ќбразотворче мистецтво > Ѕетховен, житт¤ ≥ творчий шл¤х

—аме у сфер≥ фортеп≥анноњ музики Ѕетховен був впевнений у своњй творч≥й ≥ндив≥дуальност≥, переборов риси залежност≥ в≥д клав≥рного стилю ’VIII ст. ‘ортеп≥анна соната наст≥льки випереджала розвиток ≥нших жанр≥в Ѕетховена, що до нењ не зр≥вн¤Їтьс¤ звичайна схема пер≥одизац≥њ бетховенськоњ творчост≥.

’арактерн≥ дл¤ Ѕетховена теми, манера њх розвитку, драматична трактова сонатноњ схеми, нова ритм≥ка, нов≥ тембров≥ ефекти вперше по¤вились у фортеп≥анн≥й музиц≥. « часом, бетховенська соната стала схожа на симфон≥ю дл¤ фортеп≥ано.

¬с≥ сонати Ѕетховена в≥др≥зн¤ютьс¤ одна в≥д одноњ. ƒеколи композитор не дотримуЇтьс¤ традиц≥йних тональних сп≥вв≥дношень. ≤ завжди сонатний цикл виходить ц≥л≥сним орган≥змом, в ¤кому вс≥ частини ≥ теми обТЇднюютьс¤ м≥ж собою глибокими, часто прихованими в≥д зовн≥шнього слуху внутр≥шн≥ми звТ¤зками.

¬ дус≥ р≥зних жанр≥в Ѕетховен зм≥нюЇ художн≥й вид окремих сонат. ƒе¤к≥ своњ сонати в≥н трактуЇ то в дус≥ симфон≥њ, то квартета, фантаз≥њ, увертюри, вар≥ац≥њ, фуги.

ѕерша фортеп≥анна соната f-moll починаЇ собою л≥н≥ю траг≥чних та драматичних твор≥в Ѕетховена. ” н≥й добре пом≥тн≥ риси Узр≥логоФ стилю, хоча хронолог≥чно вона повн≥стю в≥дноситьс¤ до раннього пер≥оду творчост≥. ѓњ перш≥й частин≥ та ф≥налу характерн≥ емоц≥йна напружен≥сть, траг≥чна гострота.

Adagio та менует характеризуЇтьс¤ рисами УчуттЇвогоФ стил¤. ¬ перш≥й та останн≥й частинах звертаЇ на себе увагу новизна тематичного матер≥алу: мелод≥њ побудован≥ на акордових контурах, р≥зк≥ акценти, в≥дривчаст≥ звучанн¤.

” ѕерш≥й сонат≥ в≥дчуваЇтьс¤ трагед≥¤, вперта боротьба, протест. ƒо цих образ≥в Ѕетховен звертаЇтьс¤ у своњх фортеп≥анних сонатах: ѕТ¤т≥й, Уѕатетичн≥йФ, у ф≥нал≥ Ућ≥с¤чноњФ, у —≥мнадц¤т≥й, в Ујпас≥онат≥Ф.

Уѕатетична сонатаФ т≥сно повТ¤зана з музичним театром. ѓњ театральн≥сть добре пом≥тка у перш≥й частин≥, де показан≥ типов≥ образи героњчних опер передреволюц≥йного часу. ” перш≥й частин≥ виражений конфл≥кт м≥ж Удолею та людиноюФ, ¤кий визначив драматург≥ю класициськоњ трагед≥њ.

ѕерша частина сонати Ц Утема-д≥алогФ. ¬она нагадуЇ жал≥бн≥ ≥нтонац≥њ благанн¤, ¤к≥ виражають настр≥й страху Ц це Ї типово траг≥чним ≥нтонац≥¤м оперноњ ≥ симфон≥чноњ музики ’VIII ст.

ƒруга частина спок≥йна Ц Andante cantabile. Ўирока, захоплююча мелод≥¤ в низьких УальтовихФ рег≥страх, багатий УпедальнийФ фон, виразна л≥н≥¤ бас≥в, приглушена звучн≥сть створюють в≥дчутт¤ глибокоњ сконцентрованост≥.

