ќбразотворче мистецтво > ”крањнське бароко

”крањнське бароко

ћистецтво барокко, так само ¤к ≥ ренесанс, було занесено на ”крањну безпосередньо з ≤тал≥њ, батьк≥вщини цього стилю; там перш≥ ƒжерела дл¤ нього в≥дкрив у своњй творчост≥ великий ћ ≥кельaнджело Ѕуонаротт≥, а ген≥альний ви¤в його в –им≥ д≥йшов ƒо своЇњ" повноти й величавост≥ в скульптурних та арх≥тектурних творах Ћоренцо Ѕерн≥н≥. Ѕерн≥н≥ в арх≥тектур≥ та скульптур≥ все одно, що –убенс у мал¤рств≥ або Ўексп≥р у театр≥,Ч це велик≥ св≥тов≥ ген≥њ й найвищ≥ точки ос¤гнень мистецтва барокко. Ѕатьк≥вщиною цього стилю був –им, де його п≥дхопили й використали дуже влучно дл¤ своњх ≥нтерес≥в Їзуњти; в Їзуњт≥в часто працювали вельми талановит≥ учн≥ й посл≥довники Ѕерн≥н≥; чимало майстр≥в мистецтва бароккового стилю було й м≥ж самими патерами Ч членами Їзуњтського ордену. ÷≥ отц≥-Їзуњти занесли барокко й на ”крањну. «даЇтьс¤, чи не головну роль у попул¤ризац≥њ бароккового мистецтва на ”крањн≥ треба в≥двести майстров≥-арх≥текторов≥, Їзуњтов≥ ƒжакомо (як≥в) Ѕр≥ано (1586Ч1649), що був присланий на ”крањну з –иму спец≥ально ¤к вправний арх≥тектор; в≥н зав≥дував Їзуњтським буд≥вництвом у Ћьвов≥, ѕеремишл≥ та —андомир≥. ’оч, можливо, ще ран≥ше в≥д цього майстра-Їзуњта в  иЇв≥ в барокковому склад≥ вже працював —ебаст≥ано Ѕрачч≥, що зрештою й зовс≥м ос≥в у  иЇв≥, але сл≥д≥в його мистецькоњ прац≥ не збереглос¤. ћожливо, ≥тал≥йськ≥ майстри прибували тод≥ на ”крањну не т≥льки ≥з «аходу через н≥мецьк≥ земл≥, але також ≥ з ѕ≥вдн¤, через генуезьк≥ колон≥њ. ¬ кожн≥м раз≥, в ”крањн≥ мистецтво барокко роздвоњлос¤: в «ах≥дн≥й ”крањн≥ (ѕ≥дл¤шш¤, √аличина, ¬олинь, ѕод≥лл¤) воно зберегло форми Їзуњтського барокко, що залишилос¤ ближчим до свого першоджерела; в ÷ентральн≥й та —х≥дн≥й ”крањн≥ (—лобожанщина та „орномор'¤) воно сильно модиф≥кувалос¤ й набрало зовс≥м ориг≥нального забарвленн¤ Ч т. зв. козацького барокко. –≥зниц¤ м≥ж цими двома галуз¤ми в основ≥ одного стилю особливо ¤скраво ви¤вл¤Їтьс¤ в арх≥тектур≥, менше Ч в скульптур≥, хоч добре пом≥тна в скульптур≥ декоративн≥й; найменше њњ знати в мал¤рств≥.

“ой дух пориву, неспокою, що такий характерний дл¤ мистецтва барокко, в скульптур≥ найперше дав себе знати в надгробках, у мавзоле¤х, поставлених над пок≥йниками по церквах та каплиц¤х. ” той час, ¤к ще в добу ренесансу пок≥йник≥в на мавзоле¤х представл¤ли спок≥йно лежачими, з головою, обпертою на руку, н≥би у сн≥, тепер, у доб≥ барокко, пок≥йник≥в н≥би пробудили з≥ сну й част≥ше представл¤ють сто¤чими або в ц≥лий зр≥ст, або обт¤тими б≥льш чи менш незручно ≥ вставленими в н≥шах. ¬≥домий пам'¤тник јдама  исел¤ ¤вл¤Ї пишну й багато вдекоровану н≥шу, виведену в церкв≥ с. Ѕискинич≥ на ¬олин≥. ¬ н≥ш≥ поставлено пр¤мовисне постать пок≥йного, досить незручно вт¤ту по кол≥на.  ис≥ль представлений з великою бородою (на намальованому портрет≥  ис≥ль представлений т≥льки з вусами й голеною бородою, що, напевно, б≥льше в≥дпов≥даЇ д≥йсност≥, х≥ба що в≥дпустив бороду перед смертю), з непокритою головою ≥ весь закований у броню; нав≥ть на руках важк≥ крицев≥ рукавиц≥. ƒосить пишний орнамент навколо н≥ш≥ т¤гнетьс¤ високо вгору, майже до церковноњ бан≥, а спускаючись униз, додолу не доходить, так що залишаЇтьс¤ враженн¤, що ц≥лий великий монумент н≥ на чому не стоњть (нелог≥чн≥сть, досить характерна дл¤ доби барокко).

