ѕ≥дприЇмництво > ѕригода б≥знесу ≥ його економ≥чна основа

ѕригода б≥знесу ≥ його економ≥чна основа

≈коном≥ка кожного сусп≥льства ¤вл¤Ї собою сукупн≥сть р≥зних вид≥в д≥¤льност≥, результатом ¤коњ Ї створенн¤ матер≥альних благ ≥ њх рух до споживача ÷¤ д≥¤льн≥сть зд≥йснюЇтьс¤ на основ≥ взаЇмод≥њ продуктивних сил ≥ виробничих в≥дносин, що характеризуютьс¤ њх взаЇмопроникненн¤м ≥ взаЇмовираженн¤м. Ѕ≥знес - д≥¤льн≥сть, ¤ка ≥сторично виникла в процес≥ розвитку сусп≥льства.

ѕотреба виникненн¤ б≥знесу

ƒ≥¤льн≥сть сусп≥льства, ¤ка характеризуЇ його розвиток, - це спе≠циф≥чний спос≥б ставленн¤ людини до д≥йсност≥. ≈коном≥чна д≥¤льн≥сть матер≥альна, але њњ доповнюЇ духовн≥сть, робота ≥нтелекту ≥ почутт¤. ДЅезлюдноњ" економ≥ки не буваЇ. Ѕудь-¤ке економ≥чне ставленн¤ пер≠сон≥ф≥коване, тобто зд≥йснене в люд¤х, зайн¤тих у будь-¤к≥й економ≥ч≠н≥й д≥¤льност≥, ≥ опредмечено, вт≥лено в матер≥альних ≥ духовних ре≠зультатах, п≥дсумках людськоњ прац≥. ÷е по¤снюЇтьс¤ тим, що в еконо≠м≥ц≥ Ї три компоненти - люди, реч≥ та в≥дносини людей з приводу речей. ќтже, будь-¤к≥ економ≥чн≥ в≥дносини ф≥ксують ≥сторично конкретний взаЇмозв'¤зок цих компонент≥в.

Ћюди - руш≥йна сила економ≥чного розвитку ≥ т≥льки з погл¤ду њхньоњ д≥¤льност≥ можна зрозум≥ти, що таке б≥знес. ” процес≥ д≥¤ль≠ност≥ люди зм≥нюють св≥т, перетворюючи ¤вища природи ≥ сусп≥льства в об'Їкти своЇњ д≥¤льност≥, свого д≥ла чи б≥знесу, а себе - в д≥¤льних суб'Їкт≥в - б≥знесмен≥в. ƒ≥¤льн≥сть спонукаЇтьс¤ потребою. ƒл¤ задо≠воленн¤ потреб необх≥дн≥ ресурси - виробнич≥, природн≥, людськ≥. ј вони обмежен≥. ƒеф≥цитн≥сть ресурс≥в зумовлюЇ обмежен≥сть ви≠пуску к≥нцевого продукту. ќтже, сусп≥льство не може споживати ст≥льки, ск≥льки хоче. —тикаючись ≥з цими проблемами, воно пост≥йно повинно вир≥шувати, що, ¤к ≥ ск≥льки виробл¤ти та ¤к розпод≥л¤ти ви≠роблене, щоб максимально задовольнити потреби людей. Ѕудь-¤ка серйозна спроба дати в≥дпов≥дь на ц≥ питанн¤ неминуче приводить до потреби зд≥йсненн¤ анал≥зу процес≥в економ≥чного розвитку сусп≥ль≠ства.

ƒ≥¤льн≥сть - вища форма розвитку, ¤ка притаманна людин≥. ¬с¤ ≥стор≥¤ людського сусп≥льства так чи ≥накше пов'¤зана з д≥¤льн≥стю людини, њњ справою чи б≥знесом. ћеж≥ впливу б≥знесу на процес еконо≠м≥чного розвитку визначають об'Їктивн≥ умови. ÷≥ умови залежать в≥д економ≥чноњ системи, у ¤к≥й функц≥онуЇ б≥знес. “ому в≥чн≥ проблеми, що, ¤к, ск≥льки виробл¤ти та ¤к розпод≥л¤ти, передаютьс¤ в≥д покол≥н≠н¤ до покол≥нн¤, в≥д одн≥Їњ економ≥чноњ формац≥њ до ≥ншоњ.

