ќбразотворче мистецтво > ’арактерн≥ риси ≥мпрес≥он≥зму

’арактерн≥ риси ≥мпрес≥он≥зму

≤мпрес≥он≥зм (фр. impressionisme, в≥д impression - враженн¤) - художн≥й стиль у мистецтв≥ останньоњ третини XIX - початку XX ст., що зробив величезний вплив на все наступне мистецтво. ѕредставники його прагнули передати безпосереднЇ враженн¤ в≥д навколишнього св≥ту, м≥нлив≥ стани природи. ≤мпрес≥он≥зм зародивс¤ в 1860-х роках у ‘ранц≥њ, коли художники внесли в живопис р≥зноман≥тт¤ ≥ складн≥сть м≥ського побуту, св≥ж≥сть ≥ безпосередн≥сть сприйн¤тт¤ св≥ту. ƒл¤ њхн≥х добутк≥в характерне зображенн¤ випадкових ситуац≥й, см≥лив≥сть композиц≥йних р≥шень, що здаЇтьс¤ невр≥вноважен≥сть, фрагментарн≥сть композиц≥њ, неспод≥ван≥ точки зору, ракурси, зр≥зи ф≥гур рамою. –одинне мальовничому ≥мпрес≥он≥зму р≥зноман≥тт¤ нюанс≥в почутт≥в ≥ настроњв ви¤вл¤Їтьс¤ в поез≥њ ≥ музиц≥

¬ друг≥й половин≥ минулого стол≥тт¤ ( початок 70-х рр.) у ‘ранц≥њ початку працювати група молодих художник≥в. ¬перше в ≥стор≥њ мистецтва художники зробили дл¤ себе правилом писати не в майстерн≥, а п≥д в≥дкритим небом: на берез≥ р≥ки, у поле, у л≥с≥.

ѕ≥сл¤ виставки в ѕарижев≥ цих художник≥в стали називати ≥мпрес≥он≥стами, в≥д французького слова 'impression'- що значить 'враженн¤'. ÷е слово п≥дходило до њхн≥м роботам, тому що в них художники передавали своЇ безпосереднЇ враженн¤ в≥д побаченого. ’удожники по новому п≥д≥йшли до зображенн¤ св≥ту. √оловним дл¤ них стали трепетне св≥тло, пов≥тр¤, у ¤кий ¤к би занурен≥ ф≥гури людей ≥ предмети. ” њхн≥х картинах почувавс¤ в≥тер, волога п≥сл¤ дощу, нагр≥та сонцем земл¤. ¬они прагнули розгл¤нути ≥ показати дивне багатство кольору в природ≥. ≤мпрес≥он≥зм був останн≥м великим художн≥м рухом у ‘ранц≥њ 19 стол≥тт¤.

Ќе можна сказати, що шл¤х художник≥в-≥мпрес≥он≥ст≥в був легкий. —початку њх не визнавали, њхн≥й живопис здававс¤ занадто см≥ливоњ ≥ незвичайний, над ними см≥¤лис¤. Ќ≥хто не хот≥в купувати њхн≥х картин. јле вони завз¤то йшли своњм шл¤хом. Ќ≥ б≥дн≥сть, н≥ голод не могли змусити њх в≥дмовитис¤ в≥д своњх переконань.

ѕройшло багато рок≥в, де¤ких з художник≥в-≥мпрес≥он≥ст≥в уже не було в живих, коли нарешт≥ њхнЇ мистецтво було визнано.

” русл≥ цього напр¤мку працював один з найб≥льших французьких художник≥в 19 стол≥тт¤ ≈дуард ћане (1832-1883). ƒо того св≥ж≥стю ≥ чистотою тон≥в зображував ћане куточки ѕарижа, гучн≥ бари, образи своњх сучасник≥в, не складн≥ по мотивах натюрморти. Ѕудь-¤ка його картина уражаЇ гострою спостережлив≥стю, волею ≥ легк≥стю мазка, см≥ливою вишукан≥стю барвистих сполучень, ÷е був художник-новатор, що нер≥дко п≥ддававс¤ нападкам оф≥ц≥йноњ французькоњ критики. ”т≥м, це довелос¤ випробувати вс≥м ≥мпрес≥он≥стам, визнанн¤ ≥ слава до ¤ких прийшли не в≥дразу.

ќдним з майстр≥в ≥мпрес≥он≥зму був  лод ћоне (1840-1926). ¬≥н працював головним чином в област≥ пейзажу. ћоне ≥ близьк≥ до нього художники - –енуар, ѕ≥сарро ≥ —≥слей - звернули увагу на те, що той самий пейзаж представл¤Їтьс¤ зовс≥м ≥ншим у сон¤чний чи хмарний день, при ранковому чи веч≥рн≥м св≥тл≥. ѕом≥тивши також, що т≥н≥ в≥д предмет≥в зовс≥м не чорн≥, а мають визначене фарбуванн¤, вони вигнали чорний кол≥р з≥ своЇњ пал≥три.