ƒраматичний ф≥нал у форм≥ рондо-сонати завершуЇ Уѕатетичну сонатуФ. ‘≥нал також пронизаний драматичн≥стю. —оната зак≥нчуЇтьс¤ не змиренн¤м, а викликом дол≥.

ƒо найб≥льш п≥днесених, поетичних та ориг≥нальних твор≥в Ѕетховена належить Ућ≥с¤чна сонатаФ. ” н≥й немаЇ театральност≥ ≥ оперноњ патетики. ¬она побудована на сфер≥ глибоких душевних почутт≥в.  омпозитор назвав њњ У—оната ¤к фантаз≥¤Ф. Ѕудова залежить в≥д поетичного замислу. ƒушевна драма, викликан≥ нею переходи стан≥в Ц в≥д скорботност≥ ≥ сумних роздум≥в до бурхливоњ активност≥ визначають рух образ≥в ≥ посл≥довний перех≥д в≥д adagio до presto.

≤ частина Ц Adagio Ц Ѕетховен з р≥дк≥сною л≥ричною зосереджен≥стю виразив почутт¤ скорботи, владу нерад≥сних дум. ћанера, з ¤кою Ѕетховен розкриваЇ цей траг≥чний образ, зближуЇ цю частину сонати з де¤кими хоральними прелюд≥¤ми Ѕаха. ¬икладено Adagio в прелюд≥йсно-≥мпров≥зац≥йн≥й форм≥.

≤≤ частина Ц Alegretto Ц з њњ пустотливою грац≥Їю ≥ скерцозним гумором в тр≥о розс≥юЇ гн≥тючу атмосферу ≤ частини.

≤≤≤ частина Ц ‘≥нал. ћузика ф≥налу вт≥люЇ образ бурхливого траг≥чного хвилюванн¤. ќсновним конструктивним елементом ф≥налу служить лакон≥чний мотив, ¤кий незм≥нно повторюЇтьс¤ ≥ ≥нтонац≥йно звТ¤заний з акордовою фактурою ≤ частини.  онтраст м≥ж строгою пер≥одичн≥стю повторень мотиву ≥ стр≥мким розвитком ≥нтонац≥й створюЇ ефект крайньоњ схвильованост≥.

Ујпас≥онатаФ є23, f-moll.

√ероњчн≥ образи фортеп≥анних твор≥в Ѕетховена одержали невичерпне художнЇ вираженн¤ в Ујпас≥онат≥Ф. ћузику сонати характеризуЇ драматург≥чна ц≥л≥сн≥сть: посл≥довно, на прот¤з≥ циклу зм≥нюютьс¤ образи тривожноњ настороженост≥, стражданн¤, героњчноњ л≥рики, спок≥йного спогл¤данн¤, зак≥нчуючись картиною напружен≥стю боротьби.

≤ частина Ц сонатне Alegro. ¬с≥ теми ц≥Їњ частини так чи ≥накше звТ¤зан≥ з головною парт≥Їю. ”н≥сонний рух по звуках м≥норного призвуку поступово стаЇ вираженн¤м героњчного початку. « ≥нтонац≥й висх≥дноњ секунди, протиставленоњ першому елементу теми, виростаЇ образ стражданн¤ та протесту. —тократний мотив, ¤кий нагадуЇ мотив Уƒол≥Ф з ѕТ¤тоњ симфон≥њ, вносить настр≥й похмуроњ тривоги. як зм≥нена головна тема стаЇ ≤ поб≥чна парт≥¤, ¤ка асоц≥юЇтьс¤ з п≥сн¤ми ≥ г≥мнами французькоњ революц≥њ. «вТ¤зуючи ≥ заключна теми ≥ вс¤ музика розробки виростають з ≥нтонац≥й головноњ парт≥њ.

