ќбразотворче мистецтво > “ипи ≥ види хор≥в

“ипи ≥ види хор≥в

ѕлан

’арактеристика хорових парт≥й за вокально-хоровими, техн≥чними ≥ художньо-виразними можливост¤ми.

’орова партитура. –озм≥щенн¤ голос≥в в партитур≥.

ќсобливост≥ нотац≥њ окремих хорових парт≥й. Ќаписанн¤ хорових парт≥й в ключах. –≥зн≥ способи викладу хорових партитур.

 ≥льк≥сний склад р≥зних тип≥в ≥ вид≥в хор≥в

–озташуванн¤ парт≥й в хор≥.

’ором зветьс¤ орган≥зований колектив сп≥вак≥в. “аке визначенн¤ охоплюЇ особою найр≥зноман≥тн≥ш≥ сп≥воч≥ колективи р≥зноњ квал≥ф≥кац≥њ, виконавчоњ манери, репертуарноњ спр¤мованост≥, способ≥в формуванн¤ ≥ комплектуванн¤.

”крањнський слухач розум≥Ї хор ¤к творчий колектив, ≥дейно-художньо спр¤мований у своњй виконавськ≥й д≥¤льност≥ на широке обслуговуванн¤ ≥ вихованн¤ народних мас.

ћатер≥алом дл¤ створенн¤ вс¤кого хорового колективу Ї людськ≥ голоси. ј що њх можна под≥лити на три велик≥ групи Ц чолов≥ч≥, ж≥ноч≥, дит¤ч≥, то ц≥ роди голос≥в ≥ ¤вл¤тимуть собою матер≥ал, з ¤кого можна орган≥зувати той або ≥нший склад хору. ’оров≥ колективи, укомплектован≥ з самих т≥льки мужчин, ж≥нок або д≥тей, зватимутьс¤ однор≥дними: хор ≥з самих ж≥нок Ц ж≥ночий хор, ≥з самих чолов≥к≥в Ц чолов≥чий, ≥з самих д≥тей Ц дит¤чий.

—получивши два р≥знор≥дн≥ типи хору, чолов≥чий з ж≥ночим або дит¤чим, в один загальний, матимемо м≥шаний склад хору.

ќтже, хори за своњм складом бувають Ц однор≥дн≥ ≥ м≥шан≥.

¬с≥ типи хор≥в Ц однор≥дн≥ ≥ м≥шан≥ Ц щодо к≥лькост≥ самост≥йних парт≥й (реальних голос≥в) можуть бути одноголосн≥, двоголосн≥, триголосн≥, чотириголосн≥. ћ≥шаний хор може бути ≥ багатоголосним. ” багатоголосному хор≥ к≥льк≥сть самост≥йних парт≥й повинна бути не менше пТ¤ти.

” далек≥й минувшин≥, в епоху розвитку пол≥фон≥њ, багатоголосн≥ хори були звичайним ¤вищем Ц шестиголосн≥, восьмиголосн≥, дванадц¤тиголосн≥ й нав≥ть б≥льше. Ќер≥дко восьмиголосн≥ ≥ дванадц¤тиголосн≥ хори ¤вл¤ють собою сполученн¤ двох або трьох чотириголосних. “од≥ ми маЇмо так зван≥ подв≥йн≥ або потр≥йн≥ хори.

“вори дл¤ багатоголосних хор≥в досить часто зустр≥чаютьс¤ в хоров≥й л≥тератур≥. ¬ рос≥йськ≥й музичн≥й л≥тератур≥ Ц у ћ.√л≥нки, ј.–уб≥нштейна, ќ.–имського- орсакова, ÷. ињ, ѕ.„айковського, в украњнськ≥й Ц у ћ.Ћисенка,  .—теценка, ћ.Ћеонтовича, ћ.¬ерик≥вського, Ѕ.Ћ¤тошинського та ≥н.

’ори ус≥х тип≥в ≥ вид≥в можуть виконувати вокально-ансамблеву л≥тературу двома способами: з ≥нструментальним супроводом ≥ без нього.

“акого роду виконанн¤ передбачаЇ сама хорова л≥тература. ¬она под≥л¤Їтьс¤ на два велик≥ розд≥ли: хоров≥ твори з ≥нструментальним супроводом; хоров≥ твори, призначен≥ дл¤ виконанн¤ самими лише вокальними силами, без будь-¤кого ≥нструментального супроводу.

¬иконанн¤ хорового твору без ≥нструментального супроводу прийн¤то називати сп≥вом a cappella.

’оровий колектив, що виконуЇ твори a cappella , - це УсвоЇр≥дний вокальний оркестр, ¤кий на основ≥ синтезу звука ≥ слова в≥дтворюЇ своњми багатими барвами художн≥ образи музичного творуФ.

ѕ≥д час сп≥ву a cappella Уакорд звучить чар≥вливо мТ¤ко й чисто, чого н≥коли не може дос¤гнути симфон≥чний оркестр, де майже вс≥ духов≥ ≥нструменти темперован≥Ф.

