ѕол≥толог≥¤ > јвстромарксизм

јвстромарксизм

ј¬—“–ќћј– —»«ћ - ≥деолог≥чна ≥ пол≥тична теч≥¤, що склалас¤ в на початку 20 ст. в австр≥йськ≥й соц≥ал-демократ≥њ ( . –еннер, ќ. Ѕауер, ћ. ≥ ‘. јдлер≥, –. √≥льферд≥нг та ≥н.).

ƒл¤ австромарксизма характерний реформ≥зм, спроба з'Їднати марксизм ≥з неокант≥анством, програма культурно-нац≥ональноњ автоном≥њ. ћ≥ж двома св≥товими в≥йнами "австромарксистською" називали всю австр≥йську соц≥ал-демократичну парт≥ю, що прагнула зайн¤ти особливу пром≥жну позиц≥ю м≥ж соц≥ал-демократичним ≥ комун≥стичним рухами. ƒе¤к≥ позиц≥њ австромарксизму знайшли в≥дображенн¤ в програмних документах (1947, 1958, 1978) —оц≥ал≥стичноњ парт≥њ јвстр≥њ.

јвстромарксизм Ч умовне позначенн¤ теор≥й, ¤к≥ мали ход≥нн¤ у —оц≥ал-демократичн≥й робоч≥й парт≥њ јвстр≥њ (—ƒ–ѕј). ѓњ оонови були закладен≥ ще до першоњ св≥товоњ в≥йни. ” розгл¤нутий пер≥од австромарксизм спробував на соб≥ вплив революц≥йних под≥й ¬еликого ∆овтн¤ в –ос≥њ, частков≥й стаб≥л≥зац≥њ кап≥тал≥зму ≥ потр¤с≥нь економ≥чноњ кризи 1929Ч 1933 р.

≈коном≥чн≥ теор≥њ австромарксизму формувалис¤ в дуже разнопланов≥й пол≥тичн≥й ситуац≥њ ѕершоњ австр≥йськоњ республ≥ки (1918Ч1938), коли —ƒ–ѕј брала участь в ур¤дов≥й коал≥ц≥њ (1918Ч1920), була в опозиц≥њ в 1 пер≥од в≥дносноњ р≥вноваги класових сил (до останньоњ третини 20-х рок≥в) ≥, нарешт≥, у жорсток≥й конфронтац≥њ з буржуаз≥Їю, що придушила повстанн¤ в≥йськовоњ орган≥зац≥њ —ƒ–ѕј (лютий 1934 р.). Ќайб≥льший внесок у розвиток економ≥чних концепц≥й австромарксизму м≥жвоЇнного пер≥оду внесли ќ. Ѕауер ≥  . –еннер, а також ќ. ≥  . Ћейхтер.

’оча австромарксисти в≥тали ¬еликий ∆овтень, дл¤ своЇњ крањни вони бачили ≥нший шл¤х переходу до соц≥ал≥зму. ” твор≥ ЂЎл¤х до соц≥ал≥змуї (1919) Ѕауер розгл¤даЇ соц≥альну революц≥ю ¤к тривалий процес соц≥ально-економ≥чних перетворень Ч Ђсправа творчоњ орган≥заторськоњ роботи... результат багатор≥чноњ прац≥ї.

ѕри цьому немаЇ необх≥дност≥ позбавл¤ти буржуаз≥ю засоб≥в виробництва. √оловною погрозою Ѕауер вважав економ≥чний хаос ≥ анарх≥ю в промисловост≥. Ѕауер пост≥йно п≥дкреслював, що побудова нового, у його розум≥нн≥, сусп≥льства можливо за допомогою створенн¤ вже при кап≥тал≥зм≥ Ђвогнищ соц≥ал≥змуї.

–≥ст числа таких вогнищ, думав теоретик —ƒ–ѕј, може привести до по¤ви соц≥ал≥стичного сусп≥льства без кор≥нного ламанн¤ сформованих виробничих в≥дносин. √оловним елементом цього шл¤ху Ѕауер вважав процес усусп≥льненн¤ (Ђсоц≥ал≥зац≥њї). –озробл¤ючи теор≥њ в цьому русл≥, в≥н прагнув врахувати де¤к≥ концепц≥њ колишн≥х реформ≥стських плин≥в (г≥льдейц≥в), а також досв≥д б≥льшовик≥в. “ак, серед Ђджерел ¤ду соц≥ал≥зац≥њї в≥н назвав Ђперш≥ заходи б≥льшовик≥в в област≥ орган≥зац≥њ народного господарстваї.

