Ѕ≥олог≥¤ > ≤стор≥¤ розвитку природознавства ¤к науки

≤стор≥¤ розвитку природознавства ¤к науки

„ерез те, що ≥снуванн¤ людства ≥сторичне, тобто еволюц≥онувало в≥д прост≥ших стан≥в до б≥льш складних ≥ удосконалених, то й наука пройшла такий самий шл¤х еволюц≥њ.

≤снуЇ дек≥лька точок зору про час виникненн¤ науки:

¤к доведельний вид знанн¤, в≥дм≥нний в≥д м≥фолог≥чно-го мисленн¤, наука виникла в ƒревн≥й √рец≥њ в V ст. до н.е.

наука виникла в пер≥од п≥зньоњ середньов≥чноњ культу-ри, коли була уп≥знане велике значенн¤ досл≥дного знанн¤ в творчост≥ таких д≥¤ч≥в церкви в јнгл≥њ, ¤к –. √росетст , –. Ѕекон.

Ќайпоширен≥ша точка зору, наука виникла в XVI-XVII ст., коли з`¤вилис¤ прац≥  еплера, ….√юйгенса, √.√ал≥ле¤, ≤.Ќьютона та ≥нших вчених. ќзнаками науки виступають: побудова математичних моделей об`Їкт≥в, емп≥ричн≥ результати досл≥дного р≥вн¤. ƒо ц≥Їњ епохи в≥дно-с¤тьс¤ ≥ виникненн¤  орол≥вського сусп≥льства, ѕаризькоњ академ≥њ наук.

≤снуЇ ≥ така точка зору: час виникненн¤ науки - к≥нець першоњ третини XIX ст., коли було сум≥щенн¤ досл≥дниць-коњ д≥¤льност≥ ≥ вищоњ осв≥ти, об`Їднаних на основ≥ досл≥д-но-науковоњ програми .“ворц≥ науки- ¬. √умбольд, ё. Ћ≥-б≥х.

—тановленн¤ науки:

я б хот≥ла розгл¤нути найпоширен≥шу верс≥ю виникненн¤ науки б≥льш детально. ќтже, наука не могла виникнути на пустому м≥ст≥. Ќ≥мецький ф≥лософ  . ясперс гово-рить про 2 етапи становленн¤ науки:

У—тановленн¤ лог≥чноњ ≥ методично уп≥знаноњ науки - грецька наука ≥ паралельно задатки наукового п≥знанн¤ св≥ту у  итањ та ≤нд≥њ.Ф

У ¬иникненн¤ сучасноњ науки, що виростаЇ з к≥нц¤ середньов≥чч¤, р≥шуче утверджуЇтьс¤ з XVIII ст. ≥ розгортаЇтьс¤ у всю свою ширину з XIX ст. ( . ясперс .—мысл и назначение истории .- ћ., 1994.-стр.100).

—аме у XVII ст. в≥дбулос¤ те, що дало змогу говорити про наукову революц≥ю - радикальну зм≥ну основних компонент≥в зм≥стовноњ структури науки, утворенн≥ нових принцип≥в п≥знанн¤, категор≥й, метод≥в.

—оц≥альним стимулом розвитку природознавства стало зростаюче кап≥тал≥стичне виробництво.

√рецька наука була умогл¤дним досл≥дженн¤м, мало зв`¤заним з практичними задачами. ÷ього ƒревн¤ √рец≥¤ не потребувала, бо вс≥ т¤жк≥ роботи виконували раби. ќр≥Їнтац≥¤ на практику вважалас¤ непотр≥бною, непристойною.

“≥льки у XVII ст. наука стала розгл¤датис¤ ¤к спос≥б зб≥льшенн¤ добробуту населенн¤ ≥ забезпеченн¤ господа-рюванн¤ людини над природою. ‘. Ѕекон пропагандував експеримент ¤к головний метод наукового досл≥дженн¤.

ѕ≥дготовч≥ пер≥оди до вивченн¤ природознавства.

ќтже до того, ¤к почати вивчати природознавство ¤к окрему науку, людство мало пройти де¤к≥ п≥дготовч≥ (≥сторичн≥) пер≥оди до систематичного вивченн¤ природознавства. –озр≥зн¤ють 5 основних п≥дготовчих пер≥од≥в:

ѕершим п≥дготовч≥м пер≥одом був натурф≥лософський пер≥од, пер≥од зародженн¤ майбутнього природознавства(характерне дл¤ давност≥).

ƒругий пер≥од характеризуЇтьс¤ пануванн¤м схоластики ≥ теолог≥њ в «ах≥дн≥й ™вроп≥ ≥ спорадичними в≥дкритт¤ми у арабо-мовних народ≥в.

ѕер≥од механ≥чного ≥ метаф≥зичного природознавства.

ѕер≥од в≥дкритт¤ загального зв`¤зку ≥ утвердженн¤ еволюц≥йних ≥дей в природознавств≥. ’арактеризуЇтьс¤ стих≥йним проникненн¤м д≥алектики в природознавство .

