ќрган≥зац≥¤ виробництва > “оварне виробництво

“оварне виробництво

ѕлан

“овар та його властивост≥.

“оварне виробництво та його ознаки.

«акон вартост≥ Ц найважлив≥ший закон товарного виробництва.

≈волюц≥¤ товарного виробництва.

1. “овар та його властивост≥.

ѕон¤тт¤ УтоварФ Ї центральним пон¤тт¤м вс≥Їњ економ≥чноњ теор≥њ. «а визначенн¤м ј.¬. алини, ¬.¬.ќсок≥ноњ Утовар Ц це подукт виробництва або д≥¤льност≥ людини, створений дл¤ задоволенн¤ ¤кихось потреб за допомогою обм≥ну. « цього визначенн¤ випливають дв≥ властивост≥ товару, дв≥ його сторони: споживна варт≥сть та здатн≥сть обм≥ну одного товару на ≥ншийФ.

—поживна варт≥сть, тобто здатн≥сть товару задовольн¤ти т≥ чи ≥нш≥ потреби Ц це ¤к≥сна сторона товару. ѓњ характеризують певн≥ в≥дм≥нн≥ риси. —поживна варт≥сть товару маЇ бути продуктом прац≥, людськоњ д≥¤льност≥. якщо ¤кась корисна р≥ч не Ї результатом такоњ д≥¤льност≥ (наприклад, вода у природному джерел≥), то ц¤ р≥ч не маЇ споживноњ вартост≥ товару.

—поживна варт≥сть товару завжди маЇ сусп≥льний характер, адже задовольн¤Ї потреби ринку, а отже, сусп≥льства.

—поживна варт≥сть товару надходить у споживанн¤ т≥льки за допомогою обм≥ну, куп≥вл≥-продажу. ѕродукти натуральноњ феодальноњ ренти, незважаючи на свою корисн≥сть, привласнювалис¤ феодалом безкоштовно, без екв≥валентного обм≥ну, отже, не мали споживноњ вартост≥ товару.

ƒал≥, споживна варт≥сть товару завжди маЇ ≥сторичний характер, тобто виникаЇ, розвиваЇтьс¤ ≥ зникаЇ п≥д час виникненн¤ й розвитку товарного виробництва ≥ кожного окремого товару.

ƒва товари обм≥нюютьс¤ на ринку через те, що перес≥клис¤ потреби њх власник≥в. ќтже, споживна варт≥сть товару ¤к економ≥чна категор≥¤ виражаЇ ринков≥ в≥дносини м≥ж товаровласниками ≥з задоволенн¤ њхн≥х потреб.

ƒруга властив≥сть товару, що випливаЇ з його визначенн¤, пол¤гаЇ в його здатност≥ обм≥нюватис¤ на ≥нший товар. ѕ≥дставою ц≥Їњ властивост≥ Ї варт≥сть певного товару. якщо споживна варт≥сть Ц це к≥льк≥сна сторона товару, то варт≥сть Ї ¤к≥сною стороною. ¬она визначаЇтьс¤ витратами прац≥, кап≥талу, ф≥зичних ≥ духовних сил людини, його знанн¤ми, досв≥дом ≥ майстерн≥стю, потр≥бними дл¤ виготовленн¤ даного товару. ќбм≥н одного товару на ≥нший можливий за умови р≥вност≥ цих витрат на њх створенн¤, тобто р≥вност≥ њх вартостей.

ќбм≥н товар≥в в≥дбуваЇтьс¤ в певн≥й пропорц≥њ. Ќаприклад, ¤кщо при бартерному обм≥н≥ (обм≥н≥ без посередництва грошей) одна одиниц¤ де¤кого товару обм≥нюЇтьс¤ на чотири одиниц≥ ≥накшого товару, то м≥ж ними, таким чином, встановлюЇтьс¤ певна пропорц≥¤. “аке сп≥вв≥дношенн¤, в ¤кому дин товар обм≥нюЇтьс¤ на ≥нший, називаЇтьс¤ м≥новою варт≥стю. ќтже, варт≥сть товару ви¤вл¤Їтьс¤ на ринку за допомогою м≥новоњ вартост≥. ћ≥нова варт≥сть у¤вл¤Ї собою форму про¤ву вартост≥ товару на ринку.