“ак само стоњть постать —тан≥слава ∆овк≥вського, вис≥чена на плит≥ рельЇфом. ÷≥лий пам'¤тник не збер≥гс¤; до нашого часу уц≥л≥ла т≥льки ц¤ одна плита, що тепер вмурована в ст≥ну церкви всередин≥ католицькоњ кафедри у Ћьвов≥. ѕостать представлена так само закутою в крицеву броню, ¤к ≥ постать  исел¤; так само непокрита голова з великою бородою; в ∆овк≥вського до по¤са прив'¤заний великий меч, а панцир лежить дол≥ б≥л¤ н≥г; з другого боку, так само б≥л¤ н≥г Ч герб роду пок≥йного, а зовс≥м внизу п≥д ногами Ч звичайна еп≥таф≥¤. –обота, вже мало дел≥катна в пам'¤тнику  исел¤, в пам'¤тнику ∆овк≥вського ще менш артистична, так що постат≥ на бароккових пам'¤тниках не можуть р≥вн¤тис¤ до досконал≥ше опрацьованих постатей на ренесансових мавзоле¤х. ”середин≥ дуже пишно вдекорованоњ каплиц≥  амп≥ан≥в, що просто вражаЇ розк≥шшю матер≥алу р≥знокольорових мармур≥в та ≥ншого нап≥вдорогоц≥нного каменю, поставлен≥ мавзолењ член≥в роду  амп≥ан≥в. √оловний надгробок ѕавла та ћартина  амп≥ан≥в под≥лений трьома п≥л¤страми на два великих пол¤, центральну й головну частини кожного з ¤ких займають велик≥ еп≥таф≥њ, а над еп≥таф≥¤ми в нап≥вкруглих тимпанах вставлен≥ погрудд¤ пок≥йних. Ќад ними Ч мармуров≥ медальйони з Ївангел≥стами, а по боках цих медальйон≥в вм≥щен≥ постат≥ чотирьох учител≥в церкви. ÷≥каво, що прац¤ цих рельЇф≥в ≥ в медальйонах з Ївангел≥стами, ≥ в рельЇфах учител≥в церкви далеко вибаглив≥ша й нав≥ть артистичн≥ша, н≥ж у бюстах самих пок≥йник≥в. јле зг≥дно з традиц≥¤ми пишного барокко видно, що б≥льше уваги звернено на дорогий р≥знобарвний матер≥ал та на ≥нкрустац≥њ орнамент≥в, н≥ж на артистичн≥сть скульптурноњ прац≥.

ўе характерн≥ший дл¤ доби барокко надгробок у каплиц≥ Ѕоњм≥в у Ћьвов≥, поставлений дл¤ ёр≥¤ Ѕоњма з дружиною й ц≥лоњ його родини. ¬ центр≥ надгробку вм≥щено скульптурну групу ѕ≥ста (мадонна з т≥лом сина на кол≥нах), а по боках Ч схилен≥ на кол≥на постат≥ ёр≥¤ Ѕоњма та його дружини. Ќа сам≥м верху надгробка Ч ц≥ла сто¤ча постать благословл¤ючого ’риста, а нижче в к≥лька

- ¤рус≥в поставлен≥ навкол≥шки д≥ти та внуки ёр≥¤ Ѕоњма. ћожна сказати, ц≥лий р≥д Ѕоњм≥в з п≥втора дес¤тка ос≥б ум≥щено в одному монумент≥, ≥ вс≥ в повних постат¤х. ћайстром-автором цього монументу був √алуш ѕф≥стер (1573Ч1645), родом ≥з Ѕреслава, ¤кий не п≥зн≥ше 1612 р. настало перењхав на ”крањну, оженивс¤ ” Ћьвов≥, хоч спочатку працював у Ѕережанах над мавзоле¤ми родини —ен¤вських. ѕерењхавши до Ћьвова, в≥н ≥ дал≥ писавс¤ Уsculptor civis BrzezanensisФ. ÷е був один ≥з найталановит≥ших на ”крањн≥ скульптор≥в доби барокко. √оловн≥ його прац≥ Ч т. зв. друга cер≥¤ мавзолењв —ен¤вських у Ѕережанах, пот≥м мавзолей януша та —узани ќстрозьких у “арнов≥ 1621 р. та надгробки ≥ скульптурн≥ в≥втар≥ у Ћьвов≥.

