ѕ≥дприЇмництво > ≈тична та соц≥альна в≥дпов≥дальн≥сть п≥дприЇмництва

≈тична та соц≥альна в≥дпов≥дальн≥сть п≥дприЇмництва

ѕ Ћ ј Ќ

ћорально-етичний кодекс п≥дприЇмц¤. ≈тичн≥ проблеми у б≥знес≥.

—оц≥альн≥ групи, перед ¤кими п≥дприЇмництво несе в≥дпов≥дальн≥сть.

ѕ≥дприЇмництво та споживач≥. ќсновн≥ права споживач≥в та засоби њх забезпеченн¤.

1. ћорально-етичний кодекс п≥дприЇмц¤. ≈тичн≥ проблеми у б≥знес≥.

Ќасамперед варто усв≥домити, що загальн≥й характеристиц≥ профес≥йноњ культури б≥знесовоњ д≥¤льност≥ маЇ передувати коротка анал≥тична оц≥нка загалу в≥тчизн¤них п≥дприЇмц≥в. «а своЇр≥дним Ђсоц≥альним походженн¤мї сучасних в≥тчизн¤них п≥дприЇмц≥в можна под≥лити (умовно) на дв≥ категор≥њ Ц номенклатурн≥ ≥ люмпен≥зован≥.

ѕредставники номенклатурного б≥знесу Ц це переважно колишн≥ представники парт≥йних ≥ комсомольських орган≥в, тобто апаратно-номенклатурн≥ спец≥ал≥сти. ѓм притаманн≥ орган≥заторськ≥ зд≥бност≥, д≥лова хватка, широка мережа неформальних звТ¤зк≥в, а також орган≥зац≥йних основ п≥дприЇмництва. Ћюмпен≥зован≥ п≥дприЇмц≥ сформувались, в основному, з тих особистостей, ¤к≥ не спромоглис¤ зробити профес≥йноњ карТЇри й тому залишили попередн≥ посади, а також з тих, хто з р≥зних причин не маЇ профес≥њ взагал≥.

” б≥льшост≥ випадк≥в обидв≥ категор≥њ б≥знесмен≥в з накопиченими Ут≥ньовимиФ грошима прийшли у легальний б≥знес, започаткували й оф≥ц≥йно зареЇстрували власн≥ ф≥рми. –азом з тим ¤к т≥, так ≥ ≥нш≥ не у¤вл¤ють соб≥ н≥ загальноњ сут≥, н≥, тим б≥льше, сут≥ культури й етики сучасного б≥знесу.

як показали результати соц≥олог≥чних досл≥джень, на першому м≥сц≥ серед сукупност≥ особистих ¤костей наших б≥знесмен≥в м≥цно тримаЇтьс¤ профес≥йна безкультурн≥сть. Ѕагато хто значно б≥льш дбаЇ про власну кишеню, н≥ж про власну репутац≥ю.

2. —оц≥альн≥ групи, перед ¤кими п≥дприЇмництво несе в≥дпов≥дальн≥сть.

ќсобливу увагу п≥дприЇмц≥в мають привертати б≥рж≥ прац≥, ¤к≥ формуютьс¤ державою. ¬ украњн≥ ц¤ ≥нституц≥¤ ≥нфраструктури ринку отримала назву державноњ служби зайн¤тост≥. ¬ажливо зазначити, що у служб≥ зайн¤тост≥ не в≥дбуваютьс¤ процеси безпосередньоњ торг≥вл≥ таким специф≥чним товаром, ¤к робоча сила. ѕослуги, звТ¤зан≥ ≥з забезпеченн¤м зайн¤тост≥ населенн¤, подаютьс¤ державною службою безкоштовно. Ќа ринку прац≥ великого значенн¤ набуваЇ також державний фонд зайн¤тост≥, ¤кий формуЇтьс¤ за рахунок асигнувань з бюджет≥в р≥зного р≥вн¤, внеск≥в субТЇкт≥в п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ та добров≥льних пожертвувань громадських орган≥зац≥й, окремих ф≥зичних ос≥б ≥ т.≥н. в≥н використовуЇтьс¤ дл¤ ф≥нансуванн¤ таких заход≥в: проведенн¤ профор≥Їнтац≥њ населенн¤, профес≥йного навчанн¤ вив≥льнених прац≥вник≥в ≥ безроб≥тних, спри¤нн¤ њх працевлаштуванн., виплати тимчасовоњ допомоги по безроб≥ттю, створенн¤ додаткових робочих м≥сць, ф≥нансуванн¤ ≥нших витрат, повТ¤заних ≥з соц≥альним захистом прав громад¤н.

