ќбразотворче мистецтво > ќбразотворче мистецтво у —ередньов≥чн≥й ™вроп≥

ќбразотворче мистецтво у —ередньов≥чн≥й ™вроп≥

¬ образотворчому мистецтв≥ —ередньов≥чноњ ™вропи пануЇ к≥лька напр¤мк≥в. √либинн≥ процеси становленн¤ нац≥ональноњ св≥домост≥ в ™вроп≥ к≥нц¤ ’V≤≤≤ Ц початку ’≤’ стол≥тт¤ в≥дкрили народам цього рег≥ону њхнЇ величне минуле, пробуджували ц≥кав≥сть до —ередньов≥чч¤ та його культури. ќбразотворче мистецтво ™вропи час≥в —ередньов≥чч¤ (≤’-’≤≤≤ стол≥ть) спираЇтьс¤ на п≥дірунт¤, що утворилос¤ за тис¤чол≥тт¤ в≥д к≥нц¤ V до початку ’≤V стол≥тт¤. «верненн¤ до джерел не надто давнього минулого стало поштовхом формуванн¤ й розвитку у Ївропейському мистецтв≥ романтизму. «а романтичною концепц≥Їю основний художн≥й стиль —ередньов≥чч¤ Ц готика Ц мав змогу пост≥йно розвиватис¤ завд¤ки своњй принципов≥й внутр≥шн≥й незавершеност≥.  р≥м того у мистецтв≥ цього часу ≥снував ще один стиль Ц романський. ѕод≥л цей зТ¤вивс¤ лише на початку ’’ ст., але при вс≥й своњй умовност≥ в≥н маЇ певн≥ п≥дстави. як у розвитку образотворчого мистецтва —ередньов≥чноњ ™вропи, так ≥ в розвитку вс≥Їњ культури ц≥Їњ доби вид≥л¤ють к≥лька етап≥в:

–анн≥ феодал≥зм (V-V≤≤≤).

«р≥лий феодал≥зм (’≤V-XVI).

ѕ≥зн≥й феодал≥зм (’IV-XVI).

яскрава стил≥стична Їдн≥сть в р≥зних видах мистецтва ≥ вс≥х рег≥онах характерна дл¤ готичного стилю, а передуючий йому стиль романський Ї стилем Упошуку Їдиного стилюФ. ” кожн≥й з молодих Ївропейських крањн прагненн¤ до стильовоњ Їдност≥ мистецтва виражалось у своЇр≥дний спос≥б: кожне корол≥вство виробило св≥й б≥льш або менш≥ значно в≥др≥зн¤лос¤ в≥д романського мистецтва ≤тал≥њ, а н≥мецький романський стиль в≥дчутно р≥знитьс¤ в≥д англ≥йського. ¬ажливе м≥сце пос≥дала арх≥тектура, ¤к один ≥з вид≥в образотворчого мистецтва. —аме на арх≥тектур≥ було сконцентровано увагу зах≥дноЇвропейц≥в, друге м≥сце пос≥дала скульптура, а так≥ важлив≥ види мистецтва ¤к ≥конопис, фреска, мозањка перебували в т≥н≥.

¬плив церкви, що прагнула п≥дкорити соб≥ все духовне житт¤ сусп≥льства визначив обриси —ередньов≥чного мистецтва в ™вроп≥. ќсновним вз≥рцем образотворчого мистецтва ™вропи були памТ¤тки церковноњ арх≥тектури. ≤ не т≥льки тому, що церква була головним замовником художн≥х твор≥в, а й тому, що середньов≥чне мистецтво формувалос¤ п≥д впливом рел≥г≥йного св≥топорозум≥нн¤. ‘ормула Умистецтво Ц б≥бл≥¤ неписьменнихФ зберегла значенн¤ прот¤гом усього середньов≥чч¤. √оловною задачею художника було вт≥ленн¤ божественного начала, а з ус≥х почутт≥в людини перевага в≥ддавалась стражданню, бо по вченню церкви, це вогонь, що очищаЇ душу. « незвичайною ¤скрав≥стю середньов≥чн≥ художники зображали картини страждань ≥ б≥дувань. јле скульптуру ≥ живопис середньов≥чноњ ™вропи не сл≥д розгл¤дати т≥льки ¤к вт≥ленн¤ рел≥г≥йних догмат≥в, а й у св≥тл≥ њх доступност≥ широким масам. ÷ерква виступала ¤к ≥дейний кер≥вник, а створювали вс≥ витвори прост≥ рем≥сники, бо народна творч≥сть впл≥талас¤ в декоративне оздобленн¤ чужих христи¤нству жонглер≥в, мисливц≥в, чудовиськ, зв≥р≥в.

«акр≥пити оц≥нку мистецтва середньов≥чч¤ ¤к побудованоњ на старих традиц≥¤х, на повторенн≥, дублюванн≥, ран≥ше дос¤гнутого, нездатноњ до новац≥й, допом≥г Ћеонардо да ¬≥нч≥.  ритикуючи творчий метод тогочасних художник≥в, в≥н писав, що п≥сл¤ римл¤н живописц≥ Унасл≥дували один одного в≥к у в≥к, увесь час штовхали це мистецтво до занепадуФ.

