ѕол≥толог≥¤ > ≤сторичний аспект ¤дерного чинника у м≥жнародних в≥дносинах

≤сторичний аспект ¤дерного чинника у м≥жнародних в≥дносинах

≤стор≥¤ засв≥дчуЇ, що через в≥дсутн≥сть державноњ стратег≥њ, концептуальну безпорадн≥сть, невиразн≥сть пол≥тичноњ тактики державотворенн¤ украњнська нац≥¤, за ≥стор≥ю свого ≥снуванн¤, неодноразово оформл¤ла та втрачала свою державн≥сть [1].

” 90-х роках ’’ стол≥тт¤ вдалос¤ в≥дновити украњнську державн≥сть. ѕроте ≥ д≥њ украњнських державотворц≥в сучасност≥ важко назвати беззаперечними, такими, що врахували ≥сторичний досв≥д своњх попередник≥в. “акий стан речей зумовлюЇ обТЇктивну необх≥дн≥сть наукового забезпеченн¤ д≥¤льност≥ вищого пол≥тичного кер≥вництва ”крањни в галуз≥ м≥жнародноњ пол≥тики та вимагаЇ ≥сторичного анал≥зу процес≥в становленн¤, утвердженн¤ та розбудови украњнськоњ державност≥ в 90-х роках ’’ стол≥тт¤.

ƒосл≥джуючи ≥сторичн≥, стратег≥чн≥, в≥йськово-пол≥тичн≥ та м≥жнародно-правов≥ аспекти ¤дерного роззброЇнн¤ ”крањни в пер≥од становленн¤, утвердженн¤ та розбудови украњнськоњ державност≥ (1990-1997 роки) [2] та спостер≥гаючи за входженн¤м незалежноњ ”крањни у св≥тове сп≥втовариство [3], автор переконавс¤ у тому, що пол≥тична ел≥та ”крањни про¤вила в своњх д≥¤х так≥ риси, ¤к невм≥нн¤ та небажанн¤ враховувати св≥й та м≥жнародний ≥сторичний досв≥д у галуз≥ впровадженн¤ та забезпеченн¤ державотворчих процес≥в в умовах визначального впливу ¤дерного чинника на св≥тову пол≥тику нестаб≥льного м≥жнародного середовища. ≤сторично склалос¤ так, що на момент проголошенн¤ ”крањною Уƒекларац≥њ про державний суверен≥тет в межах союзноњ державиФ (16 липн¤ 1990 року) та декларуванн¤ безТ¤дерних нам≥р≥в, ¤дерна збро¤ залишалас¤ найвагом≥шим чинником в ялтинсько-ѕотсдамськ≥й систем≥ м≥жнародних в≥дносин (у подальшому яѕ —ћ¬), принципи й норми функц≥юванн¤ котроњ були оформлен≥ та закр≥плен≥ р≥шенн¤ми в≥дпов≥дних конференц≥й у ялт≥, —ан-‘ранциско та ѕотсдам≥ в 1945 роц≥ [5, 355-377]. ÷ьому були своњ беззаперечн≥ св≥дченн¤.

ѕо-перше, м≥сце та роль держави у св≥тов≥й пол≥тиц≥ визначалис¤ передус≥м на¤вн≥стю в т≥Їњ чи ≥ншоњ держави ¤дерноњ зброњ.

ѕо-друге, п≥сл¤ оформленн¤ крањн третього св≥ту в У–ух ЌеприЇднанн¤Ф крањни цього блоку в≥дразу визнали необх≥дн≥сть постановки питанн¤ щодо перегл¤ду правил м≥жнародноњ повед≥нки у сфер≥ ¤дерних в≥дносин та забезпеченн¤ в≥йськовоњ складовоњ нац≥ональноњ безпеки у вигл¤д≥ нац≥онального ¤дерного арсеналу.

ѕо-третЇ, завд¤ки небувалому зростанню р≥вн¤ технолог≥й, волод≥нн¤ ¤дерною зброЇю визначало факт волод≥нн¤ певною державою сучасною в≥йськовою стратег≥Їю.

Ќезважаючи на гостроту та актуальну необх≥дн≥сть негайного та рац≥онального вир≥шенн¤ проблеми ¤дерноњ зброњ, н≥ одна ≥з ¤дерних держав не йшла на ¤дерне роззброЇнн¤ (чи нав≥ть обмеженн¤ ¤дерних озброЇнь), не будучи впевненою, що цей крок не буде односторонн≥м й успадкуЇтьс¤ ≥ншими ¤дерними державами (двадц¤ть три роки знадобилос¤ св≥товому сп≥втовариству, щоб уперше дос¤гти певноњ згоди щодо ¤дерних озброЇнь та оформити ƒЌя«-68 Ц ключовий догов≥р ≥з кута зору теми пов≥домленн¤, до зак≥нченн¤ терм≥ну д≥њ ¤кого залишалос¤ п'¤ть рок≥в ≥ подальша дол¤ ¤кого, на початок державотворчих процес≥в на ”крањн≥ не була невизначеною).