У¬арт≥сть товару ¤к економ≥чна категор≥¤ також виражаЇ ринков≥ в≥дносини м≥ж товаровласниками (м≥ж продавцем ≥ покупцем) по витратах прац≥, кап≥талу та ≥нших видатк≥в на виробництво њх товар≥вФ.

¬ кожному товар≥ вт≥люЇтьс¤ прац¤, витрачена на його виробництво. ѕрац¤, вт≥лена в товар≥, маЇ подв≥йний характер. « одного боку, це конкретна прац¤, тобто прац¤ ¤когось певного виробника того чи ≥ншого фаху. « другого боку, це абстрактна прац¤, тобто певна частка сукупноњ прац≥ вс≥х член≥в сусп≥льства.  онкретна прац¤ створюЇ таку властив≥сть товару, ¤к споживна варт≥сть, абстрактна прац¤ створюЇ ≥ншу властив≥сть Ц варт≥сть.

2.“оварне виробництво та його ознаки.

™.‘.Ѕор≥сов зазначаЇ, що Утоварне виробництво Ц така система орган≥зац≥йно-економ≥чних в≥дносин, за ¤коњ корисн≥ продукти створюютьс¤ дл¤ њхнього продажу на ринкуФ. —истема товарного виробництва маЇ три найважлив≥ш≥ специф≥чн≥ ознаки :

в≥дкрите господарство;

розпод≥л прац≥;

непр¤м≥ зв¤зки.

÷≥ ознаки визначають в≥дпов≥д≥ на основн≥ проблеми будь-¤коњ економ≥чноњ системи : що створювати, ¤к застосовувати дл¤ цього фактори виробництва ≥ дл¤ кого призначаютьс¤ вироблен≥ продукти.

–озгл¤ну докладн≥ше кожну з вищезгаданих основних рис товарного господарства.

ѕо-перше, товарне виробництво грунтуЇтьс¤ на сусп≥льному под≥л≥ прац≥, що склавс¤ м≥ж окремими господарськими одиниц¤ми. –озвиток под≥лу прац≥ передбачаЇ прогрес виробництва : зростанн¤ квал≥ф≥кац≥њ ≥ вм≥нн¤ прац≥вник≥в, а також винайденн¤ машин, що полегшують ≥ скорочують працю, дозвол¤ють одн≥й людин≥ виконувати роботу дек≥лькох. «б≥льшенн¤ виробництва благ на спец≥ал≥зованому п≥дприЇмств≥ створюЇ можлив≥сть ≥ необх≥дн≥сть обм≥нювати њх надлишок на масу корисних речей, створених на ≥ншому виробництв≥.

ўе один з класик≥в пол≥тичноњ економ≥њ јдам —м≥т високо оц≥нював значенн¤ под≥лу прац≥ дл¤ зростанн¤ добробуту вс≥х одноос≥бних власник≥в: У ожен прац≥вник може мати значну к≥льк≥сть продукт≥в своЇњ прац≥ понад ту к≥льк≥сть, ¤ка необх≥дна дл¤ задоволенн¤ його власних потреб; ≥ оск≥льки вс≥ ≥нш≥ прац≥вники опин¤ютьс¤ в такому самому становищ≥, в≥н ви¤вл¤Їтьс¤ спроможним обм≥н¤ти б≥льшу к≥льк≥сть своњх продукт≥в на б≥льшу к≥льк≥сть виготовлених ними продукт≥вЕФ.