ѕоб≥ч ѕф≥стера, а можливо, ще й дещо ран≥ше в≥д нього, працював у Ћьвов≥ скульптор як≥в “ривалий, що робив над-‘обок у  расному, на ¤кому п≥дписав своЇ ≥м'¤, називаючи себе льв≥в'¤нином. ћабуть, в≥н брав участь, ¤к не був головним автором скульптур каплиц≥ Ѕоњм≥в. ÷¤ каплиц¤ з фасаду вс¤ до пересиченн¤ вкрита скульптурами в два ¤руси, перед≥лен≥ сильним карнизом. ” нижньому ¤рус≥, под≥леному ш≥стьма р≥зьбленими та орнаментованими колонами, кр≥м скульптурне оздоблених в≥кон та дверей, ще вм≥щен≥ дв≥ н≥ш≥ з постат¤ми св¤тих, а у верхньому ¤рус≥ Ч ще б≥лйше пересиченн¤ скульптурами-стату¤ми, рельЇфами, орнаментами та арх≥тектурно-скульптурними детал¤ми. Ќе менш р¤сно, н зовн≥, вкрито скульптурними оздобами каплицю Ѕоњм≥в ≥ всереди ÷≥ла бан¤, що покриваЇ каплицю, под≥лена на квадрати ≥ в кожне вм≥щено погрудд¤ св¤того або ангела; в≥втар складаЇтьс¤ ≥з ц≥лоњ сер≥њ великих та менших образ≥в, виконаних рельЇфами ≥ перед≥лених р≥зьбленими та рельЇфно орнаментованими арх≥тектурними детал¤ми Ч колонами, п≥л¤страми, арх≥травами, арками тощо. ÷е все так переобт¤жене скульптурами, що м≥ж ними вище поданий надгробок роботи ѕф≥стера видаЇтьс¤ нав≥ть досить скромним.

“од≥ у Ћьвов≥ ув≥йшло до вжитку загальне бажанн¤ оздоблювати церкви в≥втар¤ми, зробленими скульпторами, так що й зам≥сть мальованих ≥кон м≥ж пишною скульптурною орнаментикою вставл¤ютьс¤ скульптурн≥ чи рельЇфн≥ ≥кони. « таких в≥втар≥в збер≥гс¤ зложений ≥з фрагмент≥в скульптурний в≥втар роботи яна Ѕ≥лого; ще багатший скульптурний в≥втар покриваЇ три ст≥ни апсиди костьолу ћар≥њ ћагдалини з 1615 р., а ще один, т. зв. У«апаликськийФ, тобто фундац≥њ льв≥вських патриц≥њв «апал≥в,Ч у сакрист≥њ католицькоњ кафедри. ÷ей в≥втар, правдопод≥бно, дуже перероблений. ” центр≥ маЇ розп'¤тт¤ з доброю постаттю фундатора на передньому план≥. ¬≥втар оточують по боках дв≥ масивн≥ колони, на постаментах ¤ких вм≥щено маски лев≥в, дуже енерг≥йно л≥плен≥ й досконало опрацьован≥.

 р≥м скульптор≥в, р≥зьб¤р≥в каменю, працювали в «ах≥дн≥й ”крањн≥ також скульптори Ч конв≥сар≥ або людв≥сар≥. “ак називалис¤ в≥дливач≥ з металу. √оловним центром ремесла й мистецтва в добу барокко в ”крањн≥ зостававс¤ Ћьв≥в. ќдною з б≥льше в≥домих льв≥вських майстерень була майстерн¤ родини ‘ранкович≥в, що майже ц≥ле XVII ст. переходить в≥д одного члена роду до другого. ‘ранкович≥ в≥дливали в своњй майстерн≥ найб≥льше дзвони та гармати, ≥нод≥ з дуже вибагливими та артистичними орнаментами, але виготовл¤ли також ≥ самост≥йн≥ металев≥ скульптури. ќсновоположник родини ёр≥й ‘ранк або його син  аспер ‘ранковим були авторами доброњ статуњ крилатого, закованого в броню арх≥стратига ћихањла, що побиваЇ списом дракона (про ¤кого мова була вище). Ќаприк≥нц≥ XVII ст. майстерн¤ ‘ранковича перейшла до ёр≥¤ Ћотрйнга. « того часу у льв≥вському ѕромисловому музењ збереглас¤ артистично виконана прац¤, що представл¤Ї дельф≥на з гербом м≥ста Ћьвова, тобто з левом у брам≥. ќстанн¤ артистична прац¤ льв≥вського людв≥сарства в≥дома дос≥, це Ч с≥м апостол≥в, ≥ де збереглис¤ в тому ж ѕромисловому музењ з 1740 р. ѕ≥сл¤ цього артистичних праць льв≥вського людв≥сарства чи конв≥сарства, здаЇтьс¤, не з'¤вл¤лос¤ й традиц≥¤ цього старого льв≥вського мистецтва. даЇтьс¤, урвалас¤.