ќднак власне кажучи бауеровська соц≥ал≥зац≥¤ протиставл¤лас¤ тому, що зд≥йснювалос¤ б≥льшовиками. Ќе погоджуючись з методами сусп≥льних перетворенн≥ в –ад¤нськ≥й –ос≥њ, Ѕауер категорично заперечував проти насильницькоњ експропр≥ац≥њ приватноњ власност≥. «ам≥сть њњ в≥н пропонував увести Ђсоц≥альнийї механ≥зм оподатковуванн¤ кап≥талу, за допомогою ¤кого приватна власн≥сть могла б поступово еволюц≥онувати в Ђзагальнонароднуї. ¬. ». Ћен≥н, ознайомивши з де¤кими роботами Ѕауера, п≥ддав њхн≥й серйозн≥й критиц≥, вважаючи, що австромарксистська соц≥ал≥зац≥¤ в≥двол≥каЇ пролетар≥ат в≥д революц≥йних д≥й. ¬ар≥ант соц≥ал≥зац≥њ Ѕауера в≥н називав в≥д≥рваним в≥д реальност≥.

ѕрактика ¤к австр≥йськоњ держави, так ≥ ≥нших крањн «ах≥дноњ ™вропи, по твердому переконанню ¬. ». Ћен≥на, у той час ,не давала основ дл¤ под≥бних план≥в. —тавши опозиц≥йноњ, —ƒ–ѕј не т≥льки не втратила ≥нтерес до питань економ≥чноњ теор≥њ, але, навпроти, п≥дсилила розробку багатьох господарських проблем. ѕол≥пшенн¤ до середини 20-х рок≥в економ≥чноњ кон'юнктури давало п≥дставу розгл¤дати багато питань з погл¤ду ключовоњ тези австромарксизму Ч про можлив≥сть еволюц≥њ кап≥тал≥зму в соц≥ал≥зм. ÷¤ тенденц≥¤ насамперед т¤ж≥ла над авсгромарксистським розум≥нн¤м питань власност≥ на засоби виробництва, що вважалис¤ головною умовою прийдешн≥х соц≥ально-економ≥чних перетворень. Ќайб≥льше ¤скраво дана тенденц≥¤ просл≥джувалас¤ в творах  . –еннера.

” робот≥ Ђ“еор≥¤ кап≥тал≥стичного господарства: марксизм ≥ проблеми соц≥ал≥зац≥њї (1924) –еннер стверджував, що експропр≥ац≥¤ шк≥длива дл¤ економ≥ки, тому що приводить до того, що виробничий процес перериваЇтьс¤ ≥ зникаЇ зац≥кавлен≥сть в одержанн≥ прибутку. ≈кспропр≥ац≥ю великого кап≥талу в≥н вважав за можливе зам≥нити Ђсправедливою демократизац≥Їю власност≥ї. ÷е, за словами –еннера, тим б≥льше корисно, тому що функц≥њ власност≥, нав≥ть незалежно в≥д вол≥ соц≥ал≥ст≥в, п≥ддан≥ позитивним зм≥нам. ¬ажливою передумовою усусп≥льненн¤ в≥н вважав Ђорган≥зац≥ю здорового ринкуї (прообраз майбутньоњ кап≥тал≥стичноњ ≥нтеграц≥њ), розвиваючи висловлену ним ще в роки св≥товоњ в≥йни концепц≥ю —получених Ўтат≥в ™вропи.

ѕозиц≥њ по проблем≥ усусп≥льненн¤ були в≥дбит≥ й в основному теоретичному документ≥ —ƒ–ѕј м≥жвоЇнного пер≥оду л≥нцськоњ програми 1926 р. ” н≥й був ч≥тко заф≥ксований принцип сп≥в≥снуванн¤ приватноњ ≥ сусп≥льноњ форм власност≥. “акий висновок вигл¤дав двозначно на тл≥ досить р≥занн¤м критики негативних рис кап≥тал≥стичного способу виробництва.

” програм≥ говорилос¤ про Ђнестерпну економ≥чну диктатуру ф≥нансового кап≥талу, великих нац≥ональних ≥ м≥жнародних картел≥в ≥ трест≥вї, про Ђзбурюванн¤ мас пануванн¤м кап≥талу над виробництвомї, про Ђпрагненн¤ мас вирвати в кап≥талу засобу виробництва й обм≥ну, зробити њх надбанн¤м народуї. ќднак про те, ¤ким чином випливало зд≥йснювати Ђсправедливу демократизац≥ю власност≥ї, говорилос¤ вкрай розпливчасто. јкценти робилис¤ на те, що вже при кап≥тал≥зм≥ Ђкап≥тал≥стична власн≥сть позбавл¤Їтьс¤ своњх перв≥сних функц≥йї.

