ќбразотворче мистецтво > ƒоба ¬≥дродженн¤ ≥ мистецтво

ƒоба ¬≥дродженн¤ ≥ мистецтво

ƒоба ¬≥дродженн¤ викликала велике п≥днесенн¤ ми≠стецтва не т≥льки в ≤тал≥њ, а й у р¤д≥ ≥нших крањн, розташо≠ваних на п≥вн≥ч в≥д нењ, за јльпами. ¬≥дродженн¤ за межа≠ми ≤тал≥њ умовно називають ѕ≥вн≥чним ¬≥дродженн¤м. ѕрин≠ципов≥ зрушенн¤ у мистецтв≥ ≥, насамперед, у живопис≥, коли художники почали ви¤вл¤ти поглиблений ≥нтерес до люди≠ни й навколишнього св≥ту, нам≥тилис¤ тут п≥зн≥ше Ч т≥льки в XV ст. Ѕоротьба за зв≥льненн¤ розуму в≥д середньов≥чного св≥тогл¤ду в≥дбувалас¤ в ≥нших крањнах ™вропи упов≥льне≠но, бо надто ст≥йкою залишалас¤ феодальна система. ƒум≠ки й почутт¤ людей перебували в м≥цних лабетах рел≥г≥њ; художники, спираючис¤ на традиц≥њ готичного мистецтва, довго не порушували староњ системи в≥дображенн¤ св≥ту, а т≥льки в≥дтворювали поодинок≥ життЇв≥ ¤вища, прид≥л¤ючи особливу увагу ретельному зображенню деталей.

«начн≥ зм≥ни в мистецтв≥ ѕ≥вн≥чного ¬≥дродженн¤ зу≠мовлен≥ могутн≥ми народними рухами та соц≥альними ре≠формами к≥нц¤ XVЧXVI ст. Ѕлизько 1500 р. в мистецтв≥ заальп≥йських крањн остаточно перемогли нов≥ тенденц≥њ. ѕевного поширенн¤ набули тепер ≥дењ гуман≥зму, зац≥кав≠леност≥ ≥тал≥йським мистецтвом. ¬ир≥шальним у творчост≥ багатьох митц≥в став гострий ≥нтерес до ≥ндив≥дуального образу людини та всього њњ оточенн¤. ѕор¤д з картинами на рел≥г≥йн≥ теми, осмисленими ¤к життЇв≥ ситуац≥њ, знач≠ного поширенн¤ набув портрет; почали формуватис¤ пей≠зажний ≥ побутовий жанри. Ќайзначн≥шими осередками мистецтва ѕ≥вн≥чного ¬≥дродженн¤ стали Ќ≥дерланди, Ќ≥меччина та ‘ранц≥¤.

” перш≥й половин≥ XV ст. мистецтво Ќ≥дерланд≥в пода≠рувало майстра св≥тового значенн¤. ÷е був ян ван ≈йк Ч придворний художник бургундських герцог≥в (тод≥шн≥х во≠лодар≥в ц≥Їњ крањни) Ч людина осв≥чена й талановита, ¤ка вийшла з бюргерських верств. Ќезважаючи на ще середньо≠в≥чне розум≥нн¤ св≥ту, ян ван ≈йк був закоханий у красу на≠вколишньоњ природи та звичайних речей, що оточують лю≠дину, глибоко ц≥кавивс¤ внутр≥шн≥м св≥том своњх сучасник≥в. ” найменших ви¤вах житт¤, в непом≥тних на перший по≠гл¤д предметах в≥н зум≥в побачити одухотворену красу. ” його картинах нав≥ть фарби, чист≥ й прозор≥, с¤¤ли ¤к до≠рогоц≥нне кам≥нн¤. ÷ього враженн¤ художник дом≥гс¤, вдос≠коналивши нову на той час техн≥ку ол≥йного живопису.

ѕ≥зн≥ше, у XVI ст., незадовго до буржуазноњ революц≥њ, у Ќ≥дерландах розкв≥тла творч≥сть ѕ≥тера Ѕрейгел¤ —тар≠шого на пр≥звисько "ћужицький" (1525Ч1569). √либоко нац≥ональна, демократична у своњй основ≥, сповнена ф≥ло≠софських роздум≥в про всесв≥т, вона осп≥вувала естетичну ц≥нн≥сть народного житт¤ ("«биранн¤ врожаю", "ћисливц≥ на сн≥гу"). ÷е було дещо новим дл¤ Ївропейськоњ худож≠ньоњ культури.