¬ скульптурн≥й рельЇфност≥, компактност≥ всього звучанн¤ Ујпас≥онатиФ в≥дчуваЇтьс¤ великий план симфон≥чного письма. Ќав≥ть динам≥чн≥ контрасти, при вс≥й њх п≥ан≥стичност≥, в≥дтворюють прийоми ≥нструментовки дл¤ класичноњ симфон≥њ в головн≥й парт≥њ та в поб≥чн≥й. «никають внутр≥шн≥ меж≥ м≥ж розробкою ≥ репризою. –озробка дос¤гаЇ г≥гантських розм≥р≥в.  ода не т≥льки перетворюЇтьс¤ в другу розробку, але ≥ граЇ роль емоц≥йноњ вершини вс≥Їњ частини. «лет ≥ пад≥нн¤, гн≥в, стражданн¤ ≥ просв≥тленн¤ Ц весь емоц≥йний зм≥ст ≤ частини виражено в безупинному рус≥.

≤≤ частина Ц Andante con moto Ц л≥ричний еп≥зод циклу, написаний в форм≥ теми з вар≥ац≥¤ми. ¬ ньому панують глибок≥ натхненн≥ роздуми.

≤≤≤ частина Ц ‘≥нал Ц боротьба людини з оточуючими њњ ворожими слами, ≥ цей поЇдинок дос¤гаЇ кульм≥нац≥њ в код≥. “ут проходить розмежуванн¤ образ≥в ≥ це даЇ право розгл¤дати коду третьоњ частини ¤к еп≥лог: велика людська драма, довгий шл¤х, повний внутр≥шн≥х протир≥ч, зак≥нчуЇтьс¤ траг≥чною загибеллю геро¤. јле вих≥д нам≥чений Ц т≥льки разом, з багатьма людьми можна перемогти.

‘ортеп≥анний спадок Ѕетховена збер≥гаЇ у соб≥ 3 зб≥рки багателей, б≥льше 20 цикл≥в вар≥ац≥й, 4 рондо, б≥л¤ 40 маленських фортеп≥анних пТЇс (вальси, лендлери, екосези, менуети). ѕерше м≥сце серед цих твор≥в займають вар≥ац≥њ.

Ѕетховен починав свою фортеп≥анну творч≥сть з вар≥ац≥й ≥ ними ж зак≥нив њњ. ѕ≥сл¤ сонати це була найб≥льш улюблена ≥з форм.

” вар≥ац≥¤х написаних у юному пер≥од≥ Ѕетховен насл≥дував своњх попередник≥в.

Ќадал≥, починаючи з У15 вар≥ац≥й з фугоюФ на тему контрданса ≥з балету УѕрометейФ, Ѕетховен даЇ нову, поглиблену трактову цього старовинного ≥нструментального жанру, У32 вар≥ац≥њФ на власну тему в≥днос¤ть¤ до числа найвидатн≥ших фортеп≥анних твор≥в Ѕетховена.

У33 вар≥ац≥њ на вальс ƒ≥абелл≥Ф Ц один з найб≥льш видатних фортеп≥анних твор≥в п≥знього бетховенського стилю. ÷е своЇр≥дний цикл з 33 м≥н≥атюр, р≥зко контрасних м≥ж собою, але звТ¤заних драматург≥чною л≥н≥Їю розвитку.

—воњми УЅагател¤миФ Ћюдв≥г ван Ѕетховен перевершив майбутню романтичну м≥н≥атюру, звТ¤зану з побутовою музикою. јле в камеральних пТЇсах ≥ндив≥дуальн≥сть Ѕетховена, сила його натхненн¤ ≥ поетичност≥ про¤вились слабше, н≥ж в крупно масштабних сонатних жанрах.

Ў≥стнадц¤ть квартет≥в займають велике м≥сце у творчому спадку Ѕетховена.

–озвиваючи психолог≥чн≥ тенденц≥њ квартетноњ музики, Ѕетховен в≥дкрив нов≥ виразн≥ сфери, створив своЇр≥дний камерно-≥нструментальний стиль.

