Образотворче мистецтво > Обробка деревини - як вид мистецтва

Добираючи деревину для художніх виробів, ремісники з найдавніших часів строго враховували не тільки фізичні (твердість, розколюваність, гнучкість), декоративні (колір, текстура, фактура) якості, а й смакові властивості (дух) деревини. Дух має кожна порода. Ароматичними є переважно ефірні масла, смоли і дубильні речовини -таніди. Особливо сильно пахне свіжо зрубана деревина. З часом, при висиханні її запах послаблюється, а при нагріванні знову посилюється.

Деревина звукопровідна. Тому її використовують для виготовлення дерев'яних, струнних і смичкових інструментів. До резонансної деревини належить бук і ялина. Бук, придатний для музичних інструментів, повинен рости на кам'янистих гірських грунтах, на висоті понад 800 м над рівнем моря, віком більше 130 років.

Наявність різноманітних фізичних , декоративних, смакових та інших якостей деревини дає змогу поділити породи на такі, що найбільш придатні для 1) бондарства (верба, сосна, ялина, липа, дуб та ін.); 2) токарства (осика, вільха, тополя, береза, груша та ін.); 3) столярства (сосна, ялина, тис, дуб, горіх, шовковиця та ін.); 4) різьбярства (липа, осика, явір, вільха, клен, груша, яблуня та ін.). Народні майстри використовували також деревину сливи, кедра, тиса, користувалися й привозною сировиною - кипарис, червоне дерево (махагонь), лимонне дерево, палісандр тощо. З неї виготовляли невеликі коробочки, порохівниці, табакерки, пенали, хрестики, іконки і под.

З другої половини ХІХ ст. гуцульські майстри інкрустували вироби різноманітними кольоровими матеріалами, а саме: фарбованим деревом, "вареним" у природних барвниках (виварах цибулиння, лушпиння волоського горіха, настої з дикої яблуні, польового хвоща та ін.), а також хімічних анілінових фарбах. Легко доступним був баранячий ріг, перламутр. На ярмарках можна було купити мідний і латунний дріт, бляху, бісер - порцеляновий (білий, синій, червоний) та скляний, тьмяніших кольорів. Усі ці матеріали давали змогу вирішувати різноманітні композиційні завдання колірного і фактурного характуру.

Техніки. У художній обробці дерева одні технічні прийоми і засоби виразності створюють цілісну функціональну форму предметів, інші мають лише декоративне спрямування і завершують художнє оформлення виробів. До формотворчих технік належать вирізування, видобування, виточування, бондарні та столярні прийоми.

Видовбування - одна з найдавніших технік - полягає у поступовому вибиранні деревини з масиву виробу, внаслідок чого утворюється заглибина, порожнина або отвір. За допомогою сокири, долота і видовбача майстри виготовляють передусім побутові предмети - човни-довбанки, ночви, ступи, черпаки, сільнички тощо. Вони вирізняються значною товщиною стінок, міцністю, округлою і масивною формою, внутрішнім заглибленням овальної та криволінійної конфігурацій.

Вирізування (витесування, вистригування) - різноманітні технічні прийоми, за допомогою яких майстри вручну моделюють з дерева форму побутових предметів та декоративних виробів. Необхідні інструменти: сокира, тесак, ніж, струг, різці та ін. Цими прийомами користуються не тільки теслі, а й столярі, бондарі, роблячи заготовки. Вирізування інколи поєднується з видовбуванням і переходить в об'ємне різьблення, часом сполучається з профілюванням.

Виточування - техніка обробки дерева і самостійна галузь народного художнього промислу (токарство). У процесі обертання дерев'яну заготовку на токарному верстаті обробляють пласкими і півкруглими долотами, фігурними різцями, гачками тощо. В історії токарства відомі такі конструкції верстатів: лучковий з почерговим рухом, ручний з поперечно-обертовим рухом, ножний обертовий, ножний обертовий з маховиком, механічний з кінним приводом, водяним, паровим, електричним двигунами. Поширення токарного виробництва в минулому було пов'язане насамперед із виготовленням дерев'яного точеного посуду.

Сучасні народні майстри й професійні художники широко використовують техніку виточування не лише для виробництва різноманітного посуду, а й при виготовленні жіночих прикрас, дитячих іграшок тощо. Ця своєрідна техніка дає змогу створювати нескінченну кількість пластичних художніх форм.

Висновок

Поштовхом до цієї роботи, мене надихнули експозиції Коломийського музею "Гуцульщина".

Мені дуже сподобалися роботи народних майстрів нашого регіону, а особливо ще мебель, яка прикрашала інтер'єр хат.

Сподобалась різьба, точені елементи, вишуканість форм і об'ємів, текстура і художнє рішення.

Вони враховують породу дерева, поєднують різні різьби інкрустації, інтерції?? між собою.

І тому я вирішив зробити на дипломну роботу крісло.

Спочатку ескізи були пов'язані з різними стилями з бароко, готикою, роккоко. Але накінці я зупинився на "модерні".

І пов'язав його з елементами гуцульсьогої різьби і ажурної різьби, також з точеними речами.

Для роботи я використав матеріал: дерево і дуб. Тому що він міцний, не боїться вологи і має прекрасну текстуру.

Інструменти для різьби - це різці, фу?ок, мечековидний і косяк. Виконав такі елементи, як розетка, копанички, зубці. А для ажурної різьби використовував електролобзик і ручну електрофрезу.

Для точених речей використав токарний станок СТД - 20 м.

Також використовував клей ПВА для склеювання шипів, ЛАК світлий столярний.

І в кінцевому результаті в мене вийшло крісло в стилі "модерн" з елементами гуцульської і ажурної різьби.

Список використаної літератури

1. "Декоративне прикладне мистецтво". С.А.Антонович, Р.В.Захарчук-Чугай, М.Є.Станкевич. - Львів, 1992.

2. "Художнє випалювання". Ю.Соколов. - Москва, 1987.

3. "Різьба по дереву та випилювання лобзиком". І.А.Славко, М.О.Захаров. - Київ, 1958.

1	2

Назва: Обробка деревини - як вид мистецтва
Дата публікації: 2005-03-17 (701 прочитано)