—п≥в a cappella Ї найтипов≥шим ≥ найчист≥шим видом хорового виконанн¤. ’ор, що сп≥ваЇ a cappella , нав≥ть дл¤ виконанн¤ нескладних твор≥в гармон≥чного стилю маЇ передумовою значну вокальну-техн≥чну п≥дготовку сп≥вак≥в; що ж до твор≥в пол≥фон≥чних, то вони доступн≥ т≥льки висококвал≥ф≥кованому хоров≥.

“вори дл¤ хору з супроводом розраховано на сп≥льне звучанн¤ з музичними ≥нструментами.

—упров≥д може повн≥стю дублювати хорову партитуру (¤кщо не зважати на ≥нструментальну фактуру акомпанементу), отже, п≥дтримувати хор гармон≥чно ≥ ритм≥чно. “акого роду супров≥д часом маЇ назву ad libitum Ц Уза бажанн¤Ф, тобто, в раз≥ достатньоњ квал≥ф≥кац≥њ хору цей тв≥р може виконуватись a cappella.

≤нший вид супроводу, що збагачуЇ звучанн¤ хору самост≥йною ≥ широкою розробкою музичного матер≥алу, становить уже нев≥дТЇмну частину ц≥лого музичного твору. ¬иконувати такого роду твори a cappella н≥ в ¤кому раз≥ не можна, - цим було б спотворено ≥ скал≥чено творчий задум композитора.

—упров≥д може бути р≥зноман≥тний Ц в≥д ба¤на, фортеп≥ано, невеличких ансамбл≥в духових ≥ народних ≥нструмент≥в до симфон≥чного оркестру.

≤нструментальний супров≥д значною м≥рою полегшуЇ роботу сп≥вак≥в, але часом шк≥дливо впливаЇ на звукову стал≥сть хору.

Ћюдськ≥ голоси под≥л¤ютьс¤ на чотири основн≥ групи: сопрано, або дисканти, альти, тенори, баси.  ожна з цих груп маЇ св≥й обс¤г, або, ¤к кажуть, д≥апазон.

—опрано, або дискант Ц високий ж≥ночий або дит¤чий голос. ƒ≥апазон сопрано в≥д до1 до до3; обс¤г дисканта (дит¤ч≥ сопрано) Ц до1 Ц соль2 (бувають, правда, й вин¤тки).

јльт Ц низький або пор≥вн¤но низький ж≥ночий голос з обс¤гом в≥д фа малоњ октави до фа2. ƒ≥апазон дит¤чого альта Ц в≥д л¤ малоњ октави до м≥2.

“енор Ц високий чолов≥чий голос. ƒ≥апазон його дор≥внюЇ обс¤гов≥ сопрано, т≥льки октавою нижче: в≥д до малоњ октави до до2 (пишетьс¤ звичайно октавою вище).

Ѕас Ц низький чолов≥чий голос з обс¤гом в≥д ре великоњ октави до фа1.

Ќаведен≥ д≥апазони чотирьох основних груп хорових голос≥в дуже умовн≥ ≥, в≥рн≥ше сказати, лише вказують на необх≥дн≥сть мати в хор≥ чотири основн≥ групи з зазначеними д≥апазонами. “реба мати на уваз≥, що сп≥ваки з такими широкими д≥апазонами зустр≥чаютьс¤ дуже р≥дко. «вичайно доводитьс¤ задовольн¤тис¤ голосами, ¤к≥, не маючи вищезазначеного обс¤гу, волод≥ють лише його частиною. «в≥дси у практичн≥й д≥йсност≥ ми маЇмо розпод≥л кожноњ основноњ групи голос≥в на дв≥, а то й на три п≥дгрупи.

—опранову, альтову ≥ тенорову групи звичайно под≥л¤ють на дв≥ п≥дгрупи Ц перш≥ ≥ друг≥; а басову Ц на три: перш≥ баси, або баритони, друг≥ баси, або ≥накше њх називають, центральн≥ ≥, нарешт≥, октав≥сти, ¤кий часом називають по-≥тал≥йський Убассо-профундоФ, тобто глибок≥ баси.

—опрано перш≥. ƒо перших сопрано звичайно в≥днос¤тьс¤ легк≥, рухлив≥ голоси, що в≥льно ≥ ¤сно звучать у 2-й октав≥ ≥ дос¤гають звук≥в 3-њ октави. “ак≥ голоси з природи своЇњ гнучк≥ ≥ здатн≥ регулювати зм≥ну динам≥чного напруженн¤ в≥д pianissimo до forte на високих звуках. ƒл¤ них не становить особливих труднощ≥в виконувати складн≥ мелодичн≥ в≥зерунки у швидких темпах.