—початку Ѕетховен йшов по шл¤ху своњх попередник≥в. «начну роль придбали пол≥фон≥чн≥ засоби, виробл¤лись камерн≥ прийоми письма. Ѕетховен посилював ц≥ риси. ¬ його перших шести квартетах в≥дчуваЇтьс¤ велика емоц≥йн≥сть.

Ќародженн¤ нового стилю знаменуЇтьс¤ по¤вленн¤м опуса 59, присв¤чне≥ рос≥йському послу у ¬≥дн≥ графу –озумовському, що м≥стив три квартети (7, 8, 9). ¬они сп≥впадають на той пер≥од творчост≥ з ¤ким звТ¤зан≥ Ујпас≥онатаФ, ѕТ¤та симфон≥¤, У ор≥оланФ. “ут Ѕетховен використовував теми рос≥йських народних п≥сень.

“вори опуса 59 мають характер Їдиного циклу: —ьомий квартет (F-dur) написаний у св≥тлих тонах, кр≥м пов≥льноњ частини (f-moll), ¤ка в≥др≥зн¤Їтьс¤ траг≥чною глибиною.

¬осьмий квартет (e-moll) Ц л≥ричний центр циклу. ¬ його пов≥льн≥й частин≥ пануЇ п≥днесено-хоральний настр≥й.

—керцо ≥ ф≥нал Ц народно-жанрового характеру. ‘≥нал ц≥кавий ладовою своЇр≥дн≥стю.

” ƒевТ¤тому квартет≥ (C-dur) Ц волод≥ють скерцозно-юмористичн≥ тони. ћелод≥йн≥сть та емоц≥йн≥сть перекликаютьс¤ з л≥ричними м≥н≥атюрами романтик≥в.

 вартети ор. 59 разом з ƒевТ¤тим ≥ ќдинадц¤тим квартетами Ц становл¤ть вершину зах≥дноЇвропейськоњ квартетноњ музики ’≤’ ст.

ѕ≥сл¤ ќдинадц¤того квартету Ѕетховен не писав в ц≥й област≥ 14 рок≥в. јле, ф≥лософськ≥ ≥ психолог≥чн≥ тенденц≥њ його п≥знього пер≥оду, устремл≥нн¤ пол≥фон≥чного жанру. ¬же п≥сл¤ того ¤к були створен≥ останн≥ фортеп≥анн≥ сонати, ƒевТ¤та симфон≥¤ ≥ У”рочиста месаФ, Ѕетховен знову звернувс¤ до нього.

ѕТ¤ть останн≥х квартети ¤вл¤лись останн≥ми завершеними творами Ѕетховена. ” них знайшли найб≥льш повне вираженн¤ характеру особливост≥ п≥знього стилю. « величезною художньою силою про¤вл¤Їтьс¤ в цих квартетах внутр≥шн≥й св≥т ген≥ального художника-мислител¤.

 р≥м струнних квартет≥в, Ѕетховен залишив багато ≥нших камерно-≥нструментальних твор≥в: септет, три струнних кв≥нтети, 6 фортеп≥анних тр≥о, дес¤ть скрип≥чних, 5 в≥олончельних сонат, вид≥л¤Їтьс¤ струнний кв≥нтет.

™дина опера Ѕетховена Ц У‘≥дел≥оФ (1805-1814). ¬она одна з найзначн≥ших ¤вищ у музично-драматург≥йному мистецтв≥ ’≤’ ст. Ќевдала сцен≥чна дол¤ опери по¤снюЇтьс¤ зарозум≥лою см≥лив≥стю њњ задуму ≥ вт≥ленн¤.

Ќа фон≥ засто¤вши традиц≥й опера Ѕетховена здавалась у св≥й час наст≥льки новаторською ≥ т¤жкою дл¤ сприйн¤тт¤, ¤к була У√ероњчна симфон≥¤Ф у област≥ сучасноњ ≥нструментальноњ музики.

1	2	3	4

Ќазва: Ѕетховен, житт¤ ≥ творчий шл¤х
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-17 (2951 прочитано)