√оловним методом позбавленн¤ кап≥тал≥стичноњ власност≥ своњх функц≥й австро-марксисти вважали систему Ђеконом≥чноњ демократ≥њї, про що писав у робот≥ ЂЎл¤ху зд≥йсненн¤ї (1929)  . –еннер. Ђ≈коном≥чна демократ≥¤, Ч затверджував в≥н, Ч переймаЇ функц≥њ, що до того вважалис¤ нев≥д'Їмними прерогативами державноњ влади...ї Ќос≥¤ми цих функц≥й повинн≥ були стати, по –еннеру, насамперед виробнич≥ ради на промислових п≥дприЇмствах, що виникли в роки революц≥йного п≥дйому. –¤д конкретних положень щодо цих орган≥в виробничого самовр¤дуванн¤ м≥стилис¤ й у Ћ≥нцькоњ програми. ” н≥й проблема економ≥чноњ демократ≥њ розгл¤далас¤ насамперед стосовно до державного сектора економ≥ки, що завд¤ки демократизац≥њ виробничого процесу повинний стати показовим дл¤ економ≥ки в ц≥лому. ÷е буде спри¤ти, думали австромарксисти, усв≥домленню працюючими вс≥х переваг економ≥ки, що знаходитьс¤ в руках держави.  онцепц≥¤ Ђеконом≥чноњ демократ≥њї не викликала в принцип≥ заперечень ≥ в теоретик≥в австромарксизму л≥вого напр¤мку. Ќа њхню думку, виробнич≥ ради не повинн≥ переходити на шл¤х класового сп≥вроб≥тництва з кап≥талом.  р≥м того, демократизац≥¤ в економ≥ц≥, не повинна, думали л≥в≥, знижувати революц≥йний дух пролетар≥ату, його здатн≥сть використовувати активн≥ форми класовоњ боротьби. “ак,  . Ћейхтер, що працювала в державних економ≥чних установах, вважала, що виробнич≥ ради повинн≥ виконувати Ђподв≥йну функц≥юї Ч п≥клуватис¤ про ≥нтереси труд¤щих ≥ одночасно готувати њх до боротьби за зм≥ну ≥снуючих сусп≥льних в≥дносин. ќднак у т≥м вид≥, у ¤кому виробнич≥ ради ≥снували в јвстр≥њ, вони не були готов≥ до виконанн¤ своњх функц≥й. Ћейхтер визнавала, що взагал≥ Ђможливост≥ економ≥чноњ демократ≥њ в умовах кап≥тал≥зму надзвичайно обмежен≥ї.

 ризов≥ потр¤с≥нн¤, що охопили з к≥нц¤ 1929 р. кап≥тал≥стичний св≥т, не об≥йшли стороною й јвстр≥ю. Ѕезроб≥тт¤, що ≥ в роки в≥дносноњ стаб≥л≥зац≥њ кап≥тал≥зму було типовоњ дл¤ крањни, перетворилас¤ дл¤ труд¤щих у справжнЇ нещаст¤. ƒо початку 1932 р. майже кожен дес¤тий житель јвстр≥¤ не мав роботи.

«горталос¤ виробництво насамперед у так≥й найважлив≥ш≥й галуз≥ нац≥ональноњ економ≥ки, ¤к металург≥йна промислов≥сть. ” цих умовах теоретики австромарксизму, що виходили у своњх колишн≥х концепц≥¤х ≥з благополучного розвитку народного господарства, ви¤вилис¤ перед необх≥дн≥стю детального анал≥зу новоњ ситуац≥њ дл¤ того, щоб запропонувати шл¤хи подоланн¤ кризи, почати пошуки ≥нших, чим колись, шл¤х≥в Ђеволюц≥њї у соц≥ал≥зм.

” робот≥ Ђ–ац≥онал≥зац≥¤ Ч помилкова рац≥онал≥зац≥¤ї (1931), написаноњ по гар¤чих сл≥дах кризи, ќ. Ѕауер спробував розгл¤нути це ¤вище, виход¤чи з теор≥њ цикл≥чного розвитку кап≥тал≥стичноњ економ≥ки. ќдн≥Їњ з головних причин, що обумовили економ≥чну катастрофу, Ѕауер вважав викликане бурхливим розвитком техн≥ки надвиробництво промисловоњ продукц≥њ, що не вм≥стилос¤ в рамки традиц≥йного кап≥тал≥зму.