«начного розвитку у цей час набула скульптура. ¬она прикрашала не лише внутр≥шн≥й, а й зовн≥шн≥й ≥нтерТЇр. ѓњ призначенн¤ було впливати на внутр≥шн≥й св≥т середньов≥чноњ людини, вразити њњ до глибини душ≥, спонукати до св≥домоњ душевноњ роботи. ѕор¤д ≥з сценами мук ≥ страждань виникають фантасмагоричн≥ зображенн¤, ¤к≥ збуджують людську у¤ву. ѕрот¤гом зр≥лого —ередньов≥чч¤ в ™вроп≥, а зокрема «аход≥, ще не в≥дчувалас¤ потреба в портретному зображенн≥ ≥ взагал≥ скульптура мала дещо схематичний характер. –оманська композиц≥¤ дов≥льно використовувала прост≥р, поЇднуючи р≥зноман≥тн≥сть ф≥гур ≥ спрощен≥сть жест≥в. ƒл¤ романськоњ скульптури Ї характерний демократизм творчост≥ Ц ф≥гури христи¤нських св¤тих нагадують тогочасних Ївропейських м≥щан ≥ сел¤н. ѕластика вростала в структуру будови храму ≥ збагачувала його художн≥й образ. —отн≥ тис¤ч ≥нод≥ дес¤тки тис¤ч скульптурних композиц≥й, окремих статуй прикрасили храми усередин≥ й особливо ззовн≥. √оловним скульптурним жанром епохи —ередньов≥чч¤ стаЇ стату¤.

” часи п≥знього —ередньов≥чч¤ розвиваЇтьс¤ живопис, художн¤ д≥¤льн≥сть. ќсобливо розвиваютьс¤ ц≥ види мистецтва у Ќ≥меччин≥. ћожна вид≥лити певн≥ райони, що в≥д≥грали не останню роль у розвитку образотворчого мистецтва ™вропи, це: ‘ранкен≥¤, Ѕавар≥¤, ≈льзас, Ќижн≥й –ейн та ≥нш≥. ¬иникаЇ саксонська школа живопису. ѕрот¤гом ’≤≤≤-’≤V ст. в Ќ≥меччин≥ ще пануЇ мистецтво готики. ¬оно швидко набуло аристократичноњ вишуканост≥. ƒуховна в≥ддален≥сть художник≥в в≥д повс¤кденного житт¤, аристократичн≥сть художн≥х образ≥в по¤снювалась близьк≥стю до м≥стики ≈кхарда ≥ “аулера. ” цей час починаЇ писати своњ перш≥ картини ƒюкер, √рюневальд, √ольбейн.

 ол≥з≥њ н≥мецького мистецтва ¤скраво вт≥лилис¤ в творчост≥ јльбрехта ƒюрера. ¬≥н глибоко замислюЇтьс¤ над навколишн≥м св≥том, критикуЇ його, сумн≥ваЇтьс¤, страждуЇ. –анн≥ гравюри ƒюрера м≥ст¤ть алегор≥њ з використанн¤м античних тем. ¬≥н творить р¤д гравюр на тему јроксм≥пенса. ¬ершинами його мистецтва Ї так≥ гравюри: Ућеланхол≥¤Ф, УЋицар, смерть ≥ ди¤волФ, У„отири апостолиФ.

¬идатний художник Ќ≥меччини, творч≥сть ¤кого починаЇтьс¤ на к≥нц≥ п≥знього —ередньов≥чч¤ був ћат≥ас √рюневальд. …ому характерна Ум≥стичнаФ фантастика св≥товоњ гри. ¬≥н створив сер≥ю картин У–озпТ¤тт¤Ф.

¬ епоху п≥знього —ередньов≥чч¤ розвиваЇтьс¤ живопис н≥дерландського майстра ≤Їронемус ван јкена. …ого твори характеризуютьс¤ реал≥стичн≥стю, траг≥чн≥стю.

«начного розвитку в середньов≥чному образотворчому мистецтв≥ набуваЇ арх≥тектура. √отичний стиль в арх≥тектур≥ пов'¤заний з розвитком середньов≥чних м≥ст. √оловний феномен готики Ц ансамбль м≥ського собору. √отичний стиль арх≥тектури сформувавс¤ насамперед у ‘ранц≥њ: ≤ль-де-‘ранс, ѕ≥кард≥¤. ¬ м≥стах спороджувалис¤ струнк≥, спр¤мован≥ високо в небо готичн≥ собори, ¤к≥ виконували роль сусп≥льного центру м≥ста. ѕрикладом Ї собор в ≥спанському м≥ст —ев≥льњ, ¤кий ¤вл¤Ї собою гранд≥озний пр¤мокутник, под≥лений на п'¤ть неф≥в. √оловним нововведенн¤м готичного стилю стала каркасна система. ¬елетенськ≥ в≥кна з ¤скравими в≥тражами, своЇр≥дним видом живопису з допомогою кольорових розписаних пластинок скла, зам≥нили глух≥ ст≥ни, вит≥снивши монументальний розпис. ‘реска майже зовс≥м зникаЇ.

’рами романського стилю характеризувалис¤ геометричн≥стю арх≥тектурних форм. –оманський храм Ц це одночасно ≥ математичне р≥вн¤нн¤, ≥ ф≥гура ≥ образ косм≥чного пор¤дку, зазначаЇ французький досл≥дник ∆орж ƒюб≥.

¬ ц≥лому сл≥д в≥дзначити, що середньов≥чне мистецтво ™вропи мало своЇр≥дний характер, ¤кий в≥дзначавс¤ суперечлив≥стю. « його глибин виросло блискуче образотворче мистецтво доби ¬≥дродженн¤. ¬оно залишило прекрасн≥ памТ¤тки у м≥стах, також ¤к ‘лоренц≥¤, Ѕрюссель, ѕариж, Ћубен ≥ встало вз≥рцем св≥тового мистецтва.

1

Ќазва: ќбразотворче мистецтво у —ередньов≥чн≥й ™вроп≥
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-17 (1555 прочитано)