ використовуютьс¤ ¤к нос≥њ ≥нформац≥њ у процес≥ наукових досл≥джень.

ƒепонованими (переданими на збереженн¤) називаютьс¤ науков≥ роботи, виконан≥ ≥ндив≥дуально або в сп≥вавторств≥ ≥ розрахован≥ на обмежене коло користувач≥в. ƒепонуванн¤ зд≥йснюЇтьс¤ централ≥зовано органами науково-техн≥чноњ ≥нформац≥њ. ¬≥домост≥ про депонован≥ твори оперативно навод¤тьс¤ у реферативних та ≥нших журналах. ” наш≥й держав≥ ц≥ функц≥њ виконуЇ ≤нститут науково-техн≥чноњ ≥нформац≥њ та техн≥ко-економ≥чних досл≥джень.

ƒепонуванн¤ зд≥йснюЇтьс¤ з метою ознайомленн¤ вчених ≥ спец≥ал≥ст≥в з рукописами статей, огл¤д≥в, монограф≥й, матер≥ал≥в конференц≥й, з'њзд≥в, нарад ≥ симпоз≥ум≥в вузькоспец≥ального характеру, ¤к≥ недоц≥льно видавати засобами масовоњ пол≥граф≥њ (книги, журнали, брошури).

–≥шенн¤ про передаванн¤ на депонуванн¤ ориг≥нал≥в монограф≥й, статей, огл¤д≥в, матер≥ал≥в конференц≥й, з'њзд≥в, нарад ≥ симпоз≥ум≥в винос¤тьс¤ вченими радами вуз≥в та науково-досл≥дних орган≥зац≥й, науково-техн≥чними радами проектно-конструкторських, технолог≥чних та ≥нших орган≥зац≥й.

Ќа депонуванн¤ не приймаютьс¤ зв≥ти про науково-досл≥дн≥ ≥ проектно-конструкторськ≥ роботи, а також тези допов≥дей, кр≥м зроблених на м≥жнародних, республ≥канських конференц≥¤х, симпоз≥умах ≥ сем≥нарах.

–еферати депонованих рукопис≥в, њх б≥бл≥ограф≥чний опис оприлюднюють у реферативних журналах ≥ б≥бл≥отечних покажчиках.

ƒепонуванн¤ в≥дкриваЇ широк≥ можливост≥ використанн¤ науково-техн≥чноњ ≥нформац≥њ, ¤ка не була опубл≥кована у зв'¤зку з невеликою к≥льк≥стю користувач≥в нею або за ≥нших причин. јвтори депонованих роб≥т збер≥гають право на њх публ≥кац≥ю у наукових, науково-техн≥чних та ≥нших виданн¤х. ѕри оприлюдненн≥ необх≥дно лише зробити посипанн¤ на депонований тв≥р ≥ зазначити м≥сце збер≥ганн¤ його.

ѕрикладом машинописних документ≥в Ї науково-техн≥чн≥ зв≥ти, дисертац≥њ, депонован≥ роботи, описуванн¤ рац≥онал≥заторських пропозиц≥й, р≥зн≥ види технолог≥чноњ ≥ проектно-кошторисноњ документац≥њ та ≥н.

” де¤ких випадках под≥л документ≥в на друкован≥ ≥ машинописн≥ маЇ умовний характер. Ќаприклад, автореферат дисертац≥њ оприлюднюЇтьс¤ за редакц≥йно-видавничими правилами, але на правах "рукопису", а депонований "рукопис", навпаки, маЇ права друкованого документа.

” науково-≥нформац≥йн≥й д≥¤льност≥ прийн¤то под≥л документ≥в Ќ“≤ на дв≥ категор≥њ: первинн≥ ≥ вторинн≥.

ѕервинн≥ документи мають переважно нов≥ науково-техн≥чн≥ в≥домост≥, ¤к≥ Ї результатом науково-досл≥дноњ д≥¤льност≥, проектно-конструкторськоњ ≥ практичноњ д≥¤льност≥ (документи в≥дображають господарськ≥ операц≥њ) або нове осмисленн¤ в≥домих ≥дей ≥ факт≥в. ƒо них в≥днос¤ть б≥льш≥сть книг (вин¤ток становл¤ть дов≥дники), пер≥одичн≥ виданн¤, науково-техн≥чн≥ зв≥ти, дисертац≥њ, депонован≥ рукописи тощо.

