ѕ≥дприЇмництво > ѕ≥дприЇмництво ¤к сучасна форма господарюванн¤

ѕ≥дприЇмництво ¤к сучасна форма господарюванн¤

ѕлан.

—утн≥сть, значенн¤ та орган≥зац≥йно-правов≥ форми зд≥йсненн¤.

“иполог≥¤, середовище та актив≥зац≥¤ п≥дприЇмства.
ѕ≤ƒѕ–»™ћЌ»÷“¬ќ я  —”„ј—Ќј ‘ќ–ћј √ќ—ѕќƒј–ё¬јЌЌя

—утн≥сть, значенн¤ та орган≥зац≥йно-правов≥ форми зд≥йсненн¤

як в≥домо, у минулому виокремлю≠вали землю, працю й кап≥тал ¤к клю≠чов≥ чинники виробництва; нин≥ до них додають новий чинник Ч п≥д≠приЇмницький потенц≥ал (потенц≥йну можлив≥сть мак≠симально ефективного використанн¤ сукупност≥ кад≠рових, матер≥альних ≥ нематер≥альних ресурс≥в). ‘ор≠муванн¤ й використанн¤ цього потенц≥алу Ч це прак≠тично ≥ Ї суттю пон¤тт¤ Ђп≥дприЇмництвої, ¤ке заве≠дено вважати особливою сферою виробничо-госпо≠дарськоњ або ≥ншоњ д≥¤льност≥ з метою одержанн¤ пев≠ного зиску.

ѕ≥дприЇмництвом, ¤к правило, називають ≥н≥ц≥а≠тивно-самост≥йну господарсько-комерц≥йну д≥¤льн≥сть окремих ф≥зичних та юридичних ос≥б, що њњ ц≥лком зор≥Їнтовано на одержанн¤ прибутку (доходу). “ака д≥¤льн≥сть зд≥йснюЇтьс¤ в≥д свого ≥мен≥, на власний ризик ≥ п≥д особисту майнову в≥дпов≥дальн≥сть окре≠моњ ф≥зичноњ особи Ч п≥дприЇмц¤ або юридичноњ осо≠би Ч п≥дприЇмства (орган≥зац≥њ).

ќсновними функц≥¤ми п≥дприЇмницькоњ д≥¤ль≠ност≥ заведено вважати: 1) творчу Ч генеруванн¤ й активне використанн¤ новаторських ≥дей ≥ п≥лотних проект≥в, готовн≥сть до виправданого ризику та вм≥нн¤ ризикувати в б≥знес≥ (п≥дприЇмництв≥); 2) ресурснуЧ формуванн¤ й продуктивне викорис≠танн¤ власного кап≥талу, а також ≥нформац≥йних, ма≠тер≥альних ≥ трудових ресурс≥в; 3) орган≥зац≥йно-супров≥дну Ч практична орган≥зац≥¤ маркетингу, виробництва, продажу, реклами та ≥нших госпо≠дарських справ. ѕ≥дприЇмницька д≥¤льн≥сть може зд≥йснюватис¤ без використанн¤ ≥ з використанн¤м найманоњ прац≥, без утворенн¤ або з утворенн¤м юридичноњ особи.

¬ажливо усв≥домлювати, що п≥дприЇмництво (б≥знес) завжди маЇ зд≥йснюватис¤ за науково обгрунтованими принципами. ƒо цих принцип≥в належать: 1) в≥льний виб≥р б≥знесовоњ д≥¤льност≥; 2) за≠лученн¤ на добров≥льних засадах ресурс≥в (грошових кошт≥в ≥ май≠на) ≥ндив≥дуальних п≥дприЇмц≥в та юридичних ос≥б дл¤ започаткуванн¤ й розгортанн¤ такоњ д≥¤льност≥; 3) самост≥йне формуванн¤ програми д≥¤льност≥, виб≥р постачальник≥в ресурс≥в ≥ споживач≥в продукц≥њ, установленн¤ ц≥н на товари та послуги, найманн¤ пра≠ц≥вник≥в; 4) в≥льне розпор¤джанн¤ прибутком (доходом), що зали≠шаЇтьс¤ п≥сл¤ внесенн¤ обов'¤зкових платеж≥в до в≥дпов≥дних бюд≠жет≥в; 5) самост≥йне зд≥йсненн¤ п≥дприЇмц¤ми Ч юридичними осо≠бами зовн≥шньоеконом≥чноњ д≥¤льност≥.