ј з огл¤ду на ≥сторичний досв≥д ”крањни, наша держава здолала цей шл¤х за чотири роки, ≥ досить актуальними постають запитанн¤ Ц ¤ким чином, чому, нав≥що. „и були д≥њ вищого пол≥тичного кер≥вництва ”крањни рац≥ональними та виправданими за зм≥стом, спр¤мован≥стю, способом реал≥зац≥њ? „и була альтернатива таким д≥¤м украњнських державотворц≥в у галуз≥ м≥жнародноњ ¤дерноњ пол≥тики?

¬раховуючи незначний (в ≥сторичному розум≥нн≥) пром≥жок часу, в≥д початку процесу ¤дерного роззброЇнн¤ ”крањни та його неповну завершен≥сть, проблема в сучасн≥й б≥бл≥ограф≥њ достатньо не опрацьована ≥ потребуЇ досл≥дженн¤. «упинимос¤ т≥льки на одному аспект≥ ¤дерного чинника у св≥тов≥й пол≥тиц≥ на початку становленн¤ новоњ незалежноњ украњнськоњ державност≥, а саме Ц на ≥сторичному аспект≥.

Ќа початок процесу утворенн¤ нових незалежних держав (у подальшому ЌЌƒ) св≥тове сп≥втовариство мало багатий досв≥д св≥товоњ пол≥тики з урахуванн¤м ≥сторичних аспект≥в ¤дерного чинника (озброЇнн¤ - роззброЇнн¤, розповсюдженн¤ Ц нерозповсюдженн¤, переваги та збитки, ¤к≥ повТ¤зан≥ з фактором волод≥нн¤ чи неволод≥нн¤ ¤дерною зброЇю). “акий стан п≥д≥гр≥вав традиц≥йну суперечку у св≥тов≥й пол≥тиц≥ про м≥сце та роль ¤дерноњ зброњ у св≥тов≥й пол≥тиц≥, про вплив ¤дерноњ пол≥тики т≥Їњ чи ≥ншоњ держави на њњ особисту пол≥тичну вагу в систем≥ м≥жнародних в≥дносин, на нац≥ональн≥ ≥нтереси у св≥тов≥й пол≥тиц≥, на стан захищеност≥ та обороноздатност≥ держави [7, є 28].

≤стор≥њ в≥дом≥ чотири системи м≥жнародних в≥дносин [8, розд≥л 11-20]:

Ц ¬естфальська система м≥жнародних в≥дносин Ц 1648-1815 роки (1792-1815 роки Ц наполеон≥вськ≥ в≥йни).

Ц ¬≥денська система м≥жнародних в≥дносин Ц 1815-1918 роки (1914-1918 роки Ц ѕерша св≥това в≥йна ≥ перша глобальна геопол≥тична криза за њњ насл≥дками, зародженн¤ зброњ масового знищенн¤, уведенн¤ обмежень щодо застосуванн¤ зброњ масового знищенн¤, в≥йни за своњм характером Ц в≥йни на знищенн¤).

Ц ¬ерсальсько-¬ашингтонська система м≥жнародних в≥дносин Ц 1918-1945 роки (1938-1945 роки Ц ƒруга св≥това в≥йна та геопол≥тична криза за њњ насл≥дками, вдосконаленн¤ зброњ масового знищенн¤, по¤ва ¤дерноњ зброњ, в≥йни за своњм характером Ц в≥йни на знищенн¤).

Ц ялтинсько-ѕотсдамська система м≥жнародних в≥дносин Ц 1945-1991 роки (чергова св≥това в≥йна розгл¤даЇтьс¤ лише г≥потетично, збро¤ масового знищенн¤ постала глобальною проблемою людства, котре намагаЇтьс¤ њњ м≥н≥м≥зувати, в≥йни за масштабом та характером ≥стотно зм≥нилис¤, в≥дбувс¤ перех≥д в≥д воЇн на знищенн¤ до воЇн за комун≥кац≥њ).

–етроспективний огл¤д перших трьох вражаЇ разючою законом≥рн≥стю. ѕерша про≥снувала 167 рок≥в ≥ була зруйнована за насл≥дками наполеон≥вських воЇн. Ќаступна система м≥жнародних в≥дносин про≥снувала 103 роки ≥ також була зруйнована за насл≥дками ѕершоњ в ≥стор≥њ людства св≥товоњ в≥йни (безпрецедентноњ на той час за масштабн≥стю, жорсток≥стю бойових д≥й та кровопролитт¤). „ергова система м≥жнародних в≥дносин про≥снувала 27 рок≥в ≥ знову зазнала руйнац≥њ за насл≥дками черговоњ св≥товоњ в≥йни. ѕроте ялтинсько-ѕотсдамська система м≥жнародних в≥дносин про≥снувала 46 рок≥в, а њњ руйнац≥¤, хоча ≥ викликала наступну глобальну геопол≥тичну кризу, але не призвела до черговоњ св≥товоњ в≥йни. √лобальна в≥йна не в≥дбулас¤, лог≥ка попередн≥х систем не спрацювала.