ѕер≥од Унов≥тньоњ революц≥њФ.

≈тапи Унов≥тньоњ революц≥њФ:

ѕер≥од Унов≥тньоњ революц≥њФ можна розд≥лити на 3 основних етапи:

перший етап: ” середин≥ 90-х рок≥в XIX стол≥тт¤ почалас¤ нов≥тн¤ революц≥¤ у природознавств≥, головним чином у ф≥зиц≥, а також х≥м≥њ та б≥олог≥њ. ” 1913-1921 рр. Ќа основ≥ загальних у¤влень про ¤дро, електронах ≥ квантах Ќ. Ѕор створюЇ модель атома, розробка ¤коњ ведетьс¤ зг≥дно з пер≥одичною системою ћ. ». ћенделеЇва. ÷е супроводжуЇтьс¤ порушенн¤м минулих у¤влень про матер≥ю, њњ властивост¤х ≥ будову, формах руху њ типах законом≥рностей, про прост≥р ≥ час. ÷е призвело до кризи у ф≥зиц≥ та усього природознавства .

другий етап почавс¤ в середин≥ 20-х рок≥в XX стол≥тт¤ у зв`¤зку з створенн¤м квантовоњ механ≥ки ≥ поЇднанн¤м њњ з теор≥Їю в≥дносност≥ в загальну квантово-рел¤тивистську концепц≥ю. ¬≥дбуваЇтьс¤ наступний бурхливий розвиток природознавства ≥ продовжуЇтьс¤ докор≥нна ламка старих пон¤ть ,головним чином пон¤ть, зв`¤заних з≥ старою картиною св≥ту.

трет≥й етап ѕочатком 3-го етапу у природознавств≥ було перше оволод≥нн¤ атомною енерг≥Їю з в≥дкритт¤м ¤дра(1930р.) ≥ наступних досл≥джень, з ¤кими зв`¤зане зародженн¤ електронно-обчислювальноњ техн≥ки ≥ к≥бернетики. «араз у природознавств≥ л≥дируЇ нар¤ду з ф≥зикою б≥олог≥¤, х≥м≥¤, а також науки, сум≥жн≥ з природознавством, ¤к то космонавтика та к≥бернетика.

«аконом≥рност≥ ≥ особливост≥ розвитку природознавства:

ƒе¤к≥ найважлив≥ш≥ законом≥рност≥, що визначають собою загальний характер природознавчих наук так≥:

.ќбумовлен≥сть практикою, потребам техн≥ки, промислового виробництва, р≥вн¤ ¤к ≥ с≥льського господарства ≥ медицини. ÷е - головна руш≥йна сила, або джерело розвитку природознавства.

¬≥дносна самост≥йн≥сть розвитку природознавства, в результат≥ чого воно задовольн¤Ї вимоги техн≥ки виробництва, сл≥дуючи своњм власним шл¤хом досл≥дженн¤ природи, ¤кий позначаЇтьс¤ внутр≥шньою лог≥кою наукового п≥знанн¤. як≥ б конкретн≥ задач≥ не ставила техн≥ка перед наукою, практичне њх розв`¤занн¤ може бути в≥дтворено лише по дос¤гненн≥ конкретних ступен≥в розвитку самого процесу п≥знанн¤ природи, ¤кий робитьс¤ у процес≥ переходу в≥д ¤вищ до сутност≥ ≥ в≥д менш глибокоњ сутност≥ до б≥льш глибшоњ.

ѕереймальн≥сть у розвитку природознавства , його ≥дей та принцип≥в, теор≥й та пон¤ть, метод≥в та прийом≥в досл≥дженн¤, нерозривн≥сть усього п≥знанн¤ природи ¤к внутр≥шньо Їдиного, ц≥леспр¤мованого процесу. ѕо м≥р≥ того, ¤к ≥з в≥дносних ≥стин складаЇтьс¤ абсолютна ≥стина, повна опин¤Їтьс¤ у внутр≥шн≥м сп≥впаданн≥ з менш повною, ран≥ш дос¤гненою.  ожна вища ланка в розвитку природознавства виникаЇ на основ≥ попередньоњ ланки, з утриманн¤м усього ц≥нного, що було накопичено ран≥ш.

ѕоступов≥сть розвитку природознавства при чередуванн≥ пер≥од≥в в≥дносно спок≥йного, еволюц≥йного розвитку та бурхливоњ, революц≥йноњ, ламки його теоретичних основ, системи його пон¤ть, принцип≥в ≥ у¤влень, а разом ≥з тим ≥ ус≥Їњ картини св≥ту. ≈волюц≥йний розвиток усього природознавства та окремих його частин в≥дбуваЇтьс¤ п≥д час поступового накопиченн¤ нових факт≥в , теоретичних концепц≥й, у зв`¤зку з чим в≥дбуваЇтьс¤ витонченн¤ ≥ доробка вже прийн¤тих ран≥ше теор≥й , пон¤ть та принцип≥в. –еволюц≥¤ в≥дбуваЇтьс¤ тод≥, коли починаЇтьс¤ докор≥нна ламка ≥ перебудова в сам≥й основ≥ ран≥ш встановлених св≥тогл¤д≥в, перебудова фундаментальних положень, закон≥в, принцип≥в природознавства в результат≥ нових в≥дкритт≥в, експериментальних даних тощо.

