ѕол≥толог≥¤ > ¬ибори та њх роль в пол≥тичному житт≥

¬ибори та њх роль в пол≥тичному житт≥

ѕлан.

¬ступ.

¬ибори ¤к ≥ндикатор ≥ чинник нац≥ональноњ ≥нтеграц≥њ.

ѕередвиборча ≥ виборча компан≥њ.

≈лекторальна повед≥нка громад¤н.

¬ибори народних депутат≥в ”крањни.

ƒемократичн≥ вибори.

¬ибори президента ”крањни.

¬ступ.

ѕитанн¤ про вибори Ї актуальними в наш час, оск≥льки в≥д≥грають неаби¤ку роль в пол≥тичному житт≥. ƒо цього питанн¤ звертаютьс¤ багато вчених, пол≥тик≥в ≥ намагаютьс¤ ви¤снити проблеми, ¤к≥ були ≥ Ї на сьогодн≥шн≥й час актуальними. “акими питанн¤ми займаютьс¤:

1) ќлександр Ќельма, ¤кий у своњй статт≥: ¬ибори, ¤к ≥ндикатор ≥ чинник нац≥ональноњ ≥нтеграц≥њ (“еор≥¤ етносу.  урс лекц≥й. Ц  ињв, 1997, // Ќова пол≥тика є6 (26), 1999), даЇ в≥дпов≥дь на багато питань, ¤к≥ його хвилювали його в першу чергу, ≥ ¤к≥ не можуть залишитис¤ байдужими дл¤ всього сусп≥льства. ÷е питанн¤ щодо основних концептуальних засад виборчого процесу в ”крањн≥, нац≥ональноњ ≥нтеграц≥њ, громадськост≥ вибор≥в, президентських вибор≥в. ƒаЇ в≥дпов≥дь на питанн¤ не т≥льки хто був обраний ѕрезидентом ”крањни, але й зС¤совуЇ т≥ обставини, де хто ≥ ¤к його обрав. “обто у його монограф≥њ викладен≥ б≥льш детальн≥ й широк≥ погл¤ди на етн≥чн≥ та нац≥отворч≥ процеси.

2) ѕроцьк≥в ћ. // ћолода нац≥¤. Ц 1999. - є10. ¬иб≥р, вибори та пол≥тична комун≥кац≥¤ // ѕол≥тика, пол≥тичн≥ науки. Ц 1999. - є9,  ињв.

ќбСЇктом статт≥ Ї передвиборча кампан≥¤ ¤к форма пол≥тичноњ комун≥кац≥њ.

3) ƒзюба Ќ.// ћаркетинг и реклама. Ц 1999. - є1(29). ѕередвиборча компан≥¤: з чого почати?// ѕол≥тика пол≥тичн≥ науки. - є4. Ц  ињв - 1999.

4) ’ома Ќ≈.ћ. // Ќаук. зап. ”кр. акад. друкарства Ц 1999. Ц вип., ћотивац≥¤ електоральноњ повед≥нки громад¤н, // ѕол≥тика, ѕол≥тичн≥ науки. - є8, -  ињв, 1999.

¬≥н розкриваЇ питанн¤ досл≥дженн¤ мотивац≥њ повед≥нки особи у виборчому процес≥, а також завданн¤ мотивац≥њ голосуванн¤ виборц≥в та певних кандидат≥в.

5) ¬≥лена ≤. // Ќаук. в≥сн. ”кр. ‘≥н. Ц екон. ≥н-ту Ц 1998. - є2(3)

ƒо питанн¤ про умови ефективност≥ демократичних вибор≥в, // ѕол≥тика, ѕол≥тичн≥ науки. - є3, -  ињв, 1999.

6) ¬ащенко  . // ¬≥сн. “ерноп. ƒерж. “ехн. ”н-ту. Ц 1998. Ц “3, чис.2. “ехнолог≥њ орган≥зац≥њ та проведенн¤ демократичних вибор≥в: св≥т ≥ ”крањна.

7) ’≥н≥ч ћ., ’≥менко ¬., ќре щук ѕ. // —оц≥олог≥¤: теор≥¤, методи, маркетинг. Ц 1999. - є2. ѕросторовий анал≥з парламенських вибор≥в 1998 року в ”крањн≥. // ѕол≥тика. ѕол≥тичн≥ науки. - є10, -  ињв, 1999.

ћета статт≥ Ц переконати в доц≥льност≥ широко застосованоњ методики анал≥зу електоральних процес≥в, ц≥нн≥сть ¤коњ пол¤гаЇ в тому, що вона безпосередньо спираЇтьс¤ на теоретичну парадигму досл≥дженн¤ вибор≥в Ц просторову модель голосуванн¤.

ќсновними концептуальними засадами виборчого права в ”крањн≥, що викладен≥ в  онституц≥њ нашоњ держави, Ї:

його загальн≥сть, поширенн¤ на вс≥х без вин¤тку громад¤н ”крањни, ¤к≥ мають право голосу;

його р≥вн≥сть, передбаченн¤ однаковост≥ застосуванн¤ до вс≥х виборц≥в ≥ будь-¤к≥ пр¤м≥ або непр¤м≥ прив≥лењ або обмеженн¤ прав громад¤н ”крањни заборон¤ютьс¤;

пр¤мота його д≥њ, тобто не може проголосувати зам≥сть громад¤нина;

його таЇмн≥сть.