“аким чином, можна зробити висновок, що товарне господарство даЇ широкий прост≥р загальному економ≥чному закону под≥лу прац≥. ” в≥дпов≥дност≥ до цього закону економ≥ка прогресуЇ внасл≥док дедал≥ ¤к≥сн≥шоњ диференц≥ац≥њ трудовоњ д≥¤льност≥. «рештою виникаЇ дек≥лька форм под≥лу прац≥ :

м≥жнародний под≥л порац≥ (м≥ж крањнами);

загальний (м≥ж великими секторами нац≥ональноњ економ≥ки : промислов≥стю, с≥льським господарством тощо);

особливий (под≥л всередин≥ сектор≥в на окрем≥ галуз≥ ≥ види виробництва);

одиничне (всередин≥ п≥дприЇмств на окрем≥ п≥дрозд≥ли).

«вичайно, одинична диференц≥ац≥¤ прац≥ на п≥дприЇмств≥, повТ¤зана з незак≥нченим виготовленн¤ ¤коњсь частини готового продукту, не може породжувати товарного обм≥ну, “акий обм≥н виникаЇ внасл≥док ≥нших вид≥в под≥лу прац≥. ћ≥жнародний под≥л прац≥ породжуЇ зовн≥шню торг≥влю, загальний та особливий Ц внутр≥шню торг≥влю.

ѕо-друге, товарне господарство у¤вл¤Ї собою в≥дкриту систему орган≥зац≥йно-економ≥чних в≥дносин. «а умов тогварного виробництва прац≥вники створюють корисн≥ продукти не дл¤ власного споживанн¤, а дл¤ продажу ≥ншим люд¤м. ¬есь обс¤г новостворених речей за звичай виходить за меж≥ кожноњ виробничоњ одиниц≥ ≥ надходить на ринок дл¤ задоволенн¤ попиту покупц≥в.

ѕо-третЇ, товарному господарству притаманн≥ непр¤м≥, опосередкован≥ звТ¤зки м≥ж виробництвом ≥ споживанн¤м. ¬они розвиваютьс¤ за формулою : виробництво Ц обм≥н Ц споживанн¤. ¬иготовлена продукц≥¤ спочатку надходить на ринок дл¤ обм≥ну на ≥нш≥ вироби чи на грош≥ й т≥льки потр≥м потрапл¤Ї у сферу споживанн¤. –инок п≥дтверджуЇ (або не п≥дтверджуЇ) необх≥дн≥сть виготовленн¤ даного виду продукц≥њ. —аме за допомогою ринкового обм≥ну встановлюютьс¤ економ≥чн≥ в≥дносини м≥ж виробниками ≥ споживачами товар≥в.

Уќтже, розвиток под≥лу прац≥, в≥дкрит≥сть ≥ ринковий характер господарських звТ¤зк≥в зн¤ли т≥ перешкоди дл¤ прогресу економ≥ки, на ¤к≥ прир≥кало њњ натуральне господарство. ѕотенц≥йн≥ можливост≥ протилежного йому товарного виробництва так≥, що йому властивий закон розширеного в≥дтворенн¤Ф.

3. «акон вартост≥ Ц найважлив≥ший закон товарного виробництва.

«акон вартост≥ завжди д≥Ї там ≥ тод≥, де ≥ коли д≥Ї товарне виробництво. У«м≥ст закона ви¤вл¤Їтьс¤ в його трьох основних вимогах.

¬арт≥сть товару утворюЇтьс¤ сусп≥льно необх≥дними витратами прац≥, кап≥талу, знань, ф≥зичних ≥ духовних сил людини у процес≥ сусп≥льно необх≥дноњ д≥¤льност≥

¬итрати, видатки на створенн¤ товару повинн≥ в≥дпов≥дати сусп≥льно необх≥дним нормам, перевищенн¤ ¤ких веде до збитковоњ д≥¤льност≥, а зниженн¤ Ц доодержанн¤ вищого прибутку.

