ќбразотворче мистецтво > ћистецтво писемност≥ —тародавнього —ходу

ћистецтво писемност≥ —тародавнього —ходу

«в'¤зок египетського образотворчого мистецтва з писемн≥стю ≥снував завжди. јле н≥де б≥льше, нав≥ть у  итањ, зображенн¤ ≥ написи не утворюють такого м≥цного художнього синтезу, ¤к у ™гипт≥. ≤ зв'¤зок тут не т≥льки декоративний, а б≥льш глибокий, обумовлений св≥тогл¤дом Їгипт¤н ≥ розум≥нн¤м ними мистецтва.

ѕ≥ктограф≥¤, тобто картинне письмо, було загальною початковою фазою розвитку ≥ писемност≥, ≥ мистецтва ™гипту. «ображенн¤ дл¤ Їгипт¤н Ц це насамперед знак. јле знак не в нашому розум≥нн≥ Ц ¤к щось умовне, допом≥жне, а св¤щенний знак-спос≥б, ¤кий волод≥Ї життЇдайною силою. —творити знак предмета Ц значило зберегти й ув≥чнити його життЇву силу. јле ≥ напис Ц теж знак. ѕисемн≥сть, ¤к ≥ мистецтво, була частиною рел≥г≥њ, справою жерц≥в; переписувач≥ вважалис¤ служител¤ми бога “ота, п≥дносили йому молитви ≥ приносили жертви.

якщо ти хочеш п≥знати ≥стинне,

«найди св¤щенну книгу, ¤ку написав

своЇю рукою бог “от.

” н≥й схован≥ вс≥ таЇмниц≥ житт¤,

≥ ¤кщо ти њх взнаЇш, ти станеш

сам под≥бний до бог≥в.

ќдин ≥з найдавн≥ших Їгипетських рельЇф≥в Ц шиферна таблетка фараона Ќармера (IV тис. до н.е.) не супроводжуЇтьс¤ написом, але сам рельЇф ¤вл¤Ї собою напис Ц п≥ктограму. «ображенн¤ на одному боц≥ плити розшифровуЇтьс¤ ¤к фраза: У÷ар вив≥в 6 тис¤ч полонених ≥з р≥внинноњ крањниФ, а на зворотн≥й сторон≥: У÷ар руйнуЇ фортец≥, знищуЇ ворогаФ.

ѕереможний пох≥д фараона спр¤мований проти к≥лькох повсталих фортець у ƒельт≥. ‘араон в образ≥ могутнього бика руйнуЇ фортец≥, в≥н кидаЇ до своњх н≥г ворога Ц вожд¤ УмерзеннихФ риболов≥в. —в¤щенний сок≥л, символ сон¤чного √ора, тримаЇ на в≥рьовц≥ повстал≥ племена ƒельти. ÷¤ композиц≥¤ ¤вл¤Ї собою ≥Їрогл≥ф: повстал≥ зображен≥ у вигл¤д≥ смужки земл≥, що зак≥нчуЇтьс¤ головою, ≥ пучк≥в пап≥русу. ѕ≥зн≥ше цей ≥Їрогл≥ф буде зображувати весь Ќижн≥й ™гипет, але в даному випадку в≥н стосуЇтьс¤ певноњ под≥њ.

«ображенн¤ ≥ письмо тут ще тотожн≥. Ќадал≥ шл¤хи њх розход¤тьс¤, але усе ж залишаЇтьс¤ дуже близькими: мистецтво Ц це де¤кою м≥рою письмо, а письмо Ц де¤кою м≥рою образотворче мистецтво. ѓх союз обумовлений сп≥льн≥стю мети Ц закр≥пити ≥ зберегти в знаках житт¤.

ѕисемн≥сть зд≥йснювала свою звичайну еволюц≥ю - в≥д п≥ктограф≥њ до ≥деограф≥њ (де малюнок позначаЇ слово або пон¤тт¤), а пот≥м до складового й алфав≥тного письма. як завжди, образотворч≥ ознаки при цьому поступово спрощувались, схематизувалис¤ ≥ зрештою втрачали под≥бн≥сть ≥з предметом. ” ™гипт≥ в≥дносно рано виникло алфав≥тно-складове письмо.