—еред сучасних досл≥дник≥в ≥снують р≥зн≥ думки щодо першопричин цього ¤вища [9, 167]. ѕроанал≥зувавши њх, можна зробити наступний висновок, що це сталос¤ через те, що саме ¤дерний чинник у св≥тов≥й пол≥тиц≥ був першопричиною такого ¤вища, а ≥нш≥ були або пох≥дними в≥д нього, або доповнювали його.

«агальна гуман≥зац≥¤ м≥жнародних в≥дносин Ц ¤вище досить в≥дносне ≥ не заважаЇ воЇнно-пол≥тичним силам за на¤вност≥ пол≥тичноњ вол≥ переступити ¤дерну межу. –озвиток м≥жнародного права та встановленн¤ правил гри Ц ¤вище не нове ≥ маЇ п≥дпор¤дкований до ¤дерноњ загрози характер, а тому може розгл¤датись ¤к спроба м≥н≥м≥зац≥њ ризик≥в, що притаманн≥ ¤дерному протисто¤нню ≥ н≥¤к не вир≥шуЇ проблему. –озвиток св≥тового господарства ¤к взаЇмоповТ¤заного механ≥зму Ц також не нове ¤вище, причому не усувало в≥йни минулого, хоча неможливо ≥гнорувати факт утворенн¤ св≥товоњ економ≥чноњ системи ≥, ¤к насл≥док, виникненн¤ ситуац≥њ з глобальною економ≥чною взаЇмозалежн≥стю. —творенн¤ переговорних механ≥зм≥в не Ї чимось новим. Ѕ≥льше того, за умов в≥дсутност≥ у переговорних механ≥зм≥в спроможност≥ до адекватного реагуванн¤ на обставини, що складаютьс¤, та здатност≥ до адекватного регулюванн¤ м≥ждержавних в≥дносин, цей чинник може в≥д≥гравати ≥ роль дестаб≥л≥зуючого фактора (переговорн≥ механ≥зми, ¤к≥ д≥¤ли в св≥тов≥й пол≥тиц≥ яѕ —ћ¬, спиралис¤ на принципи та норми ц≥Їњ системи, а тому з руйнац≥Їю системи мали бути уточненими та скорегованими, щоб у процес≥ трансформац≥њ в наступну систему в≥д≥гравати, узгоджуючу, а отже, стаб≥л≥зуючу роль).

“аким чином, ¤дерна збро¤ ви¤вилась ефективним засобом п≥дтриманн¤ стаб≥льност≥ системи м≥жнародних в≥дносин, що була заснована на основ≥ балансу сил, ≥ буде збер≥гати своЇ значенн¤ за умов нестаб≥льного м≥жнародного середовища. ≤стор≥¤ засв≥дчила, що поки у св≥тов≥й пол≥тиц≥ ≥снуЇ силове поле змагань за дос¤гненн¤ власних (≥нколи не узгоджених з ≥ншими) ≥нтерес≥в субТЇкт≥в м≥жнародних в≥дносин, доти необх≥дно буде мати стаб≥л≥затор гарантованого принципу д≥њ. ≤ ¤дерний чинник засв≥дчив своЇ стаб≥л≥зуюче значенн¤, альтернативи йому не ≥снувало.

ѕо-перше, це стосуЇтьс¤ м≥жнародноњ пол≥тики дос¤гненн¤ пол≥тичного примиренн¤ м≥ж «аходом та —ходом та (¤к пропонувала група пров≥дних зах≥дних пол≥тик≥в ≥ пол≥толог≥в, ≥ передус≥м –.ћакнамара).

јле ≥сторична взаЇмод≥¤ субТЇкт≥в св≥товоњ пол≥тики св≥дчила, що св≥това пол≥тика продовжувала залишатис¤ клубком протир≥ч м≥жнародних пол≥тик окремих держав. ќтже, дос¤гненн¤ пол≥тичного примиренн¤ м≥ж «аходом та —ходом було необх≥дне, але досить проблематичне, оск≥льки зах≥дний св≥т найб≥льше турбувала ¤дерна збро¤ —–—– (к≥льк≥сть, ¤к≥сть, нац≥люванн¤), а не проблеми його внутр≥шнього становища. ≤ ц≥лком лог≥чним вигл¤дало припущенн¤, що саме проблема ¤дерноњ зброњ —–—– на територ≥њ нових незалежних держав, що активно зароджувалис¤, буде питанн¤м є1 у св≥тов≥й пол≥тиц≥ найближчого майбутнього. ѕол≥тичне примиренн¤ м≥ж «аходом та —ходом зовс≥м не означаЇ сприйн¤тт¤ (визнанн¤ та ≥нтеграц≥ю у св≥тову сп≥льноту) нових незалежних держав. ј тому питанн¤ ¤дерноњ спадщини —–—– носитиме дл¤ цих держав доленосний характер. —Ўј (¤к ≥ будь-¤ка ≥нша ¤дерна держава) зробл¤ть усе можливе ≥ неможливе, щоб на пол≥тичн≥й карт≥ св≥ту не виникла нова ¤дерна держава.

1	2

Ќазва: ≤сторичний аспект ¤дерного чинника у м≥жнародних в≥дносинах
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-17 (1208 прочитано)