¬торинн≥ документи Ї результатом переопрацюванн¤ одного або к≥лькох первинних документ≥в. ƒо вторинних документ≥в в≥днос¤ть б≥бл≥ограф≥чн≥ описи, анотац≥њ, реферати, огл¤ди, дов≥дков≥ та ≥нформац≥йн≥ виданн¤, переклади, б≥бл≥отечн≥ каталоги, б≥бл≥ограф≥чн≥ покажчики ≥ картотеки.  р≥м того, до вторинних документ≥в в≥днос¤ть рег≥стри бухгалтерського обл≥ку господарськоњ д≥¤льност≥ п≥дприЇмств ≥ п≥дприЇмц≥в, складен≥ на п≥дстав≥ первинноњ документац≥њ.

ќтже, документальн≥ джерела ≥нформац≥њ Ї найб≥льш достов≥рними нос≥¤ми ≥нформац≥њ, тому вони широко застосовуютьс¤ у наукових досл≥дженн¤х з економ≥ки.

2. ћетодика роботи над друкованими л≥тературними джерелами

2.1.¬имоги до роботи над л≥тературними джерелами

” процес≥ наукового досл≥дженн¤ робота над л≥тературними джерелами зд≥йснюЇтьс¤ на вс≥х його стад≥¤х. Ќа п≥дготовч≥й стад≥њ вивченн¤ публ≥кац≥й за дов≥дниками, рекламою, проспектами, ≥нформац≥йними виданн¤ми та б≥бл≥отечними каталогами спри¤Ї конкретизац≥њ вибору теми досл≥дженн¤ та його об'Їкт≥в, а також розробц≥ теоретичних передумов майбутньоњ роботи, њњ методолог≥чного забезпеченн¤. ¬ивченн¤ л≥тературних джерел допомагаЇ представити досл≥днику народногосподарську значущ≥сть обраноњ теми досл≥дженн¤, визначити основоположн≥ теоретичн≥ ≥ методолог≥чн≥ принципи виконанн¤ њњ.

–обота над л≥тературними джерелами ставить перед досл≥дником вимогу Ц навчитис¤ швидко читати, сприймати ≥ анал≥зувати прочитане, концентрувати увагу на головному, ≥стотному дл¤ розкритт¤ теми досл≥дженн¤.

ѕричинами пов≥льного читанн¤ Ї:

Х мала ефективн≥сть роботи анал≥затор≥в при читанн≥ - мовнорухового, мовнослухового та зорових рецептор≥в, ¤к≥ постачають ≥нформац≥ю у мозок;

Х мале поле зору, регресивний рух очей (поверненн¤ назад до прочитаного);

Х недостатн¤ моб≥льн≥сть уваги;

Х пасивн≥сть пам'¤т≥;

Х в'¤лий механ≥зм мисленн¤, в≥дсутн≥сть навичок смисловоњ здогадки;

Х мала по≥нформован≥сть про л≥нгв≥стичну приро≠ду тексту та ≥н.

«азначен≥ причини пов≥льного читанн¤ ірунтуютьс¤, з одного боку, на даних, пов'¤заних з вивченн¤м механ≥зму читанн¤ ¤к складного психолого-ф≥з≥олог≥чного процесу, а з другого - з п≥знанн¤м потенц≥йних можливостей людини.

„итанн¤ - це особлива форма мовного сп≥лкуванн¤ - пошук, вивченн¤ текстовоњ ≥нформац≥њ. ¬оно Ї складним комплексом ф≥з≥олог≥чних ≥ психолог≥чних процес≥в, у ¤ких беруть участь органи зору, мови ≥ слуху.  еруючим органом Ї головний мозок, ¤кий обробл¤Ї ≥нформац≥ю. ѕроцес читанн¤ включаЇ: сприйманн¤ надрукованого слова спочатку очима, пот≥м вимовл¤нн¤ про себе ≥ лише п≥сл¤ цього усв≥домленн¤ його. ≤накше кажучи, людина пропускаЇ текст через три канали -- зоровий, мовноруховий ≥ слуховий. “акий загальноприйн¤тий п≥дх≥д значно гальмуЇ процес читанн¤ ≥ не спри¤Ї висок≥й ¤кост≥ засвоЇнн¤ прочитаного. ѕри цьому можна визначити к≥лька причин:

Х звуковий бар'Їр - вимовл¤нн¤ читачем тексту про себе, тобто артикул¤ц≥¤, коли дл¤ вимовл¤нн¤ звуку працюють мовнорухов≥ органи (горло, ¤зик, зуби, губи, п≥днеб≥нн¤);

Х при вимовл¤нн≥ оч≥ довго затримуютьс¤ на одному слов≥, коли читач здатний миттЇво фотографувати ц≥л≥ комплекси надрукованоњ ≥нформац≥њ.