ћоне писав той самий вид у р≥зний час доби. “ак≥ його сер≥њ '—тогу с≥на' ≥ '–уанський собор'. Ўвидкими начебто недбалими мазками ћоне писав розгойдане в≥д в≥теру поле ≥ повну руху вулицю ѕарижа. ¬≥н чудово вм≥в передати на полотнин≥ ≥ пекуче марево л≥тнього дн¤, ≥ вологий сн≥г м'¤коњ французькоњ зими.

∆иттЇрад≥сне сприйн¤тт¤ св≥ту, на¤вне в ц≥лому всьому ≥мпрес≥он≥зму, особливо ч≥тко про¤вилос¤ у творчост≥ одного з найб≥льших представник≥в цього напр¤мку ќгюста –енуара (1841-1919). …ого залучали молод≥ св≥ж≥ обличч¤, природн≥, невимушен≥ пози. ” зроблених њм портретах немаЇ психолог≥чноњ глибини, але под≥бн≥сть з ориг≥налом у них установлено тонко, залучаЇ живий блиск очей, н≥жн≥ в≥дсв≥ти навколишн≥х барвистих тон≥в на шк≥р≥ обличч¤. ќдне з≥ значних полотнин –енуара - 'Ѕал у саду ћулен де ла √алет'. ’удожник начебто заф≥ксував своЇ миттЇве враженн¤ в≥д строкатоњ рухливоњ маси людей. ¬ажко на в≥дстан≥ розгл¤нути кожен предмет у вс≥х детал¤х, ≥ –енуар малюЇ њхн≥й лише загалом, немов дивл¤чись видали. ¬≥н, ¤к ≥ ≥нш≥ ≥мпрес≥он≥сти, в≥дмовивс¤ в≥д ретельного виписуванн¤ форми кожного предмета, зосередивши увагу на передач≥ ц≥Їњ форми в трепетних в≥дблисках того чи ≥ншого висв≥тленн¤.

–¤д нових творчих задач поставив перед собою ≈дгар ƒега (1834-1917). ¬≥н примикав до напр¤мку ≥мпрес≥он≥ст≥в, хоча його мальовнич≥ прийоми були ≥ншими. ” центр≥ мистецтва цього художника коштуЇ зображенн¤ людини. ¬≥н писав людей р≥зних сусп≥льних шар≥в: модисток, праль ≥ прасувальниць за роботою, балерин у хвилини в≥дпочинку, на чи репетиц≥¤х п≥д час виступ≥в на сцен≥; побутов≥ сценки - у каф≥, на вулиц≥, на стрибках.

ƒега вм≥в пом≥тити незвичайний виразний жест, знайти р≥дкий кут зору (зверху чи збоку), що пов≥домл¤Ї зображенню гостроту ≥ новизну. ѕри першому погл¤д≥ на його полотнини здаЇтьс¤, що це випадково побачений, ¤к би вихоплений шматок д≥йсност≥. Ќасправд≥ в них ус≥ ретельно продумано. ќт ц≥Їю ч≥ткою композиц≥Їю, а також увага до визначеност≥ ≥ ч≥ткост≥ л≥н≥й добутку ƒега в≥др≥зн¤ютьс¤ в≥д роб≥т ≥нших ≥мпрес≥он≥ст≥в.

ќдночасно з ≥мпрес≥он≥стами в 80-х рр. ” ‘ранц≥њ виступаЇ з≥ своњми картинами голландець ¬инсент ¬ан-√ог (1853-1890), мистецтво ¤кого найт≥сн≥шим образом зв'¤зано з розвитком французького живопису. ¬олод≥ючи ¤ркою самобутньою ≥ндив≥дуальн≥стю, ¬ан-√ог виробив свою власну мальовничу манеру. Ћюдина напруженого внутр≥шнього житт¤, загострених почутт≥в, художник не м≥г упокоритис¤ з навколишньою д≥йсн≥стю, повноњ протир≥ч ≥ несправедливост≥. ќбрази його картин пофарбован≥ песим≥стичними ≥ тривожними настро¤ми. Ћюбою портрет, чи пейзаж натюрморт наповнений у ¬ан-√ога тими неспок≥йними почутт¤ми, що збурювали ≥ його самого. ¬≥н дос¤г небувалого дотепер у мистецтв≥ емоц≥йного впливу кольору, динам≥чност≥ мазка ≥ л≥н≥й, гостроњ виразност≥ форм. ” його картин≥ ' аф≥ ввечер≥' ≥нтенсивно синЇ небо здаЇтьс¤ злов≥сно похмурим, незважаючи на величезн≥ с¤юч≥ з≥рки. ѕронизуючо-¤скравим, лимонно-жовтим св≥тлом залите вуличне кафе. ” ньому сид¤ть в≥дв≥дувач≥, по вулиц≥ йдуть перехож≥, але над ус≥м пануЇ настр≥й пустельност≥ ≥ тужливоњ сам≥тност≥. “ой же настр≥й присутнЇ й у картин≥ 'Ќ≥чний кабачок в јрле'.