ћи майже н≥чого не д≥знались б про житт¤ м≥ст ƒвор≥чч¤, про ставленн¤ громад¤н до самих себе ≥ до своњх сучасник≥в, про њх думки ≥ зан¤тт¤, ¤кби до нас не д≥йшли арх≥ви давн≥х м≥ст.

” середин≥ IV тис. до н.е. жител≥ ѕ≥вденного двор≥чч¤ винайшли писемн≥сть, ≥ це, мабуть, найважлив≥ше з ус≥х њх дос¤гнень. ѕисали вони гострою очерет¤ною паличною на вологих глин¤них плитках розм≥ром з долоню. ѕот≥м табличку сушили на сонц≥ або нав≥ть обпалювали в печ≥.

ѕо¤ва п≥ктограф≥чного (малюнкового) ≥ ≥Їрогл≥ф≥чного письма св≥дчить про початок нового етапу в розвитку художньоњ культури: ≥ в п≥ктограф≥чн≥й писемност≥, ≥ в ≥нших образотворчих системах набуваЇ зв'¤зок ст≥йкого характеру м≥ж зображенн¤м ≥ зм≥стом.

¬досконалюючи це письмо, людина п≥д≥йшла до осамост≥йненн¤ знака. ћалюнок виражав уже не значенн¤ предмета, а слово, ¤ким цей предмет було названо. —права д≥йшла до так званоњ фонетизац≥њ знак≥в, тобто до створенн¤ окремих знак≥в дл¤ означенн¤ ц≥лих сл≥в, дл¤ означенн¤ частин сл≥в, склад≥в, ≥, нарешт≥, дл¤ означенн¤ звук≥в. ѕисьмо перестало бути засобом Ђмалюнковоњ пам'¤т≥ї чи Ђмалюнкового сп≥лкуванн¤ м≥ж людьмиї ≥ перетворилос¤ на зас≥б ф≥ксуванн¤ людськоњ мови.

–озширенн¤ сфери застосуванн¤ писемност≥ неминуче приводило до њњ ускладненн¤. ¬≥дбуваЇтьс¤ ц≥леспр¤мований розвиток образноњ мови, формуЇтьс¤ склад сюжет≥в ≥, ¤к уже було показано на приклад≥ —тародавнього ™гипту, з'¤вл¤ютьс¤ люди, що спец≥ал≥зуютьс¤ у виконанн≥ зображень.

Ћ≥тература в ƒвор≥чч≥ дос¤гла високого р≥вн¤ розвитку. „исленн≥ твори дозвол¤ють скласти у¤вленн¤ про духовний св≥т народ≥в, що жили на берегах ™вфрату ≥ “игру. ћайже ус≥ в≥дом≥ нам л≥тературн≥ пам'¤тки ƒвор≥чч¤ були записан≥ прот¤гом одного-двох стол≥ть п≥сл¤ 2000 р. до н. е. ” цей пер≥од владу над мирними шумерами захопили менш культурн≥ прибульц≥ - аморењ. ѓх цар ’аммурап≥ створив велику централ≥зовану державу, у ¤к≥й була встановлена нова оф≥ц≥йна мова. ÷е нанесло шумерськ≥й цив≥л≥зац≥њ непоправних втрат, але водночас стало сигналом дл¤ активноњ л≥тературноњ д≥¤льност≥. ’рамов≥ школи ≥ б≥бл≥отеки ¬ав≥лон≥њ стали поповнюватис¤ р≥зноман≥тними л≥тературними творами. Ќад багатьма з них робота продовжувалас¤ прот¤гом тривалого часу, вони переробл¤лис¤, ун≥ф≥ковувалас¤ посл≥довн≥сть еп≥зод≥в.

” друг≥й половин≥ II тис¤чол≥тт¤ б≥льш≥сть великих еп≥чних твор≥в набула своЇњ канон≥чноњ форми, у ¤к≥й вони поширювалис¤ аж до п≥знього вав≥лонського пер≥оду. «м≥ст твор≥в шумер≥йськоњ л≥тератури не застар≥в, бо в них трактувалис¤ в≥чно жив≥ проблеми людства Ч народженн¤ ≥ смерть, любов ≥ зрада.

1

Ќазва: ћистецтво писемност≥ —тародавнього —ходу
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-17 (671 прочитано)