ѕ≥дприЇмництво ¤к форма переважно ≥н≥ц≥ативноњ д≥¤льност≥ може започатковуватис¤ й функц≥онувати у вигл¤д≥ будь-¤ких њњ вид≥в (виробничоњ та торговельноњ д≥¤льност≥, посередництва, наданн¤ послуг тощо). ѕор¤д з цим завжди виокремлюютьс¤ ≥ндив≥дуальна й колективна форми п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥, тобто так≥ мож≠лив≥ види останньоњ, ¤к: а) малий б≥знес (мале п≥дприЇмництво), що базуЇтьс¤ на особист≥й власност≥ або оренд≥ майна; б) сп≥льне п≥дприЇмництво (партнерство), засноване на колективн≥й власност≥; в) корпоративне п≥дприЇмництво, матер≥альною п≥двалиною ¤кого служить акц≥онерна власн≥сть.

“радиц≥йно ≥снують класична та ≥нновац≥йна модел≥ п≥дприЇм≠ництва з альтернативним вар≥антом њхнього поЇднанн¤.  ласична модель п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ незм≥нне ор≥ЇнтуЇтьс¤ на най≠ефективн≥ше використанн¤ на¤вних ресурс≥в п≥дприЇмства (орган≥≠зац≥њ). «а такоњ модел≥ д≥њ п≥дприЇмц¤ ч≥тко окреслено: анал≥тична оц≥нка на¤вних ресурс≥в; ви¤вленн¤ реальних можливостей дос¤г≠ненн¤ поставленоњ мети б≥знесовоњ д≥¤льност≥; використанн¤ саме т≥Їњ реальноњ можливост≥, ¤ка здатна забезпечити максимально ефек≠тивну в≥ддачу в≥д на¤вних ф≥нансових, матер≥альних ≥ нематер≥аль≠них ресурс≥в. ≤нновац≥йна модель п≥дприЇмництва передбачаЇ ак≠тивне використанн¤ переважно ≥нновац≥йних орган≥зац≥йно-управ≠л≥нських, техн≥ко-технолог≥чних ≥ соц≥ально-економ≥чних р≥шень у сфер≥ р≥зномасштабного б≥знесу. “ому практична реал≥зац≥¤ ц≥Їњ п≥дприЇмницькоњ модел≥ маЇ спиратис¤ на таку посл≥довно зд≥йсню≠вану систему д≥й: 1) науково обірунтоване формулюванн¤ головноњ п≥дприЇмницькоњ мети; 2) усеб≥чна оц≥нка зовн≥шнього ринкового середовища з погл¤ду пошуку альтернативних можливостей реал≥≠зац≥њ запропонованоњ п≥дприЇмницькоњ ≥дењ; 3) неупереджена по≠р≥вн¤льна оц≥нка власних матер≥ально-ф≥нансових ресурс≥в ≥ спрогнозованих можливостей; 4) конструктивний пошук зовн≥шн≥х додаткових джерел в≥дпов≥дних вид≥в ресурс≥в (за потреби); 5) ірунтовний анал≥з потенц≥йних можливостей конкурент≥в у в≥дпов≥дн≥й н≥ш≥ ринку; 6) практична реал≥зац≥¤ завдань ≥нновац≥йного харак≠теру зг≥дно з прийн¤тою концепц≥Їю п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥.