ѕерел≥чен≥ засади стосуютьс¤ здеб≥льшого реал≥зац≥њ активного виборчого права, тобто права обрати. ќднак п≥д час надзвичайно обраноњ кампан≥њ точитьс¤ за найефективн≥шу реал≥зац≥ю й пасивного виборчого права, тобто права бути обраним. ¬икладен≥ концептуальн≥ засади мають забезпечити зд≥йсненн¤ пр¤мого народовладд¤ ≥ Ї виключно гуманними й демократичними, але на практиц≥ забезпечити д≥ю бездоганних механ≥зм≥в та њх реал≥зац≥њ дуже важко отож ќлександр Ќельма зазначаЇ: Ући маЇмо нам≥р прот¤гнути вплив вибор≥ в на будь-¤ке сусп≥льне житт¤, на будь-¤к≥ соц≥альн≥ процеси, ≥ маЇмо зважати на ≥снуванн¤ зазначеноњ в≥дстан≥ ≥ робити висновки, виход¤чи з реал≥й житт¤[1]Ф

¬ибори Ї не т≥льки формою пр¤мого народовладд¤. ¬они Ї в≥докремленими людьми кращими пом≥ж себе, вид≥ленн¤м ел≥т. ¬ибори Ї нац≥ональними процесом, що формуютьс¤ пол≥тичне ¤дро нац≥њ та визначаЇ пол≥тичного л≥дера нац≥њ. “аким чином виори постають не т≥льки ¤к ≥ндикатор р≥вн¤ нац≥ональноњ ≥нтеграц≥њ. ¬они безумовно, й сам≥ певним чином вибори постають ¤к не т≥льки ≥ндикатор р≥вн¤ нац≥ональноњ ≥нтеграц≥њ. ¬они безумовно сам≥ певним чином впливають на нац≥онально-≥нтеграц≥йний процес, п≥дсилюючи або навпаки, гальмуючи його. Ќайб≥льш показовими у цьому план≥ Ї вибори народних депутат≥в та вибори ѕрезидента ”крањни. ўо ж до м≥сцевих вибор≥в, то вони радше повС¤зан≥ ≥з виконанн¤м завдань розвитку ≥нституту самовр¤дуванн¤.

ѕередвиборчою кампан≥Їю, ¤к формою пол≥тичноњ комун≥кац≥њ, можна представити у вигл¤д≥ схеми, ¤ка складаЇтьс¤ з чотирьох комун≥кативних актив≥в:

створенн¤ пол≥тичноњ парт≥њ, генерац≥¤ та формуванн¤ ≥дей у вигл¤д≥ програми, за¤в, звернень;

виборц≥ в≥ддають або не в≥ддають своњ голоси за парт≥ю чи пол≥тика на виборах;

пол≥тична структура або припин¤Ї своЇ ≥снуванн¤ або трансформуЇтьс¤ з урахуванн¤м вимог, побажань та вимог виборц≥в та пол≥тичноњ ситуац≥њ в ц≥лому;

електорат п≥дтримуЇ або не п≥дтримуЇ претендента на наступних виборах.

¬иборча кампан≥¤ Ї апогеЇм пол≥тичного житт¤, завершенн¤м пол≥тичного циклу в д≥¤льност≥ окремоњ пол≥тичноњ структури чи окремого пол≥тика . п≥д час виборчого марафону, пол≥тична комун≥кац≥¤ займаЇ центральне м≥сце у пол≥тичн≥ й д≥¤льност≥ й маЇ вир≥шальне значенн¤ в подальш≥й дол≥ пол≥тика чи пол≥тичноњ структури, у розвитку пол≥тичних процес≥в у сусп≥льств≥. УЌапередодн≥ вибор≥в акцент комун≥кац≥њ зм≥щуЇтьс¤ з буденноњ д≥¤льност≥ на аг≥тац≥ю, переконанн¤, попул¤ризац≥ю, рекламу тощо, увага переноситьс¤ на ≥деальну та психолог≥чну сфери[2]Ф. «б≥льшуЇтьс¤ пот≥к ≥нформац≥њ, зм≥нюютьс¤ уставлен≥ у¤вленн¤, порушуЇтьс¤ ≥нформац≥йний баланс у сусп≥льств≥ та когн≥тивний Ц у ≥ндив≥д≥в. ” звС¤зку з цим зростаЇ псих≥чна активн≥сть та в≥дпов≥дно напруженн¤ ¤к окремих виборц≥в, так ≥ загалом у сусп≥льств≥. « точки зору психолог≥њ пол≥тичний виб≥р Ї ключовим моментом функц≥онуванн¤ св≥домост≥ ≥ндив≥да. ѕроте на цю вольову д≥ю впливають вс≥ основн≥ компоненти псих≥ки ≥ соц≥ально-психолог≥чн≥ чинники. ѕол≥тичний виб≥р розр≥зн¤ють за формою (самост≥йний, контрольний, самостверджуючий) ≥ за р≥внем (≥ндив≥дуальний, груповий). ≤снуЇ 4 п≥дходи до ви¤вленн¤ фактор≥в, ¤к≥ визначають конкретний пол≥тичний виб≥р особи:

ситуац≥йний п≥дх≥д Ц пол≥тичний п≥дх≥д обумовлений конкретною ≥сторичною ситуац≥Їю.