ѕри житт≥ ¬ан-√ога його картини не зустр≥ли визнанн¤ ≥ були високо оц≥нен≥ лише згодом.

ѕ≥зн≥ше визнанн¤ одержало ≥ творч≥сть ѕол¤ —езанна (1839-1906). —пираючи на окрем≥ завоюванн¤ ≥мпрес≥он≥ст≥в, в≥н багато в чому в≥дходить в≥д них, створивши свою особливу манеру. ’удожник прагнув знайти пост≥йний, що не залежить в≥д висв≥тленн¤ в даний момент кол≥р зображуваного предмета. —утн≥стю його шукань була передача форми сп≥вв≥дношенн¤ми барвистих тон≥в. ' ол≥р л≥пить предмети', - говорив —езан. “ак, у 'Ќатюрморт≥ з персиками ≥ грушами' форма кожного предмета передана найтоншими градац≥¤ми кольору, а композиц≥йне розташуванн¤ продумано у вс≥х детал¤х.

”се здаЇтьс¤ матер≥ально в≥дчутним ≥ об'Їмним. јле, завоювавши ц≥ ¤кост≥, живопис —езана втратила, однак, конкретн≥сть у зображенн≥ реальних предмет≥в. „асто в його добутках не можна зрозум≥ти, ¤к≥ саме фрукти зображен≥, ¤к≥ уз¤т≥ тканини, з чого зроблений той чи ≥нший предмет. ÷≥ елементи абстрагуванн¤, закладен≥ в самому метод≥ —езана, привели згодом мистецтво його посл≥довник≥в до повноњ умовност≥ форм ≥ абстрагованост≥.

ѕошуки свого особливого шл¤ху в мистецтв≥ характеризують ≥ творч≥сть ѕол¤ √огена (1848-1903). ѕод≥бно ¬ан-√огу, в≥н теж хот≥в протестувати своњм мистецтвом проти навколишньоњ д≥йсност≥. јле в≥н не боров з њњ пороками, а б≥г в≥д них. ”1891 р. √оген њде на “ањт≥ - один з остров≥в “ихого океану. ’удожника заполонюЇ екзотична природа цього острова, а житт¤ тањт¤нських племен, недоторканих сучасною цив≥л≥зац≥Їю, залучаЇ його своЇю нањвн≥стю ≥ чистотою. ” картин≥ '“ањт¤нка, що тримаЇ пл≥д' силует ж≥нки обкреслений простими ≥ ¤сними контурами.

’удожник любуЇтьс¤ њњ спок≥йним смагл¤вим обличч¤м, природною грац≥Їю пози. ¬≥зерунок сп≥дниц≥ нагадуЇ форму галузей ≥ лист≥в над головою ж≥нки. √оген не прагне до оптичноњ в≥рност≥ в передач≥ навколишнього св≥ту. ¬≥н пише не ст≥льки те, що бачить, ск≥льки те, що хоче побачити навколо себе.  артини √огена по своњй площинност≥, орнаментальност≥ ≥ ¤скравост≥ фарб нагадують декоративн≥ тканини ≥ певною м≥рою - мистецтво сх≥дних народ≥в.  р≥м того, √оген викликав своЇю творч≥стю великий ≥нтерес до культури неЇвропейських народ≥в, ≥ це складаЇ його безсумн≥вну заслугу.

ќтже, ¤к бачимо, ≥мпрес≥он≥зм Ц це художн≥й стиль у мистецтв≥ останньоњ третини XIX - початку XX ст., що зробив величезний вплив на все наступне мистецтво. ’арактерними ознаками його Ї те, що його представники прагнули передати безпосереднЇ враженн¤ в≥д навколишнього св≥ту, м≥нлив≥ стани природи.

¬икористана л≥тература:

ћистецтво сучасност≥ та минулого. Ц  ., 2001.

”крањнська та заруб≥жна культура. Ц  ., 2000.

1

Ќазва: ’арактерн≥ риси ≥мпрес≥он≥зму
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-17 (1211 прочитано)