ѕравильне розум≥нн¤ сутност≥ п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ випли≠ваЇ також ≥з визначенн¤ њњ значенн¤ дл¤ функц≥онуванн¤ ефективноњ системи господарюванн¤. ¬оно (значенн¤) пол¤гаЇ насамперед у т≥м, що п≥дприЇмництво: по-перше, служить головним фактором структурних зм≥н у систем≥ господарюванн¤; по-друге, створюЇ живильне середовище дл¤ конкуренц≥њ ≥ завд¤ки цьому стаЇ своЇ≠р≥дним катал≥затором соц≥ально-економ≥чного розвитку крањни в ц≥лому; по-третЇ, спри¤Ї найефективн≥шому використанню ≥нвес≠тиц≥йних, матер≥альних ≥ нематер≥альних ресурс≥в; по-четверте, за≠безпечуЇ належну мотивац≥ю високопродуктивноњ прац≥.

¬ ”крањн≥ правове забезпеченн¤ п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ гарантуЇтьс¤ насамперед «аконом ”крањни Ђѕро п≥дприЇмництвої, ухваленим ¬ерховною –адою ”крањни 1991 року.  лючовими його розд≥лами Ї: 1) загальн≥ положенн¤ щодо п≥дприЇмництва (суб'≠Їкти, свобода, обмеженн¤, принципи та орган≥зац≥йн≥ форми); 2) умови зд≥йсненн¤ п≥дприЇмництва (державна реЇстрац≥¤, право найманн¤ прац≥вник≥в ≥ соц≥альн≥ гарант≥њ, в≥дпов≥дальн≥сть суб'Їкт≥в, припиненн¤ д≥¤льност≥); 3) стосунки п≥дприЇмц¤ ≥ дер≠жави (гарант≥њ прав, державн≥ п≥дтримка та регулюванн¤, д≥¤ль≠н≥сть ≥ноземних п≥дприЇмств, м≥жнародн≥ договори). ƒл¤ даль≠шого розвитку п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ в ”крањн≥ важливе зна≠ченн¤ маЇ також ”каз ѕрезидента ”крањни Ђѕро державну п≥д≠тримку малого п≥дприЇмництваї в≥д 12 травн¤ 1998 року є 456/98. «г≥дно з указом п≥дтримка малого п≥дприЇмництва маЇ зд≥йсню≠ватис¤ за такими напр¤мами:

Х формуванн¤ ≥нфраструктури п≥дтримки й розвитку малого п≥дприЇмництва;

Х створенн¤ спри¤тливих умов дл¤ використанн¤ суб'Їктами ма≠лого п≥дприЇмництва державних ф≥нансових, матер≥ально-техн≥ч≠них та ≥нформац≥йних ресурс≥в, а також науково-техн≥чних розро≠бок ≥ технолог≥й;

Х запровадженн¤ спрощеноњ системи оподаткуванн¤, обл≥ку та зв≥тност≥;

Х удосконаленн¤ п≥дготовки, переп≥дготовки й п≥двищенн¤ ква≠л≥ф≥кац≥њ кадр≥в дл¤ суб'Їкт≥в малого п≥дприЇмництва;

Х ф≥нансова п≥дтримка ≥нновац≥йних проект≥в.

 р≥м того,  аб≥нетом ћ≥н≥стр≥в ”крањни розроблено та ¬ерхов≠ною –адою ”крањни схвалено ƒержавну програму п≥дтримки мало≠го п≥дприЇмництва на 1999Ч2000 роки.

¬ажливою передумовою усп≥шноњ п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ треба вважати виб≥р орган≥зац≥йно-правовоњ форми њњ зд≥йсненн¤, ¤кий зазвичай обумовлюЇтьс¤ низкою чинник≥в (м≥рою в≥дпов≥даль≠ност≥, системою оподаткуванн¤, потребою у ф≥нансових коштах, можлив≥стю зм≥ни власника, управл≥нськими зд≥бност¤ми п≥дприЇмц¤ тощо). ¬ ”крањн≥ поширено здеб≥льшого три основн≥ орган≥за≠ц≥йно-правов≥ форми п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥: 1) одноос≥бна власн≥сть; 2) товариства (партнерства); 3) корпорац≥њ (акц≥онерн≥ товариства).