Ќаприк≥нц≥ XV Ч початку XVI ст. одним з найвизнач≠н≥ших центр≥в ѕ≥вн≥чного ¬≥дродженн¤ стала Ќ≥меччина. ¬ умовах –еформац≥њ та —ел¤нськоњ в≥йни мистецтво набу≠ло тут особливо напруженого й драматичного характеру. —аме на цей пер≥од припадаЇ творч≥сть јльбрехта ƒюрера (1471Ч1528), котрий п≥дн≥с н≥мецький живопис ≥ граф≥ку на р≥вень св≥тових дос¤гнень. —м≥ливий новатор у мистец≠тв≥, людина, охоплена жадобою наукового п≥знанн¤ св≥ту, в≥н, под≥бно до Ћеонардо, поЇднував високий злет творчоњ думки з найуважн≥шим вивченн¤м натури. “ворчо розви≠ваючи традиц≥њ нац≥онального мистецтва, ƒюрер в той же час озброював сучасних йому н≥мецьких художник≥в знан≠н¤ми про законом≥рност≥ реального житт¤ ≥ в≥дкрив шл¤х до глибокого розум≥нн¤ ≥ засвоЇнн¤ високих надбань ≥тал≥й≠ського мистецтва.

” цей же пер≥од, кр≥м ƒюрера, в Ќ≥меччин≥ в жанр≥ гу≠ман≥зму працювали ≥ так≥ значн≥ майстри, ¤к ћат≥ас Ќ≥тхарт ≥ Ћукас  ранах —тарший (1472Ч1553).

ќстанн≥м з великих художник≥в н≥мецького ¬≥дродженн¤ був √анс √ольбейн ћолодший (1498Ч1543) Ч живописець ≥ гравер, шо ви¤вив себе, насамперед, ¤к видатний порт≠ретист.  ого б не малював √ольбейн, Ч уславлених гу≠ман≥ст≥в ≈разма –оттердамського ≥ “омаса ћора чи фран≠цузького посла при англ≥йському двор≥ ћоретта, купц¤ √еорга √≥зе, свою дружину з д≥тьми чи англ≥йського коро≠л¤ √енр≥ха VIII, в≥н завжди об'Їктивний, сповнений ≥нте≠ресу до внутр≥шнього житт¤ людини ≥ спостережливий, точний у своњй лакон≥чн≥й художн≥й мов≥.

—амобутн≥й, гармон≥йний ≥ витончений вар≥ант ѕ≥вн≥чного ¬≥дродженн¤ склавс¤ в XVЧXVI ст. у ‘ранц≥њ. ” цей пер≥од тут в≥дбувавс¤ процес централ≥зац≥њ нац≥ональноњ держави, а тому осередком новоњ художньоњ культури стали не т≥льки велик≥ м≥ста, ¤к у ≥нших крањнах, а й корол≥вський дв≥р.

” друг≥й половин≥ XV ст. на мистецтв≥ крањни почав позна≠чатис¤ вплив ≤тал≥њ. ≤нтерес до культури –енесансу посилив≠с¤ в к≥нц≥ XV ≥ на початку XVI ст. у зв'¤зку з ≥тал≥йськими в≥йськовими походами французьких корол≥в. ” ‘ранц≥њ в цей час почали вивчати й античну культуру. “ому вже в XVI ст. визначальною особлив≥стю французького мистецтва стало орган≥чне поЇднанн¤ форм ≥тал≥йськоњ культури, античноњ спадщини та докор≥нно переосмислених традиц≥йних дл¤ ‘ранц≥њ форм готичного мистецтва. ÷ей мистецький сплав вплинув на арх≥тектуру побудованих легких ≥ чепурних па≠лац≥в, а також в≥добразивс¤ у монументально-декоративно≠му мистецтв≥, насамперед скульптурному. « видатних фран≠цузьких скульптор≥в доби ¬≥дродженн¤ особливу попул¤рн≥сть здобув ∆ан √ужон (15(10)14Ч15(64)68). «начного розвитку дос¤г портретний жанр, зроблений фарбами або ол≥вцем, позначений р≥дк≥сною гостротою спостереженн¤, чистотою, точн≥стю ≥ вишукан≥стю рисунка. Ѕагато таких портрет≥в ство≠рив ‘рансуа  луе (бл. 1516Ч1572), ¤кий походив з родини французьких художник≥в доби ¬≥дродженн¤.

1

Ќазва: ƒоба ¬≥дродженн¤ ≥ мистецтво
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-17 (2368 прочитано)