ќбс¤г звук≥в, практично корисних дл¤ хорового звучанн¤, дл¤ першого сопрано буде, приблизно, такий: в≥д фа1 або соль1 до л¤2 або с≥ бемоль2. ÷е так званий робочий д≥апазон. «вуки 1-њ октави (фа1, соль1, л¤1, с≥1) в першого сопрано звучать н≥жно, мТ¤ко, але здеб≥льшого слабко; розвинути сильне звучанн¤ у верх≥вц≥ 1-њ октави вони не можуть. ѕочинаючи з до 2 в перший сопрано зТ¤вл¤Їтьс¤ можлив≥сть розвивати значну силу й блиск. «вуки 1-х октави в нижньому тетрахорд≥ у них без тембров≥, практично використатио њх не можна.

ѕерш≥ сопрано вищезазначен≥ д≥апазону мають назву л≥ричних, або л≥рико-колоратурних.

—опрано друг≥. √олос, ¤кий маЇ напружен≥ ≥ важкуват≥ верхи (м≥2, фа2, соль2, л¤2), але зате повно й соковито звучить у 1-й октав≥, особливо у верхн≥й њњ частин≥ (фа1, соль1, л¤1, с≥1). ƒруг≥ сопрано своњм повним звуком при нюанс≥ forte поповнюють слабк≥сть перших сопрано ≥, зливаючись з њх н≥жними тембрами, надають звучанню вс≥Їњ сопрановоњ парт≥њ повноти ≥ насиченост≥. ўодо використанн¤ других сопрано при нюанс≥ piano, то воно можливе т≥льки в межах 1-њ октави, а в 2-й октав≥ група других сопрано може обт¤жити звучанн¤ вс≥Їњ сопрановоњ парт≥њ ≥ порушити природну при цьому нюанс≥ у верхн≥х рег≥страх прозор≥сть ≥ ажурну легк≥сть. ѕроф. ѕ.„есноков у своњй книз≥ У’ор и управление имФ рекомендуЇ в тих випадках, де хор повинен у верхн≥х рег≥страх звучати piano, виключати всю групу важких голос≥в, до числа ¤ких треба, звичайно, в≥днести ≥ друг≥ сопрано.

ўодо техн≥чних можливостей другого сопрано в розум≥нн≥ його рухливост≥ ≥ гнучкост≥, то цей голос маЇ вс≥ властивост≥ першого сопрано. ƒ≥апазон його с¤гаЇ в≥д до1 до до3. “акий голос зветьс¤ сопрано драматичне.

јльт перший маЇ обс¤г в≥д л¤ малоњ октави до фа2. ¬ерхн≥ звуки малоњ октави (л¤, с≥) ≥ нижн≥ звуки 1-њ октави звучать у перших альт≥в мТ¤ко й слабкувато, але в м≥ру руху вгору м≥цн≥ють ≥, починаючи з соль1, набувають сили, блиску ≥ ¤скравост≥. ќстанн≥ два звуки д≥апазону альта (м≥2, фа2) важк≥ й криклив≥. Ќайкраще звучить перший альт в≥д ре1 до ре2. ” цих межах в≥н може дати р≥зн≥ динам≥чн≥ в≥дт≥нки Ц в≥д н≥жного piano до блискучого ≥ ¤скравого forte ≥ ви¤вити гнучк≥сть та рухлив≥сть при виконанн≥ мелодичних в≥зерунк≥в у швидкому темп≥.

√рупа перших альт≥в своњм ср≥бл¤сто-матовим тембром надаЇ мелодичному в≥зерунков≥ в пом≥рних ≥ пов≥льних темпах сп≥вучост≥ ≥ принадноњ виразност≥. √олос цей зветьс¤ ≥накше меццо-сопрано.

јльт другий густо й твердо звучить у мал≥й октав≥, починаючи з фа. ћоже йти вгору до фа2, але важко. Ќайб≥льш практично корисним у д≥апазон≥ другого альта буде р¤д звук≥в в≥д соль малоњ октави до л¤1-с≥1. ” межах цього обс¤гу другий альт скр≥зь звучить р≥вно ≥ може розвивати природно ≥ без труда ¤к forte так ≥ piano. «вуки 2-њ октави дл¤ других альт≥в незручн≥, подаютьс¤ важко ≥ здеб≥льшого негарно.

’арактерною рисою другого альта Ї масивн≥сть ≥ важк≥сть звука, що значною м≥рою впливаЇ на рухлив≥сть ≥ гнучк≥сть цього голосу. ѕор≥внюючи з першим, другий альт менш рухливий ≥ гнучкий. —оковит≥ ≥ густ≥, масивн≥ звуки других альт≥в, у сполученн≥ з легким, прозорим ≥ н≥жним тембром перших, надають ус≥й парт≥њ повноти ≥ компактност≥ при найр≥зноман≥шт≥них нюансах Ц в≥д тонкого pianissimo до потужного fortissimo. √олос цей прийн¤то називати по-≥тал≥йськи Ц контральто.

1	2	3

Ќазва: “ипи ≥ види хор≥в
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-17 (715 прочитано)