¬ажливою формою п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ Ї франчайзинг, ¤кий у широкому розум≥нн≥ цього терм≥на означаЇ наданн¤ права на виробництво та (або) збут продукц≥њ (зд≥йсненн¤ послуг), а та≠кож практичноњ допомоги в справ≥ орган≥зац≥њ б≥знесу. ‘ранчайзинг ¤к особлива форма господарюванн¤ пол¤гаЇ в такому: неза≠лежна ф≥рма (франчайзодавець), ¤ка виробл¤Ї продукц≥ю (надаЇ по≠слуги), передаЇ право використовувати св≥й товарний знак ≥ншому п≥дприЇмству (франчайзоотримувачу) в обм≥н на зобов'¤занн¤ виго≠товл¤ти або продавати продукц≥ю ц≥Їњ незалежноњ ф≥рми (надавати так≥ сам≥ послуги). «а право господарювати в≥д ≥мен≥ ≥ п≥д торговель≠ною маркою франчайзодавц¤ франчайзоотримувач виплачуЇ певний в≥дсоток в≥д свого доходу ¤к матер≥альну (грошову) винагороду.

“иполог≥¤, середовище та актив≥зац≥¤ п≥дприЇмства.

ѕрактика господарюванн¤ п≥дтверджуЇ можлив≥сть зд≥йсненн¤ двох основних вид≥в (тип≥в) п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ Ч виробничоњ та посередницькоњ. ¬иробнича п≥дприЇмницька д≥¤ль≠н≥сть вважаЇтьс¤ визначальною, оск≥льки вона найб≥льше впливаЇ на ефективн≥сть системи господарюванн¤ та ¤к≥сть сусп≥льного жит≠т¤. «агальну типолог≥ю виробничоњ та посередницькоњ п≥дприЇм≠ницькоњ д≥¤льност≥, тобто њњ розчленуванн¤ на окрем≥ структурн≥ елементи та њх групуванн¤ в певн≥ блоки.

ѕ≥дприЇмницька д≥¤льн≥сть у сфер≥ безпосереднього виробницт≠ва товар≥в маЇ ор≥Їнтуватис¤ на продукуванн¤ й просуванн¤ на ринок традиц≥йних або ≥нновац≥йних вид≥в цих товар≥в. “ака д≥¤льн≥сть буде ефективн≥шою, ¤кщо зд≥йснюватиметьс¤ з викори≠станн¤м техн≥ко-технолог≥чних новац≥й, б≥льш ¤к≥сних характери≠стик продукт≥в прац≥, нових елемент≥в орган≥зац≥њ виробничих про≠цес≥в тощо. ” цьому раз≥ йдетьс¤ про виробництво традиц≥йних вид≥в продукц≥њ ≥з застосуванн¤м часткових ≥нновац≥й.  оли ж ви≠робництво повн≥стю базуЇтьс¤ на ≥нновац≥¤х, то результатом такоњ його орган≥зац≥њ Ї по¤ва продукту з принципово новими властиво≠ст¤ми чи нав≥ть сферами використанн¤.

¬иробнича п≥дприЇмницька д≥¤льн≥сть може мати основний чи допом≥жний характер. ƒо основних належать види п≥дприЇмниць≠коњ д≥¤льност≥, у процес≥ ¤коњ створюютьс¤ й реал≥зуютьс¤ готов≥ до к≥нцевого споживанн¤ вироби. ƒопом≥жними вважаютьс¤ види п≥дприЇмництва, що мають не т≥льки уречевлений, а й неуречевлений характер, тобто ≥нжин≥рингова, консалтингова, л≥зингова, маркетингова, проектувальна, факторингова та ≥нша под≥бна д≥¤льн≥сть.

1	2

Ќазва: ѕ≥дприЇмництво ¤к сучасна форма господарюванн¤
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-17 (3048 прочитано)