¬ закон≥ ”крањни Уѕро п≥дприЇмництвоФ сказано: ст.9 ≥ 10 держава законодавчо забезпечуЇ свободу конкуренц≥њ м≥ж п≥дприЇмц¤ми, захищаЇ споживач≥в в≥д про¤в≥в несум≥жноњ конкуренц≥њ та монопол≥зму, в будь-¤ких сефрах п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥. ƒл¤ зд≥йсненн¤ п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ п≥дприЇмець маЇ право укладати з громад¤нами договори про використанн¤ њх прац≥. ѕри укладанн≥ трудового договору (контракту, угоди) п≥дприЇмець зобовТ¤заний забезпечити умови та охорону прац≥, њњ оплату, не нижче вистановленого в республ≥ц≥ м≥н≥мального р≥вн¤, а також ≥нш≥ соц≥альн≥ гарант≥њ, включаючи соц≥альне й медичне страхуванн¤ та соц≥альне забезпеченн¤ в≥дпов≥дно до чинного законодавства.

конкуренц≥¤ маЇ зд≥йснюватись чесно за встановленими правилами;

необх≥дно, щоб техн≥ка слугувала людин≥, а не навпаки;

морально-етичн≥ норми завжди мають перевагу перед економ≥чними ≥нтересами.

¬исока культура п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ Ї неодм≥нною умовою дос¤гненн¤ великого господарсько-комерц≥йного усп≥ху, на багатьох п≥дприЇмствах.

¬≥дом≥ так≥ передумови виконанн¤ високоњ культури п≥дприЇмництва:

на¤вн≥сть позитивних приклад≥в;

забезпеченн¤ молод≥ можливост≥ ознайомленн¤ з основами б≥знесовоњ д≥¤льност≥, њњ привабливост≥ ≥ корисн≥стю дл¤ вс≥х верств населенн¤ у пер≥од профес≥йного навчанн¤;

стиворенн¤ системи навчанн¤ ≥ виконанн¤, ¤ка б спри¤ла розвитку п≥дприЇмницьких нахил≥в прот¤гом усього пер≥од≥ формуванн¤ особистост≥.

ѕрофес≥йна репутац≥¤ п≥дприЇмц¤ створюЇтьс¤ роками, њњ нелегко набути, але втратити можна миттЇво. ѕ≥дприЇмець з високим р≥внем культури маЇ памТ¤тати ≥ виконувати певн≥ Узапов≥тиФ:

у своњй д≥¤льност≥ керуватись насамперед ≥нтересами кл≥Їнт≥в;

пост≥йно працювати над власним б≥знесом, а не в ньому;

використовувати д≥йову рекламу безпосереднього реагуванн¤;

гарантувати кл≥Їнту повне задоволенн¤ його потреб;

щотижн¤ мати зв≥т про прибуток ≥ збитки, н≥коли не залишатись без гот≥вкових кошт≥в;

заохочувати д≥њ, що в≥дпов≥дають ≥нтересам власного б≥знесу;

не ототожнювати ф≥нансове благополучч¤ ≥ власн≥ усп≥хи, памТ¤таючи, що благополучч¤ ≥ усп≥хи не те саме.

≤ пор¤дност≥ в систем≥ в≥дносин м≥ж ф≥рмами, банками та окремими ф≥зичними особами ефективна ≥ тривала п≥дприЇмницька д≥¤льн≥сть просто неможлива.

≈тика п≥дприЇмництва означаЇ зд≥йсненн¤ господарськоњ д≥¤льност≥ ф≥рми, њњ кер≥вництва, окремого п≥дприЇмц¤ в≥дпов≥дно до етичних, тобто ц≥нн≥сних (духовних) критер≥њв повед≥нки, соц≥ально в≥дпов≥дальних д≥й у дус≥ того культурного середовища, до ¤кого п≥дприЇмець т¤ж≥Ї. як св≥дчить досв≥д крањн з розвиненою ринковою ≥ соц≥ально спр¤мованою економ≥кою, прот¤гом останн≥х рок≥в триваЇ широка дискус≥¤ з питань культури п≥дприЇмства ¤к в теор≥њ, так ≥ в практиц≥ господарюванн¤. в пон¤тт¤ Уп≥дприЇмницька культураФ вкладають неоднаковий зм≥ст, але вих≥дною позиц≥Їю неодм≥нно залишаЇтьс¤ у¤вленн¤ про культурний св≥т, ¤к про св≥т людськоњ г≥дност≥.

ѕ≥дприЇмницька культура охоплюЇ широкий спектр питань д≥ловоњ етики та стил≥ту. ” кожн≥й галуз≥ чи сфер≥ п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ ≥снують своњ правила повед≥нки, але майже у вс≥х конкретних випадках вони базуютьс¤ на:

чесност≥ й законопослушност≥ п≥дприЇмц¤;

забезпечен≥ високоњ ¤кост≥ й техн≥чного р≥вн¤ своЇњ продукц≥њ;

забезпеченн¤ безпеки прац≥;

чесних ≥ пор¤дних в≥дносин з постачальниками, кл≥Їнтами, партнерами по б≥знесов≥й справ≥.

¬арто звернути увагу на те, що д≥лова етика (етика б≥знесу) Ї одночасно ≥ духовною, ≥ економ≥чною категор≥Їю. Ќа думку заруб≥жних п≥дприЇмц≥в, ≥снують певн≥ етичн≥ норми б≥знесу, котрих треба обовТ¤зково дотримувати. ќсновн≥ з них так≥:

найвища продуктивн≥сть ≥ найб≥льший прибуток не повинн≥ дос¤гатись за рахунок завданн¤ шкоди довк≥ллю.