—оц≥олог≥чний п≥дх≥д Ц пол≥тичний виб≥р залежить в≥д економ≥чного, соц≥ального й демограф≥чного статусу людини;

ћан≥пул¤тивний п≥дх≥д Ц пол≥тичний виб≥р обумовлений д≥¤льн≥стю системи масових комун≥кац≥й ≥ пропаганди;

≤ндив≥дуально-психолог≥чний п≥дх≥д Ц пол≥тичний виб≥р залежить в≥д ст≥йких характеролог≥чних рис ≥ндив≥дуальноњ псих≥ки.

” процес≥ п≥дготовки передвиборчоњ кампан≥њ постаЇ р≥д запитань, ¤к≥ групуютьс¤ у 3 блоки:

ѕитанн¤ спр¤мован≥ на вивченн¤ вибор≥в, ви¤вленн¤ њх ор≥Їнтац≥њ та преференц≥њ;

ѕитанн¤, повС¤зан≥ з оц≥нкою передвиборчоњ кампан≥њ, њњ стратег≥њ ≥ тактики:

ѕитанн¤, що характеризують пол≥тичну систему.

¬важаЇтьс¤ неможливим глибоко по¤снити повед≥нку виборц¤, ≥гноруючи ц≥ запитанн¤. —тан пол≥тичноњ системи визначаЇ умови проведенн¤ передвиборчоњ кампан≥њ та ступ≥нь можливост≥ дл¤ виборц¤ про¤вити себе.

≈лекторат обираЇ пол≥тик≥в дл¤ вир≥шенн¤ конкретних завдань ≥ програм, визначаЇ таким чином стратег≥ю д≥й влади. У” крањнах з розвинутою демократ≥Їю ≥снуЇ традиц≥¤: п≥д час зустр≥чей з виборц¤ми та через ≥нш≥ канали кандидати у владн≥ структури ви¤вл¤ють так≥ проблеми й питанн¤, ¤к≥ всього б≥льше всього хвилюють населенн¤[3]Ф. У¬ ≥деал≥ демократичн≥ вибори вид≥л¤ють так: кандидати висувають ц≥лий пакет зрозум≥лих дл¤ виборц≥в пропозиц≥й[4]Ф.

ѕор≥внюючи й оц≥нюючи њх виборц≥ сп≥вв≥днос¤ть ≥з своњми ≥нтересами й вир≥шують , кому надати перевагу мета будь-¤коњ передвиборчоњ кампан≥њ Ц залучаючи достатню к≥льк≥сть виборц≥в дл¤ перемоги на виборах. ¬ивченн¤ громадськоњ думки Цодна з основних умов реальноњ орган≥зац≥њ передвиборчоњ кампан≥њ. ÷е основний ≥ практично Їдиний шл¤х дос¤гти ефективност≥ кампан≥њ. ÷е основний ≥ практично Їдиний шл¤х дос¤гти ефективност≥ кампан≥њ.

ƒосл≥дженн¤ мотивац≥њ повед≥нки особи у виборчому процес≥ можна зд≥йснювати, анал≥зуючи:

мотивац≥ю абсентењзму;

мотивац≥ю участ≥ в голосуванн≥;

мотивац≥ю конкретного електорального вибору;

мотивац≥ю участ≥ громад¤н у р≥зноман≥тних формах електронноњ д≥¤льност≥.

ћотивац≥¤ участ≥ в голосуванн≥ маЇ ¤к позитивне, так ≥ негативне забарвленн¤. У«а результатами опитуванн¤, проведеного центром У—оц≥альний мон≥торингФ сп≥льно з ”крањнським ≥нститутом соц≥альних досл≥джень, в≥дпов≥д≥ респондент≥в на запитанн¤ У„ому ви маЇте нам≥р вз¤ти участь у виборах до ¬ерховноњ –ади ”крањни?Ф розпод≥лилис¤ так: 26,9% - дл¤ мене це спос≥б висловити свою незгоду з державно пол≥тикою; 12,1% - не хочу, щоб до влади прийшли люди, ¤ких ¤ не поважаю; 11,0% - беруть участь за звичкою; 0% - вважаю це своњм обовС¤зком; 0,6% - ≥нш≥ в≥дпов≥д≥; 13% - важко в≥дпов≥сти; 22,5% - не збираюс¤ брати участь у голосуванн≥[5]Ф. ѕривертаЇ увагу переважно негативна мотивац≥¤ участ≥ громад¤н у виборах, ¤к добра можлив≥сть висловити свою незгоду з пол≥тикою держави.

1	2

Ќазва: ¬ибори та њх роль в пол≥тичному житт≥
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-17 (2574 прочитано)