Ќа —х≥дн≥й чи в ÷ентральн≥й ”крањн≥, де скульптура набула дикого значенн¤ головним чином ¤к декорац≥¤ пишноњ арх≥тектури козацького барокко, вона р≥знитьс¤ б≥льше матер≥алом скульптури, н≥ж стилем виконанн¤.  оли в «ах≥дн≥й ”крањн≥ скульптори р≥зьби працювали головно в камен≥, майстри козацького барокко р≥за переважно з дерева. –≥зали ц≥л≥ постат≥ й рельЇфи, ≥нод≥ складн≥ мпозиц≥њ. ¬ музењ ’арк≥вського ун≥верситету перед в≥йною зберегс¤ ≥кона, р≥зьблена високим рельЇфом, що представл¤ла розп'¤тт¤, сцени страстей, ≤нш≥ алегоричн≥ персонаж≥ ≥ 12 апостол≥в вр¤д, ≥ все це досить св≥жоњ й артистичноњ прац≥. « дерева р≥зали виносн≥ хрести з рельЇфно р≥заним розп'¤тт¤м та ≥ншими сценами, але це б≥льше в≥дноситьс¤ до др≥бноњ скульптури, що сус≥дить ≥з сн≥церстизом. ўе б≥льше, н≥ж ф≥гуральна скульптура, в ÷ентральн≥й та —х≥дн≥й ”крањн≥ розвинулас¤ орнаментальна дерев'¤на р≥зьба: обрамленн¤ ≥кон, в≥втар¤ ≥ нав≥ть ц≥л≥ ≥коностаси. якраз у добу барокко ≥коностаси, що ран≥ше в церквах були невисок≥, розвинулис¤ в ц≥лу багато¤русну ст≥нку, що перегороджувала церкву, п≥д≥ймаючис¤ вгору аж до висоти найвищоњ церковноњ бан≥. Ѕарокков≥ багато¤русн≥ ≥коностаси ≥нод≥ ¤вл¤ли собою густо р≥зьблен≥ висок≥ ст≥ни, що складалис¤ з колон, арок, арх≥трав≥в, ¤к≥ разом ≥з тим служили обрамуванн¤м ≥кон, але при тому пишалис¤ ≥нод≥ тонкою вибагливою р≥зьбою. ƒо революц≥њ вц≥л≥в розк≥шне р≥зьблений ≥коностас в одному з б≥чних притвор≥в —оф≥йського собору в  иЇв≥ з 1689 р. —ам≥ ≥коностаси в добу барокко стали незвичайно вибагливими й фантастичними. ѕод≥ли на р¤ди чи ¤руси ≥кон ошатною р≥зьбою часто проводилис¤ не р≥вними поземними л≥н≥¤ми, але зигзагуватими, що п≥д≥ймалис¤ та спускалис¤ й виступали вперед та в≥дступали назад, так що й сам ≥коностас одними частинами виступав на церкву, ≥ншими Ч в≥дступав у глибину до в≥втар¤. –≥зьба ≥коностас≥в часто бувала позолочена ≥ справл¤ла враженн¤ тонкоњ й вибагливоњ мистецькоњ прац≥.  ињвськ≥ сн≥цер≥ також ос¤гали великоњ артистичноњ вм≥лост≥ в ср≥бних виробах риз дл¤ ≥кон, оправ на Ївангел≥¤х, ” ци≥их плащаниц¤х (¤к славна плащаниц¤, подарована ћазепою в ™русалим), пот≥м у виробах церковного начинн¤ Ч виносних

1	2

Ќазва: ”крањнське бароко
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-17 (3517 прочитано)