” свою чергу одн≥Їњ з причин кризи надвиробництва в≥н вважав безпланов≥сть кап≥тал≥стичноњ економ≥ки. ’оча в оц≥нц≥ конкретних причин кризи Ѕауер, ¤к ≥ б≥льш≥сть теоретик≥в ≥нших соц≥ал-демократичних парт≥й, не дав повноњ, усеос¤жноњ картини, однак в≥н ч≥тко вказав, що це руйн≥вне ¤вище означаЇ одночасно й ≥дейно-пол≥тичну кризу експлуататорського сусп≥льства. ” своњй мов≥ на з'њзд≥ —ƒ–ѕј (1932) Ѕауер в≥дзначав, що Ђдов≥ра працюючих мас до кап≥тал≥зму зруйноване ≥ не може бути в≥дновленеї12. “еоретик австромарксизму зробив у ц≥й мов≥ висновок про те, що криза рубежу третього ≥ четвертого дес¤тил≥ть XX в. остаточно л≥кв≥дував кап≥тал≥зм пер≥оду в≥льноњ конкуренц≥њ, проклав мостик до державно-монопол≥стичного кап≥тал≥зму.

¬≥дм≥тними рисами цього ладу повинне бути планове господарство, державне регулюванн¤ економ≥ки. ѕолем≥зуючи з тими соц≥ал-демократами, що припускали, що ц≥ риси характерн≥ т≥льки дл¤ соц≥ал≥стичноњ сусп≥льноњ формац≥њ, Ѕауер вважав, що насправд≥ нам≥чаЇтьс¤ лише одна з Ђформ переходу в≥д кап≥тал≥зму до соц≥ал≥змуї13. ¬≥дзначимо, що учень Ѕауера Ч ќ. Ћейхтер у прац≥ Ђ рах кап≥тал≥змуї (1932) нам≥тив основн≥ параметри √ћ , сп≥вв≥днос¤чи њх з реформ≥стським соц≥ал≥стичним ≥деалом. Ќа його думку, √ћ  Ч це Ђуже б≥льше не чисто кап≥тал≥стичний стан, тому що економ≥чн≥ закони кап≥тал≥зму вже частково реал≥зован≥ї. јле це ще далеко ≥ не соц≥ал≥зм, тому що Ђтут на початку цього перех≥дного пер≥оду панують економ≥чн≥ закони кап≥тал≥змуї14. Ѕагато практичних заход≥в теоретик≥в австромарксиму не виходили за рамки заход≥в, що рекомендувала буржуазна економ≥чна наука того часу (наприклад, кейнс≥анство), ≥ вже зд≥йснювалис¤ ¤к соц≥ал-демократичними, так ≥ буржуазними ур¤дам. ≤дењ державного утручанн¤ в господарське житт¤, макроеконом≥чного регулюванн¤, де¤к≥ м≥ри планового характеру Ч усе це не було одкровенн¤м у вустах теоретик≥в —ƒ–ѕј. ѕравда, у де¤ких питанн¤х далекогл¤дн≥ д≥¤ч≥ ц≥Їњ парт≥њ пропонували кроки, що в≥др≥зн¤лис¤ де¤кою новизною. «окрема, ќ. Ѕауер вважав за необх≥дне т≥сне м≥ждержавне сп≥вроб≥тництво охоплених кризою крањн, причому не т≥льки в масштабах ™вропи, але ≥ з залученн¤м американських кап≥тал≥в, що повинно допомогти оживити економ≥ку —тарого —в≥тла. ѕевною м≥рою Ѕауер передбачив п≥сл¤воЇнний Ђплан ћаршаллаї. ” мовах ќ. Ѕауера початку 30-х рок≥в пост≥йно п≥дкреслювалас¤ думка про необх≥дн≥сть координац≥њ антикризовоњ пол≥тики з вимогами профсп≥лкового руху про першор¤дну важлив≥сть подоланн¤ безроб≥тт¤, про неприпустим≥сть зменшенн¤ в пер≥од кризи витрат на соц≥альн≥ нестатки, про регулюванн¤ за допомогою держави продовольчих запас≥в, щоб останн≥ охопили ¤к можна велику частину населенн¤. Ѕауер був одним з де¤ких д≥¤ч≥в тод≥шньоњ Ївропейськоњ соц≥ал-демократ≥њ, хто пропонував зб≥льшити зайн¤т≥сть за рахунок скороченн¤ (до 40 годин) тривалост≥ робочого тижн¤, правда нс обмовл¤ючи це можлив≥стю збереженн¤ попередн≥х зароб≥тк≥в.

1	2

Ќазва: јвстромарксизм
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-17 (1111 прочитано)