” сучасних умовах (¤к н≥коли ран≥ше) слово Уп≥дприЇмецьФ маЇ народжувати сусп≥льну повагу. “≥льки культура б≥знесовоњ д≥¤льност≥ допомагаЇ зберегти пост≥йний ≥нтерес партнер≥в ≥ кл≥Їнт≥в. «а п≥драхунками спец≥ал≥ст≥в, утримати на¤вних кл≥Їнт≥в набагато дешевши, н≥ж залучити нових. —учасна п≥дприЇмницька д≥¤льн≥сть може ефективно зд≥йснюватись ≥ розхвиватись за умови належного дотриманн¤ вимог не т≥льки економ≥чного, а й соц≥ально-духовного та пол≥тичного характеру.

Ѕудь-¤кий п≥дприЇмець, безперечно, повинен ум≥ти профес≥йно (≥ завд¤ки цьому усп≥шно) вести справу у своњй ф≥рм≥. ѕост≥йно брати активну участь у задоволенн≥ потреб ринку щодо нових товар≥в ≥ послуг за можливо низькими (пом≥рними) ц≥нами. «розум≥ло, що це вимагаЇ в≥д нього новаторського п≥дходу до власноњ д≥¤льност≥ та ретельного обл≥ку витрат виробництва. ѕроте до конкретних д≥й п≥дприЇмц¤ господарська реальн≥сть висуваЇ не лише важлив≥ вимоги (критер≥њ оц≥нки д≥¤льност≥) морально-етичного та духовного характеру. …детьс¤ про те, що у своњй д≥¤льност≥ п≥дприЇмець маЇ обовТ¤зково керуватис¤ у вс≥х цив≥л≥зованих кр≥њнах нормами повед≥нки.

ясна р≥ч, п≥дприЇмницька д≥¤льн≥сть значною м≥рою регулюЇтьс¤ комплексом норм законодавства (трудового, господарського тощо). ѕроте далеко не вс≥ норми можуть бути строго сформульован≥. ” практичн≥й д≥¤льност≥ п≥дприЇмц¤ великого значенн¤ набувають неформальн≥ контакти м≥ж б≥знесменами, створенн¤ особливоњ атмосфери дов≥ри, чесност≥, пор¤дност≥ у д≥лових стосунках, в≥рн≥сть слову, поважанн¤ закон≥в ≥ традиц≥й, тобто тих неписаних правил повед≥нки ≥ д≥й, котр≥ становл¤ть суть пон¤тт¤ Уетика п≥дприЇмництваФ. Ѕез чесност≥

ѕри втрат≥ працездатност≥ п≥дприЇмець забезпечуЇ потерп≥лому в≥дшкодуванн¤ у випадках ≥ пор¤дку, передбачених чинним законодавством. ѕ≥дприЇмець зобовТ¤заний не задавати шкоди навколишньому середовищ≥, не порушувати прав та ≥нтерес≥в громад¤н п≥дприЇмств, установ, орган≥зац≥й держави, що охорон¤ютьс¤ законом.

«а завдан≥ шкоду ≥ збитки п≥дприЇмець несе майнову в≥дпов≥дальн≥сть, в межах установлених законом.

3. ѕ≥дприЇмництво ≥ споживач≥.

—поживач виконуЇ роль ≥ндикатора п≥дприЇмницького процесу. “ак ¤к все що складаЇ предмет д≥¤льност≥ п≥дприЇмц¤ маЇ право на реал≥зац≥ю т≥льки в тому випадку позитивноњ експертноњ оц≥нки споживача. “ака оц≥нка даЇтьс¤ споживачем , ¤к готовн≥сть купити той чи ≥нший товар. ≤ншими словами ¤кщо вм виробл¤Їтае ¤к≥сний товар ≥ ¤кщо споживач готовий його купити, або вже купуЇ, то це означаЇ, що ваш товар одержав позитивну експертну оц≥нку споживача. ѕ≥дприЇмець, при плануванн¤ ≥ орган≥зац≥њ своЇњ д≥¤льност≥ н≥ в ¤кому раз≥ не може ≥гнорувати настр≥й, бажанн¤, ≥нтереси, оц≥нки споживача.

—поживач завжди в центр≥ уваги виробника. ѕ≥дприЇмець повинен д≥¤ти в ун≥сон з потребами споживача. —аме тому в останнЇ дес¤тир≥чч¤ велике значенн¤ маЇ маркетинг, ¤к система вивченн¤ в≥дносин виробника ≥ споживача. ƒ≥¤льн≥сть п≥дприЇмц¤, направлена на створенн¤ свого власного кола споживач≥в ≥ пост≥йне розширенн¤ його при достатн≥й так≥й д≥њ ≥нших п≥дприЇмц≥в, називаЇтьс¤ конкуренц≥Їю.

1	2

Ќазва: ≈тична та соц≥альна в≥дпов≥дальн≥сть п≥дприЇмництва
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-17 (2087 прочитано)