¬заЇмод≥¤ наук, взаЇмозв`¤зан≥сть ус≥х складових частин природознавства, в результат≥ чого предмет одн≥Їњ природознавчоњ науки може ≥ маЇ бути досл≥джений методами ≥ прийомами ≥нших наук.

ѕротир≥чн≥сть розвитку природознавства . Ќер≥дко на¤вн≥сть розколу точок зору на неприЇмлив≥, несум≥сн≥, здавалос¤ б, що знаход¤тьс¤ у пост≥йн≥й боротьб≥, погл¤д≥в призводить до прогресу наукового п≥знанн¤.

ѕовторн≥сть.

—вобода критики. Ѕезперешкодний обсуд сп≥рних ≥ незрозум≥лих питань науки, в≥дкрите ≥ свободне з≥ткненн¤ р≥зних думок, тим б≥льш можлив≥сть захищати власн≥ ≥нтереси, знаходити нов≥ аргументи - все це Ї причиною прогресу.

≤стор≥¤ природознавства.

ћехан≥ка стала наукою з того моменту, коли були в≥дкрит≥ закони механ≥чного руху (перем≥щенн¤) земних ≥ небесних т≥л, закон пад≥нн¤ т≥л (в≥дкритий √ал≥леЇм) , закон обертанн¤ планет навколо сонц¤ ( еплер), закон всемирного т¤ж≥нн¤(Ќьютон).

” ф≥зиц≥ та х≥м≥њ найважлив≥шим став закон самозбереженн¤, в≥д-критий Ћомоносовим в середин≥ XVIII стол≥тт¤ ¤к загальний закон природи.

«адовго до Ћомоносова ф≥лософи-матер≥ал≥сти вчили, що н≥ що з н≥чого не утворюЇтьс¤ ≥ н≥що в н≥ що не перетворюЇтьс¤. јле то були лише у¤вленн¤ ≥ н≥хто його не розгл¤дав ¤к закон.

ќсновн≥ етапи розвитку природознавства .

I ѕриродознавство древнього св≥ту.-«ак≥нченого д≥ленн¤ на дисципл≥ни не ≥снувало, створювальн≥ концепц≥њ носили в своњй б≥льшост≥ св≥тоспостер≥гальний характер, але вир≥шального критер≥ю ≥стинност≥ експерименту не в≥дводилась. ¬≥рн≥ спостереженн¤ ≥ ген≥альн≥ здогадки сп≥в≥снували з хибними побудовами.

II  ласичний пер≥од розвитку природознавства бере св≥й початок з досл≥дних праць √ал≥ле¤ (XVIII cm.) i npoдoвжyЇтc¤ дo нaшoгo ñòîл≥òт¤. ’арактеризуЇтьс¤ розд≥ленн¤м наук на традиц≥йн≥ област≥ ≥ нав≥ть трохи г≥пербол≥зованою роллю експерименту в њх розвитку ( У зрозум≥ти - значить вим≥р¤ти Ф ).ƒосл≥д розгл¤даЇтьс¤ не т≥льки ¤к критер≥й ≥стинност≥, але й ¤к основний ≥нсòрумент п≥знанн¤. ¬≥ра в ≥стинн≥сть експериментально добутих результат≥в наст≥льки велика, що њх починають розповсюджувати на нов≥ област≥ ≥ проблеми, де такоњ пеðев≥рки ран≥ш не велос¤.

III. —учасне природознавство характеризуЇтьс¤ р≥зким, лавинопод≥бним накопиченн¤м нового фактичного матеð≥алу ≥ виникненн¤м нових дисципл≥н на межах традиц≥й-них. –≥зке подорожчанн¤ науки, особливо експерименòальноњ. як насл≥док - п≥двищенн¤ рол≥ теоретичних до-сл≥джень, що спр¤мовують роботу досл≥дник≥в в област≥, де знаходженн¤ нових ¤вищ б≥льш можливе. –оль експерименту, ¤к критер≥ю ≥стинност≥ знанн¤ ≥ ¤к основний ≥нструмент п≥знанн¤. —учасне природознавство втратило присущу класичному природознавству проñтоту та зрозум≥л≥сть. ÷е в≥дбулос¤ головним чином тоìу, що ≥нтереси сучасних досл≥дник≥в з традиц≥йних дл¤ класичноњ науки областей перем≥стилис¤ туди, де звичай-ний УжиттЇвийФ досл≥д ≥ знанн¤ про об`Їкти ≥ ¤вищах що з ними в≥дбуваютьс¤ в б≥льшост≥ випадк≥в в≥дсутн≥.

1

Ќазва: ≤стор≥¤ розвитку природознавства ¤к науки
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-01-07 (658 прочитано)