ѕрактика ≥ндустр≥альне розвинених крањн, де б≥знес Ї основою роз≠витку економ≥ки, а ринок виступаЇ стимулом розвитку виробництва, виробила формулу виживанн¤, ¤ка позначена особливою простотою. ¬и¤вл¤Їтьс¤, що в ринковому механ≥зм≥ н≥хто з ≥ндив≥д≥в чи орган≥за≠ц≥й св≥домо не займаЇтьс¤ вир≥шенн¤м цих проблем. ѕросто кожен робить св≥й б≥знес, взаЇмод≥ючи на ринку то ¤к виробник, то ¤к спо≠живач. “ут визначаютьс¤ ц≥ни ≥ обс¤г виробництва „ерез узгодженн¤ м≥ж покупц¤ми ≥ продавц¤ми розв'¤зуютьс¤ одночасно вс≥ проблеми. ѕерша з них - Дщо виробл¤ти?" - визначаЇтьс¤ через грош≥, що пла≠тить споживач за товар, ¤кий в≥н вибрав, друга - Д¤к виробл¤ти?" -конкуренц≥Їю м≥ж виробниками, трет¤ - Дск≥льки виробл¤ти ≥ ¤к роз≠под≥л¤ти?" - обумовлюЇтьс¤ сп≥вв≥дношенн¤м попиту ≥ пропозиц≥њ. “акий процес в≥дбуваЇтьс¤ пост≥йно у кожному способ≥ виробництва, у р≥зних економ≥чних системах, де спов≥дують ринков≥ в≥дносини, а б≥знес виступаЇ ¤к метод господарюванн¤, тип мисленн¤, спос≥б жит≠т¤. ќтже, б≥знес Ї категор≥Їю ринку, тобто економ≥чною категор≥Їю, а потреба його виникненн¤ - законом≥рним ≥сторичним процесом. « розвитком сусп≥льства розвиваЇтьс¤ ≥ б≥знес, ¤кий ДвсмоктуЇ" в себе економ≥чн≥ в≥дносини сусп≥льства ≥ про¤вл¤Ї њх в господарськ≥й практиц≥.

–одов≥ ознаки б≥знесу

–одов≥ ознаки б≥знесу нескладно ви¤вити в рабовласницькому, феодальному та ≥нших способах виробництва  ласичним прикладом б≥знесу у т≥ пер≥оди були завоюванн¤. ¬с¤ка в≥йна чи воЇнний пох≥д так чи ≥накше мали економ≥чне п≥дірунт¤.  ожен завойовник пере≠сл≥дував економ≥чн≥ ц≥л≥, в≥н в≥в воЇнн≥ д≥њ заради своЇњ власноњ вигоди. «а допомогою в≥йськовоњ сили в≥н прагнув, нав'¤зувати сус≥дам —воњ ≥нтереси, зайн¤ти виг≥дн≥ позиц≥њ, ¤к≥ дали б йому змогу диктувати п≥длеглим крањнам своњ умови житт¤. –аботорговий б≥знес був типовим прикладом т≥Їњ давньоњ системи д≥лових в≥дносин, у ¤к≥й поЇднувалис¤ економ≥чн≥ ≥нтереси та особист≥ форми пануванн¤ ≥ п≥д≠коренн¤, так само, ¤к ≥ добров≥льний продаж у рабство себе та член≥в своЇњ с≥м'њ.