ќбм≥н товар≥в ≥ послуг в≥дбуваЇтьс¤ на засадах екв≥валентност≥, на п≥дстав≥ обм≥ну р≥вновеликих вартостей.

«акон вартост≥ в≥д≥граЇ велику роль у товарному виробництв≥, виступаючи його обТЇктивним регул¤тором. ѕор¤д з цим законом регул¤тивну функц≥ю щодо товарного виробництва в≥д≥грають закон попиту, закон пропозиц≥њ, закон сп≥вв≥дношенн¤ попиту ≥ пропозиц≥њ, становл¤чи разом механ≥зм ринкового ц≥ноутворенн¤.

«акон попиту пол¤гаЇ в тому, що м≥ж попитом ≥ ц≥ною встановлюЇтьс¤ пр¤мий звТ¤зок. ≤накше кажучи, чим вище попит на даний товар, тим вище його ц≥на, тому що заради придбанн¤ товару покупц≥ зг≥дн≥ сплатити вищу ц≥ну.

«акон пропозиц≥њ ви¤вл¤Їтьс¤ у протилежн≥й залежност≥ товару та його ц≥ни. „им б≥льше пропозиц≥¤, чим б≥льше даного товару на ринку, тим нижче його ц≥на. “аким чином, за товарного виробництва ц≥на виконуЇ ≥нформац≥йну функц≥ю : ¤кщо ц≥на товару на ринку вище за його варт≥сть, то це ≥нформуЇ виробник≥в, що товару вироблено недостатньо, що його реал≥зац≥¤ виг≥дна, ≥ тод≥ товаровиробники зб≥льшать його виробництво.

якщо ж ц≥на товару нижче за його варт≥сть, то це ≥нформуЇ виробник≥в, що цього товару вироблено б≥льше, н≥ж потр≥бно дл¤ задоволенн¤ попиту на нього. “од≥ реал≥зац≥¤ товару стаЇ збитковою, ≥ виробники робл¤ть висновок, що необх≥дно скоротити виробництво.

У“аким чином, закон вартост≥ примушуЇ виробник≥в скорочувати чи припин¤ти виробництво одних товар≥в ≥ зб≥льшувати, розшир¤ти виробництво ≥нших. –егулюючи обс¤г ≥ розвиток виробництва, закон вартост≥ регулюЇ ≥ об≥г товар≥в. “аким чином, закон вартост≥ у взаЇмод≥њ з ≥ншими законами виконуЇ функц≥ю обТЇктивного регул¤тора виробництва ≥ об≥гу товар≥в ≥ послугФ.

–егулюючи товарне виробництво, закон вартост≥ встановлюЇ ≥ п≥дтримуЇ його певну пропорц≥йн≥сть. ¬ ринков≥й економ≥ц≥ жоден державний орган не вказуЇ виробников≥ ск≥льки ¤ких товар≥в треба виробл¤ти. ¬т≥м ус≥ необх≥дн≥ товари Ї в продажу. ÷ей достаток забезпечуЇ саме закон вартост≥ за допомогою механ≥зму коливанн¤ ц≥н товар≥в навколо њх вартост≥. ¬иробники, скорочуючи чи зб≥льшуючи виробництво тих чи ≥нших товар≥в, таким чином внос¤ть зм≥ни у структурну пропорц≥йн≥сть товарного виробництва.  ожен з виробник≥в д≥Ї самост≥йно, отже дос¤гти ст≥йкою пропорц≥йност≥ буваЇ неможливо. “ому необх≥дна пропорц≥йн≥сть ви¤вл¤Їтьс¤ в≥дносною, вона дос¤гаЇтьс¤ через пост≥йну непропорц≥йн≥сть, ¤к середн≥й структурний стан товарного виробництва в безмежному океан≥ порушенн¤ необх≥дних пропорц≥й.

1	2	3

Ќазва: “оварне виробництво
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-17 (2854 прочитано)