«важаючи на зазначен≥ причини, спец≥альн≥ пос≥бники рекомендують тренувати зорове сприйманн¤ тексту, ¤кий читають, способом "всеос¤жност≥", тобто водити очима за текстом, зосереджуючись на центр≥ аркуша. якщо швидке зорове сприйманн¤ тексту заважаЇ зрозум≥ти зм≥ст, то необх≥дно прочитати цей р¤док повторно. “ренуватис¤ на швидке читанн¤ тексту необх≥дно щодн¤ прот¤гом 2-3 год. строком до одного м≥с¤ц¤. «вичайно, ц≥ поради можна сприймати залежно в≥д психоф≥з≥олог≥чного стану кожноњ людини зокрема.

Ўвидк≥сть читанн¤ необх≥дно чергувати з виписуванн¤м окремих визначень терм≥н≥в, пон¤ть, п≥ддавати лог≥чному анал≥зу, статистичним розрахункам, групувати к≥льк≥сн≥ (цифров≥) показники економ≥чних процес≥в, прагнути зрозум≥ти обірунтован≥сть висновк≥в автора твору. –азом з тим це не механ≥чне переписуванн¤ уривк≥в ≥з твору, а насл≥док коп≥ткоњ та вдумливоњ обробки та групуванн¤ початкових даних. “ака методика роботи над л≥тературними джерелами даЇ змогу в≥докремити в≥доме в≥д нев≥домого, використати накопичений досв≥д, ч≥тко сформулювати г≥потезу досл≥дженн¤. ѕ≥сл¤ первинного огл¤ду л≥тератури, в≥д≥браноњ ≥з б≥бл≥отечних каталог≥в, ознайомленн¤ з анотац≥Їю, вступом, структурою, висновками ≥ перегл¤ду зм≥сту вибирають спос≥б вивченн¤ джерела. ÷е ретельне його вивченн¤, конспектуванн¤, виб≥ркове вивченн¤, ¤ке супроводитьс¤ виписками, складанн¤м анотованих карток тощо.

2.2. –еферуванн¤ та групуванн¤ л≥тературного матер≥алу

–езультати вивченн¤ л≥тератури з питань теми досл≥дженн¤ оформлюютьс¤ у вигл¤д≥ тематичних огл¤д≥в, реферат≥в, де викладаЇтьс¤ суть найважлив≥ших наукових положень, ви¤вл¤ютьс¤ основн≥ концепц≥њ (зб≥ганн¤ ≥ в≥дм≥нн≥сть), групуютьс¤ мало розроблен≥, не¤сн≥, дискус≥йн≥ та не вивчен≥ положенн¤. ¬ажливо з'¤сувати, що нового, ориг≥нального вносить автор кожноњ публ≥кац≥њ, викласти своЇ ставленн¤ до його концепц≥њ та визначити можлив≥сть використанн¤ њњ у своЇму досл≥дженн≥.

ќкрем≥ положенн¤ краще ф≥ксувати на аркушах паперу з одн≥Їњ сторони, залишаючи велик≥ пол¤. ÷е даЇ змогу в необх≥дних випадках робити додатков≥ вставки, паралельн≥ виписки ≥з ≥нших книг дл¤ пор≥вн¤нн¤, з≥ставленн¤, а також викладу власноњ думки з цього питанн¤. ƒл¤ ц≥Їњ мети можна використати перфокартки, ¤к≥ зручно групувати за однор≥дн≥стю питань, що вивчаютьс¤, щоб уникнути викладу у огл¤д≥ л≥тератури концепц≥й кожного автора окремо. ƒоц≥льно робити кольоров≥ або шрифтов≥ вид≥ленн¤ нотатк≥в.

Ќезалежно в≥д того, на ¤кому нос≥њ (машинному, аркуш≥ паперу) заф≥ксована ≥нформац≥¤ ≥з л≥тературного джерела, вона повинна бути згрупованаза однор≥дними ознаками дл¤ використанн¤ у процес≥ досл≥дженн¤. «деб≥льшого такою ознакою Ї питанн¤, ¤ке м≥ститьс¤ у план≥ теми досл≥дженн¤. “ому за розд≥лами плану досл≥дженн¤ у окремих папках необх≥дно накопичувати реферати, зроблен≥ ≥з л≥тературних джерел, ¤к опубл≥кованих, так ≥ рукопис≥в (л≥тописи, дисертац≥њ, депонован≥ рукописи та ≥н.). јналог≥чно групуютьс¤ матер≥али досл≥джень, зроблен≥ ≥з бухгалтерського ≥ статистичного обл≥ку, суц≥льних ≥ виб≥ркових спостережень, добут≥ у процес≥ економ≥чного анал≥зу та аудиту тощо.

1	2	3

Ќазва: ƒокументальн≥ джерела ≥нформац≥њ та використанн¤ њх у наукових досл≥дженн¤х
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-07 (2804 прочитано)