ƒо родових ознак б≥знесу належить те, що залишила практика роз≠витку б≥знесу, насамперед:

обм≥н д≥¤льн≥стю м≥ж суб'Їктами економ≥ки;

прагненн¤ кожного учасника обм≥ну д≥¤льн≥стю реал≥зувати своњ ≥нтереси незалежно в≥д того, чи реал≥зуютьс¤ при цьому ≥нтереси контрагент≥в;

прагненн¤ до нав'¤зуванн¤ своњх ≥нтерес≥в у випадку, коли контр≠агенти в≥дмовл¤ютьс¤ приймати нав'¤зуван≥ њм умови д≥лового сп≥л≠куванн¤ (угоди);

про¤в особистоњ чи колективноњ ≥н≥ц≥ативи у процес≥ п≥дготовки чи укладанн¤ угоди;

здатн≥сть ≥ готовн≥сть йти на особистий (чи колективний) ризик заради укладанн¤ угоди (операц≥њ) на виг≥дних умовах;

готовн≥сть ≥ ум≥нн¤ проводити р≥зн≥ прийоми д≥лового сп≥лкуванн¤, ¤к≥ пересл≥дують мету дос¤гненн¤ найб≥льшоњ вигоди;

здатн≥сть робити р≥зн≥ кроки, у р≥зних напр¤мах з метою забезпе≠ченн¤ виг≥дноњ позиц≥њ дл¤ наступного проведенн¤ вибраних прийом≥в д≥лового сп≥лкуванн¤;

вм≥нн¤ диференц≥ювати в≥рог≥дн≥ й справжн≥ результати угоди, ви≠значати пр≥оритети д≥¤льност≥ та п≥дпор¤дкувати њм лог≥ку д≥лового сп≥лкуванн¤.

”с≥ зазначен≥ родов≥ ознаки б≥знесу повною м≥рою ви¤вл¤ютьс¤ у сучасн≥й ринков≥й економ≥ц≥, де вони мають повн≥стю визначен≥ видов≥ особливост≥, зумовлен≥ товарно-грошовими в≥дносинами. ≤нш≥ особли≠вост≥ притаманн≥ б≥знесу у тих формах економ≥ки, де таких в≥дносин немаЇ через ≥сторичн≥ обставини, або вони мають обмежений харак≠тер розповсюдженн¤ чи ≥снують у перекрученому вигл¤д≥, ¤кий не в≥д≠пов≥даЇ њх внутр≥шн≥й природ≥.

” пер≥од, ¤кий передував першим бартерним угодам (Дтовар" -Дтовар"), д≥лове сп≥лкуванн¤, пов'¤зане з обм≥ном д≥¤льн≥стю, зд≥йсню≠валось у рамках замкнених економ≥чних сп≥втовариств (род≥в, пле≠мен, стад та ≥н.). ≤ саме Дд≥лова" природа цих перв≥сних економ≥чних контакт≥в, д≥ловий ≥нтерес учасник≥в перв≥сного виробництва ≥ прив≥в у к≥нцевому п≥дсумку до розпаду цих сп≥льностей ≥ до диференц≥ац≥њ населенн¤. ќдн≥ ви¤вили себе в своЇму б≥знес≥, ≥ саме вони почали захоплювати ключов≥ економ≥чн≥ та ≥нш≥ позиц≥њ, ≥нш≥ терп≥ли крах, по≠ступово потрапл¤ючи у рабську чи ≥ншу залежн≥сть в≥д своњх контр≠агент≥в.

¬важати, що в докап≥тал≥стичн≥й економ≥ц≥ не було б≥знесу - те са≠ме, що заперечувати на¤вн≥сть до кап≥тал≥зму економ≥ки, ¤к такоњ, хоч саме слово Дб≥знес" д≥йсно вв≥йшло у науковий ≥ побутовий об≥г саме при переход≥ до кап≥тал≥зму. “ак само нањвним було б вважати, що б≥знес був повн≥стю л≥кв≥дований у рад¤нськ≥й доперебудовн≥й еконо≠м≥ц≥. ” колишньому —–—– панувала думка, що б≥знесу в наш≥й еконо≠м≥ц≥ бути не може, кр≥м зовн≥шньоеконом≥чних контакт≥в, ≥ що б≥знес≠мени, ¤к особлива соц≥альна група, назавжди щезли. Ѕ≥знесмени сприймались х≥ба що ¤к атрибут злочинного св≥ту, причому њх на¤в≠н≥сть не була пост≥йно в≥дтворюваним ¤вищем.

ќднак б≥знес був завжди поширеним ¤вищем у планово-розпод≥ль≠ч≥й економ≥ц≥. Ѕ≥знесом займались споживач≥, ¤к≥ зд≥йснювали пошук деф≥цитних товар≥в, њх д≥њ, включаючи диференц≥ац≥ю ринку за рег≥о≠нальними, ц≥новими, ф≥рмовими, товарними та ≥ншими ознаками, дл¤ подальшого залученн¤ до деф≥циту, очевидно, могли б оснастити ха≠рактерними прикладами кожного фах≥вц¤ з теор≥њ б≥знесу, ¤кби вони вир≥шили звернутись у цьому до рад¤нського досв≥ду.

ƒл¤ кер≥вник≥в п≥дприЇмств ≥ њхн≥х економ≥чних служб б≥знес зво≠дивс¤ до листуванн¤ з контрагентами, складанн¤ дов≥док дл¤ кер≥в≠ництва, суперечки з кер≥вництвом з приводу коригуванн¤ план≥в, Дотоварюванн¤" фонд≥в, добуванн¤ транспортних засоб≥в, обм≥ну де≠ф≥цитним устаткуванн¤м, Днав≥шуванн¤" навантаженн¤ (неходових товар≥в) до деф≥циту, даванн¤ та прийманн¤ хабар≥в, веденн¤ подв≥й≠них рахунк≥в та ≥н. ÷е по¤снюЇтьс¤ тим, що зам≥сть повноц≥нних то≠варно-грошових в≥дносин у рад¤нськ≥й економ≥ц≥ мали м≥сце так зван≥ планом≥рн≥ товарн≥ в≥дносини, за ¤ких д≥лов≥ в≥дносини м≥ж суб'Їктами економ≥ки встановлювались не за особистою ≥н≥ц≥ативою цих суб'Їк≠т≥в, а за волею плануючого ≥ розпод≥л¤ючого Доб'Їкти угод" кер≥вни≠цтва. ќднак родов≥ ознаки б≥знесу збер≥гались ≥ в таких умовах ўо≠правда вигода б≥знесмен≥в мала перех≥дний ≥ централ≥зовано регу≠льований характер. “ак, п≥дприЇмства не одержували прибуток п≥сл¤ вдало завершеноњ угоди (справи), а отримували його за рознар¤дкою зверху, виконавши планове завданн¤. —уть угоди пол¤гала в отри≠манн≥ такого завданн¤ Дз створенн¤ прибутку", ¤ке легко можна бу≠ло б виконати. ƒобутий таким чином прибуток був одним з найважли≠в≥ших оц≥нкових показник≥в роботи п≥дприЇмства

” сучасн≥й економ≥ц≥ про¤в родових ознак б≥знесу безумовно пови≠нен переломлюватись через ≥сторичну специф≥ку нин≥шнього пер≥оду економ≥чного розвитку. ‘≥гура б≥знесмена, здатного функц≥онувати в умовах ринковоњ економ≥ки, повинна зайн¤ти важливе м≥сце в еко≠ном≥чному житт≥ сусп≥льства

Ѕ≥знес ≥ д≥ло

¬ економ≥ц≥ вс¤ д≥¤льн≥сть так чи ≥накше пов'¤зана з виробництвом продукц≥њ та њњ рухом у сферу споживанн¤. “ому будь-¤кий еп≥зод господарського житт¤ характеризуЇтьс¤ р≥зноман≥тн≥стю д≥лових в≥дносин, з допомогою ¤ких зд≥йснюЇтьс¤ в≥дтворенн¤. ѕо сут≥ д≥лов≥ в≥дносини - це вираженн¤ того сусп≥льного ¤вища, ¤ке в класичн≥й пол≥теконом≥њ прийн¤то називати виробничими в≥дносинами. ƒ≥¤ль≠н≥сть будь-¤кого ≥з суб'Їкт≥в виробничих в≥дносин Ї його особисте Дд≥ло", а обм≥н д≥¤льн≥стю та й результатами, що маЇ м≥сце у р≥зних формах сусп≥льного виробництва, Ї обм≥н Дд≥лами", д≥ловий контакт, ≥накше кажучи, угода.

1	2

Ќазва: ѕригода б≥знесу ≥ його економ≥чна основа
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-17 (1161 прочитано)